Безвіз: за крок до перемоги

6 квітня 2017 р. безвізовий режим став на крок ближчим для українців - за проект відповідної законодавчої резолюції проголосував 521 депутат Європарламенту.

Вітати одне одного з остаточним завершенням безвізової епопеї, що триває з 2010 р., ще зарано: попереду залишається голосування на Комітеті постійних представників країн-членів ЄС та у Раді ЄС. Якщо ці кроки відбудуться за графіком, тобто у квітні і травні відповідно, тоді українці зможуть подорожувати до ЄС без віз уже цього літа.

Результати голосування в Європарламенті були очікуваними, - зрештою, ЄП традиційно найбільш дружня до України інституція ЄС. Але й на міжурядовому рівні сюрпризів не передбачається: у ЄС є консенсус щодо якнайшвидшого ухвалення рішення про безвіз для України. Ті, хто пильно стежить за євросоюзівським дискурсом, могли помітити: в ЄС уже близько півроку дотримуються неформального правила - хвалити Україну. Так, наприклад, спостерігачів, обізнаних із зазвичай стриманою лексикою офіційних документів ЄС, могла здивувати піднесена риторика звіту щодо виконання Україною Порядку денного Асоціації, опублікованого Європейською комісією та Офісом Високого Представника з питань закордонних справ та політики безпеки у грудні 2016 р. А деякі представники Європейського Союзу у своїх високих оцінках українських реформ подекуди здавалися більшими адвокатами України, ніж самі українці.

Мета цього підходу, як пояснили автору співрозмовники у Брюсселі, - спростування "негативного наративу" щодо України, визнання тих позитивних перетворень, які справді відбулися, та переконування скептиків серед держав-членів, що Україну потрібно підтримувати. Принаймні довгоочікуваним ухваленням безвізового режиму. Дебати в Європейському парламенті напередодні голосування за рішення про безвіз показали, що євродепутати цілком усвідомлюють ціннісне значення безвізу для українців, називаючи його і підтримкою реформ, і символом приналежності України до європейської родини, і жестом підтримки України у боротьбі з російською агресією.

Це, однак, не означає, що в ЄС заплющуватимуть очі на відкат у реформах в Україні. Під час дебатів у Європейському парламенті навіть прибічники безвізу для України неодноразово критикували зміни до закону про електронне декларування. У ЄС наголошують, що принцип conditionality, тобто нагорода в обмін на реформи, у питанні безвізу залишатиметься в силі навіть після його запровадження. Саме з цією метою у лютому нинішнього року Євросоюз ухвалив механізм призупинення безвізу, який може запускати у разі порушень з боку країни-партнера.

Тим часом лібералізація безвізового режиму для України може стати і позитивним шоком для Європейського Союзу: тоді як відкат у реформах - об'єктивна загроза в Україні, більшість інших страхів, до яких апелювали противники надання Україні безвізу, цілком напевно виявляться необґрунтованими. Так, наприклад, експерти не очікують масової нелегальної трудової міграції з України до ЄС після запровадження безвізу: у 2015 р. дослідження компанії GfK виявило, що динаміка неофіційного працевлаштування громадян України за кордоном від'ємна і зменшилася з 328 тис. у 2006 р. до 209 тис. у 2015-му. Не очікується й масового напливу шукачів притулку з України: за кількістю шукачів притулку в ЄС Україна, за даними 2016 р., перебуває аж на 18-й сходинці. Крім того, кількість шукачів зменшилася майже вдвічі, порівняно з 2015 р. (з 20,8 тис. до 11,1 тис.).

Серед більшості громадян України теж побутують страхи й стереотипи стосовно правил та процедур безвізового режиму. Важливо, однак, те, що розібратися з новими візовими правилами значно простіше, ніж із правилами подання документів на Шенгенську візу. Одне слово, всі наслідки впровадження безвізового режиму, а також застосування механізму призупинення - реально чи як постійний гіпотетичний "батіг", - наразі передбачити складно: Україна із Грузією є першими країнами, яким безвіз надається після запровадження механізму призупинення. Неважко, однак, передбачити ту мікрозміну, яка відбуватиметься на рівні кожного громадянина України, що подорожуватиме до Шенгенської зони: відчуття власної гідності при перетині кордону з Євросоюзом.