Без Джарти

Крим не був удостоєний прощання з Джарти - так сталося. З пансіонату «Гліцинія», де він жив після операції на легенях у Москві, тіло кримського прем’єра відвезли відспівувати й ховати в рідну Макіївку.

Розчинені навстіж парадні двері Ради міністрів із траурними стрічками на ручках, портрет серед ваз із квітами та книга скорботи в холі з тильного боку будинку уряду - чи єдині ознаки того, що в Криму помер чинний прем’єр. Жоден прапор Криму не приспущений, не «засмучений» трауром.

«Чому?!» - дивувалися журналісти.

«Не надходило розпоряджень», - відповідали члени президії ВР Криму, які ще не встигли перевдягнутися відповідно до поминальної панахиди. Митрополит Лазар, заледве стримуючи сльози, відслужив панахиду не в кафедральному соборі, а посеред будівництва - поблизу відновлюваного собору Олександра Невського. Золото на його банях - щедра пожертва Джарти.

Це «не надходило розпоряджень» - мабуть, і є характеристика стану кримської влади, яку вибудував за півтора року свого прем’єрства Василь Джарти. Це була його жорстка іменна піраміда. Настільки жорстка, що не знайшлося кому розпорядитися приспустити кримські триколори, коли він помер. Президію ВР, яка на те уповноважена, чи то ніхто не скликав, чи то не зібрав. І це теж результат прем’єрства Джарти, при якому парламент став декоративним додатком до Радміну.

«Залізний Джарти» приїхав до Криму напередодні президентських виборів, змінивши на посту партійного куратора регіону свого земляка Антона Пригодського. Кримські регіонали на той час добивали свій і партійний рейтинг корупційними скандалами: одні - своєю жадібністю, інші - її викриттям. Після перемоги Віктора Януковича Джарти мав усі шанси стати міністром МНС, нардепам навіть об’єктивку його роздали. Але Джарти спіткала та ж доля, що й Кузьмука: в зал внесли іншу кандидатуру. Перетворити почесне заслання до Криму на трамплін, на перший погляд, не становило труднощів. Потрібно було тільки навести порядок, припинити «дерибан» землі і бюджету, погасити міжусобицю у владі і зробити Крим «локомотивом територій Україна».

Він наводив порядок як розумів: швидко, жорстко - до хрускоту кісток і не зважаючи на минулі заслуги, однопартійність та зв’язки. Бульдозерна зачистка конкурентів у політиці та бізнесі стосувалася не тільки опозиції, а й кримських регіоналів. Джарти не довіряв нікому, крім людей зі своєї команди, і Крим затопили кадрові хвилі з Макіївки, Донецька та Києва. Він говорив про боротьбу з корупцією, але не вважав кумівство і земляцтво її різновидом.

Джарти дуже швидко позбавив президента головного болю від одвічно проблемного Криму. Наприкінці минулого року головним політичним підсумком експерти називали абсолютну керованість процесів у самому регіоні й небачену раніше керованість автономії з боку центру. Додамо також: підсумком прем’єрства Джарти стали майже повне припинення проросійських ігрищ, маргіналізація всіляких «проросійських сил», а художня самодіяльність типу реінкарнації президента Мєшкова припинялася жорстко і просто - видворення без почестей.

Джарти придумав і почав втілювати в життя хороший і амбіційний проект, на який не спромігся жоден із колишніх керівників Криму - ідейних «автономістів». Зокрема й тому, що хрещеним батьком «Криму - перлини України» був президент Янукович.

Але якщо поставити мету й скрупульозно виписати по пунктах, то виявиться, що Джарти зі своїм проектом був, по суті, випробуванням для президента і його партії. Принаймні основні напрями кримського проекту точно збігаються з обіцянками і програмними установками партії та її лідера - від свободи регіонам, ринку землі та податкових реформ до боротьби з корупцією. Не думаю, що у Джарти, який очолював штаби регіоналів на виборах 2004 - 2006 років, а також Мінприроди часів реалізації схем щодо «Межигір’я» та «Венко Прикерченської», могли бути якісь ілюзії з приводу можливості революційного реформування окремо взятого регіону. І все ж «консервація» в Кабміні та Верховній Раді законопроектів із розширення повноважень Криму (і конкретно - Радміну та її голови), непоступливість у податкових преференціях для інвесторів особливого економічного режиму в Криму, бюрократичні перепони на шляху проведення земельних аукціонів і просто шкурні інтереси окремих товаришів-партійців грунтовно загальмували старт проекту. А ефект від сотень мільйонів гривень субвенції, які пролилися на Крим, зовсім уже дріб’язково втрачений під час сумнівних тендерів і якості їх освоєння.

Власне, блискучого ривка, на який так сподівався Василь Джарти, не сталося. Навіть потім, коли далася взнаки хвороба і він просто поспішав жити. Інколи так, що кожен день тижня був подією в історії автономії: перші в Криму земельні аукціони, перше добровільне звільнення самозахоплень репатріантами, виділення землі під будівництво Соборної мечеті і закладка капсули на її місці з участю ієрархів усіх конфесій півострова...

ВСЕ не вийшло, але є величезні напрацювання і багата спадщина, навіть закріплена законодавчо. Питання, «хто продовжить справу Джарти» (а іншої версії в кримській політиці сьогодні ніхто не припускає), розбурхує кримський політикум з початку року, відтоді як тяжка хвороба прем’єра перестала бути таємницею близького оточення. «Хто», схоже, наразі не скаже і президент Янукович, за яким останнє слово: кого назве, того парламент Криму і призначить.

Сьогодні в Сімферополі називають три ймовірні кандидатури: міністра МВС Анатолія Могильова (знає Крим і «дуаєн» макіївської сім’ї), губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка (кримчанин, і може просуватися Д. Фірташем, у якого тут під контролем уся «кримська хімія») та першого віце-прем’єра Криму Павла Бурлакова, який уже тривалий час виконує обов’язки глави уряду. Ще один варіант може спливти по лінії Бориса Колеснікова, - після Євро-2012 він має намір реалізувати великий проект у Західному Криму, але прізвища поки що не звучать.

Відомо, що за кілька днів до смерті Василя Джарти президент відвідував його в «Гліцинії», причому разом із Могильовим. Після смерті Джарти президент розмовляв із Могильовим і Бурлаковим, проте, за інформацією DT.UA, йшлося тільки про оргмоменти, пов’язані з похоронами.

І все ж є підстави говорити, що з названих кандидатів найбільші шанси сьогодні саме у П. Бурлакова., Багатьом відомо, що, незважаючи на невелику політичну вагу, Бурлаков був не просто в.о. або вірною багатолітньою правою рукою Василя Джарти, сильним орговиком тощо. Він був справжнім дублером прем’єра, і так би вирішив сам Джарти. До речі, був час, коли П. Бурлакову пропонували губернаторську посаду, однак він відмовився, залишившись у команді кримського прем’єра. На його користь - і наближення парламентської кампанії, для якої кадрові потрясіння в одному з базових для ПРУ регіонів навряд чи будуть доречні.

У Могильова ж найближчим часом передбачається багато важливих турбот на ввіреному йому посту. За інформацією DT.UA, закритим дорученням президент розпорядився грунтовно зміцнити, скажемо так, боєготовність МВС і СБУ.

У Анатолія Присяжнюка незабаром можуть змінитися життєві обставини. У вересні очікуються кадрові зачистки, і серед трьох губернаторів - претендентів на відставку - називають і Присяжнюка. Якщо це станеться, навряд чи йому довірять Крим.

Судячи з усього, питання з прем’єром Криму буде закрите до жовтня.

І насамкінець. Жорсткіше й послідовніше, ніж DT.UA, діяльність Джарти і його команди не аналізував, мабуть, ніхто. Образ за критику не було. А часто була правильна й ефективна реакція на неї. Тому ми, напевно, маємо право на власний висновок: прем’єр був одним із десятків тисяч політиків, які будували корумповану держава. Але водночас Василь Джарти був одним із тих, кого при владі можна перелічити на пальцях, - політиком, який приносив користь людям. Світла пам’ять.