Без точки опори. Але в одному човні

03 квiтня, 2020, 13:28 Роздрукувати Bипуск № 1288, 28 березня-3 квiтня
Відправити
Відправити

Президент слабкий. Країною керують уповноважені ним дилетанти. Прапор боротьби з пандемією з землі підняли місцеві еліти й куратори-олігархи. Чи утримає центр баланс влади? Чи вийдемо ми з цього шторму такими, якими були раніше?

Без точки опори. Але в одному човні

Влітку 2019-го розгромні поїздки Володимира Зеленського регіонами, коли новообраний президент, за лекалами сусідського колеги - "бацьки", шикував місцевих феодалів, підняли його рейтинг до небес. Люди повірили "Слузі народу" і змели старі корупційні еліти з самого верху державної піраміди.

Однак уже навесні 2020-го, коли партія влади взяла високий старт, плануючи восени на місцевих виборах ефектно завершити процес "вимітання" старих, місцеве самоврядування вдарило нереалізованого українського "батька" у відповідь.

Іронія в тому, що мери великих міст, серед яких удосталь одіозних персон, котрі заслуговують ротації, виявилися лідерами в боротьбі з наступом пандемії та кризи. Тоді як центральна влада, на ходу змінюючи уряд і міністрів, критично запізнювалася з реакцією, місцева - оббивала пороги губернаторів, різала бюджет і перекидала гроші на медичні програми.

До них-таки, мерів великих міст, зрештою прийшли й закликані президентом рятувати Україну варяги-олігархи, які швидко закрили роти і нам'яли вуха зеленим главам адміністрацій. Гарант Конституції втерся та змовчав. Принісши ще одну жертву на вівтар ним самим і спровокованої найпотужнішої за всю історію незалежної України менеджеро-інтелектуальної кризи.

Однак цей текст - не про те, як утопити шостого президента України, а щоби ще раз нагадати йому й собі: ми всі - в одному човні, який небезпечно накренився. Треба зосередитися і знайти відповідь на ключове запитання: як перерозподілити місця й весла так, щоб 38-мільйонна країна не пішла на дно?

Шукати відповідь буквально в телефонному режимі допомагали мер Києва і голова Асоціації міст України Віталій Кличко, мер Львова Андрій Садовий, мер Чернігова Владислав Атрошенко, мер Тернополя Сергій Надал, мер Дніпра Борис Філатов і виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан.

Губернатори і міністри на кормі, мери - на веслах

Під час децентралізації мерів українських міст було піддано певному остракізму. Містам не треба було занурюватися у процес об'єднання громад, - вони ними вже були. Тому зосередили свою увагу на балансі фінансів і повноважень, які мали отримати в результаті реформи.

"Із фінансами майже вийшло. З повноваженнями - не дуже, - розповідає від імені колег по цеху мер Дніпра Борис Філатов. - Передусім треба говорити про права місцевого самоврядування. Про передачу на місця екологічного контролю, можливості обирати мирових суддів, адмініструвати місцеві податки і створити муніципальну поліцію. Потрібен муніципальний кодекс, де чітко буде розподілено повноваження місцевої і центральної влади".

Ось саме на цій фразі ораторська майстерність Філатова зазвичай починає напружувати. Особливо ту частину громади, яка розуміє, що навіть у найдемократичнішому муніципальному кодексі світу, списаному з Європейської хартії, для України може бути захована "смерть Кощія". У неправовій державі (коли замість справедливого суду - зрощений із криміналітетом спрут з чиновників, бізнесу, поліції, прокуратури та СБУ) широкі повноваження місцевого самоврядування швидко перетворюються на необмежені права тих-таки місцевих феодалів. Іноді включно з правом на напади і вбивства. Не кажучи вже про корупцію. Якщо в неконтрольовані ніким і нічим руки дати ще й власну муніципальну поліцію та податки, то зайти можна занадто далеко.

Філатов небезпідставно парирує, що наша країна дуже різна, й не можна стригти всіх мерів під один гребінець. Однак ігнорувати цей факт теж не можна. І медіа останніми роками його не ігнорували. Піарники ж Зеленського щось читали. І якщо про корупцію у вищих ешелонах влади їхній патрон заявляв зі сцени президентських дебатів в обличчя Порошенкові, то, подорожуючи містами й селами країни в рамках парламентської кампанії, президент ефектно викривав місцеві еліти. Одна біда - заглиблюватися в діяльність місцевого самоврядування Зеленський та команда ОП не стали. Обмежилися піаром. Призначену ж куратором місцевого самоврядування людину на прізвище Трофимов мери й в очі не бачили.

Тому не варто дивуватися, що тільки 30 березня, на третьому за ліком "селекторі", куди, крім губернаторів та голів обласних рад, Зеленський таки запросив мерів обласних центрів, голови ОДА з гордістю доповіли президентові, що "налагодили комунікацію з місцевою владою в довірених їм регіонах".

president.gov.ua

Ура! На десятий місяць перебування при владі. На третій місяць реальної загрози пандемії коронавірусної інфекції у світі. А досі таких завдань президент перед ними не ставив? Тільки після того, як 21 березня мери на ефірі в Шустера влаштували демарш, заявивши, що не мають ані найменшої комунікації з президентською вертикаллю влади?

"Збій був у тому, що центральна влада спочатку зробила ставку на губернаторів, - коментує ситуацію виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан. - А ті, з об'єктивних чи суб'єктивних причин, не відчувають своїх регіонів. Часто сприймають мерів як конкурентів. Адже з літа минулого року народні депутати тільки й говорять що про повне перезавантаження місцевої влади, навіть хотіли зробити це достроково. Під час обговорень проєкту Конституції місцеве самоврядування обвинувачували в усіх смертних гріхах і ретролили меседж, що лише "око государеве" у регіонах - префект - врятує країну. Як показало життя - ні".

president.gov.ua

Імовірно, президент сам так увірував у теорію мерської відцентрової змови, що автоматично, ще до виборів, виключив мерів із системи прийняття рішень. Але так само швидко чомусь включив туди олігархів, закріпивши за ними цілі регіони. Десь тут за текстом можуть бути ріденькі оплески відомого харків'янина Олександра Ярославського та власника портів Андрія Ставніцера, що написав цікавий пост про те, як він "утомився тягти за вуха цього осла". Слід гадати - губернатора Одеської області.

Ярославський же разом з уже популярним мером-ютубером Геннадієм Кернесом (їхній із Михайлом Добкіним епічний ролик давно внесений в аннали класики розмовного політичного жанру) цього разу рознесли на клапті уявлення української інтелігенції про вихованість та культуру. Але… дали привід жителям Харкова повірити, що їхніми проблемами в момент насування епідемії нарешті хтось займеться. Напевно відсутність публічної реакції Володимира Зеленського на приниження представника його вертикалі в області свідчить про інстинкт самозбереження, який спрацював у президента, і розуміння, що вибивати табуретку, забезпечену Ярославським, із-під ніг півторамільйонного Харкова та області в період пандемії навряд чи варто.

Kharkov.politeka.net

Зеленському з такими, як Ярославський, не страшно. Бо олігархи - це по-дорослому. А на дорослого можна завжди перекласти відповідальність. Дорослі Віктор і Олена Пінчук завезли в Україну перші апарати ШВЛ. Дорослий Ахметов виділяє 300 мільйонів гривень на боротьбу з вірусом… Однак не плекайте ілюзій, Володимире Олександровичу! Великий бізнес може дати гроші, увімкнути зв'язки, але ніколи не зможе підмінити систему державного управління. Як колись не змогли цього зробити й самовіддані волонтери.

І тут ми взагалі залишаємо осторонь питання: за яким принципом формувався пул бізнесменів, що потрапили на зустріч із президентом? Яким чином там опинилися одесит Леонід Климов, котрий заборгував вісім мільярдів гривень держбюджету та Ігор Воронов?

Місцеві влади, розуміючи, наскільки серйозні виклики ставить перед ними пандемія, все ж дуже стримано сприйняли кураторство олігархів. "Досить того, щоб бізнес справно платив податки й допомагав тільки в екстрених випадках. Ліпше конкретним людям через власні благодійні фонди. Я у своїй роботі дотримуюся саме цього принципу", - прокоментував залучення великого бізнесу до кураторства над регіонами мер Чернігова Владислав Атрошенко.

president.gov.ua

"Ми не маємо нічого проти посильної участі великого бізнесу в ліквідації пандемії. Але не до такого ж ступеню…" - ця фраза звучала лейтмотивом з вуст практично усіх мерів, з якими мені вдалося поговорити. Всі вони давно "биті" і, з одного боку, чудово розуміють, коли хтось із кураторів справді долучився на повну й тепер реально допомагає країні. З іншого боку, знають і те, що відсоток, який належить рятувальникам за турботу, може вилізти з кризи, як консультаційна рада з Мінська. При цьому ж ніхто не забув, у чиїй кишені лежав Донбас до самого "Мінська".

Посади в уряді? Преференції для бізнесу? Місця в партійних списках? Контроль територій? Що ще можуть зажадати від влади олігархи за свої послуги? Ой так, заспокоює одне: після того, як сторгуються, глава ОП Андрій Єрмак обов'язково проведе роз'яснювальний брифінг.

Де в цій історії Кабмін? "Центральна влада в постійному процесі сильних пертурбацій, - говорить львівський міський голова Андрій Садовий. - Важко налагоджувати комунікацію з тим чи іншим міністром, коли його за тиждень-два міняють. Місцеве самоврядування - це щось дуже близьке до людей, і тут ти розумієш ціну несвоєчасного або неправильного рішення буквально. Щось не так - і до тебе в приймальню приходять люди й заявляють про свої права. Міністри думають іноді дуже глобальними категоріями.

president.gov.ua

Я не даю поганих чи хороших персональних характеристик. Я кажу про об'єктивний бік речей: коли людина тільки вивчає свої повноваження, розбирається, яким телефоном і куди дзвонити, плутається в незнайомих міністерських коридорах, дуже важко очікувати від неї рішучих і адекватних дій".

Ексміністр охорони здоров'я Ілля Ємець уже вдруге загубився в міністерських коридорах, та так, що "забув" вчасно провести держзакупівлі медичних препаратів і матеріалів. Зокрема й для боротьби з COVID-19. Епідемія й онкохворі, на думку цієї великої досвідченої людини, мали почекати місяць, поки його протеже стане до керма медзакупівель. І це точно кейс крутіший, ніж недавня провина жителя Сум, котрий посмів увійти в продуктовий магазин без маски. Суд над 50-річним пенсіонером МВС відбувся вже наступного дня після того, як поліцейський виписав йому протокол, а штраф у 17 тисяч гривень умістив три його пенсії. Суд над Ємцем навряд чи відбудеться. Навіть із поданою за фактом порушення заявою в ДБР. "У чому сила, брат?"

Фантазії голови податкового комітету Данила Гетманцева

Тоді як місцеве самоврядування різало свої бюджети й пробивалося з пропозиціями до президента та прем'єра, парламентський комітет на чолі з маститим економістом Данилом Гетманцевим шукав свої відповіді на колись поставлене його культовим тезком риторичне питання. І, знаєте, знайшов! Ба більше, паралельно з входженням країни в пандемію "слуги народу" резонно задумалися про те, з якою економікою вона з неї вийде. Тому проголосований 17 березня законопроект Гетманцева №533-IX вніс зміни до Податкового кодексу і вбив одразу трьох (!) зайців. На жаль, у буквальному значенні.

По-перше, місцеві бюджети. Від того, що парламентарії на два місяці звільнили від податків на землю й нерухомість увесь бізнес (зокрема великий), місцеві бюджети в березні сукупно втратили 13% дохідної частини. Мери розповідають про казус вінницького міського голови. Поки Сергій Моргунов, старанно перекроюючи бюджет, знайшов 50 мільйонів гривень на власний стабілізаційний фонд і підтримку медиків, Гетманцев своїм законом вирізав з бюджету Вінниці саме стільки ж.

"Я пояснював президенту на селекторі, що коли Дніпро витримає таку новелу (податок на землю у нас становить 22%), то ваш рідній Кривий Ріг - ні, - додає Борис Філатов. - Тому що там земельний податок платять одні ГЗКи. І їхня частка в міському бюджеті - 87%. Президент обурився, а Гетманцев - протиснув закон".

По-друге,парламентаріїзавдали удару по звичайним селянам. Агрохолдинги пролобіювали норму про звільнення від орендної плати за паї. Для багатьох людей, що живуть у селі, це єдина стаття доходу. Латифундисти не просто пограбували людей, але практично змусили продавати паї (механізми працюють навіть без ринку), щоб одержати хоч якісь гроші.

По-третє, бізнес. Увесь бізнес звільнили від податків. І той, який працює, і той, що закрився в умовах пандемії. Усього один приклад. Карантин. Аптека в селі. Виїжджати за межі села заборонено. Ціни на ліки підняли вдвічі. Вітаємо, ви звільнені від податків! Цю ситуацію дуже легко зпроєктувати на ті ж компанії постачальників, продуктові мережі, які нині одержують надприбутки і не платять податків. Ділки підвищують ціни, а держава звільняє їх від податків. Сюр.

"Органи місцевого самоврядування залишилися, можна сказати, з пандемією сам-на-сам, - прокоментував ситуацію мер столиці й за сумісництвом глава Асоціації міст України Віталій Кличко. - Уже місяць усі міста, від маленьких до великих, шукають маски, тести, засоби захисту для лікарів, гроші, спонсорів. (Київ завіз в Україну перші тест-системи й оприлюднив протокол лікування COVID-19, присланий медиками Уханя на запит КМДА. - І.В.) Можливо, це наслідок незакінченої медреформи, можливо, кадрових перестановок і неспрацьованості системи державного управління. Але факт залишається фактом - на урядовому рівні участь у боротьбі з епідемією тільки почалася. Важливо, щоб при прийнятті рішень і уряд, і парламент чули позицію місцевого самоврядування.

Асоціація міст України відразу відреагувала на внесення змін до Податкового кодексу. Ми залишилися на своїх позиціях і запропонували замість повного звільнення бізнесу (і працюючого, і непрацюючого) від сплати податків на землю та нерухомість увести відстрочку відповідних виплат для непрацюючого бізнесу на березень-квітень. А також надати можливість місцевому самоврядуванню самостійно приймати рішення щодо перегляду податкових ставок по всіх різновидах місцевих податків і зборів для підтримки того бізнесу, який зазнав найбільших втрат. Але, прийнявши 30 березня закон №3275, парламент пішов на половинчасті заходи. Зокрема надав і працюючим, і непрацюючим бізнесам відстрочку по сплаті податків на землю та нерухомість тільки на квітень. Тобто березень ми вже втратили. При цьому отримали можливість приймати рішення щодо перегляду ставок тільки по єдиному податку. І то вбік зменшення. За попередніми розрахунками, в період пандемії місцеве самоврядування втратить понад 12 мільярдів гривень".

"У будь-яких кризових ситуаціях центральна влада вибирає найпростіший шлях - урізування бюджетів місцевих громад, - підтримав мера столиці міський голова Тернополя Сергій Надал. - На сьогоднішній день місцеві бюджети вже витратили 500 мільйонів гривень на протидію епідемії. Держава виділила 100 мільйонів.

Щоб виправити ситуацію, потрібно дотримуватися Конституції й Бюджетного кодексу, караючи посадових осіб, які ухвалюють помилкові рішення. Наприклад, згідно зі статтею 142 Конституції, "витрати органів місцевого самоврядування, що виникли в результаті рішення органів державної влади, компенсуються державою". Якщо парламент ухвалює рішення щодо якихось пільг, то втрати місцевого бюджету, пов'язані із цими пільгами, повинні покритися з державного бюджету. Якщо зараз держава забирає податкові надходження з місцевого бюджету "на боротьбу з коронавірусом", то вона має компенсувати ці втрати. Тому що в підсумку основний тягар витрат лягає на місцеві бюджети. У тому числі й надбавки до зарплат медиків, про необхідність введення яких заявив прем'єр".

Тут логічною є репліка найпильніших спостерігачів за процесом про те, що, цілком можливо, не віддаючи адміністрування податків на місця, навіть ціною майбутніх економічних втрат і поглинання сильними бізнесами слабких Зеленський інтуїтивно блокує процес посилення регіонів, що стрімко розпочався, і що є сил утримує баланс влади в центрі. Підкріплюючи його недоторканністю статей на утримання армії та силовиків.

"Однак президент і прем'єр повністю підтримали позицію і пропозиції Асоціації міст України, - уточнив Олександр Слобожан. - Навіть більше, на той момент ще міністр фінансів Ігор Уманський зробив неможливе для збалансування бюджету. Станом на ранок 27 березня робоча група народних депутатів усіх профільних комітетів у повному обсязі підтримала наші поправки. Проблеми знову почалися в податковому комітеті".

Та якщо навіть гіпотетично припустити, що це не президент, а якраз "мудрий" голова податкового комітету Гетманцев пильнує інтереси центру, то нещодавня відставка міністра фінансів Ігоря Уманського зводить нанівець і цю версію. Голова податкового комітету, працюючи в тісній зв'язці із головою ДПС Верлановим і головою ДМС Нефьодовим, пильнує, звісно. Але, схоже, зовсім в іншому місці.

"У цю кризу можна не скорочувати витрат - достатньо поставити нормальних голів податкової та митниці, які працюють на країну, а не лобіюють інтереси великого бізнесу", - цей меседж ексміністра фінансів ні для кого в уряді не був секретом. Вчора сам Уманський дав з цього приводу досить відверте інтерв'ю, по суті, звинувативши нового прем'єра в приховуванні корупції. Схоже, за президента й тут зробили вибір.

Кілька висновків про Лебедя, Рака та Щуку

Соціологічна компанія "Нью Імідж Маркетінг Груп" провела соціологічне дослідження щодо настроїв суспільства в період пандемії та оголошеного в країні карантину.

На онлайн-платформі було опитано 1208 респондентів.

Згідно з отриманими даними, на думку українців, найбільш ефективно і якісно виконують свої функції щодо боротьби з пандемією президент країни (13,1%) і мер міста (8,9%).

Яка управлінська прірва розверзлася між доволі умовними лідерами громадської думки - президентом і мерами, - ми вже переконалися. "Казки на ніч" від президента все ще забезпечують любов його ядерного електорату. Однак жалюгідні залишки 70-процентного рейтингу на тлі триваючого самопіару виглядають дуже вже непереконливо. Особливо на тлі нищівного провалу його кадрових парафій, де без відмашки Зеленського й миша не проскоче.

Так, старання губернаторів позитивно оцінили лише 3,8% опитаних. А парламенту, який ще кілька місяців тому збирався силами монобільшості в турборежимі звернути гори в цій країні, - 3,6%. Новий прем'єр-міністр Денис Шмигаль теж зірок з неба не хапає - 4,9% підтримки.

ТГ канал "Темний лицар"

Але, знаєте, так буває… особливо коли президент називає главу цілої гілки державної влади Денискою.

Очевидно, що народ великого бізнесу традиційно й не завжди заслужено недолюблює, - дякують олігархам за ШВЛ 5,6% наших громадян. Міністру охорони здоров'я - 5,2% (очевидно, за "чесний" убивчий прогноз кількості майбутніх жертв пандемії). А от міністр внутрішніх справ також виявився аутсайдером - лише 4,0% опитаних схвалюють занесену над країною "тверду руку" Арсена Борисовича.

…Отже, систему державного управління розбалансовано.

Президент зруйнував губернаторську вертикаль, не поставивши головам держадміністрацій своєчасних завдань щодо взаємодії з місцевими органами влади на самому старті їхніх призначень. Чому губернатори про це самі не здогадалися, - питання рівня їхньої компетенції та відповідальності.

Президент не знайшов якісної схеми роботи уряду, просуваючи дилетантів і конформістів на ключові кризові посади. Повальна некомпетентність стала тригером влади Володимира Зеленського.

Президент більше не управляє парламентом, ним управляють лобісти. Зеленському бракує політичної ваги і компетенцій для проведення погоджених усіма гілками влади політичних рішень, таких потрібних у момент кризи. Голоси інших фракцій президент змінює на кримінальні справи. Як це, по суті, й сталося із Порошенком при голосуванні ЄС і "Голосу" за хоч і виведений за дужки прямого знищення фермерства, але все ще неоднозначний закон про обіг землі.

Слабкий центр автоматично посилює регіони. Що, з одного боку, зміцнює й продовжує децентралізацію влади, а з іншого - в умовах неправової держави створює додаткові ризики феодалізації країни. Сильний завжди відкусить шматок у слабкого. Але в розпал пандемії та економічної кризи мова не про конкуренцію й амбіції, а про вміння правильно збалансувати центральну владу, яка повинна утримати країну в кордонах, і місцеву владу, що нині виявляє активність і адекватність, але в майбутньому може створити проблеми для цілісності.

Президент відмовився від реформи правоохоронної системи. Він зберіг на посаді голову МВС Арсена Авакова, котрий провалив реформу поліції, яка тепер не тільки корупційна, а й непрофесійна. Змістив з посади генпрокурора Руслана Рябошапку, який розпочав реформу прокуратури, ввімкнувши опцію Ірини Венедиктової, яка вже встигла завдати нищівного удару по єдиному успішному кейсу Гепрокуратури Зеленського - розслідуванню справи про вбивство Катерини Гандзюк. Віктор Трепак пішов у відставку, головний підозрюваний Мангер пакує зовсім інші кейси. Президент усунувся від аморфності антикорупційних органів, які надто розплодилися і так нікого й не посадили. У країні з одним із найвищих у світі індексів сприйняття корупції Зеленський консервує стару силову вертикаль без чесного суду та верховенства права.

Відсутність адекватної реакції Зеленського на опубліковані відеозаписи, де начебто брат голови ОП Андрія Єрмака торгує посадами, свідчить тільки про те, що Зеленський остаточно заблукав у лабіринті. Він не відчуває сили удару, якого завдав йому "його друг". Саме так гарант Конституції презентував вчора на фракції голову ОП, цементуючи звичний в українському політикумі поділ на своїх, яким усе можна, та чужих, які "аферисти".

Президент, який прийшов на Банкову з антиолігархічними гаслами, робить ставку на олігархів і великий бізнес, зв'язуючи себе зобов'язаннями.

Очевидні мінуси й ризики незавершеності децентралізації. Місцеві вибори ризикують пройти в умовах різного статусу громад. Обласний рівень просідає, висвічуючи необхідність 2-го й 3-го етапів реформи. Однак чіпати Конституцію і віддавати виконавчу владу обласним радам під час війни та кабальних зобов'язань "Мінська" не можна за жодних обставин. Тим більше такими слабкими руками.

Пандемія і криза ускладнюють ситуацію в кілька разів і прискорюють розв'язку.

www.dialog.ua

У кулуарах подейкують про можливий відхід Зеленського у відставку вже влітку або восени. Серед можливих варіантів вирішення управлінської кризи прогнозують створення уряду/комітету народного порятунку із залученням тих, хто вже втримував країну.

Чесні дилетанти запросять на допомогу професійних корупціонерів, і буде нам щастя? Однак ніхто насправді не знає, якими ми вийдемо із цього шторму. Такими, хто рятується? Чи такими, хто все-таки рятує? Наш спільний човен.

Спільний човен в умовах пандемії та економічної кризи це не про те, як схопити весла та щосили гребти самому, тим більше якщо ти не вмієш. Це про єдиний майданчик і єдиний штаб, де представлено всі гілки влади. Де обов'язки розподілено відповідно до професійного рівня. Де йде діалог, приймаються і виконуються рішення. Країну завжди представляє збірна. Її якість. І замін більше немає. Але все ще є можливість знайти рівновагу та плисти.

Більше матеріалів Інні Ведернікової читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК