Банкіра замінили генералом

Василь Горбаль сприймав своє перебування на посаді керівника Львівщини мало не як політичне заслання. Про це не говорив хіба лінивий. Та й сам Василь Михайлович усією своєю діяльністю демонстрував, що його мала батьківщина дорога йому хіба як пам’ять про безтурботне дитинство. Тепер же вилюднілому Горбалю у Львові явно бракувало гламуру. Та й посада, хоч і крута, але теж далеко не гламурна. Спробуйте уявити собі Василя Горбаля у кирзаках на свіжозораному полі. Отож бо й воно!

Прощання з банкіром

У Львівській облдержадміністрації кажуть, що своє звільнення губернатор сприйняв зовсім не так, як сприймали аналогічну інформацію його попередники. Василь Михайлович абсолютно щиро віджартовувався, виглядав швидше не на жертву політичної гри, а на старослужаку, який жде не діждеться повернення додому, пуцуючи до блиску пряжку ременя і з ніжною педантичністю доклеюючи останні фотографії у дембельський альбом.

Чому звільнили Горбаля? Парадоксально, але ця подія зовсім не викликала у Львові ажіотажу. Все начебто мало статися саме так. Якщо не сьогодні, то завтра. Сім місяців губернаторства львівсько-київського політика промайнули швидко й малопомітно. Навіть відоме протистояння з обласною радою скидалося більше не на засадничий ідеологічний конфлікт, а на ігри політичних нероб. Причому з обох боків. Пояснень відставки кілька. Перше — це незадоволення президента результатами Партії регіонів на Львівщині. Начебто ставили планку на 15 відсотків, а набрали мало не втричі менше. Хоча в успіх регіоналів на Львівщині вірили хіба окремі оптимісти з їхнього середовища чи наївні аналітики з третього ешелону.

По-друге, останнім часом — чи то від провінційної нудьги, чи від буяння амбіцій — у Василя Михайловича потроху почали здавати нерви. Звідси протистояння з провідним місцевим телеканалом ЗІК, який належить відомому Петру Димінському. Звідси, очевидно, і абсолютний бедлам у кадровій політиці. Хоча початок видавався доволі обнадійливим. Василь Горбаль твердою господарською рукою почав розчищати у коридорах львівської влади чиновницькі чагарники. Втім, разом із чиновницьким бур’яном, якого, слід визнати, в обласній владі не бракувало (врешті, не бракує й тепер), було повисмикувано цілком корисних людей. Але, в кожному разі, зміна структури ОДА та прилив свіжої крові могли би стати чималим позитивом діяльності Горбаля. Уточнимо: єдиним позитивом. Однак, продемонструвавши вміння поламати структуру, Василь Михайлович заодно продемонстрував, що слабко уявляє, як сформувати її новий варіант. Кадрова ж політика губернатора взагалі викликала шок у місцевому політикумі. Євген Пастух, Ліліана Гримська, Вікторія Славітська, Геннадій Дмитренко, Ірина Мошура — найближче оточення Василя Горбаля прибуло до Львова як варяги. Судячи з усього — ненадовго, оскільки новопризначений глава ОДА Михайло Цимбалюк уже заявив, що ставку планує робити на місцевих фахівців, хоч дехто зі старих кадрів залишиться. Не годиться ображати вище перелічених бойових побратимів і посестер Горбаля, однак «в’їхати» у місцеві проблеми їм за стислий час так і не вдалося.

І ще одне делікатне питання. Шерше ля фам, як кажуть французи. Заслуговує поваги ніжне ставлення Василя Михайловича до подруги свого життя Тетяни Донець. Однак її поява у стінах ОДА і подальша поведінка навряд чи сприяли утвердженню позитивного іміджу губернатора. Дійшло до того, що пані Тетяна — не то як помічник, не то як радник голови — проводила щось на кшталт картингів для керівників управлінь і дрібніших чиновників, що викликало у тих щире й загалом справедливе обурення. Мовляв, хто така? Втім, не маємо права ображати жінку. Тут проблема мужчини.

Загалом, семимісячне керування Львівщиною Горбаля для «ДТ» досить чітко охарактеризував авторитетний у Львові політолог Ігор Танчин: «Горбаль із першого дня випромінював безнадію й запитання «що я тут роблю?». Фактично, впродовж усього цього часу він відзначився хіба безпрецедентним порушенням Конституції, тим, що суміщав посади голови ЛОДА і народного депутата. Жодного якогось помітного зрушення при ньому не сталося. Не було розроблено плану розвитку області, відповідно — не могло бути й мови про якусь фахову структуру, створену під виконання цих, неіснуючих, планів. Єдине велике завдання, яке перед ним стояло — проведення виборів, — він, фактично, провалив як за об’єктивними показниками — вибори було проведено нефахово, з порушеннями, — так і за показниками, так би мовити, неформальними. Тобто він як представник Партії регіонів не забезпечив перевагу цієї партії на виборах. Фактично, він не зробив нічого, за що його можна було б згадати добрим словом, і, зрозуміло, як ефективний менеджер він не відбувся й на цій посаді. Це підтверджує, що загалом він — людина, котра випадково опинилася на керівних посадах. Він же все своє життя на кожній посаді тільки завалював роботу: «Укргазбанк» завалив, керівництво Київською міською організацією Партії регіонів завалив, тепер його поставили на обласну адміністрацію, — і тут він нічого доброго не створив».

Є й інші, позбавлені суб’єктивізму, оцінки роботи Василя Горбаля. За результатами соціологічного дослідження, проведеного британською організацією Transition Democracy Fund, найнижчий рівень підтримки населенням серед усіх губернаторів виявився саме в нього. Повністю або частково не підтримують його дій 67% жителів Львівської області, тоді як рівень підтримки становить 2%.

Що тут, власне, сказати. Хіба те, що Львівщина не плакатиме за Василем Михайловичем. Як і він за нею.

Повернення генерала

Новопризначений керманич Львівщини Михайло Цимбалюк тим часом освоюється у новому кріслі. Одразу після інавгурації губернатор пообіцяв, що уникатиме політичних конфронтацій в області, але й не прогинатиметься під політичним тиском. «Я знайду спільну мову з усіма політичними силами, об’єднаю їх навколо головних проблем області», — заявив новопризначений керманич Львівщини у день своєї інавгурації. На це сподіваються й політичні сили, більшість яких без негативу сприйняла повернення до Львова Михайла Цимбалюка.

На відміну від свого попередника, він справді хотів очолити Львівщину і ніколи цього особливо не приховував. Тепер від нього чекають результату. Тим більше що для цього є певні передумови. Цимбалюк досить добре знає Львівщину, оскільки двічі очолював в області управління міліції. Крім того, завдяки тернопільському досвіду, він знає, як співпрацювати з радою, в якій більшість представляють радикали з ВО «Свобода». Багато важить і те, що до Михайла Цимбалюка прихильно ставляться засоби масової інформації. Ще 2007 року, коли він очолював обласне УМВС, львівські журналісти в експертному опитуванні популярного сайта «Вголос» назвали його найкомунікабельнішим публічним діячем області. Для начальника міліції це, погодьтеся, показник.

Перші кроки Михайла Цимбалюка теж позначені реверансом у бік місцевих традицій, які вперто ігнорував Василь Горбаль. Після свого офіційного призначення новоспечений голова вирушив на молитву до греко-католицького собору Святого Юра, аби, як сам казав, попросити у Господа благословення для Львівщини. Наступного дня, покладаючи квіти до пам’ятника Вячеславу Чорноволу, він зазначив, що хотів би бути схожим на нього.

Сьогодні головні завдання новоспеченого губернатора лежать у господарській та політичній площині. Поряд із вирішенням питань місцевої економіки, він, що не менш важливо, мусить шукати політичне порозуміння з депутатським корпусом. Це традиційна проблема для президентських намісників у Львівській області. «Мене дуже важко чимось злякати, — заявив із цього приводу губернатор. — Я сподіваюся, що мені вдасться об’єднати всі політичні сили навколо проблем, які є на Львівщині. Я знаю більшість депутатів, політиків і знаю їхню позицію. Вони за те, щоби люди жили краще».

Голова облради «свободівець» Олег Панькевич заявив, що рада контролюватиме, як губернатор дотримується законів і враховує думку тутешніх громадян. «Ми змушені конструктивно співпрацювати з обласною державною адміністрацією у вирішенні соціально-економічних проблем у Львівській області, незалежно від того, хто є її головою на той чи інший час, — розповідає О.Панькевич. — Співпраця обласної ради з Михайлом Цимбалюком залежатиме від його самого та його дій. Михайло Цимбалюк на посаді голови Львівської облдержадміністрації має насамперед враховувати думку громади Львівщини і не порушувати законодавство. Також повинен виконувати рішення Львівської облради та поважати обласну раду як орган, котрий представляє громаду області. Сподіваюся, що новопризначений керівник області працюватиме для мешканців Львівщини, а не виключно виконуватиме політичні замовлення центральної влади».

У роботу міліції Михайло Цимбалюк пообіцяв не втручатися, а зосередитися на втіленні державних реформ в області. «Я хотів би працювати більше над економікою, сільським господарством, інвестиційними проектами, яких потребує область, підготовкою до Євро-2012, до зимових Олімпійських ігор, тобто тим, чим живе Львівщина, — зазначає новий губернатор. — Нас чекає багато реформ, у тому числі — непроста реформа в медицині. Хоч би як опиралися медики, ми повинні пройти це, щоб боротися не за ліжко-місця в лікарні, а за якість надання медичної послуги, наближення її до жителів — однаково в сільській і міській місцевості. Друге питання — це реформа в галузі освіти, як перших-третіх ступенів, так і вищої. Є багато проблемних питань — це робочі місця, функціонування підприємств».

Особливістю кадрової політики для Михайла Цимбалюка стане серйозний виклик реформ, оголошених державною владою на центральному рівні. Близько 30% державних чиновників по всій Україні наступного року скоротять. Якою буде ця цифра конкретно для Львівщини, поки що відповісти не береться. Але запевняє, що головним критерієм добору кадрів буде професіоналізм. До того ж губернатор пообіцяв не тягнути на Львівщину чужинців, а, навпаки, робити акцент на тутешніх кадрах, які знаються на проблемах і потребах Львівської області. Працьовиті і активні службовці також залишаться на своїх місцях. «Кадрових ротацій не уникнути, — заявляє Михайло Цимбалюк. — Але я обіцяю, що кожному чиновнику, який буде звільнений з тієї чи іншої посади, пропонуватимуть інше місце роботи. А вже в яких галузях — залежить від кваліфікації. Вимагатиму, щоб чиновники підвищили рівень виконавчої дисципліни, щоб державні службовці розуміли: вони найняті для служіння народу».

Утім, експерти переконані: реальним завданням нового губернатора стане курс, що напрацьовується в Києві. Тільки чи, втілюючи столичну політику, не розгубить він усіх авансів, так щедро розданих йому львівськими політиками та журналістами?