АЗОВСЬКА ДІЛЬБА: ПО-БРАТНЬОМУ ЧИ ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ?

Минулого тижня у Москві й Києві знову заговорили про Азовське море та Керченську протоку. Цього разу без знервованості і драматизму, що супроводжували цю тему останні чотири місяці: у російській столиці пройшов черговий раунд переговорів із розмежування азовсько-керченської акваторії. Це перша зустріч дипломатів після підписання президентами в грудні 2003 року договору про співробітництво у використанні моря та протоки. І, як випливає із заяв дипломатів, на ній ішлося про принципи, за якими ділитиметься Азовське море.

Якщо говорити про практичні результати дводенних переговорів, то їх декілька. По-перше, вочевидь, канули в Лету виплекані з подачі Віктора Черномирдіна українським і російським президентами плани відновлення паромного сполучення між Україною та Росією через Керченську протоку і створення спільної українсько-російської корпорації з експлуатації Керч-Єнікальського каналу. За оцінкою не лише українського Міністерства транспорту, а й російського відомства, ці проекти виявилися економічно збитковими. Наскільки відомо, російські транспортники взагалі були неприємно здивовані перспективою створення, наприклад, залізничного паромного сполучення, оскільки на той час уже встигли розібрати залізничні колії...

По-друге, у Москві ухвалили рішення підготувати на наступний раунд (орієнтовно він відбудеться 9—10 березня в Києві) три проекти договорів: про державний кордон в Азовському морі, про держкордон у Керченській протоці та про розмежування територіального моря, економічної зони й континентального шельфу в Чорному морі. Найменше проблем із розмежуванням акваторії в Чорному морі. Що стосується Керченської протоки, то там уже проходить кордон, який дістався Україні та Росії з радянських часів. І перед українськими дипломатами на нинішніх переговорах стоїть непросте завдання переконати росіян його підтвердити. Найбільше труднощів із розмежуванням Азовського моря. Судячи із заяв, які пролунали по закінченні переговорів, українським дипломатам доведеться добряче попріти, аби принцип серединної лінії, обстоюваний ними, був застосований і в Азові.

Приміром, на підсумковій прес-конференції глава російської делегації Віктор Калюжний зазначив, що Росія, у принципі, згодна з визначенням кордону в Азовському морі від надр до стратосфери. Що ж, ця заява російського дипломата вселяє надію. Бо хоч положення про те, що кордон проходитиме не тільки по дну, а й по водній поверхні, закладене в українсько-російському договорі, до останнього часу в Москві категорично відмовлялися проводити кордон і по воді. Водночас Калюжний підкреслив, що в Росії є й інша позиція з розмежування в Азовському морі. Коли один із російських журналістів запитав у дипломата: «Чи може в Азовському морі бути застосований каспійський варіант «модифікованого кордону?», той лаконічно відповів: «Не виключено».

Пояснимо, що принцип «модифікованого кордону» (його ще називають «модифікованої серединної лінії кордону») передбачає проведення лінії розмежування акваторії з урахуванням комбінації різних принципів — серединної лінії, історичних (спеціальних) прав тощо. Шукати цей принцип у конвенції ООН з морського права — цілком безглузде заняття, оскільки він суто російський винахід: російські юристи-міжнародники вигадали його спеціально для переговорів стосовно Каспію, і він був зафіксований у російсько-казахській угоді про розподіл Каспійського моря. Примітно, що в результаті його застосування кілька казахських островів (а разом із ними і два газових родовища) змінили свою прописку з казахської на російську.

Проте самим цим принципом арсенал російської дипломатії не обмежується. Пригадуєте, восени минулого року на зустрічі Костянтина Грищенка й Ігоря Іванова росіяни пропонували своїм українським колегам розглянути т.зв. принцип прибережних зон національної юрисдикції? На нинішньому раунді переговорів вони про нього знову заговорили. Причому російські дипломати пропонували частину акваторії, що лежить за межами цих «прибережних зон національної юрисдикції», використовувати спільно. До речі, як випливає із зауваження Калюжного на одній з його останніх прес-конференцій, спільне використання азово-керченської акваторії господарсько-економічними суб’єктами двох країн — один із трьох «китів», на яких будується позиція російської делегації на переговорах.

Не слід особливо сушити голову над тим, чому росіяни так намагаються застосувати до Азову принцип «модифікованої серединної лінії кордону» і подібні йому екзотичні варіанти розмежування моря, надаючи українським експертам на переговорах щоразу нові аргументи для того, щоб відійти від принципу серединної лінії. Причина лежить на поверхні — як завжди, річ в економіці. Цього разу в рибі та нафтогазових родовищах. Адже, якщо дотримуватися серединної лінії, російський сектор Азовського моря буде значно меншим від українського. До того ж треба враховувати, що український сектор значно перспективніший із погляду рибальського промислу. Очевидно, багато хто в Москві вважає, що такого розподілу Азова бути не повинно.

У цій ситуації втішає те, що позиція України грунтується на міжнародному морському праві. Українські дипломати гордо заявляють, що ніколи не обговорюватимуть російських пропозицій провести кордон тільки по дну або уздовж берега, оскільки це суперечить договорові, підписаному президентами, і наполягатимуть на принципі серединної лінії.

На сьогодні у переговорах з розмежування азовсько-керченської акваторії з’явився ще один серйозний подразник. Починаючи переговори, Віктор Калюжний досить емоційно висловив стурбованість діями України щодо поглиблення каналу між українським островом Коса Тузла і береговою частиною Краснодарського краю. «Це створює проблеми судноплавному каналу, але найголовніше — ви наступаєте на ті ж самі граблі, що наступили й ми», — заявив Калюжний.

Про те, що Міністерство транспорту України планує побудувати канал завширшки 80 метрів і завглибшки 5 метрів, заявив ще в грудні минулого року керівник відомства Георгій Кірпа. Аргументують необхідність поглиблення каналу транспортники тим, що будівництво дамби порушило перелив води з Азовського в Чорне море, який проходив мілководдям між островом Коса Тузла і Таманським півостровом. «Через різке збільшення швидкості течії води в цьому районі почалося розмивання острова. Щоб запобігти цьому, необхідно укріпити берегову лінію. Саме цим зумовлюється перебування землечерпального судна», — так прокоментувало «ДТ» проведення інженерних робіт у районі острова Коса Тузла прес-секретар департаменту морського і річкового транспорту Мінтранспорту України Роман Химич. З іншого боку, експерти зазначають, що поглиблення каналу зробить його судноплавним для малотоннажних кораблів, а це дозволить частково розвантажити Керч-Єнікальський канал.

Безумовно, дії відомства Георгія Кірпи продиктовані добрими намірами. Проте Мінтранспорту допустилося кількох помилок. По-перше, не було проведено екологічної експертизи. По-друге, наскільки відомо, транспортне відомство не провело консультацій з МЗС щодо зовнішньополітичних наслідків будівництва каналу. По-третє, росіяни не були поінформовані про роботи поблизу кордону. Останнє особливо прикро. Бо, як переконують наші співрозмовники, хоч це непорозуміння жодним чином не вплине на зміст переговорів, очевидно, що росіяни отримали можливість грати на полі українців. І вони неодмінно нею скористаються.