Антимонопольний комітет при президентові України

Юрій Терентьєв при президентові Зеленському був одним із непотоплюваних попередників. За часів Андрія Богдана та Олексія Гончарука на Банковій не було жодного поверху, на якому призначений Порошенком голова Антимонопольного комітету України не присягнув би виконувати будь-які забаганки нової Зе-команди. Це спрацювало, у Зеленського довірливо заплющили очі на очевидні підігрування Терентьєва Ахметову/Медведчуку/Фірташу і залишили його творити далі в супроводі нових членів АМКУ.

Ще більше Терентьєв виріс у власних очах у жовтні 2019 року, коли голови двох парламентських комітетів Андрій Герус і Дмитро Наталуха вирішили вперше викликати голову АМКУ на звіт у Верховну Раду. Тоді очікували, що за результатами звіту Терентьєву висловлять недовіру, і Зеленський муситиме таки звільнити улюбленця олігархів. Однак не так сталося, як гадалося. Безпосередньо у день звіту голова АМКУ спокійно пішов грати у сквош у «5 елемент», бо офіс президента, який тоді якраз вибудовував толерантні відносини з Ахметовим, наказав Дмитру Разумкову навіть не думати про включення звіту до порядку денного.

Проте в останні місяці довкола АМКУ завирувало відразу кілька потужних штормів за участі нових гравців, які врешті-решт змили Терентьєва з офісу на Липківського.

За Ахметова і проти Коломойського

У червні НКРЕКП і Герус заявили, що ДТЕК зловживає своєю ринковою владою на ринку електроенергетики. Терентьєв, що традиційно захищає найбільшого приватного енергомонополіста від найгостріших антимонопольних інструментів, дозволив собі і цього разу не побачити нічого поганого в діях Ахметова, зате розгледів бездіяльність НКРЕКП. На тлі запеклого протистояння Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського по енергетичній лінії ця поза Терентьєва виглядала як «проти Коломойського».

Сам Терентьєв її проілюстрував одним малопомітним рішенням Антимонопольного комітету щодо Аульської хлоропереливної станції. У день його відставки 3 липня на сайті АМКУ було опубліковане повідомлення про те, що пов’язаній із «Приватом» фірмі — покупцю стратегічного хлорного підприємства загрожує штраф до 1% від річного обороту за те, що вона не відповідає на запитання АМКУ про походження грошей на придбання підприємства. І якісне розслідування АМКУ може загрожувати поверненням станції від покупця державі. Враховуючи те, що цю справу Комітет розпочав більш як пів року тому, а першу дію по ній засвітив лише зараз і саме в такий спосіб, це знову виглядало як «антиколомойський» жест Терентьєва.

За «Тедіс» і проти «Тедісу»

Ще одна справа за участі Коломойського — це боротьба із сигаретним монополістом «Тедіс». «Тедіс» - величезний бізнес, і хто тільки не мав у ньому частку свого часу, починаючи з Ігоря Кесаєва з Сергієм Кациєвим, але зараз основним його власником називають одеського бізнесмена Кауфмана. У новій історії Ігор Валерійович вже давно грає на боці конкурентів монополіста, до яких відносять і львівського бізнесмена Козловського, і Андрія Холодова. Ані першому, ані другому не вистачало сил, що вибити Кауфмана з сідла – ось і звернулися до досвідченого Коломойському.

В решті восени АМКУ оштрафував «Тедіс» і чотирьох виробників сигарет на рекордні 6,5 мільярда гривень. Оштрафовані пішли до суду, і вже під час судових розглядів у не занурених у цю справу політиків почали відкриватись очі на те, про що автори публікації попереджали всіх одразу після штрафного рішення АМКУ: це рішення «заміноване» недбалими юридичними тонкощами на кшталт відсутності всіх сторінок певних документів. Тобто формально грізне рішення насправді запрограмоване на поразку, і з самого початку лишало можливості для торгу із будь-яким учасником процесу.

Цікаво, що саме «сигаретну» версію відставки було вкинуто в медіапростір для захисту голови АМКУ від звільнення з посади. 1 липня у ЗМІ пройшло повідомлення, що Зеленський нібито вирішив «задахувати» «Тедіс», а тому змусив Терентьєва написати заяву про звільнення за власним бажанням. Дійсно, за інформацією DT.UA, Банкова була проти того, щоб Коломойський сів на ще один грошовий потік, аби зайвий раз не посилювати його позицій і впливу. Але оскільки сказати Коломойському про це в очі гарант не може, він задіяв ресурс СБУ, аби принаймні затягнути судовий розгляд цього питання.

Однак усе це навряд чи стало підставою для звільнення самого Терентьєва, оскільки голова АМКУ вже нічого не міг змінити у своєму рішенні про штрафи 2019 року. Тим більше голова Комітету, в силу своєї незначної апаратної ваги, не може здійснити вплив на українську судову систему. Тому звільняти Терентьєва, щоб вплинути на вже винесене рішення або перебіг судового розгляду, — це безглуздя.

Побутовий непотизм

Градус безглуздя підняв і сам Терентьєв своєю метушнею із заявами. 2 липня він написав заяву про відкликання заяви про відставку. А вже 3 липня написав заяву про скасування заяви про відкликання заяви про відставку. За даними джерел, цю метушню спровокував кум Терентьєва Андрій Іванчук.

У попередньому скликанні Верховної Ради Іванчук як один із стовпів «Народного фронту» очолював профільний для АМКУ парламентський комітет, і саме він постійно рятував Терентьєва від доповідей у Раді. За нової влади вплив Іванчука зменшився, однак він залишився улюбленою іграшкою Ахметова. І в день голосування за відставку у цьому могли пересвідчитися всі, хто перебував у залі засідань. Подейкують, що саме активність Іванчука та внески Ріната Леонідовича змусили не одного «слугу народу» залишити місце в сесійній залі відразу після «обов’язкового» голосування за звільнення Якова Смолія з посади голови Нацбанку. Зрештою, Іванчуку забракло лише одного голосу, аби Терентьєв знову всидів у кріслі, — за його відставку проголосували як раз 226 нардепів. І їх могло бути набагато менше, оскільки значна частина депутатів з оточення Коломойського (наприклад, Дубінський) проголосували за відставку голови АМКУ.

Однак не будемо впадати в конспірологічні теорії змов, оскільки все може бути набагато простіше.

За даними джерел DT.UA, питання про відставку Терентьєва було точно вирішено в офісі президента і ось чому треба було відкликати відкликання заяви.

Загадковий обшук НАБУ

В середині червня одна зі справ НАБУ, пов’язана із корупцією в «Укрзалізниці», завела детективів з обшуком до кабінету голови АМКУ. Слідчих цікавила роль Юрія Терентьєва у рішенні Тендерної колегії щодо створення електронної системи з продажу квитків на «Бориспільський експрес». Під час слідчих дій детективам вдалося дізнатися про деякі моменти особистого листування голови АМКУ, і знахідки справили таке враження на суворих слідчих, що відлуння докотилось аж до офісу президента. А там зрозуміли, що краще нехай Терентьєва заарештовуватимуть як безробітного чи юриста якоїсь приватної фірми, ніж братимуть з державної служби як чиновника, залишеного на посаді Зеленським. Фактично такий модус операнді нещодавно було використано в історії з кіровоградським губернатором. Спочатку слідчі довели до відома Банкової інформацію про діяльність А.Балоня, тоді його швидко звільнили з обладміністрації і лише потім за ним прийшли. Тобто тепер, коли детективи прийдуть оголошувати підозру Терентьєву, він уже не буде людиною государевою, а відтак, завдасть Зеленському набагато меншої репутаційної шкоди.

У свою чергу, і Коломойський отримує профіт. Новий голова АМКУ уже точно знатиме, що Ахметов не зміг захистити лояльного до нього чиновника.

Обличчя Зеленського

Передусім це стосується першої заступниці голови АМКУ Ольги Піщанської, яка після відставки Терентьєва стала виконувачкою обов’язків керівника відомства. 2016 року вона встигла попрацювати керівником закупівель у «Метінвест холдингу» Ахметова, однак лише кілька місяців, тож навряд чи отримала потужне щеплення лояльності до олігарха.

Насправді Піщанська є безумовню протеже Зеленського. З одного боку, вона близька подруга і сусідка дружини президента ще по спільній юності у Кривому Розі. З іншого — сестра Піщанської Світлана ще під час президентських виборів пожертвувала 145 тисяч гривень у фонд Зеленського. А влітку 2019 року Світлана стала директором італійської фірми «Сан томассо», бенефіціаром якої до виборів був сам Зеленський. На цю фірму оформлено володіння 15-кімнатною віллою на італійському курорті Форте-дей-Мармі.

Отже, пов’язаність нової в.о. керівника відомства особисто із Зеленським не викликає сумнівів. І це може стати важливим тестом для самого Зеленського: куди він насправді хоче просувати Україну? Час відмовок і ухилянь скінчився. Тепер будь-який рух або бездіяльність АМКУ щодо олігархів буде проекцією рішень самого Зеленського, і ні за чиєю спиною вже не сховаєшся. І от невдача – за будь-якою монополією в цій країні стоїть олігарх. А значить шлях у гаранта один – боротися з усіма ними, що власне і було б завданням для президента з великої літери.

Всі статті автора читайте тут.