Антикризові танці

Поки що ніхто точно не знає, скільки протриває криза і які зусилля потім знадобляться для відновлення вітчизняної економіки з руїн. Фахівці впевнено говорять тільки про те, що на старопромислових регіонах України наслідки потрясінь на світових ринках позначаться особливо відчутно. Тому редакція «ДТ» продовжує пильно стежити за соціально-економічною ситуацією на сході країни.

Становище тут, схоже, стрімко наближається до класичної оцінки «гірше від губернаторського». Аж до того, що в керівників регіонів уже здають нерви. Під час зустрічі зі спікером Верховної Ради Володимиром Литвином голова Донецької облради Анатолій Близнюк спересердя заявив: «Ви прямо скажіть, що ми самі мусимо виживати, ось тут, на регіональному рівні. Тоді ви там самі по собі у Верховній Раді танцюйте, а ми будемо займатися людьми».

Нещодавно в Донецькій області було встановлено своєрідний «антирекорд»: у Великоново­сіл­ківському районі, одному з небагатьох сільськогосподарських районів регіону, число безробітних, які претендують на одну вакансію, перевищило цифру в сто осіб. Темпи зростання безробіття випереджають найпесимістичніші прогнози — уже зараз в області більш як 60 тисяч безробітних, а невдовзі, припускають фахівці, цілком можливе збільшення армії незайнятих громадян у півтора разу. У цілому за підсумками «кризового» 2009 року не при ділі може виявитися кожен десятий донеччанин працездатного віку (більш як 200 тисяч). Останнього разу така кількість людей опинялася на вулиці за часів масового закриття вугільних шахт урядом Павла Лазаренка.

І це при тому, що наслідки кризи ще не вдарили по економіці регіону на повну силу. «Друга хвиля» накотиться на Донбас у лютому-березні. Скепти­ки з числа економістів обласної адміністрації обіцяють, що через місяць січень згадуватимуть як ситий і благополучний місяць.

Керівники регіональної влади сигнал зрозуміли правильно, і вже сьогодні кажуть про загрозу зриву планів бюджетних надходжень до місцевої скарбниці, котра складається, в основному, з прибуткового податку «маленьких українців». Офіційно оголошено, що в січні діри в бюджеті Донецькій області довелося затикати позиками Держказначейства на суму 552 млн. грн. Економісти підрахували, що за нинішньої динаміки скорочення фонду оплати праці на підприємствах регіону до кінця 2009 року дефіцит обласного бюджету становитиме більш як півтора мільярда гривень.

Донецькі депутати місцевих рад, коментуючи ухвалення регіональних кошторисів, з похмурим гумором уже встигли охрестити затверджені фінансові документи «бюджетом виживання». Вперше за багато років довелося відмовитися від «бюджету розвитку» — категорії, впровадженої в донецький, а потім і всеукраїнський бюджетний процес Віктором Януковичем ще в ті часи, коли лідер регіоналів очолював обласну адміністрацію. З його подачі в Донецьку з’явилася мода заздалегідь резервувати частину коштів на інфраструктурні проекти, а не фінансувати підтримку системи життєзабезпечення регіону за залишковим принципом. Гроші ці витрачалися головним чином на газифікацію і телефонізацію віддалених селищ, ремонт і будівництво доріг, лікарень, дитячих садків, котелень тощо. У 2009 році «розвиватися» Донбас не збирається, все буде витрачено на поточні потреби — переваж­но на зарплати працівникам бюджетної сфери і службовцям. Ви­няток становлять лише витрати на ремонт і будівницт­во доріг. Ці роботи проводитимуть за кошти, зібрані з автовласників як транспортний збір. Крім того, тяжкі часи теж по-своєму збагатили скарбничку місцевого фінансового досвіду — вперше запроваджено коефіцієнт коригування доходів унаслідок впливу кризи.

Усього обсяг дохідної частини бюджету Донецької області заплановано на рівні 4,44 млрд. грн. Дохідна частина загального фонду бюджету Донецької області визначена депутатами в сумі 3,625 млрд. грн. Половину цих коштів становлять субвенції з державного бюджету — 1,816 млрд. грн. Найбільша питома вага серед власних доходів бюджету області — надходження від податку на доходи фізичних осіб — 1,2 млрд. грн. Видаткова частина обласного бюджету дорівнює дохідній і також становить 4,44 млрд. грн. Основну частину цих коштів буде витрачено на утримання соціальної сфери — закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури та молодіжної політики. У тому числі сфера освіти отримає (якщо пощастить) 443,8 млн. грн., охорона здоров’я — 813 млн. грн., установи соціального захисту — 148,9 млн. грн., заклади культури і мистецтва — 92 млн. грн., фізкультури і спорту — 36 млн. грн.

Після ухвалення місцевих бюджетів у Донецькій області суттєво змінилася структура соціальних «груп ризику». На металургійних підприємствах ситуація відносно стабілізувалася, і заводи працюють — хоч і на половину потужності. Робітники отримують нехай не такі великі, як раніше, але постійні доходи, і пристосувалися до скороченого графіка роботи. Зате наступними жертвами кризи можуть стати всі, чий добробут напряму залежить від влади, — працівники соціальної сфери, службовці та шахтарі.

Лікарям, учителям і чиновникам тепер не виплачуватимуть премій і надбавок, і вони будуть змушені сидіти на «голому» окладі, що означає зменшення їхніх заробітків майже вдвічі. Крім того, у підконтрольні місцевим органам влади структури тимчасово заборонено приймати на роботу молодих спеціалістів, а також наказано скоротити витрати на зв’язок, енергоресурси і транспорт. Масового скорочення в бюджетних організаціях поки що не планується, але чутки про те, що це може статися, циркулюють постійно. А тим часом така економія призвела лише до того, що комунальники погрожують відключити від опалення низку навчальних закладів та адмінбудинки офіційних структур, оскільки з нового року платити за послуги ЖКГ «бюджетники» практично перестали. Також робляться перші спроби компенсувати брак фінансування за рахунок пересічних громадян, і безплатного в освіті та охороні здоров’я дедалі меншає.

Гірникам на державних шахтах просто перестали платити зарплату, посилаючись на зменшення держпідтримки з бюджету країни. Остання офіційно оприлюднена цифра заборгованості перед шахтарями — 100 млн. грн. Скорочувати шахтарів сенсу немає через гострий кадровий голод. Донеччани, навіть залишившись без роботи, у шахти лізти не квапляться.

Додамо також, що одночасно зі зменшенням заробітку і зростанням боргів із зарплати жителів Донецької області «порадували» традиційним новорічним підвищенням комунальних тарифів і цін на проїзд у громадському транспорті. Внаслідок переможної боротьби уряду з «аптечною мафією» стрімко подорожчали ліки. Нарешті, величезна кількість людей виявилася зв’язаною по руках і ногах іпотекою та споживчими кредитами.

На наш погляд, дії регіональної влади в цій ситуації заслуговують на окрему оцінку, і вона буде невтішною, нехай не ображаються. Судіть самі. Вперше про те, що на зовнішніх ринках, куди поставляють продукцію донецькі експортери-виробники, «пахне смаженим», заговорили ще торік у березні. Звісно, таких масштабів ніхто не припускав, але погані передчуття були. Після кількох боязких спроб привернути увагу столичного начальства до своїх викладок місцеві чиновники опустили руки. Щоб потім, коли нарешті «гахнуло», розвести ними і сказати: «Ну от, а ми попереджали». Крім того, вся фантазія в розробці антикризових заходів обмежилася закликом «затягти тугіше паски» і підвищенням орендних ставок на земельні ділянки. Тим часом зростання земельної оренди на пні вбиває можливість повторити подолання безробіття за рахунок малого та середнього бізнесу, як це було зроблено наприкінці 90-х. Решта «антикризи» вилилася в 19 пунктів вимог до уряду — головним чином протекціоністські заходи для основних галузей промисловості. Ну і що? У відповідь уряд ухвалив дати місцевим адміністраціям доручення, де цілих 45 пунктів. Чиновники різних рангів намагаються звалити одне на одного відповідальність за те, що відбувається: парламент — на президента, президент — на уряд, уряд — на місцеву владу... А місцева влада кладе на всіх, бо знає, що робити. Володимир Ілліч Ленін напевне дуже здивувався б, побачивши на власні очі ситуацію, коли не можуть і не хочуть ні верхи ні низи.

Тим часом міліцейські зведення відображають життя «маленьких українців» із нещадною точністю. Раніше донецькі правоохоронці ловили фінансових махінаторів, перекривали канали контрабанди й громили банди наркоділків. Тепер більшість офіційних повідомлень інформують про грабіжників, які посеред білого дня цуплять у беззахисних бабусь качок, і про «домушників», які спустошують льохи та холодильники. Цього тижня, наприклад, у Донецьку вбили людину. Вбили тільки для того, щоб зняти з неї черевики й куртку...