АГРАРНІ ГУБЕРНАТОРИ

Недавні вибори до Верховної Ради напрочуд яскраво виявили політичні симпатії жителів Тернопільщини. Виборчі блок Віктора Ющенка «Наша Україна» та «Блок Юлії Тимошенко» в регіоні разом здобули понад 80 відсотків голосів. І тому заміна керівника виконавчої влади в області напрошувалася сама. 26 квітня Леонід Кучма звільнив голову Тернопільської облдержадміністрації Василя Коломийчука. Замість нього очолювати виконавчу владу в цьому регіоні буде Іван Курницький.

Сіре правління зі світлими цятками

Василь Коломийчук посідав першу посаду в області майже три роки. 12 травня 1999 року після автомобільної аварії, в яку потрапив його попередник Василь Вовк, він почав виконувати обов’язки, а на початку вересня став повноправним головою облдержадміністрації. З часів проголошення незалежності епоха Коломийчука як глави виконавчої влади в області тривала найдовше.

Переважна більшість місцевих засобів інформації, підлещуючись до чергового губернатора, писали, що нарешті до влади в області прийшла людина принципова, з досвідом і саме та, яка знає, що робити. Насправді це був типовий керівник виконавчої влади в аграрній області. І його шлях до першого крісла ще типовіший — голова колгоспу, начальник райуправління сільського господарства, голова райдержадміністрації...

Часи правління губернатора Коломийчука один з його заступників афористично назвав «сірою смугою, в яку періодично вкраплюються світлі цятки». Він прийшов до керівництва областю, можна сказати, без своєї команди, спираючись в основному на людей попередників. У перші дні перебування на владному Олімпі Василь Коломийчук замінив лише трьох начальників управлінь — освіти, охорони здоров’я і культури — і доклав зусиль до утворення управління харчової та переробної промисловості (тоді зовсім лежачої!), яке очолить лідер обласної НДП, але — хвала Богові — досить високий професіонал Микола Білорус. Згодом голова облдержадміністрації замінить начальника важливого для аграрної області управління сільського господарства і продовольства. А з першими заступниками виникла особлива проблема. Шефові з ними ніяк не щастило, і навпаки. За неповних три роки перші заступники голови облдержадміністрації помінялися тричі. Відставники у приватних розмовах не приховують диктаторського характеру і грубих манер керівника області. Вони переконують, що це був самовпевнений та егоїстичний лідер: майже не рахувався з думкою оточення, що формувало сприятливі для області показники, імідж та авторитет голови облдержадміністрації перед вищими посадовими особами держави.

Перебуваючи на попередній посаді — голови Тернопільської райдержадміністрації, — Василь Коломийчук ще офіційно вважався членом НРУ, за аналогією з тодішнім губернатором Василем Вовком. Але, діставшись першої посади в області в уже трохи інший час, він стає безпартійним і за кожної нагоди наголошує на своїй незаполітизованості. Голова облдержадміністрації, який пішов, доклав відчутних зусиль до зміцнення пропрезидентських партій в області, і особливо Аграрної партії України, неофіційно спонукаючи вступати туди, окрім аграріїв, — лісівників, водників, ветеринарну службу, та заодно старався — бодай у критичні моменти — уникати гострої конфронтації з іншими політичними силами, депутатським корпусом обласної ради. А щоб здаватися великим патріотом, Василь Коломийчук знаходить спільну мову з лідерами козацтва в Україні і підтримує їх бюджетними коштами для проведення козацьких свят у Тернополі. Гетьман Українського козацтва Іван Білас на знак вдячності навіть присвоїв голові облдержадміністрації звання генерал-хорунжого.

Відкритої опозиції до себе серед політичних сил губернатор, можна сказати, не мав. Та найбільшу загрозу для нього становили попередні керівники обласної ради, які були ядром місцевої СДПУ(о), а заступник голови облради Богдан Якубишин навіть очолював обласну організацію об’єднаних соціал-демократів. Перші особи представницької влади в області щоразу виходили на лідерів СДПУ(о), щоб ті допомогли усунути з посади вкоренілого тернопільського губернатора.

Але за півроку до парламентських виборів проти нього знайшовся місцевий Демосфен — публіцист, голова комітету захисту УГКЦ Ярослав Демидась, який на сторінках масової газети «Вільне життя» періодично бомбив голову облдержадміністрації «філіпіками». Губернатора було звинувачено у нецільовому використанні впродовж півтора року майже 5 млн. гривень з фонду непередбачуваних видатків обласного бюджету — на придбання службових автомобілів і квартир для голів деяких райдержадміністрацій, на ефемерне зміцнення матеріально-технічної бази районів, на здійснення «статутної діяльності» громадських організацій, які підтримують владу. Від Василя Коломийчука вимагалася відповідь, чому він привласнив службовий автомобіль, чому переказав у Львівський інститут регіональних досліджень, де захищав докторську дисертацію, 65 тисяч гривень за проведення «регіонознавчих» досліджень, а не підтримав місцеві економічні вузи. Голова облдержадміністрації лютував від звинувачень, але позову в суд не подавав. Від його найближчого оточення виходила інформація, що козирний туз, тобто всі підтвердження, тримає в руках голова обласної ради Василь Олійник, з яким губернатор був у затяжному антагонізмі.

Не вибачив «батько» області звинувачень на свою адресу аж у лютому цього року, в ході виборчої кампанії. Після виступу по обласному радіо Ярослава Демидася вже як кандидата до Верховної Ради губернатор таки вирішив захистити свою «честь, гідність і ділову репутацію», але не в міському суді, а в судовій інстанції Тернопільського району, яким не так давно керував. І райсуд прийняв тверде рішення — стягнути з відповідача 5 тисяч гривень як моральну компенсацію за образу голови
облдержадміністрації В.Коломийчука.

Період правління Коломийчука на долі області позначився таки помітно. Здобутком свого перебування при владі екс-губернатор вважає економічний прорив області, маючи на увазі поліпшення валових показників — за обсягами зростання промислового виробництва Тернопільщина посідає 11—12 місце в державі, а за темпами вввійшла у четвірку «найшвидших» регіонів. Наголошується, що почали краще працювати місцеві промислові гіганти — ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», «Текстерно», «Ватра». В області прибутковими уже є більш як половина сільгосппідприємств. Та голова облдержадміністрації завжди ухилявся від розмов про те, наскільки за останні роки зріс життєвий рівень мешканців Тернопільщини. Мовчати йому було чого. Адже торік зарплата в області стала найнижчою в Україні — 190 гривень, регіон вийшов на друге місце з безробіття, селяни отримують досить невелику плату за оренду землі і майна. І тому прем’єр-міністр Анатолій Кінах, оголошуючи президентський указ про відставку Василя Коломийчука, недвозначно дорікнув, що соціальні показники області могли би бути кращими.

Вибір Президента — знову на аграрієві

У навколополітичних тусовках Тернополя про заміну голови облдержадміністрації говорили уже більше року. Серед претендентів на першу посаду в області називалися імена заступника голови президентської адміністрації Павла Гайдуцького, начальника УМВС в області Віталія Максимова, а нещодавно навіть згадували екс-мера Анатолія Кучеренка, який безславно програв вибори на посаду міського голови Тернополя. Та Василь Коломийчук буквально до 31 березня Президента загалом задовольняв. Глава держави був особливо вдячний йому за велику підтримку жителів Тернопілля на президентських виборах — у другому турі за Леоніда Кучму проголосувало понад 92 відсотки виборців краю. Та нищівної поразки блоку «За єдину Україну» губернаторові «батько» держави не простив.

На посаду голови Тернопільської облдержадміністрації Президент призначив Івана Курницького, який працював головним спеціалістом управління організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами адміністрації Президента. На першій зустрічі з журналістами новий губернатор чітко заявив про свою позапартійність і велику повагу до всіх партій та блоків. Свої позиції уже встигли висловити керівники блоку Віктора Ющенка та новообрані народні депутати України від області — вони не приховували спільного незадоволення рішенням Президента. З їхньої точки зору, глава держави знехтував волевиявленням жителів області: він призначив свою людину, а в регіоні, де блок «Наша Україна» здобув майже 70 відсотків голосів, головою облдержадміністрації мав би стати представник саме «Нашої України».

«Позапартійний» 51-річний Іван Курницький пускає в хід інший залізний аргумент: «Я докладно знаю проблеми області, адже працював тут на різних посадах 24 роки і лише два останніх роки був у президентській адміністрації». Щойно призначений губернатор на Тернопільщині й справді свій. І щаблі його кар’єри як для першої особи в аграрній області теж не викликають особливого здивування. Після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту він працює головним агрономом, відтак заступником голови колгоспу на Тернопіллі, в Чортківському районі. Та досить скоро, за два роки, його «помітили» в райкомі компартії і запросили на посаду інструктора оргвідділу. Через три роки стає завідувачем оргвідділу. До серпневого путчу 1991-го Іван Курницький уже працював першим секретарем райкому партії в Кременці. Далі настає «відпочинок» від партійно-державної роботи. Секретаря забороненого райкому не кинули обличчям у багно — він іде керувати господарствами — директор маслосирзаводу, голова правління агрофірми «Волинь» у Кременецькому районі. Проте у 1998 році він знову випливає на державних посадах. Голова облдержадміністрації Василь Вовк доручає Іванові Курницькому очолювати Монастириську райдержадміністрацію. Та не минуло й року, як «кочівний» керівник повертається у Кременець і стає головою райради. Нарешті — президентська адміністрація. І ось, коли постала логічна потреба оновити перші крісла виконавчої влади в західних регіонах України, вибір Президента упав на Івана Курницького. Чиновники «білого дому» в Тернополі характеризують нового шефа як більш толерантну, ніж його попередник, людину і керівника, що вміє добре організувати роботу апарату.