А ЩО В ДРУГІЙ РУЦІ?

Ознайомившись зі звітом про роботу слідчої комісії ВР України, яка вже півроку встановлює факти іноземного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні з допомогою надання грантів недержавним організаціям, і порівнявши окремі висновки її голови Валерія Мішури з кримською дійсністю, доходиш фантастичних висновків: комуністи вирішили повністю позбавити проросійські організації Криму допомоги історичної батьківщини.

Ні, у звіті ви не знайдете ані слова про допомогу політичним організаціям проросійської орієнтації з боку Росії, про факти втручання у внутрішні справи України прямо чи опосередковано (а саме так «розсунув» голова комісії свій парламентський мандат на дослідження втручання іноземних держав у виборчий процес). Більше того, у звіті ви не побачите жодного однокореневого з «Росією» слова. І цьому є пояснення: у дебатах на «Громадському радіо» з президентом Центру Разумкова Анатолієм Гриценком Валерій Мішура повідомив — питання щодо Росії не вивчене, бо член комісії, депутат від «Нашої України» Ключковський відмовився від цього доручення голови тимчасової слідчої комісії. А також не перевірив інформації, «чи фінансується інститут Погребинського соціал-демократами і ще якимись російськими грошима». Засуджуючи недисциплінованість депутата Ключковського, спробуємо все-таки допомогти комісії заповнити прикрі прогалини, які ставлять під сумнів об’єктивність розслідування, і для цього я утримаюся від коментарів та суб’єктивних висновків — тільки факти. Не може ж бути, що парламентська комісія шукає тільки «руку Заходу» і нікого не цікавить, що ж у другій руці. Але колись уточнимо. У тій-таки дискусії В.Мішура пояснив, що є втручанням у внутрішні справи держави: «Є тлумачення, яке дало нам Міністерство юстиції України. Це тлумачення базується на міжнародних документах і звучить приблизно так: це вплив, що має на меті змінити політичні, економічні та культурні засади».

Щоб зрозуміти, якими намірами керуються російські державні структури, що фінансують організації співвітчизників в Україні, не треба звертатися із запитами в СБУ, РНБО і до віце-прем’єра Д.Табачника. Потрібно просто сісти за комп’ютер і ознайомитися із сайтами проросійських організацій чи фондів у Криму. На сайті Російського руху Криму читаємо виступ мера Москви Юрія Лужкова. «Ми, москвичі, завжди усвідомлювали історичну роль Москви як збирача російських земель і народів. Тому уряд Москви робив для наших співвітчизників усе, що йому під силу. Ця робота завжди носила плановий і обов’язковий характер... Із залученням організацій російських громад як співзасновників створено в ряді країн спільні торгові доми, що відраховують частину прибутку на підтримку співвітчизників. Активну взаємодію зі співвітчизниками за кордоном забезпечують московські фонди імені Юрія Долгорукого, «Москва—Крим», «Москва—Севастополь», Московське відділення державно-громадського фонду «Росіяни». Здійснюється ефективне співробітництво з Інститутом країн СНД. У Москві створено Центр із надання правової допомоги співвітчизникам за кордоном «Москва — Росіяни», розроблена й реалізується комплексна програма «Москва — співвітчизникам у XXI столітті». Виступ, скажемо так, несвіжий — жовтня 2001 року, але всі перелічені московським мером організації в Криму діють, і дуже активно. Найпотужніша — фонд «Москва—Крим». На його інтернет-сайті ви прочитаєте, що фонд виконує три великі добродійні програми. Фонд видає стипендії кримським студентам за дослідження проблем росіян у Криму. «Особливе значення надається працям, присвяченим історії та культурі Тавриди, боротьбі російського народу за звільнення Причорномор’я від османського ярма. Переважне право на отримання стипендії мають претенденти, які успішно поєднують навчання з активною діяльністю в організаціях співвітчизників» (Тут і далі — цитування за www.moskow-crimea.ru — Авт.). При фонді в Сімферополі створено Російський культурний центр, який із нинішнього року прямо фінансується урядом Москви і має відділення практично в усіх містах Криму. У розділі «Зі статуту фонду «Москва—Крим» повідомляється, що він «є некомерційною організацією, створеною для повнішого використання потенціалу міжрегіонального співробітництва... а також для інформаційно-правової, культурної й іншої підтримки співвітчизників, котрі проживають на території Кримської Республіки». Уряди Москви та РФ через Російську громаду Криму також фінансують Програму допомоги співвітчизникам.

Ну то й що, скаже член парламентської слідчої комісії, які тут паралелі з грантодавцями — американцями чи німцями, нібито викритими в симпатіях виключно до однієї політичної сили — «Нашої Україні», адже в даному разі допомога йде організаціям етнічним, а не політичним. Але весь фокус у тому, що в Криму так склалося, що практично й персонально — стосовно лідерів громадських організацій, створених для захисту прав росіян, — це одне й те ж саме. Організація — непартійна, а лідери — всі політики із солідним стажем. Конгрес російських громад очолює депутат ВР Криму і голова кримської організації Слов’янської партії С.Шувайников, Російський рух Криму — депутат ВР Криму і голова КРО партії «Російський блок» А.Черноморов, Російську громаду Криму — депутат ВР Криму і заступник голови тієї ж партії С.Цеков, і нарешті — об’єднання «Спадкоємці Богдана Хмельницького», яке виступає на захист прав усіх слов’ян, — лідер кримських комуністів, нардеп України Леонід Грач. Узимку Л.Грач підписав угоду про співпрацю з «Російським блоком», який, за словами його лідера О.Свистунова, націлений на участь у майбутніх виборах. Сергій Цеков в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» категорично заперечує наявність будь-яких зв’язків «Російського блоку» чи «Спадкоємців» із фондом «Москва—Крим»: «Фонд працює тільки з громадськими організаціями і не працює з політичними структурами. Так, люди ті ж, але завдання цілком інші. Зокрема, жоден захід «Російського блоку» не пройде у приміщенні Російського культурного центру».

Однак скандал, що вибухнув у проросійському співтоваристві Криму рік тому й не вщухає досі, дає підстави і для інших тверджень. Спочатку зі складу передвиборного об’єднання «Російський блок Криму» вийшов Конгрес російських громад Криму. У заяві КРГК учорашніх соратників обвинуватили в нецільовому використанні московських грошей під час парламентських виборів: «Однією з причин виходу Конгресу став також результат обговорення копій документів, які підтверджують факт корупції в Російській громаді Криму, керівництво якої в особі виконавчого директора Сергія Цекова безконтрольно використовувало кошти, виділені урядом Москви на гуманітарні потреби російським організаціям Криму. Тільки на особисту виборчу кампанію Сергій Цеков витратив у своєму виборчому окрузі понад 40 тис. дол., тоді як інші кандидати від «Російського блоку» брали участь у виборах практично без грошей, чим пояснюється їхній програш», — ідеться в заяві КРГК. Сергій Цеков повідомив «ДТ», що жодна перевірка не підтвердила цих обвинувачень. Бюджет програми допомоги співвітчизникам у Криму по лінії уряду Москви й РФ, за словами С.Цекова, становить «від 300 до 500 тисяч гривень. Це конкретні, цільові гроші, які можна чітко відстежити від надходження в легальні структури Російської громади Криму до отримання їх фізичними особами на освіту, допомогу ветеранам, допомогу малозабезпеченим, придбання техніки». А викликаний скандал, за словами лідера РГК, тим, що «наші успіхи нікого не тішать і треба нас якось послабити. Це політика — поділяй і владарюй». Однак, наполягають опоненти С.Цекова, із РГК і фонду «Москва—Крим» один по одному були вигнані працівники, котрі намагалися з’ясувати, як витрачаються московські гроші, а зі складу самої Російської громади Криму вийшла ціла міська організація — євпаторійська, перестала виходити газета «Русский мир». Про все це оповіщають керівництво Москви, однак схема фінансування залишилася колишньою, що має означати: гроші витрачаються за призначенням.

Але слідом за фінансовим назріли і скандали політичні. Тепер на керівництво фонду «Москва—Крим» і Російського культурного центру скаржитися в Москву готується Рада міністрів АРК. Минулого тижня державна телерадіокомпанія «Крим» призупинила свій договір із РКЦ на розміщення його програми «Куранти». Підставою гендиректор ДТРК «Крим» Валентин Козубський назвав зміну концепції в останніх випусках програми — вона стала громадсько-політичною, а не культурологічною, як заявлялося. А простіше кажучи, у програмі, оплаченій урядом Москви, почали з’являтися політики і робити, що цілком природно, політичні заяви. «Якщо йдеться про політичну рекламу, тут діють інші юридичні норми і правила», — вважає В.Козубський. Керівництво ДТРК письмово попросило Російський культурний центр привести у відповідність до статуту інформаційний вміст програми, а до того призупинило її вихід в ефір. Однак проросійські політики обвинуватили в обмеженні прав росіян Раду міністрів автономії. Тут саме час сказати, що в останній місяць лідери «Російського блоку» настійно вимагають відставки прем’єра С.Куніцина. Тому не дивно, що Головне управління зовнішніх зв’язків Радміну має намір «звернутися в уряд Москви по роз’яснення щодо участі директора Кримського представництва фонду Павла Хрієнка і директора Російського культурного центру Олександра Єрмачкова в прес-конференції, де вони були представлені як учасники, поруч із Сергієм Цековим, Олександром Черноморовим та Михайлом Бахарєвим. Рада міністрів Криму хотіла б знати, чи відомо керівництву фонду й уряду Москви про участь зазначених посадових осіб у спільній із політичними партіями й організаціями прес-конференції». Тобто, чи відомо Лужкову про участь керівників фонду в політичних процесах у Криму, у тому числі в кампанії з відставки прем’єра? Навіть не цікаво, що відповість Юрій Михайлович. Цікаво, як усе перелічене розцінить тимчасова слідча комісія — як пряме чи опосередковане втручання у внутрішні справи держави. Бо нічого аналогічного в діяльності інших, фінансованих з-за кордону організацій у звіті не міститься. Зате є аналогії в іншій частині — соцдосліджень, які, на думку В.Мішури, не можуть бути об’єктивними, оскільки оплачені іноземними фондами.

Починаючи з 2000 року, з ініціативи Фонду «Москва—Крим» у Криму проводяться дослідження під керівництвом доктора соціологічних наук Павла Хрієнка. Наведемо деякі опубліковані на сайті фонду результати: «Міжнаціональні відносини: У більшості відповідей вбачалися дві основні групи проблем у міжетнічних відносинах, і вони лежать у площині: екстремістських настроїв частини татар Криму і прояву рецидивів українського націоналізму. За офіційний (або державний) статус російської мови висловлюються 99% росіян Криму і 91% усіх жителів півострова». Цікаві також аналітичні статті керівників фонду: «На цей час у Росії ще немає належної концепції геополітичного розвитку, а отже, немає чітко визначеної позиції і з кримського питання. Тому російський сценарій з перебудови Криму ще не написаний. З його появою на півострові можуть відбутися щонайрадикальніші зміни». (П.Хрієнко, О.Котолупов. Альманах «Москва—Крим»). Я не коментую, але спробуйте вгадати суспільний резонанс, якби керівники фонду, фінансованого — умовно — урядом Анкари, написали те ж, але замість слова «Росія» у тексті стояло «Туреччина»?

Поки що Крим «переварює» інший резонанс — від публікації в газеті «Крымская правда» результатів соцопитування групи вчених на чолі з Тетяною Хрієнко, котрі цікавилися ставленням студентів до депортації кримських татар. Опубліковані напередодні 60-річчя депортації дані такі: рішення ДКО СРСР засуджують 30% респондентів, підтримують — 40% опитаних студентів, своєї думки не мають та «інше» — відповідно 16 і 14%. Такі настрої серед студентської молоді, за даними власних досліджень, спростовує рада молодих учених Таврійського національного університету, а уряд.... «звернувся в органи прокурорського нагляду з метою проведення юридичної експертизи і правового реагування». Ні, фонд «Москва—Крим» тут ні при чому. І те, що керівник опитування — дружина директора представництва фонду — нічого не означає. Соцдослідження проводилося на замовлення «Крымской правды», головний редактор якої очолює кримську організацію «Спадкоємців Богдана Хмельницького». А розповідь про донорів цієї громадської організації на чолі з Л.Грачем — уже інша історія. Теж цікава для слідчої комісії, але комуністи, напевно, її знають.