…а головне — маневри

Спекотний подих майбутніх виборів переслідував виборця й під час відпочинку в Криму. Телевізор, напханий партійною рекламою, курортники дивляться мало. Але вже на привокзальній площі Сімферополя майже на повен зріст їх зустрічав усміхнений В.Коновалюк, усі центральні вулиці наповнені Ю.Бойком, який загадково дивиться в далечінь, на щитах партії «Союз», щедро розставлених уздовж трас, що ведуть до моря, облич не роздивитися, але кількість білбордів засвідчує — грошей витрачено неміряно. І навіть «найкислотніша» тусовка, щорічний головний біль управлінь боротьби з незаконним оборотом наркотиків, — фестиваль альтернативної музики «Казантіп» — нині мала партійного організатора. В особі рідної кримському прем’єрові партії «Собор». Але найбільше потішили нашоукраїнці, які водрузили на в’їзді до дитячої оздоровниці — Євпаторії — білборд із нагадуванням про те, що це партія президента Ющенка. І, треба розуміти, — партія Путіна. Оскільки на весь екран зображено обох президентів, що потискають один одному руки, і красуються написи — «Вместе — Разом!». У пам’яті відразу спливають телесюжети з російської глибинки, де кандидати в губернатори агітують за себе точнісінько такими самими недолугими картинками. Звісно, робити висновки з однієї дурості передчасно, але були й інші свідчення того, що справи в кримського загону «Народного Союзу» зовсім кепські.

Починаючи з травневої конференції КРО, схованої від небажаного помаранчевого елемента за трьома кордонами охорони у військовому санаторії російського ЧФ, у глибинах півострівних соратників
В.Ющенка визрівав бунт. Бо в керівних органах їхньої організації стійке місце посіли товариші з колишніх, причому знакових: екс-прем’єр автономії В.Горбатов, соратник іншого екс-прем’єра, А.Франчука — А.Коцеруба та ще з півдюжини персонажів зі сфер бізнесових. Членом НСНУ вирішив стати й колишній зять Л.Кучми — І.Франчук, причому оминаючи первинні організації. Правдошукачі стверджують: питання про його партквиток у комплексі з умовами входження до передвиборного списку партії вирішувалося на самій верхівці. Непряме свідчення того — листи Ігоря Анатолійовича до Романа Безсмертного з проханням прийняти в партію мало не весь склад фахівців ДАК «Чорноморнафтогаз», президентом якого і при новій владі залишається народний депутат.

За великим рахунком, «результатами» революції в Криму залишилися незадоволені всі її діти — і рідні, і прийомні, тобто ті, котрі «знайшлися» вже після перемоги. Крісло прем’єр-міністра через безвихідь ситуації, яку заклинило на повноваженнях автономного парламенту, отримав варяг А.Матвієнко. Креатура М.Мартиненка, що курирував півострів, — нардеп В.Шкляр — задовольнився посадою лідера місцевої організації НСНУ, керівник ющенківського штабу В.Пробий-Голова — місцем головного податківця, а при колишній посаді — начальника главку НБУ — залишився лідер фракції НСНУ у ВР Криму А.Бурдюгов. А сам новий уряд, який наполовину складається з «колишніх», слід було б називати урядом Матвієнка—Куніцина. Чи треба пояснювати, чому з перших днів роботи в опозиції до нього опинилися не лише проросійські партії й організації, а й рухівці.

До осені максимально загострилися стосунки й усередині керівництва КРО «Народний союз», і минулої неділі спеціально скликана партконференція не тільки відправила у відставку голову організації Володимира Шкляра, а й виключила його з партії з чарівним формулюванням «за втрату зв’язку з партійними організаціями», порушення статуту та програми НСНУ. На його місце обрано Людмилу Іванову, яка обіймала посаду першого заступника, проте, стверджує Володимир Шкляр, насправді за всім тим, що відбувається, стоїть не хто інший як Валерій Горбатов, кажуть, він вміло скористався невдоволенням партійної інтелігенції. Із керівництва КРО також виключено політиків, близьких до родини Франчуків, і лідера ялтинської організації А.Чабанова. У Валерія Мироновича, звісно, залізне алібі — він поправляє здоров’я після операції на заході країни. Проте партконференція проходила в приміщенні вузу, очолюваного давнім соратником Горбатова, який займав міністерську посаду в його уряді. І первинні документи, які зникли з офісу КРО партії, підказує міліції В.Шкляр, слід шукати в громадській приймальні нардепа В.Горбатова.

У середу три сотні делегатів конференції вирушили до столиці — відстоювати своє рішення під стінами центрального офісу НСНУ. Проте вожді були непохитні: за словами В.Шкляра, конференція президією партії визнана нелегітимною, усі її рішення скасовано, а голова політради В.Горбатов і ще сім членів керівного органу КРО, зокрема новий її голова Л.Іванова, виключені з партії. Скандал триває також через старт виборчої кампанії. Слід очікувати, відбуватиметься він максимально публічно. Початок багатообіцяючий: сторони по черзі вже заявили про дзвінки з погрозами, які надійшли на їхню адресу, бунтівники збирають однопартійців на стадіоні «Локомотив» у Сімферополі й вимагають до 18 вересня прийняти рішення про скликання надзвичайного з’їзду НСНУ за участі президента для обговорення ситуації в партії.

Паралельним курсом до своєї відставки рухається і кримський прем’єр А.Матвієнко. Також із формулюванням «за втрату зв’язку», але в даному разі — із парламентом автономії.

«Матвієнко як впритул не бачив ВР АРК, так і не бачить, — каже один із ініціаторів дострокового звіту уряду (із наступною відставкою, ясна річ), член президії парламенту, союзівець Володимир Кличніков. — Для нього не існує Автономної Республіки Крим, Конституції, нашого законодавства — він поводиться тут як губернатор». Але це, звісно, не головне обвинувачення, яке готові висунути прем’єрові депутати. За неповних п’ять місяців обранець президента встиг заслужити славу людини, котра багато говорить і мало робить, а те, що намагається робити, іде врозріз із законом, а інколи — і зі здоровим глуздом. Мрії про мільярдні (у доларах і євро) інвестиції, будівництво міжнародних портів, безкрайні гольфові поля, про перетворення Криму на український Лас-Вегас і Кувейт погано сусідять у народному розумінні з пропозиціями закрити міжміську тролейбусну лінію, викорчувати виноградники на ПБК, відібрати в місцевих рад повноваження з розпорядження землею територіальних громад. Замість наведення порядку у використанні землі багато хто вбачає спробу її банального переділу.

Раніше ВР автономії призначила звіт уряду на жовтень. Проте, зважаючи на все, він відбудеться вже наступного тижня. Як свідчать очевидці, у четвер Анатолій Матвієнко досить наполегливо намагався налагодити стосунки з членами президії ВР, обіцяючи співпрацю з парламентом і запевняючи в намірі самовіддано працювати на благо Криму. За регламентом, для внесення до порядку денного питання про звіт уряду необхідне рішення, як мінімум, п’яти постійних комісій парламенту й наявність підписів понад третини депутатів. Бажаючих заслухати прем’єра достроково виявилося більше, і голова ВР змушений був включити питання до порядку денного найближчого пленарного засідання, про що повідомив А.Матвієнка письмово того ж таки вечора. Тим часом охочих відправити прем’єра у відставку додалося. До союзівців і проросійських політиків, котрі проводять свої антиматвієнківські акції під гаслами «Валіза—вокзал—Майдан», готова долучитися ... фракція НСНУ, про що її лідер А.Бурдюгов заявив у телеефірі того самого четверга.

Утім, точна кількість депутатів, готових проголосувати за визнання роботи уряду або його голови незадовільною, що може послужити підставою для порушення питання перед президентом про відставку Матвієнка (а без його згоди, відповідно до Конституцій України та Криму, це неможливо), на сьогодні невідомо. Усе залежатиме від чіткості сигналів, які надійдуть із Києва. Наразі вони незрозумілі. За словами А.Матвієнка, котрий викладав журналістам бесіду з В.Ющенком, президент сказав: «Працюватимеш стільки, скільки я скажу». Водночас різні люди в оточенні президента дають зрозуміти своїм довіреним товаришам у Криму, що ніхто в Києві вельми не хвилюватиметься за долю Матвієнка. Особливо в тому разі, коли очолювана ним партія «Собор» залишатиметься в союзниках Юлії Тимошенко. Соратник Юлії Тимошенко Михайло Бродський закликав кримського прем’єра бути солідарним: «Якщо він із нами, то має вже в понеділок подати у відставку з посади прем’єра Криму». Сама ж Юлія Володимирівна, коли вірити А.Матвієнку, порадила йому залишатися на посаді й не розслаблятися, бо в них багато намічено зробити. Зустріч із Тимошенко, на якій вони обговорять подальшу співпрацю, повідомляв у вівторок Матвієнко, призначена через два тижні. А перед терміновим відльотом до Києва в четвер у телепрограмі «Заборонена зона» в ефірі ДТРК «Крим» Анатолій Матвієнко повідомив: уже знайшлися люди, котрі дали йому зрозуміти, що прем’єрство та присутність у БЮТ — несумісні речі. Під тиском журналіста А.Матвієнко по суті визнав, що коли перед ним буде поставлено вибір: «або—або», він віддасть перевагу посаді прем’єра автономії: «У мене була відверта розмова з Юлією Володимирівною. Ми чудово розуміємо сформовану ситуацію, але в УРП «Собор», яку я очолюю, дуже жорстко виставлено пріоритети. На першому місці стоїть національний пріоритет, потім — регіональний, лише потім — партійний. І лише потім можна говорити про особистий. Я був відвертий: якщо сьогодні національний інтерес вимагає того, аби не створювати метушні та просто працювати, розуміючи, що не з політичних амбіцій я прийшов у Крим, то потрібно працювати». Матвієнко також додав: «Для мене особисто політична кар’єра в тумані. Залишаючись прем’єром, я не можу спекулювати своїми політичними симпатіями, бо це безвідповідально. Я вибираю довіру, яку мені виявлено, і розумію, що не можу спекулювати своїм особистим політичним майбутнім».

На жаль, залишилося неуточненим: Анатолій Сергійович у такий спосіб вирішив розпорядитися лише собою чи всією партією «Собор»? Із огляду на те, що час піджимає, а пристрасті загострюються з кожним днем, заяву про свій остаточний вибір із чіткою аргументацією А.Матвієнко повинен буде зробити найближчими днями.

Тим часом у парламентських кулуарах уже називаються прізвища ймовірних наступників Матвієнка. Приміром, першого заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Москаля. Інші джерела запевняють: ніхто сьогодні в Києві, загрузлому в скандалах, не займатиметься Кримом, а тому цього разу можна буде обійтися й місцевими кадрами. Знову називають ім’я нинішнього міністра фінансів, екс-головного податківця Н.Ляшенка й нинішнього керівника податкової адміністрації автономії В.Пробий-Голови.

Незалежно від того, чим закінчиться звіт уряду в середу, багато хто уже встиг отримати дивіденди від участі в процесі. Партія «Союз» і «Російський блок» — у вигляді безплатного розкручування в ЗМІ, змушених говорити про можливу відставку уряду автономії. Політики і бізнесмени, котрі представляють різні групи інтересів, — можливість узяти участь у нових торгах. При цьому володарями «золотої акції» можуть стати депутати — висуванці меджлісу та група на чолі з відставленим С.Куніциним. Керівництво парламенту дочекалось-таки, що прем’єр прийшов до нього на уклін, а спікер Б.Дейч знову відчув себе господарем становища, хоча публічно заявляє, що не є прихильником відставки Матвієнка. Каже, що найбільше цінує мир і стабільність у Криму та зробить усе від нього залежне, аби напередодні зимового періоду тема відставки найменше хвилювала депутатів ВР автономії. Але що ж поробиш, коли, за деякими даними, на вечір п’ятниці кількість бажаючих попрощатися з Анатолієм Сергійовичем досягла двох третин депутатського корпусу. Прибічники відставки особливо наголошують на цій обставині, заявляючи: у такому разі президент зобов’язаний буде затвердити рішення депутатів. Така норма справді є в Конституції АРК: «відповідно до Закону України «Про Верховну Раду АРК» у разі ухвалення рішення про звільнення з посади голови Ради міністрів АРК у зв’язку з висловлюванням недовіри двома третинами голосів депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим Президент України дає згоду на звільнення з посади голови РМ АРК» (ст.26). Проте в Конституції України про такий випадок — ані слова. Більше того, саму процедуру узгодження — письмово, усно, телефоном, фельдьєгерською чи електронною поштою — не виписано. Просто є традиція — дати знати спікеру.