…А вийшло як завжди

Президент Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО від 25 березня про запровадження персональних санкцій стосовно осіб, причетних до злочинів проти українських політв'язнів у Росії, - Надії Савченко, Олега Сенцова та Олександра Кольченка. У списку з 84 осіб - очільники ФСБ і Слідчого комітету РФ Олександр Бортніков і Олександр Бастрикін, заступник генпрокурора Віктор Гринь, співробітники ФСБ і слідчі Слідкому, судді, поліцейські та лжесвідки обвинувачення, тобто люди, причетні до протиправного засудження українських громадян.

Мета українського списку Савченко-Сенцова-Кольченка, як заявлялося, - надання йому такого самого статусу, як і "списку Магнітського", з усіма відповідними міжнародними санкціями проти осіб, які прямо причетні до викрадення, незаконного позбавлення волі, катування та засудження громадян України в Росії. Зрозуміло, що першим кроком до цього мав стати український список.

І ось ми його читаємо. У санкційному списку є і представники окупованого Криму, які зрадили присягу народу України і служать тепер у російських силових структурах. Це "прокурори" Наталя Поклонська й Арсеній Суходолов, "судді" Денис Діденко, Яніна Охота (Кожемяко) і Олександр Тонкоголосюк, співробітники ФСБ Сергій Марков, Андрій Тишенін, В.Абдулаєв.

Та от халепа - у додатку до указу вони значаться… громадянами РФ. При цьому нам з вами нічого невідомо про те, що вони вийшли/втратили українське громадянство законним шляхом - через подачу заяви про вихід з громадянства України і відповідний указ президента України. Звичайно, підстава для втрати громадянства України без усіляких прохань, закріплена в законі, в усіх у них є, до того ж залізна - добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави
(ст. 19 закону про громадянство України). Але, знову ж таки, нам невідомо про укази, якими б президент Порошенко покарав кримських відступників позбавленням громадянства. А без указу - ніяк. Тому, як свідчить ст. 2 того ж таки закону, "якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то в правових відносинах з Україною він визнається тільки громадянином України".

Разом з тим, за законом про санкції, обмежувальні заходи з боку України застосовуються "щодо іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, що перебуває під контролем іноземної юридичної особи або фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, що здійснюють терористичну діяльність". Тобто за цим законом, щодо громадян України, підозрюваних у системних порушеннях прав людини, санкції запровадити неможливо. Але як тоді формувати список "Савченко-Сенцова" з прицілом на прецедент "закону Магнітського"? Судячи з усього, потужні уми в РНБО та АП пішли найпростішим шляхом - вписали українських громадян-зрадників громадянами РФ.

Однак, дотримуючись указу президента про запровадження персональних санкцій, де Поклонську та ін. названо громадянами Росії, ми маємо розуміти, що відтепер Україна:

- допускає ігнорування закону про громадянство;

- визнає автоматичну відмову від громадянства України (для цього достатньо здати при прийомі на роботу в російські органи українські паспорти. А всі, хто в погонах, зобов'язані були це зробити);

- вважає законною цю "процедуру", яку можна поширити на всіх охочих не тільки в Криму, а й в ОРДЛО.

Це по-перше. По-друге, нагадаємо, що на сотні кримських прокурорів, суддів і міліціонерів порушено справи за статтею про держзраду. Що тепер треба зробити із цими кримінальними провадженнями - "переписати" чи закрити, враховуючи, що всі підозрювані - іноземці? На хвилиночку - про підозру вже повідомлено 327 кримським суддям, 144 співробітникам органів прокуратури…

По-третє, що робити з судовими рішеннями про арешт майна "героїв" Кримської весни? Того ж таки Константинова, приміром, у якого по всій країні розкидані недобудови, будівельна техніка й узаконена нерухомість "Консолі"? Вибачитися за незручності і постаратися знайти в чинному законодавстві релевантні норми для арешту майна нерезидентів?

Не хочеться продовжувати перелік, який професіонали - прокурори і юристи - навели мені у відповідь на запитання "а що, коли?". До слова, про цей "нюанс" указу президента вони дізналися з нашого запитання. Але на одній обставині зупинимося докладно.

Уявімо собі поки що фантастичну ситуацію: кримінальне провадження у справі про незаконне позбавлення волі Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва і Олексія Чирнія. Суд заочно виносить обвинувальний вирок. І всі засуджені оголошуються в міжнародний розшук і, дотримуючись процедури, Україна вимагає у Росії їх видачі. Видачі громадян РФ, як сама Україна указом президента визнала?!

Зауважу, що фантастичність ситуації пояснюється виключно тим, що кримінальна справа за фактом незаконного позбавлення волі чотирьох громадян України з т.зв. групи Сенцова (а не двох, яких названо в санкційному списку) на сьогодні перебуває в стадії глибокої заморозки. Кримінальна справа, відкрита прокуратурою тільки за статтею про незаконне позбавлення волі (катування, незаконне вивезення за межі України, неправочинне засудження у кваліфікації справи відсутні), розслідується кримським головкомом Нацполіції, який тепер в Одесі. За інформацією прокуратури АРК, у провадженні слідчих головкому на сьогодні перебуває понад 250 кримінальних справ. Їх "героїчно" розслідують два слідчі. Ще два - на тривалому лікарняному. Не зайвим буде нагадати, що кримський головком МВС відтворився в Одесі тільки й у зв'язку з тим, що міністру Арсену Авакову терміново треба було кудись на відповідне генеральському званню місце призначити колишнього головного міліціонера Одещини Катеринчука - за президентською "квотою" в область зайшов ставленик губернатора Саакашвілі Лорткіпанідзе. Нещодавно Катеринчука призначили ректором академії МВС. Нового начальника головкому Нацполіції в АРК так і не призначили. А справи на розслідування злочинів на території окупованого Криму продовжують "падати", згідно з підслідністю, в Одесу. Думаю, два слідчі за день навіть не встигають просто розгорнути й перекласти томи сотень справ з одного кінця столу на інший…

Тепер про "дрібниці" президентського указу за списком Савченка-Сенцова-Кольченка. Як заходи обмеження, відповідно до закону про санкції, щодо його фігурантів запроваджується відмова в наданні й скасування віз резидентам іноземних держав, інші заборони на в'їзд на територію України. Йдеться про громадян Російської Федерації. З якою у нас досі ще безвізовий режим. Що будемо скасовувати й у чому відмовляти, приміром, панові Бастрикіну? Або громадянці України Поклонській? Адже за законом, а не указом, вона досі громадянка України.

Так, на жаль, усе можна списати на "людський фактор" виконавців, але це буде визнанням некваліфікованого добору людей, які готують документи для РНБО і перевіряють їх потім в АП… Або послатися на "технічну помилку", але тут слід розуміти, що для її усунення тепер треба пройти заново шлях введення в дію рішення РНБО.

Якщо, звичайно, не взяти до уваги ще один варіант - написаному вірити. "Таємна дипломатія" президента Порошенка, на жаль, накрила і зовнішню, і внутрішню політику держави й слугує сором'язливим фіговим листком для визнання нинішнього розвалу правової системи. Втім, цей листок уже давно зсохся й відпав…

Однак навіть прийнявши як пояснення для багатьох очевидну повну професійну деградацію інститутів влади, неможливо не говорити про наслідки цієї "помилки". Адже, узагальнюючи, можна сказати, що йдеться про повзучу легітимацію анексії Криму. Визнання російських паспортів, виданих у Криму, правочинними, а не просто - аусвайсами комендатури окупантів. Визнання громадянами РФ, а отже, недосяжними для притягнення до кримінальної відповідальності, зрадників з числа військовослужбовців, співробітників СБУ, МВС і держслужбовців. Ну а там недалеко й до наступного кроку - визнання автоматичного "введення в громадянство РФ" за фактом проживання на півострові в момент окупації й анексії. Такими, нагадаю, російським "правосуддям" були спочатку визнані Олег Сенцов і Олександр Кольченко. І лише засудивши їх на 20 і 10 років позбавлення волі й відправивши по етапу, їм усе ж таки дарували право бути громадянами України.

Пояснення всьому (але не розраду) можна, звичайно, знайти лише в тій обставині, що насправді цей санкційний список - чистісінької води піар-текст. І готували його не юристи, а блатні "фахівці" й піарники, якими кишить АП уже традиційно. Замість цього, а ще краще - на підкріплення санкційного списку "Савченко-Сенцова-Кольченка" - президент України має поставити перед правоохоронними органами завдання в найкоротший термін провести досудове й забезпечити судове розслідування справ за злочинами проти своїх громадян, оголосити в міжнародний розшук підозрюваних/обвинувачених/засуджених. Це не мій висновок - це спільна думка правозахисників і адвокатів номінантів санкційного списку.

Словом, знову соромно - але ж могло бути достойно.