335 мільярдів! За держзакупівлі Янукович обіцяє карати

Держава - найбільший покупець майже всього, що виробляється в Україні. Але масштаби корупції у процесі держзакупівель стали, по суті, неконтрольованим бюджетним лихом. Витрати бюджету зростають, і тотальне зачищення попередньої урядової команди зовсім не привело до більш-менш помітної економії бюджетних коштів. За даними Кабміну з питань функціонування системи держзакупівель у 2010 році, які є в розпорядженні DT.UA, обсяг державних закупівель усіма органами влади та державних підприємств у 2010 році становив 335 млрд. грн. - у 2,2 разу більше, ніж у 2009-му (175 мільярдів)! «Збільшення державних закупівель, на думку Мінекономіки, викликане пожвавленням вітчизняної економіки, і, як результат, маємо своєчасне й ефективне забезпечення потреб у якісних товарах, роботах та послугах, необхідних для повноцінного виконання органами влади державних функцій і зобов’язань щодо населення», - йдеться в інформдовідці уряду. Жаль, не сказано, в яких конкретно галузях влада стала чогось постачати населенню у 2,2 разу більше. Вочевидь, сумнівається в цьому й керівництво країни, бачачи й інші причини зростання витрат на держзакупівлі, - корупційні інтереси посадових осіб.

За даними DT.UA, минулого тижня МВС домоглося від Кабміну права на оперативний контроль рахунків Державного казначейства спеціально для посилення контрольних заходів у сфері держзакупівель. Поки що таких повноважень не змогли отримати ні СБУ, ні Держфінінспекція, проте й вони стоять у черзі на додаткові оперативні можливості.

Першим сигналом серйозності намірів влади навести деякий порядок усередині своєї команди і припинити найбільш відверті форми дерибану державних коштів стало подання про відставку заступника міністра економіки О.Сухомлина, зроблене Азаровим у зв’язку з проведенням процедури закупівлі в одного виконавця продовольства для армії в інтересах кількох комерційних структур, які користуються лояльністю міністра оборони М.Єжеля. За даними джерела нашого видання, формальна причина скандалу така: відкриті тендери із закупівлі продовольства для армії не проводилися із 2007 року. Один-два рази на рік зчиняється галас: «Солдатів нічим годувати, і продукти закінчуються». В результаті за прискореною процедурою в одного учасника закуповувалося необхідне - в особливих людей за особливими цінами. Зрозуміло, це бізнес не Сухомлина й не клерків у Мінекономіки - а великих людей, котрі вхожі в головні кабінети. 2011 року на продовольство для армії було виділено 910 млн. грн. - майже на 180 млн. більше, ніж 2010-го, і на 230 млн. більше, ніж 2009-го. Проте обов’язковою умовою держзакупівель у 2011, згідно з дорученням прем’єр-міністра, стало проведення відкритих торгів. Тендер оголосили, але його умови були оскаржені Антимонопольним комітетом - порушення очевидні, про них уже говорили. Замість підготовки нового тендера у пресі з’явилися повідомлення про чергову загрозу голоду в армії, і Міноборони хутко узгодило з Мінекономіки процедуру закупівлі в одного учасника. Коли спалахнув публічний скандал, довелося призначати й карати стрілочника. Зараз обставини цієї держзакупівлі розслідуються Держфінінспекцією та прокуратурою.

Генпрокуратура, МВС і СБУ орієнтують особовий склад підрозділів по боротьбі з економічними злочинами на контроль держзакупівель. Керівництво правоохоронних органів дало дуже жорсткі оцінки діям своїх співробітників із припинення розкрадання на держзакупівлях, оскільки раніше результати, якщо оцінювати за реальними справами, були явно недостатні. За три місяці 2011 року прокуратура України відкрила кримінальну справу за одним-єдиним фактом хабарництва посадових осіб під час здійснення держзакупівель! Осередок корупції викрили в глухому районі Донецької області, де прокуратура відкрила кримінальну справу через хабар на суму 50 тисяч гривень, яку від суворих донецьких бізнесменів нібито вимагав... голова районної парторганізації «Батьківщини» спільно з головою тендерного комітету! За ремонт селищного Будинку культури. Навряд чи прокуратурі ще світить така удача знайти бютівця на держзакупівлях, і очевидно, що для бадьорого рапорту Віктору Федоровичу підвищувати розкриття злочинності у сфері держзакупівель доведеться за рахунок членів Партії регіонів.

На відміну від батька більшості одіозних тендерних схем, депутата Антона Яценка, який перейшов у Партію регіонів, - ймовірні корупціонери з донецької глибинки не здогадалися змінити партквитки... А Яценко та інші тендерних справ майстри успішно працюють із новою партією влади і жодних проблем із правоохоронними органами не відчувають.

У зв’язку з цим величезний резонанс викликало подання для прийняття у другому читанні нового законопроекту №7532, який, за ідеєю, мав створити нову, прозору систему держзакупівель. Однак напередодні голосування комітет з економічної політики ВР вніс в урядовий законопроект поправки, які повністю змінюють смисл і механізми здійснення держзакупівель.

Цей скандал для DT.UA прокоментував заступник голови Державної фінансової інспекції (колишньої КРУ) Денис Красніков, безпосередньо відповідальний за контроль здійснення держзакупівель.

- На жаль, уже не вперше під час ухвалення законопроекту про держзакупівлі ця процедура проходить непрозоро - без урахування думки контрольних органів, органів, які безпосередньо проводять держзакупівлі, преси, громадськості. Напередодні ухвалення нового закону завжди несподівано виникають незручні для практичного застосування норми, а також, прямо скажемо, норми, які відкривають нові корупційні схеми.

Наприклад: учасник торгів зобов’язаний застрахувати свою відповідальність із договорів закупівлі, а порядок, за яким страхові компанії надаватимуть такі послуги, визначає Мінекономіки спільно з Державною комісією регулювання фінансових послуг України, де можуть бути також закріплені й страхові компанії, яким дозволено надавати такі послуги. Крім того, банки-агенти з обслуговування державних закупівель визначатиме Мінекономіки. Немає жодної логіки в регламентуванні участі страхових компаній та банків у процесі держзакупівель, крім корупційної. По суті, створюється схема, коли на учасників та замовників торгів ляжуть додаткові витрати на користь банків - агентів і несумлінних страхових компаній, а ті, своєю чергою, щедро віддячать організаторам схеми.

А, врешті-решт, всі ці витрати лягатимуть на державний бюджет.

Друга скандальна норма: незважаючи на те, що зараз Держфінінспекція, згідно із розпорядженням Кабміну, розробляє методику визначення збитків від порушень, пов’язаних із проведенням держзакупівель, - у законопроекті раптом з’являється дивна норма: видача висновків про наявність або відсутність збитків належить до компетенції Мінекономіки! Визначення збитків - ключове питання контролю держзакупівель, і якщо всі ці функції забере собі відомство, яке погоджує питання держзакупівель, то довести якісь порушення буде в принципі неможливо. Зате з’явиться черга в міністерство з усієї України на отримання довідок - є збитки чи немає збитків. Є одна довідка - є кримінальна справа, є інша довідка - є закриття справи за браком складу злочину. Порушення кримінальних справ із держзакупівель, ревізії, вироки судів - усе це будується на визначенні збитків. Тому методика визначення збитків, видача експертних висновків в інтересах держави мають бути не зосереджені в одній структурі, а регламентовані постановою КМУ, перебувати у віданні правоохоронних і контрольних органів, судів. Інакше навколо цього буде побудовано невразливу монополізовану корупційну схему.

- Денисе Анатолієвичу, чому Держфінінспекція не висловила зауваження на етапі затвердження правок комітетом з економічної політики?

- Нас на це засідання комітету не запросили.

- А хто в нас міністр економіки? Хіба він не відповідає за проходження одного з ключових урядових законопроектів? Навіть якщо в нього таємно внесли корупційні правки народні депутати, це мало проконтролювати Міністерство економічного розвитку.

- Міністр економіки в нас, як відомо, перший прем’єр-міністр Андрій Петрович Клюєв. Але від імені Мінекономіки був уповноважений курирувати цю роботу заступник міністра О.Сухомлин. Але спалахнув скандал навколо держзакупівель продовольства для армії. Це, очевидно, відвернуло увагу Сухомлина, потім його було відсторонено від посади у зв’язку з проведенням службового розслідування.

- Постає запитання: якщо в Мінекономіки законопроект про систему держзакупівель, на які держава на рік виділила 335 мільярдів, залежить від одного-єдиного чиновника, то якими більш пріоритетними завданнями займається сам міністр?

- Це запитання не до мене.

До Мінекономіки справді багато запитань, тим більше незрозуміло, навіщо потрібні нові повноваження, якщо виконавець не впорюється з функціями, котрі вже має.

- У ЗМІ пишуть, що за створенням нової схеми освоєння тендерних бюджетних коштів стоїть народний депутат Антон Яценко. Ви добре знаєте Яценка, оскільки були віце-президентом Тендерної палати. Ви з ним спілкувалися з приводу правок у законопроект, і яке у вас ставлення до Яценка й цього скандалу?

- Я чув про причетність Яценка, і якщо справді він стоїть за цими правками, то моє ставлення до нього однозначно негативне. Хоча формально всі ці скандальні правки вносив не Яценко, а депутат Савченко. Якщо вас цікавить історія, то я перейшов на роботу в КРУ з Тендерної палати ще влітку 2006 року, відразу коли побачив, що Тендерна палата монополізована й перетворилася в бізнес окремих людей. У мене після цього були складні стосунки з паном Яценком. Я виступаю проти створення нової Тендерної палати на основі законопроекту 7532, бо добре знаю, що це таке.

- Не боїтеся знову втратити роботу? Яценко - тепер депутат Партії регіонів, і очевидно, що внесення правок у законопроект було погоджене з певними колами в керівництві цієї партії.

- Гадаю, Яценко не має такого впливу на кадрову політику нинішнього уряду.

- Чи можлива у принципі якась ефективна робота Держфінінспекції, якщо в державі досі немає методики визначення збитків у процесі держзакупівель? Адже визначення збитків - це й є основа вашої роботи?

- Так, інколи ревізори бояться визначати суми збитків, бо немає єдиної методики розрахунків. Якщо в акті пишеш цифру гаданих збитків, компетентні органи проводять перевірку, в них свої принципи розрахунку, тому цифри найчастіше не збігаються. А суд це теж зрозуміє по-своєму. Ревізор не захищений під час перевірки, бо, з урахуванням корупційної складової наших судів, ревізора можуть легко покарати за неправильний розрахунок збитків. І справді, дуже часто ми не можемо однозначно визначити наявність або відсутність збитків, бо немає єдиних критеріїв, немає єдиних форм розрахунку. Визначення збитків при порушенні господарських договорів регулюється нормативними актами ще радянських часів. А законодавство про держзакупівлі в нас діє тільки з 2000 року.

Нині ухвалено новий Господарський кодекс. Він передбачає, що Кабмін може затверджувати методику визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Кабмін видав розпорядження, відповідно до якого Держфінінспекція до червня 2011-го року розробляє і погоджує з усіма інстанціями методику визначення збитків.

- Скільки посадових осіб було засуджено за порушення у сфері держзакупівель 2010-го року?

- У нас немає таких даних. Скажу тільки, що, за результатами актів КРУ, 2010 року порушено 1352 кримінальні справи, - це на 43% більше, ніж торік, а також складено 146 протоколів про корупцію, - це втричі більше, ніж 2009 року.

- Які пропозиції Держфінінспекції щодо посилення державного контролю у сфері держзакупівель?

- Ми внесли свої пропозиції до законопроекту № 7532. Головне, що треба зробити для подолання корупції у сфері держзакупівель, - це підвищити рівень інформованості суспільства про тендери. На жаль, тепер далеко не завжди виконуються вимоги законодавства, і повна інформація про тендерні пропозиції не публікується. Потрібно підвищити інформованість бізнесу про умови тендерів. Держфінінспекція пропонує на законодавчому рівні зобов’язати організаторів держзакупівель в обов’язковому порядку оповіщати підприємства - виробників продукції, яка закуповується, - про тендерні пропозиції. Не можна, щоб повна інформація про тендери була тільки в розпорядженні посередників, державні органи, які проводять держзакупівлі, повинні розуміти свою відповідальність за забезпечення закупівель за нормальними цінами, а отже - за роботу безпосередньо з виробниками товарів і послуг, адже гроші вони витрачають не власні, а державні.

Припинення корупції у сфері держзакупівель потребує й тіснішої координації між органами влади. Нині Держфінінспекція намагається домогтися допуску до баз даних Державної податкової та Державної митної служб, а також до рахунків Державного казначейства. Оперативний доступ без багатоденних бюрократичних листувань дозволив би на порядок підвищити обсяг і якість нашої роботи з виявлення порушень у сфері держзакупівель.

Звісно, було б оптимально для забезпечення прозорості держзакупівель запровадити систему електронних торгів, щоб інформація та можливості доступу підприємств з усіх куточків країни були однакові. Така технологія широко впроваджена у сфері здійснення держзакупівель у всьому світі. Цим ми, до речі, істотно зменшуємо вплив конкретного чиновника, у разі написання грамотної програми з досконалим методом її захисту від несанкціонованого проникнення.

Для підвищення бюджетно-фінансової дисципліни принципове значення має планування витрат. Якщо держустанова або держпідприємство здійснює держзакупівлі відповідно до плану використання бюджетних коштів, хай навіть тимчасового, це значно знижує можливості проведення нецільових закупівель і проведення тендерів в одного учасника під приводом якихось термінових потреб. У нас поширена практика позапланових закупівель, причому на величезні суми.

Під час планування проведення держзакупівель Держфінінспекція пропонує зобов’язати комітет із конкурсних торгів здійснити моніторинг закупівельних цін шляхом запиту інформації про рівень цін у безпосередніх виробників товарів та послуг. Якщо обов’язковою умовою тендеру буде відповідність ринковим цінам, то ми убезпечимо себе від таких випадків, як той, що мав місце на держпідприємстві «Укрекокомресурси». Директор цього підприємства Віктор Ржоткевич укладав договори на утилізацію тари і пакувальних матеріалів із підрядниками за ціною, вдесятеро вищою за ринкову. Фірми-підрядники напряму або опосередковано належали самому Ржоткевичу, і вони нічого не робили, а замовляли вже за ринковими цінами послуги в реальних підприємств, виконання робіт котрих теж, до речі, поставлено під сумнів. Ведеться розслідування Київським УБОЗ.

Держава повинна чіткіше й конкретніше визначити цілі, завдання і методику реалізації бодай основних, найбільш затратних напрямів бюджетних витрат.

На проведення заходів Національної програми інформатизації за п’ять років витрачено понад 40 мільярдів гривень бюджетних коштів! Проте мети національної програми не досягнуто. Єдиної державної інформаційної бази не створено, і в самому Кабміні інформацію з Мінекономіки в Мінфін - із
4-го на 7-й поверх - передають на дисках кур’єри, а не по електронних комунікаціях. Закупівлю програмного забезпечення, як і закупівлю систем безпеки, регламентовано безліччю ліцензій та сертифікатів, які захищають монопольне становище окремих компаній. Пенсійний фонд України, обтяжений величезним дефіцитом бюджету, що його дотує держава, закупив ліцензію для функціонування Інтегрованої комплексної інформаційної системи в компанії «Атлас» за 1,3 мільйона гривень. А на технічну підтримку цієї системи ПФУ у 2007-2010 роках було витрачено 11,2 мільйона гривень, що вдев’ятеро перевищує вартість самого програмного продукту! Держпідприємство «Інформаційно-ресурсний центр» Держкомпідприємництва - всього лише технічний адміністратор Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та реєстру документів дозвільного характеру. А майнові права на комп’ютерні програми належать приватним структурам ТОВ «3-Т», «Фірма 3-Т», «Арт-Мастер», попри те, що вони отримали від держави 10,6 мільйона гривень за впровадження програмного забезпечення, зокрема авторської винагороди - понад 8 мільйонів. Держпідприємство «Державний інформаційний центр» Міністерства юстиції виплатило авторську винагороду компанії «Арт-Мастер» у 2007-2009 роках за впровадження державних реєстрів на суму 205,2 мільйона гривень, при тому що вартість цих реєстрів не перевищує, за оцінками експертів, 24 мільйони, а вартість річної техпідтримки - не більше 5 мільйонів гривень. На жаль, це типова ситуація для сфери держзакупівель програмного забезпечення».

Голова Антимонопольного комітету України і екс-міністр економіки Василь Цушко в коментарі DT.UA зазначив: «Гадаю, що не можна поспішати з прийняттям законопроекту №7532. Прем’єр-міністр М.Азаров дав доручення першому віце-прем’єру А.Клюєву подати в парламент законопроект тільки після узгодження з усіма компетентними органами в Україні, зі Світовим банком і представництвом Євросоюзу, тому на голосування має бути поставлений саме той варіант, який пройшов перше читання і зібрав усі відповідні візи. Інакше велика ймовірність того, що знову в останній момент у законопроект поспіхом внесуть норми, які створять нові схеми поборів. Доки Антон Яценко відповідає в комітеті з економічної політики ВР за роботу щодо цього законопроекту, такі ексцеси цілком імовірні. Яценку довіряти не можна, і якщо будуть найменші правки, порівняно із раніше затвердженим варіантом, то законопроект має пройти знову всі узгодження, потім його треба подати в остаточному вигляді на суд громадськості, експертів і тільки потому виносити в сесійний зал. Той варіант законопроекту, який після першого читання зробив комітет, необхідного узгодження не пройшов. Тому голосування щодо нього наступного тижня було б непродуманим кроком. Я ознайомлений із тим варіантом законопроекту, що узгоджений станом на 15 квітня. У ньому вже прибрали найскандальніші норми, включені групою Яценка. Дуже важливо, що в законопроекті є найпринциповіша, на мій погляд, стаття - про відповідальність замовника за вибір процедури проведення закупівель. Таким чином, уповноважені керівники міністерств і відомств позбуваються прикриття у вигляді узгодження в одного учасника, що видавалося Міністерством економіки, і нестимуть персональну відповідальність за порушення, допущені під час тендерних закупівель. У схемах корупції у процесах держзакупівель чиновникам, які оформляють документи, дістається лише малий відсоток доходу - щоб на адвокатів вистачило, а основний тіньовий прибуток отримують керівники, які визначають умови та вимоги держзакупівель».