Уроки злотоцентризму, або Чому поляки не поспішають у зону євро

Пригадайте ситуацію, коли впродовж короткого проміжку часу курс гривні стосовно євро падав хоча б на 10%. Таке бувало, правда? І кожного разу таке знецінення національної валюти якщо не спричиняло занепокоєння, то принаймні ставало приводом для нарікання на владу, економіку, тяжку долю українського народу. "Оце ми знову стали біднішими, політики крадуть, а нам нічого робити", - можна почути в такій ситуації в народі.

Для порівняння: в сусідній Польщі подібне знецінення злотого пройшло зовсім непоміченим. Правда, в цьому разі не йдеться про різке падіння валюти протягом одного дня чи тижня, це радше повільна, але помітна тенденція. Ще кілька місяців тому за євро треба було заплатити 4 злоті, сьогодні вже 4,3–4,4 і невдовзі курс напевно впаде ще більше. І що? Поляки цього навіть не помітили. Адже їх ставлення до іноземної валюти, м'яко кажучи, украй відрізняється від того, як до євро чи долара ставляться українці.

Долар нікому не потрібен

Хоча про те, що євро коштує "трохи більше чотирьох злотих", усі поляки радше знають, адже людям ця валюта потрібна для закордонних екскурсій або міжнародних розрахунків у бізнесі. А от якщо запитати пересічного жителя Польщі про те, скільки зараз коштує долар, мало хто вкаже навіть приблизну вартість. Може, три злоті, а скоріше за все, 3,80? Людям це абсолютно байдуже: вже давно долар перестав асоціюватися в поляків з безпечною міжнародною валютою, таку роль нині виконує євро і... швейцарський франк.

Втрата значення долара - це передусім наслідок інтеграції Польщі в ЄС. Раніше, за часів соціалізму та десь до кінця 90-х, саме американські грошові знаки були об'єктом мрій та універсальним "безпечним причалом". У дев'яностих люди тримали заощадження саме в доларах (причому не в банку, а в готівці), хоча була популярною також німецька марка. Важливим було і те, що багато поляків тоді їздили на заробітки саме до США, там працювали рік чи два і на зароблені долари будували в Польщі будинок або відкривали бізнес. У цьому велику роль відіграв традиційний польський сентименталізм до Америки (самі американці дивувалися, за що поляки аж так їх люблять) і сімейні зв'язки: майже в кожній польській родині є ближча чи не дуже тітонька зі Сполучених Штатів, до якої можна було поїхати в гості. Правда, одержати візу було, та й зараз також, не легко, однак усе ж таки це не було неможливим (хоча б туристичну чи гостьову), а працювали переважно нелегально.

Інтерес до Америки помітно впав у 2004 р., коли Польща вступила до ЄС, а разом з тим свій ринок праці повністю відкрили для поляків Великобританія, Ірландія, Нідерланди та Норвегія. Саме ці країни перехопили основний потік міграції поляків, бо вони першими зняли всі обмеження в працевлаштуванні (у випадку Німеччини чи Австрії застосували перехідний період до 2011 р.). А відтак, інтерес до США різко впав, тим паче що треба ще отримати американську візу, не кажучи вже про дозвіл на працю. Тож навіщо морочити собі голову візою та іншими принизливими процедурами, платити 1000 дол. за переліт, якщо можна за дві години і 20 євро полетіти з Кракова у Лондон і там без зайвих дозволів знайти роботу у ресторані?

Масова еміграція поляків у Британію вплинула також на ринок обміну валют. Раптом після 2004 р. з'явився великий інтерес до фунта, який раніше в польських обмінниках траплявся рідко. А сьогодні фунт - на третьому місці після долара та євро у списку іноземних грошових одиниць, які найчастіше купують чи продають у польських "канторах" (так поляки називають пункти обміну валют). Причому якби не туристи, які все ж таки обмінюють найбільше долари, фунт узагалі був би на другому місці.

Тут варто ще зауважити, що в польських обмінниках, на відміну від українських, можна знайти чималий перелік іноземної валюти. Не лише євро, долар і фунт, а також усі крони (чеська, норвезька, датська, шведська), літ, форінт, румунську лею і навіть японську єну. От у чому полягає відмінність у поведінці українців і поляків: українець перед поїздкою у цю країну купує долар (або євро), а потім уже на місці обмінює його на національну валюту - злотий, чеську крону чи форинт. Поляк перед поїздкою в Угорщину чи Литву просто йде у найближчий пункт обміну валют і купує, відповідно, форинт або літ. Адже він просто там є, причому за нормальним курсом.

Валютні кредити і феномен франка

Тоді як на ринку готівкового обміну домінують євро і фунт, на ринку іпотечних кредитів монополію тримає швейцарський франк. У кожному разі, якщо хтось придбає квартиру в кредит, йому, як правило, пропонують два варіанти: у злотих або у франках. Ще бувають кредити у євро (рідко), однак у доларах - це вже цілковита екзотика, попри світовий характер цієї валюти.

У чому відмінність цих кредитів? Усе просто: кредит у злотих дають під більший відсоток, а у франках - під менший. Однак кредит у злотих безпечніший: адже найкраще позичати у тій валюті, в якій заробляєш. Бо курс франка може коливатися і раптом на місячний платіж припаде не 500 злотих, а 700 - таке було, наприклад, на початку кризи у 2008 р. Хоча, звісно, буває і навпаки, тобто злотий може посилитися відносно франка (2006 р.), і тоді на франко-кредиті можна навіть додатково зекономити.

І тут повертаємося до початку: українець чи білорус, якого запитають про розмір його зарплати, найчастіше наведе якийсь еквівалент у доларах або рідше у євро, навіть якщо насправді зарплату отримує у гривнях. Просто заведено все перераховувати в іноземну валюту, тож коли гривня падає в ціні до долара, всі це відчувають як реальне зниження зарплати.

Поляки, навпаки, настільки звикли до "нового злотого", запровадженого після деномінації 1994 р., що саме іноземну валюту перераховують на свою. У Польщі ніхто не скаже "заробляю 700 євро" або "мені збільшили зарплату на 100 доларів". Ба більше, на питання про розмір сплати кредиту ніхто не відповість, що він становить 200 швейцарських франків, навіть якщо саме так і є. Відповідь буде: "Заробляю 3000 злотих, плачу 500 злотих на погашення кредиту" тощо, причому ніхто у цей момент не зможе просто так згадати, скільки це буде у перерахунку на євро.

З франком ситуація цікава ще й тим, що для поляків він - класична віртуальна валюта. Осіб з кредитами у швейцарських франках так багато, що з точки зору пересічного поляка курс цієї валюти - це чи не найважливіший економічний показник у країні. Людей загалом не цікавить курс євро чи долара, а от курс франка багато хто перевіряє ледь не щодня. Хоча, на відміну від євро, фунта чи чеської крони, того ж франка у готівковій формі ніхто насправді і не бачив. Тільки недавно парламент ухвалив закон, який зобов'язує банки приймати погашення франкового кредиту саме готівковим франком. Раніше банки приймали тільки злоті і нав'язували своїм клієнтам невигідний курс.

Девальвація - це чудово

Пам'ятаємо, що було, коли у 2008 р. гривня знецінилася на десятки відсотків відносно долара? Всі це відчули як знецінення своїх зарплат: ось я заробляв стільки доларів, а тепер заробляю на 20% менше, хоча номінальна вартість зарплати у гривні не змінилася. До того ж після девальвації, як правило, йде інфляція. А що кажуть поляки на аналогічне падіння курсу злотого? "Це добре, нашим фірмам легше буде продати товар у Німеччину, відтак, наш ВВП зросте". Для прикладу, в 2007 р. за євро платили близько трьох злотих, а в 2009-му - вже чотири. Як на це відреагував пересічний поляк, котрий і тоді, і пізніше заробляв ті самі 3000 злотих? Невже "я заробляв 1000 євро, а тепер тільки 750, тобто мені зараз живеться гірше"? Ні, нічого подібного. Радше: "Це добре, я заробляю стільки ж, але тепер завдяки міцнішому євро мій працедавець має більше замовлень, тож, можливо, мені збільшать зарплатню на 200 злотих, і мені житиметься краще". Тим більше, що інфляція у Польщі вже давно утримується на досить низькому рівні, рідко перевищуючи 2–3%, і девальвація злотого тут нічого не змінює.

То, може, падіння курсу злотого стосовно євро не подобається тим полякам, які збираються на екскурсію за кордон? І знову ні. Полякам одразу все стає у тій же Словаччині чи Німеччині дорожче, однак люди не вбачають зв'язку між цим і зміною обмінного курсу. Це яскраво видно на прикладі ставлення поляків до запровадження у Словаччині євро у 2009 р., якраз тоді, коли злотий різко знецінився відносно євро. Раніше поляки їздили в Словаччину за дешевшими покупками, однак після девальвації 2008–2009 рр. стало навпаки. Утім, разом із переходом словаків із крони на євро ціни в цій країні майже не змінилися, інфляція становила менш як 1%. Проте і так серед поляків домінує думка: "Запровадити євро - це недобре. От у Словаччині було дешево, вони перейшли на євро, і зараз там неймовірно дорого. І ми того не хочемо у себе".

І лише поодинокі економісти намагалися пояснити, що це не в Словаччині зросли ціни, це польська валюта знецінилася. Не переконує - відчуття народу, який усе перераховує на злоті, а не навпаки, зовсім протилежне.

Злотий у центрі уваги

Варто зауважити, що такий злотоцентричний підхід можливий передусім завдяки тому, що Польща - країна з досить великим внутрішнім ринком. Таке неможливе у сусідніх Чехії, Литві чи Угорщині, які значно більше залежать від зони євро. Саме тут треба шукати пояснень того, чому після досить швидкого знецінення злотого у 2008–2009 рр. у Польщі не почалася інфляція, як це за аналогічних обставин буває в Україні чи Білорусі.

Друга причина - вже побутова. Під час поїздки в сусідні країни поляки переважно не повинні перейматися обміном валюти. Достатньо взяти із собою на дорогу якісь дрібні монетки, що залишилися від попередніх екскурсій, а там уже на місці, в тій же Празі, Братиславі, Вільнюсі чи Львові, обміняти злоті на місцеву валюту. До речі, у разі поїздки з Польщі до Львова це вигідніший варіант, ніж брати з собою євро. А зі Словаччиною ще простіше: хоча там євро, у прикордонній території практично всі приватні крамниці чи ресторани приймають за нормальним курсом злотий і навіть вказують ціни у польській валюті. У другий бік це не діє: спробуйте у прикордонному Закопаному заплатити в євро - іноді це можливо, однак частіше польські верховинці на таку пропозицію просто образяться (мовляв, ви нас не поважаєте, якщо не купили нашої валюти).

Польські економісти вважають, що нинішній курс польського злотого недооцінений. Причому Нацбанк і уряд спеціально здійснюють політику дешевого злотого, щоб підтримувати експорт. Словаки і чехи вже називають Польщу "Китаєм Центральної Європи". А населення задоволене. Саме тому в Польщі зараз такі низькі ціни порівняно з сусідами: Україною, Білоруссю, Словаччиною. Полякам це вигідно з огляду на шопінг-туристів і експортерів. Причому велику роль тут відіграє також ментальний "злотоцентризм", унаслідок якого люди не перераховують своїх зарплат у євро, а швидше словацькі ціни перераховують з євро у злоті, з оцінкою "як там дорого".

Це, між іншим, пояснює, чому поляки не спішать запроваджувати євро. Населення підтримує перехід на спільну валюту, що Польща зобов'язалася зробити із вступом до ЄС, на рівні 20–30%. Тому не дивно, що про зміну валюти не говорять уже навіть політики, які ще в 2007 р. були палкими прихильниками євро. "Ми колись вступимо, але ще не зараз, до того ж і так не виконуємо критеріїв" - це офіційна лінія уряду Туска. І що цікаво, це бодай єдина річ, у якій уряд цілковито погоджується із опозицією, хоча в інших питаннях між Туском і Качинським триває війна не на життя, а на смерть.