ПОЛЬСЬКИЙ УРЯД: «ПОВЕРТАЄМОСЯ ДО РЕАЛЬНОСТІ!»

Ухвалено бюджет на 2002 рік, запроваджено зміни до податкової системи — такими були перші кроки на шляху справжнього, а не декларативного господарювання нового польського уряду, який створено коаліцією лівих партій — Союз лівих демократів, Союз праці та Польська народна партія. Під час презентації проекту бюджету сеймові і міністр фінансів Марек Белька, і прем’єр-міністр Лешек Міллер визнавали, що його реалізація вимагатиме від суспільства чергових зречень і «затягування пасків», але з огляду на ситуацію, яка склалася в економіці країни, цей бюджет є «поверненням до реальності».

Отже, доходи майбутнього бюджету Польщі повинні сягнути 144 млрд. злотих (приблизно 36 млрд. дол.), а витрати — 184 млрд. зл. (46 млрд. дол.). Відповідно дефіцит бюджету — 10 млрд. дол. Уряд також планує, що середня річна інфляція утримається на рівні 4,5%, а валовий національний дохід зросте всього на 1%.

«Обіцянки-цяцянки» — особливо передвиборні

«Повернення до реальності» кожен може витлумачити по-своєму. Версія лівих майже повністю збудована на звинуваченнях попередників. Практично протягом усієї підготовки проекту бюджету-02 новий уряд на чолі з прем’єром уникали якої-небудь конкретики економічного характеру, зате щедро інформували мас-медіа про «катастрофу» публічних фінансів, яка загрожує країні в результаті чотирирічного правління правих разом з лібералами. Треба сказати, що така тактика дещо вплинула на громадську думку — від очікування кращого вона скотилася до стурбованості «аби не гірше». Кульмінацією стала презентація бюджету, коли віце-прем’єр і міністр фінансів Марек Белька заявив: «Те, що робив уряд Єжи Бузека, було, як забава на «Титаніку». Та ми обминемо цю льодяну гору, і катастрофи не буде». Тобто тепер пересічний польський громадянин повинен бути вдячним уже не за поліпшення життя, яке йому обіцяли перед виборами, а за уникнення «катастрофи». В такі моменти відбувається ще одне «повернення до реальності» — тепер уже для колишнього виборця.

Про кризу публічних фінансів у Польщі стало відомо ще напередодні вересневих парламентських виборів. Тоді ліві партії використали цю ситуацію для нищівної критики своїх опонентів з правої правлячої коаліції. З одного боку, звинувачували її в усіх гріхах, з іншого обіцяли — «як ми прийдемо до влади, все відразу зміниться на краще». Не уточнювали, щоправда, яким чином цього досягнуть. Та й не могли. Економісти ще тоді попереджали, що в ситуації, коли 60% бюджетних видатків становлять захищені статті, а можливий дефіцит бюджету необхідно скоротити з 20 млрд. дол. до хоч би 10 млрд., жодному урядові не вдасться уникнути непопулярних рішень.

Можливо, ліві кандидати сподівалися на те, що ситуація насправді не є аж такою важкою, а відтак їм удасться принаймні зберегти гарну міну при поганій грі. Та перші ж їхні рішення у фінансово-податковій сфері показали — не вдасться.

Примножування шляхом «заморожування»

Перші ж дії уряду преса назвала «запиханням руки до кишені громадянина». Так суворо було оцінено, зокрема, кілька пунктів урядової програми економії, що безпосередньо торкаються багатьох людей. До таких пунктів належать «заморожування» податкових порогів та зарплат у бюджетній сфері. Заморожування рівня зарплат бюджетникам за прогнозованої, хоча й невисокої інфляції означає зменшення реальних грошей в їхніх гаманцях. Щоб згладити неприємне враження від цього рішення, уряд почав «заморожування» з себе — з державних чиновників вищого рівня та парламентарів.

Однак чи багато вартує цей «особистий приклад», коли йдеться не про елітні, а разів у 10—20 нижчі зарплати? Особливо ображеними можуть почуватися вчителі та медсестри — 2000 рік пройшов під знаком їхніх гострих протестів проти уряду Єжи Бузека, за підвищення зарплат. Перебуваючи тоді в опозиції, ліві схилили на свою сторону вчителів тим, що провели в парламенті досить дорогий для бюджету законопроект про «учительську карту», яка мала б забезпечувати поступове підвищення зарплати вчителям за вислугу років. Тепер же новий уряд заморозив рівень платні, а отже, й «учительську карту» відкладено до кращих часів. У схожій ситуації опинилися й медсестри, котрі вибороли в попереднього уряду підвищення платні на 200 злотих (приблизно 50 дол.), і голосували за лівих в надії отримати ще щось. Отримали ж «замороження» і вже встигли заявити, що напрацьований торік досвід боротьби за свої права буде використано проти нового кабінету.

Ще одним «заморожуванням», тепер уже податкових порогів, уряд вирішив «общипати» працівників небюджетної сфери — там, де платню індексують відповідно до інфляції. Поляки сплачують податки відповідно до своїх річних прибутків за трьома ставками: 19%, коли сума не перевищує 37024 зл. (9250 дол.), 30% — до 74048 зл. (18500 дол.) і 40% — понад 74078 зл. Отже, отримуючи чергове «підвищення», яке насправді буде лише «вирівнюванням», частина працівників приватних підприємств автоматично потрапить під вищу податкову ставку. За попередніми підрахунками, ця зміна може торкнутися від 2 до 4% платників податків і принести в бюджет додатково 650 млн. зл. (понад 160 млн. дол.). Крім цього, уряд також вирішив оподатковувати звільнені раніше від податків «товарні бони» та матеріальні подарунки, що їх працівники приватних підприємств, зокрема торгових мереж, отримували з нагоди свят, як своєрідні премії. В оновленій системі оподаткування немає вже й звільнення від оподаткування сум, що ними підприємства оплачували винайняті працівникам помешкання. Все це разом повинно дати бюджетові понад 170 млн. дол.

Чергове болісне для громадян нововведення — це 20-відсоткове оподаткування доходів від заощаджень. Насправді ж, за прогнозами фахівців банківської сфери, зважаючи на планований рівень інфляції, у податки йтиме третина відсоткових сум, нарахованих банками на вклади клієнтів. У результаті уряд «заробить» іще 2 млрд. зл., тобто десь півмільярда доларів.

Одна із тепер забутих обіцянок стосувалася малого та середнього бізнесу, розвиток якого ліві називали одним із своїх пріоритетів. Так, несподіваного удару завдано будівельному сектору — одному з найрозвиненіших в польській економіці. У підписаній на початку жовтня коаліційній угоді, що дала можливість створити уряд більшості, чорним по білому було записано пункт про «утримання ПДВ на існуючому рівні на продукти, засоби для виробництва сільськогосподарської продукції та будівельні матеріали до кінця 2002 року». Та вже в поданому 21 листопада проекті бюджету з’явилися пропозиції підвищити ПДВ на будматеріали з 7 до 22% і запровадити 22-відсотковий податок на продаж готових квартир з початку наступного року. Ще раніше уряд відмінив «велику будівельну пільгу», яка надавалася при купівлі землі під будівництво і значних інвестиційних проектах. За прогнозами керівників будівельних фірм, всі ці зміни призведуть до подорожчання житла на 15—30% і можуть мати вкрай негативні наслідки для будівельного сектора економіки.

Азартні ігри з державою

Знаючи, що серед лівого електорату заможних людей не так уже й багато, лідери правлячої коаліції та представники уряду активно використовують традиційну риторику, аби виправдати свої непопулярні кроки — мовляв, зміни в податковій системі вдарять перш за все по багатих і не торкнуться бідних. Наприклад, виправдовуючись за оподаткування доходів від заощаджень, міністр фінансів посилався на соціологічні опитування, згідно з якими 66% громадян Польщі таких заощаджень взагалі не мають. Пан міністр стверджує також, що у переважній більшості випадків суми на чорний день становлять кілька тисяч злотих — отже, втрата буде практично не помітною. Тобто метою уряду були багаті! Але саме тут намірам уряду, мабуть, не судилося збутися.

Від моменту, коли ці плани стали відомі засобам масової інформації, більшість банків та інвестиційних фондів запропонували своїм клієнтам різні способи уникнення майбутнього оподаткування, зокрема відкриття довготермінових недоторканих рахунків чи інвестування в цінні папери — облігації держпозики і т.д. Всім, хто встигне відкрити такі рахунки чи інвестувати кошти до 1 грудня (початок дії нової системи оподаткування), вдасться уникнути 20-відсоткового податку. Ці пропозиції банків та інвестфондів настільки припали до душі заможним полякам, що протягом кількох тижнів до більшості цих інституцій стояли черги, а деякі банки навіть зробили суботу й неділю робочими днями.

Звичайно ж, інвестувати свої гроші в довготермінові облігації чи перевести їх на рахунки, які залишаться недоторканими впродовж п’яти-десяти років, можуть собі дозволити лише найбагатші. Тож у розпорядженні фіскальних органів залишаться тільки ті, хто справді тримав по кілька тисяч.

Міністр фінансів спершу навіть образився на банки за те, що зруйнували його наміри запровадити в ринкову економіку елементи планування, ба, навіть публічно порівняв поведінку банків із поведінкою харцерів (піонерів). Та перед харцерами міністрові довелося вибачитись, а банкіри залишились незворушними, оскільки сенсом їхнього існування є вигода клієнтів, а не реалізація урядових планів.

Ще менш переконливим є пояснення, нібито оподаткування товарних бонів для працівників покликане вдарити по торговельній мережі — бо чи відчують його торгівці, підбиваючи річні баланси, ще вилами по воді писано, а те, що власники гіпермаркетів менш щедро роздаватимуть святкові подарунки, рядові працівники переконаються уже незабаром. Аргументи ж на користь підвищення вартості житла взагалі нікого не цікавлять, бо хто хоче платити більше? І сьогодні ніхто не береться прогнозувати, чи заробить уряд на ПДВ від продажу нових квартир, чи втратить на скороченні житлового ринку і будівництва взагалі.

Отаким сумним видається «повернення до реальності». У коаліційній угоді зазначалося, що «в 2002 році дії уряду будуть сконцентровані на реалізації такого плану, який стане основою майбутнього поліпшення життєвих умов польських родин». Проте наскільки далеким є це майбутнє? Днями Марек Белька визнав ще один факт: «Нам не вдасться стримати тенденцію до зростання безробіття». І це також не додає полякам оптимізму.

Найбільша польська щоденна «Газета виборча» підрахувала, що коли уряд планує за рахунок своїх громадян збільшити доходи бюджету на 4,3 млрд. зл., це означає, що пересічний платник податків буде змушений викласти зі своєї кишені на 180 зл. (45 дол.) більше, ніж якби не було жодних змін. Питання лише в тому, чи захоче той незідентифікований «пересічний платник» профінансувати «ремонт економіки», оголошений новим урядом. Згідно із соціологічними дослідженнями, більше половини опитаних не погоджуються на особисті зречення заради цього.