Білоруська економіка хронічно хвора. І за окремими параметрами, і, що ще небезпечніше, у комплексі. Від хірургічного втручання, під яким розуміють кардинальні реформи в економічній сфері, влада поки що утримується. Натомість наголошує на виконанні окремих параметрів соціально-економічного зростання: «хворому» для лікування всіх болячок пропонується, так би мовити, набір «дієтичних столів».
Ці самі «столи» — окремі параметри соціально-економічного розвитку держави — були винесені спочатку на обговорення президії Ради міністрів наприкінці липня, а через якийсь час — на звіт уряду президенту. Та, як виявилося, діагноз, як і раніше, невтішний: у 9 із 16 «столів» чогось не вистачає — то «вітамінів», то «білків», то «калорій».
Якщо виходити з Програми соціально-економічного розвитку Білорусі на 2001— 2005 роки, то країна має досягти рівня не якоїсь Португалії, а відразу Данії зі зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). У першому півріччі він становив 104,7% за прогнозу 104—105%. Проте в комплексному прочитанні навіть виконані й перевиконані параметри не просто нічого не варті — вони небезпечні. Так, скажімо, за підсумками січня–травня 2002 року порівняно з аналогічним періодом минулого року відзначено збільшення реальних грошових доходів населення на 18%. Для стійкого функціонування валютного ринку потрібно було одночасно з цим забезпечити відповідний приріст виробництва промислової, сільськогосподарської продукції і, насамперед, споживчих товарів. Це мало зв’язати наявні кошти населення і не допустити тиску на курс білоруського рубля. Проте плани були виконані лише із сільгосппродукції. У цьому секторі за рахунок поступового збільшення закупівельних цін і певної загальної лібералізації, яка відбувається з кінця минулого року, приріст становив у першому півріччі 4,3% за прогнозу 3—4%.
Темпи приросту виробництва товарів відстають від темпів зростання грошових доходів населення майже вчетверо, темпи приросту платних послуг (за першу половину 2002 року вони зросли на 6%) — утричі. І, природно, населення, не отримавши предмета, в який воно б могло вкласти свої зростаючі зарплати, кинулися в банки міняти «зайчики» на тверду валюту й купувати імпортні товари. Щодня Національний банк, намагаючись не допустити обвалу курсу, змушений витрачати від 2 до 3 млн. дол., і в першому півріччі з його золотовалютних резервів витрачено близько 270 млн., що в 2,1 разу більше, ніж за аналогічний період 2001-го. Зате під час звіту констатувалося, що завдяки постійній страшенній перенапрузі Петра Прокоповича (голова правління Нацбанку РБ. — Ю.В.) стабільність валютного курсу поки що забезпечується. Девальвація офіційного курсу білоруського рубля до долара становила в середньому 2,2 % за місяць. Це відповідає прогнозним показникам. Відзначено стійку тенденцію до зниження інфляції: із 6,1% у січні до 1,4% у червні.
Проте ці параметри нестійкі — по них, крім зростаючих доходів населення, б’ють невдачі на зовнішньоекономічному фронті. Продукція білоруських підприємств уже неконкурентоспроможна не тільки на зовнішніх ринках, а й усередині країни. Про це свідчать дані з імпорту, який зростає. Особливо споживчий. За січень—травень 2001 року приріст із імпорту товарів народного споживання становив дуже істотну цифру — 12,2% (у вартісному вираженні — 97,8 млн. дол.). Приміром, на 39,6% збільшився ввіз у країну харчових продуктів тваринного походження, на 26,7 — взуття і головних уборів, на 19,5% — фотоапаратури та музичних інструментів. Приріст імпорту відзначений і з товарних груп, що традиційно є експортними статтями білоруської економіки: телеапаратура, холодильники, текстиль і текстильні вироби. Факт тривожний і звернув на себе увагу уряду, що пропонував стабілізувати ситуацію навіть нетарифними митними заходами...
Зазначимо, що велика частина споживчого імпорту, який надходить у Білорусь, — російського походження. Отже, не тільки традиційні енергоносії зумовили негативне сальдо в зовнішній торгівлі з Росією та іншими країнами СНД. У січні–травні 2002 року воно становило 562,5 млн. дол. Хоча уряду вдалося домогтися загального позитивного сальдо в зовнішній торгівлі — 61,7 млн. дол. В основному за рахунок збільшення експорту послуг.
Як зазначалося у звіті президента, у першому півріччі 2002 року зберігалася позитивна динаміка інвестицій в основний капітал. У той самий час існує очевидна проблема із залученням прямих іноземних інвестицій. За даними Нацбанку, їх обсяг за січень—травень становив усього 37,2 млн. дол., тоді як намічений на рік показник — 400 млн. Щоправда, прем’єр-міністр Геннадій Новицький, звітуючи перед президентом, говорив уже про 129 млн. дол. інвестицій, залучених у Білорусь за шість місяців. Оглядачі сподіваються, що уряд усе-таки зуміє до кінця року вирішити питання щодо акціонування і приватизації об’єктів республіканської власності, завдяки яким інвестиційні вливання з-за кордону можуть серйозно зрости.
Часто кажуть про загрозливу ситуацію в реальному секторі. За невиконання прогнозів з виробництва промислової продукції та споживчих товарів відбулося істотне збільшення запасів готової продукції, не знижуються обсяги простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості, велика частка товарообмінних операцій та інших негрошових розрахунків. Зростає питома вага збиткових підприємств — із 35,6% у січні—травні 2001 року до 40,9% за аналогічний період нинішнього року.
За підсумками звіту за перше півріччя надто вже оптимістичними могли здатися запевнення, що наприкінці року буде досягнуто прогнозних показників. Тому таких запевнень ніхто й не давав. Напевно, якщо виходити з досить спокійної тональності засідання, неможливість виконати плани усвідомив навіть Олександр Лукашенко, який за підсумками першого кварталу погрожував уряду всіма земними й небесними карами.
З іншого боку, щось робити треба! Та уряд, схоже, так і не знає точно, як виправдовувати довіру президента до кінця 2002 року. Адже 2002-й — це перший рік реалізації Програми соціально-економічного розвитку Білорусі на найближчі чотири роки, свого часу покладений в основу економічної платформи Лукашенка на переможних президентських виборах...