НОВА МЕКСИКАНСЬКА РЕВОЛЮЦіЯ

2 липня ц.р. мексиканський народ зміг здійснити невеличке диво, відсунувши від управління країною Інституційну революційну партію (ІРП), що правила Мексикою з 1929 року. Переважна кількість мексиканців знудьгувалася за політичними перемінами за сім десятиріч однопартійного правління. Причому це стосується і тих, хто животів у найбіднішій провінції Чіапас, і тих, хто рухає економіку країни в «локомотиві мексиканської промисловості» Монтеррєє. Саме тому на президентських виборах народ віддав перевагу представникові опозиційної Партії національної дії Вінсенте Фоксу, який переконливо переміг свого суперника з ІРП Франческо Лабастіду. Радник Фокса сенатор Адольфо Зінсер перемогу свого патрона оцінив так: «Цю подію можна порівняти з падінням Берлінської стіни, кінцем апартеїду в ПАР і відставкою Піночета в Чилі!».

Однак після перемоги на виборах боротьба для Вінсенте Фокса не закінчилася. До цього він працював у компанії «Кока-кола», тому абсолютно не має досвіду в управлінні державою. Те ж саме можна сказати і про партію, яку він представляє. А плани в нового президента великі. Він розраховує провести в Мексиці другу хвилю реформ, розвинувши несміливі ринкові починання своїх попередників із ІРП. Причому Фокс ставить перед собою як стратегічні завдання (домогтися створення загального ринку держав Північної Америки), так і сьогочасні (вирішити проблему отримання фермерами і дрібними бізнесменами «мікрокредитів» у кілька сотень доларів). Між ними знаходиться безліч завдань, що торкаються всіх аспектів економічного життя країни, — від податків до приватизації об’єктів електроенергетики і реформування правоохоронних органів.

Якщо пану Фоксу вдасться реалізувати хоча б половину своїх планів, Мексика може істотно просунутися дорогою до заповітної мети — широкого залучення в країну зарубіжного капіталу. І тоді ефект сучасної глобалізації економіки можуть відчути на собі не тільки північні регіони країни, в яких розташовуються підприємства, побудовані відомими західними й азіатськими компаніями, а й всі інші мексиканські провінції. Плановане збільшення витрат на освіту вдвічі підніме рівень професійної підготовки мексиканської молоді й дасть їй можливість швидше рухатися службовою драбиною. А політики в Китаї і державах Південно-Східної Азії уважно будуть придивлятися до результатів діяльності нового президента, справедливо побоюючись перетворення Мексики в їхнього головного суперника в боротьбі за залучення західних інвестицій.

Особливе місце в програмі Фокса займає Північноамериканська угода про вільну торгівлю, більш відома під назвою «НАФТА». З часу вступу в силу цього документа мексиканський експорт збільшився втричі, і Мексика нещодавно витиснула Японію з другого місця по поставках товарів і послуг на ринок США. Проте новий президент вважає, що колосальний потенціал «НАФТА» поки що в повному обсязі не використовується. Тому він хотів би обговорити з керівниками США і Канади можливість перетворення створеної угодою зони вільної торгівлі в повноправний спільний ринок, що передбачає вільне переміщення між державами Північної Америки робочої сили і використання в них спільної валюти. Фокс усвідомлює те, що досягнення цієї мети вимагає багато часу — можливо, не одне десятиріччя, — проте він думає, що час для того, щоб розпочати роботу в цьому напрямку вже прийшов.

Деякі складові у формулі економічного зростання, запропонованої Фоксом, виглядають воістину вражаюче. Так, новообраний президент Мексики обіцяє, що до наступних виборів 2006 року економіка країни буде розвиватися з щорічними темпами приросту в 7 відсотків (починаючи з 1996 року, цей показник становить 5 відсотків). Досягнення цієї мети може виявитися дуже складним завданням, проте впливові мексиканські бізнесмени переконані в тому, що Фокс свої обіцянки виконає.

Місцеві й іноземні інвестори також настроєні оптимістично щодо перспектив президентства Фокса. Наступного дня після оголошення результатів виборів мексиканський фондовий ринок «підскочив» на 6,1%. А національна валюта песо, що стабільно падала протягом усього передвиборного періоду, з обранням Фокса швидко повернулася на старі позиції. Цьому сприяла і заява чинного президента Ернесто Cедийо, що завірила інвесторів, які побоювалися тривалого перехідного періоду, що останні п’ять місяців свого перебування при владі (новий президент обійме посаду тільки 1 грудня 2000 року) він працюватиме в тісному співробітництві зі своїм наступником.

Особливу увагу Фокс приділяє формуванню своєї команди. Для того, щоб підібрати кандидатів на 17 міністерських посад, він звернувся по допомогу до компаній, що спеціалізуються на пошуку «світлих умів» по всьому світі. При цьому він пообіцяв, що в уряді знайдеться місце для представників різноманітних сфер діяльності, у тому числі — академічного середовища і приватного бізнесу. Радники новообраного президента не марнують часу, завершуючи розробку програми розвитку країни на шестирічний період. Вона буде передбачати цілий комплекс заходів, починаючи від децентралізації управління державою і закінчуючи реанімацією освітньої системи Мексики.

У зв’язку з цим виникає природне запитання: звідки взяти кошти на втілення в життя настільки амбіційної програми? Очікується, що поточний рік країна завершить із дефіцитом бюджету в 1% від валового національного продукту, так що зайвих грошей у скарбниці, очевидно, немає. Тому необхідні кошти Фокс припускає отримати за рахунок суттєвого перегляду податкової системи держави. У Мексиці податкові надходження становлять не більше 18% ВНП, тоді як у Бразилії цей розмір досягає 33%, а в США — 31%. До того ж третину всіх податків країна отримує за рахунок акцизів на нафту, що робить мексиканську фінансову систему дуже залежною від світових цін на «чорне золото». Для усунення таких перекосів президент пропонує істотно розширити податкову базу і почати рішучу боротьбу з відхиленням від податків. Його економічні радники розглядають також можливість скасування низки податкових пільг, якими сповна користуються великі компанії. Тим часом, питання збільшення податкових ставок зараз навіть не розглядаються, оскільки вони в Мексиці й так досить високі. У той же час із метою стимулювання економічного зростання передбачається ввести податкові пільги для інвесторів, які вкладають гроші в розвиток найбідніших провінцій. Цим Фокс розраховує створити привабливі умови для реінвестування закордонними бізнесменами одержуваного в Мексиці прибутку (щорічний обсяг якого оцінюється в 3 млрд. доларів) в економіку країни.

Проведення податкової реформи буде для Фокса першим іспитом на вищій державній посаді в країні — адже заходи, які передбачаються нею, неминуче призведуть до зменшення доходів мільйонів мексиканців, які працюють у сфері «тіньової економіки».

Ще одним іспитом для нового мексиканського керівництва буде початок приватизаційних процесів в електроенергетичному та нафтохімічному секторах. Спроби уряду Ернесто Cедийо запровадити в життя ці ідеї потерпіли провал. Тепер стратегічні інвестори з цікавістю будуть очікувати, чи доб’ється успіху на цьому терені Вінсенте Фокс.

Лакмусовим папірцем спроможності нового президента втілити в життя свої обіцянки буде і зміна умов конкурентної боротьби для приватизованих гігантів мексиканської економіки. До останнього часу недостатня конкуренція гальмувала розвиток багатьох галузей промисловості країни. А стримувалася вона місцевими законами, які створюють сприятливіші умови для мексиканських компаній і фірм порівняно з іноземними.

Нарешті, виборці очікують від нової влади рішучої боротьби зі злочинністю і корупцією в країні. Фокс обіцяє докорінно реформувати сили федеральної поліції Мексики і провести «чистку» в генеральній прокуратурі. Передбачається проведення реформ і в органах судової влади. Першим кроком у цьому напрямку буде створення національної наглядової комісії, яка стежитиме за розслідуванням найгучніших справ про корупцію і контролюватиме новий уряд на предмет зловживання владою.

Завдяки реформістським починанням Ернесто Cедийо та найбільш прогресивних членів у керівництві ІРП, Вінсенте Фокс має сьогодні у своєму розпорядженні надійний фундамент для втілення в життя радикальних економічних перетворень у Мексиці. І справді, уперше за останню чверть століття країна пережила президентські вибори без економічних потрясінь і фінансової кризи, яка спустошує. Довгий час Мексикою правила партія лівого толку, і йде вона з високо піднятою головою. Тепер слово за мексиканськими правими.