Найбагатшим полякам — 50-відсотковий податок

На початку листопада верхня палата польського парламенту (сенат) ухвалила новий закон про податок на доходи фізичних осіб. Найсуперечливіший пункт цього закону — запровадження додаткової, четвертої податкової ставки для найбагаших поляків — 50% від річного доходу. На сьогодні у Польщі, залежно від доходів, діє три податкові ставки — 19, 30 і 40%. Нова ставка, найімовірніше, почне діяти вже з нового року. Коли кілька тижнів тому за цей проект проголосувала нижня палата парламенту (сейм), авторитетний щотижневий журнал «Ньюсвік—Польска» назвав це «днем народження польського люмпенпарламентаризму».

Найцікавіше у цьому податковому нововведенні те, що проти нього одностайно виступають і міністр фінансів Мірослав Гроніцкі, і міністр економіки Єжи Хауснер, які, згідно зі службовими обов’язками, повинні дбати про наповнення державного бюджету. Пан Хауснер безрезультатно намагався пояснити депутатам, що новий податок не принесе значних прибутків бюджетові і тому не потрібен польській економіці. Натомість Мірослав Гроніцкі застерігав, що надходження до бюджету можуть не лише не зрости, а й зменшитися. Експерти попереджають, що, оскільки рішення парламенту мало, швидше, політичний сенс, аніж економічний, то його наслідки можуть бути протилежними до наміру.

Втім, так було не з самого початку. Спочатку польське міністерство фінансів підрахувало, що впровадження нової податкової ставки для людей, котрі заробляють понад 50 тис. злотих (близько 12 тис. євро) на місяць, може принести бюджетові додаткових 60 млн. євро. Може принести, одначе не означає, що принесе, — швидко пояснили фінансистам юристи.

Річ у тому, що більшість із тих, хто потрапляє під загрозу віддати половину своїх заробітків державі (а йдеться передусім про так званих топ-менеджерів, директорів приватних та державних фірм, артистів із міжнародним визнанням тощо), мають можливість перейти на інші форми оподаткування чи й узагалі «втекти» від сплати податків у Польщі.

Кількість платників податків, котрих мала би стосуватися 50-відсоткова ставка, сягає 4—4,5 тис. чол. Це у країні з 38-мільйонним населенням, де податки платять понад 20 млн. чоловік. За даними міністерства фінансів Польщі, найбагатші поляки, яких нині оподатковують за найвищою ставкою (40% від своїх доходів), а це близько 1% від усіх платників податків, вже сьогодні дають скарбниці майже третину (29,74%) всіх надходжень від оподаткування фізичних осіб. Однак депутати вирішили, що серед багатих можна виділити ще групу найбагатших, котрі повинні платити не 40, а 50 відсотків.

Однак приватні податкові радники дуже швидко знайшли вихід із ситуації для своїх заможних клієнтів. По-перше, найбагатші поляки, скориставшись членством Польщі в Європейському Союзі, мають право платити податки в інших країнах спільноти, а конкретніше — там, де ставки нижчі. Щодо артистів, то вони можуть перейти зі штатних працівників установ культури на індивідуальну трудову діяльність (ІТД) і тоді не платитимуть не те що 50%, а й сьогоднішніх 40%. Бо ІТД оподатковується за найнижчою ставкою, тобто 19%.

Таким чином, додаткові надходження до бюджету опинилися під великим питанням. І все ж зупинити запущену депутатами «податкову машину» було не під силу. Тепер слово за президентом, який може підписати його або накласти на нього вето. Минулого четверга Квасьнєвський сказав, що підпише. І це не стало великою новиною, бо експерти схилялися до такої ж думки. Неформально — через те, що довкола документа вже виникла певна соціальна напруженість і певні кола громадськості пильно стежать, хто ж за бідних, а хто за багатих. Формально ж — через те, що 50-відсоткова ставка — це лише один із елементів «у цілому хорошого» законопроекту. Що саме так і станеться, можна судити з висловлювань керівника канцелярії президента РП Йоланти Шиманек-Дереш, яка після ухвалення законопроекту Сенатом сказала: «Якби ця регуляція зводилася до самого лише пункту про нову податкову ставку, то президент напевно наклав би на неї вето».

З усього видно, що невдовзі група найбагатших поляків стане жертвопринесенням польського політикуму незадоволеному польському соціуму (або, скориставшись термінологію «Ньюсвік-Польска», — люмпенові). Народні обранці віддали перевагу політичному популізмові над економічним розрахунком. Не таємниця, що з року в рік у Польщі зростає кількість незадоволених своїм матеріальним становищем, не вдається знизити рівень безробіття (близько 20%) та зменшити кількість корупційних скандалів. Усе це викликає дедалі більшу хвилю незадоволення політиками і владою.

Експерти вважають, що, підігруючи суспільному незадоволенню, політики вирішили продемонструвати турботу про бідних шляхом показового оббирання багатих. Цікаво, що за цей законопроект проголосувало три чверті парламенту — депутати як лівих, так і правих партій. Проти були лише ліберали, котрі, як заведено вважати, захищають інтереси найбагатших.

Цікаво, що запровадження нової податкової ставки підтримали й ті, хто добре усвідомлює її низьку економічну обґрунтованість. Один із віце-спікерів сейму, представник новоствореної партії Польська соціал-демократія Томаш Наленч у коментарі для журналу «Впрост» прямо говорить: «…польський вулкан незадоволення вже починає гарчати і диміти». Отже, символічне принесення багатих у жертву бідним віце-спікер подає як спробу зупинити ймовірний бунт. «Бунт, що назріває, — пише Томаш Наленч, — вивільнить величезну деструктивну силу і поверне Польщу, можливо, навіть на десятиліття назад. Адже тоді найбільше втратять не ті, кому й так нічого втрачати. Насамперед постраждають ті кілька тисяч найкраще забезпечених родин, котрі сьогодні протестують проти цього податку».

Противники нововведення — переважно політики з ліберальних партій — намагалися вплинути на колег по парламенту і аргументами, і образами. Депутат від партії Громадянська платформа Зита Гільовска про прихильників нового податку сказала: «Це соціалістичні утопісти. Ще трохи — і хотітимуть голити голови багатіям». Анджей Вєльовєйскі з авторитетної колись, а нині позапарламентської центристської партії Союз свободи намагався переконувати, що оцінка Польщі у світі економіки і фінансів погіршиться, адже «власник, директор чи представник фірми, котрий хоче поселитися у нашій країні, братиме до уваги умови, в яких йому доведеться жити і працювати, а отже, і платити податки».

Однак ліві залишилися невблаганними. Бо, як трохи цинічно зауважив один із депутатів від Союзу лівих демократів: «краще мати чотири тисячі потенційних незадоволених платників податків, ніж 40 мільйонів незадоволених. Зрештою, найбагатші і так дадуть собі раду».