МВФ РЯТУЄ ТУРЕЧЧИНУ, САМА ТУРЕЧЧИНА — БАНКИ ТА ЛІРУ

Останні роки тисячоліття, що минає, сміливо можна назвати епохою економічних криз. Вони спалахують то в одних, то в інших регіонах планети, на перший погляд, не пов’язаних безпосередньо між собою. І щоразу експерти панічно намагаються вирахувати, наскільки масштабною буде чергова криза і скільки країн впадуть її жертвами.

Кінець листопада і початок грудня стали «чорними днями» турецької економіки. Здетонувала останні події справа про корупцію в 10 малих турецьких банках. Те, що хабарництво в банківській системі Туреччини існує, важко назвати сенсацією. Проте цього разу наклалися побоювання експертів щодо можливої причетності до справи й інших фінансових структур країни. Так і сталося. В міру того, як рухалося розслідування, в його орбіту почали потрапляти дедалі більші фінансові структури. Побоюючись за свої гроші, турецькі банки практично перестали довіряти один одному і кредитувати один одного (хтозна, хто стане наступною жертвою антикорупційної кампанії?). Відтак країну спіткав повномасштабний фінансовий колапс — банківська система виявилася паралізованою.

Свою лепту у створення кризової ситуації вніс і зовнішньополітичний чинник. Напередодні саміту ЄС у Ніцці, на якому серед іншого мало вирішуватися питання про майбутнє розширення союзу, переговори про членство Туреччини в цій організації оптимізму не викликали. Причини ті ж самі: керівництво ЄС вимагало від турків розв’язати спочатку кіпрську проблему (на острові ось уже чверть століття існує створений за активної підтримки Анкари турецький анклав), відмовитися від практики страти, значно поліпшити ситуацію з правами людини і т.д. Більшість цих умов для турецької сторони були неприйнятними.

Частково банківська криза в Туреччині також стала наслідком впровадження урядом країни програми Міжнародного валютного фонду, ухваленої наприкінці 1999 року. В цілому заходи, запропоновані МВФ, виявилися для турецької економіки корисними. На їх основі Анкара розробила державну антиінфляційну програму, з якої стартували турецькі економічні реформи останнього року. Вона складалася з трьох головних елементів. По-перше, уряд обмежував державні витрати. По-друге, він підтримував твердий курс ліри стосовно твердих валют. По-третє — обіцяв провести структурні реформи в банківському секторі та в економіці. Завдяки цим заходам інфляцію, яка останніх десять років не опускалася нижче 80%, вдалося знизити торік до 65%. Нинішнього року передбачалося, що вона буде не вище 25 відсотків.

Реформа системи оподаткування та жорсткіший контроль над витратами уряду усунули залежність центрального банку Туреччини від друкарського верстата як вирішального чинника покриття дефіциту державного бюджету. Фінансове становище країни почало швидко поліпшуватися — державний борг нинішнього року знизився з 61 до 56% ВНП...

Проте багато в чому Туреччина є не дуже зручним об’єктом для застосування традиційних емвеефівських схем. З огляду на слабкість місцевої банківської системи, неважко було передбачити, що запропоновані Вашингтоном реформи можуть піддати економіку країни значному ризику. Річ у тім, що турецькі банки до останнього часу отримували основну частину свого прибутку за рахунок вкладень у державні облігації. При цьому вони наживалися на високих відсоткових ставках, розмір яких визначався значною інфляцією та економічною невизначеністю. Природно, що стабілізація цін і зниження розмірів державного боргу знизили прибутковість цінних паперів державної скарбниці з 90% у листопаді 1999 року до 33% — у липні нинішнього. Ці цифри символізують не лише значну економію для платників податків, а й колосальні збитки для турецьких банків, що намагалися залишитися «на плаву» виключно за рахунок переведення більшості своїх операцій «у тінь».

Самі собою ці події навряд чи спровокували б кризу, проте їх збіг у часі призвів до виходу інвесторів із турецького ринку буквально протягом однієї ночі. Довіру закордонного капіталу до турецької фінансової системи було підірвано, і бізнесмени стали поспіхом вивозити з країни тверду валюту. Туреччина відразу втратила мільярди доларів. Відтак почалося різке падіння курсу акцій турецьких компаній: протягом двох тижнів кризи зведений турецький біржовий індекс ISE-National 100 упав на 43%. Натомість міжбанківські ставки сягнули позахмарних висот — у розпал «фінансового свавілля» головна турецька дисконтна ставка зросла до 19 500%, а в перші дні кризи вона дорівнювала всього 40%.

З блискавичною швидкістю країною почали ширитися чутки про можливу девальвацію національної валюти Туреччини — ліри. Відчайдушно намагаючись врятувати фінансову систему країни, Центробанк Туреччини протягом двох тижнів продав близько 7 мільярдів доларів. Це, у свою чергу, викликало побоювання, що валютних резервів країни, які становлять 18,8 мільярда доларів, у разі спекулятивної атаки на ліру просто не вистачить.

Під загрозою опинилася вся турецька програма економічних реформ. Якби вона зазнала краху, наслідки відчули б усі ринки, що розвиваються, особливо східноєвропейські. Крім того, Туреччина розпочала кілька амбітних проектів, таких як будівництво греблі через ріку Тигр. Доля цих багатомільярдних (у доларах) починань також прямо залежить від стану платіжного балансу країни.

Уряд країни зрозумів — залишається сподіватися на екстрений кредит МВФ, який допоміг би врятувати ліру. Спочатку йшлося про те, що потрібен кредит розміром 4 мільярди, потім сума стала рости. Делегація МВФ на чолі з його виконавчим директором Хорстом Келером терміново вилетіла в Анкару і розпочала відповідні переговори. Минулої середи рішення про надання Туреччині кредиту в 10 мільярдів доларів було прийняте.

Фондовий ринок миттєво відреагував на заяву турецького прем’єр-міністра Бюлента Еджевіта про екстрену допомогу його країні з боку впливової міжнародної організації. Відразу ж після його виступу індекс стамбульської біржі зріс на 8%. Усі з полегшенням зітхнули — пожежні заходи подіяли. Але щоб тенденції оздоровлення фінансової ситуації стали необоротними, турецькому керівництву доведеться ще серйозно попрацювати: в обмін на кредит МВФ зажадав прискорення приватизації та банківської реформи.

За словами Еджевіта, державна антиінфляційна програма була успішною в частині скорочення рівня інфляції та прискорення економічного зростання. Натомість корумповану й неефективну турецьку банківську систему реформувати так і не вдалося. Уряд продовжує вірити в те, що антиінфляційна програма — це основа турецького економічного зростання, і збирається дотримуватися її за всяку ціну.

З виступу прем’єр-міністра зрозуміло, що Анкара має намір використовувати кредити МВФ для порятунку турецьких банків. Розплачуватися ж по боргах країна збирається за рахунок продажу державних компаній іноземним інвесторам. Еджевіт заявив, що уряд має намір гарантувати позики, видані банкам країни, але не даватиме гарантій по «внесках і позиках, пов’язаних із кримінальною діяльністю».

Урядові гарантії діятимуть доти, доки «довіра до банківського сектора не буде відновлена і доки банківський сектор не видужає і перестане потребувати допомоги», — сказав прем’єр Туреччини.

Було також заявлено, що збитки, завдані валютним резервам країни останніми тижнями, відшкодовуватимуть за рахунок приватизації. З доходів від неї також фінансуватиметься бюджетний дефіцит.

Еджевіт підтвердив чутки, котрі почали циркулювати на початку кризи, що уряд пообіцяв МВФ приватизувати державну телефонну компанію «Турктелеком». Оголошення про цей тендер має з’явитися найближчими днями. Відповідно до його умов, «стратегічний інвестор» зможе купити третину акцій компанії. Крім того, за словами прем’єра, цей інвестор отримає права на управління компанією і контроль над нею. Еджевіт заявив також про продаж 51 відсотка акцій «Турецьких авіаліній» та про початок широкомасштабної приватизації енергетичного сектора.

Минулого тижня поліпшилась і зовнішньополітична ситуація. Перед самим початком саміту ЄС стало відомо, що керівництво союзу й уряд Туреччини досягли домовленості про політичні умови, які повинна виконати Анкара для початку переговорів про її вступ до ЄС. За словами Юбера Ведріна, міністра закордонних справ Франції (головує зараз у ЄС), глави дипломатичних відомств країн Євросоюзу знайшли формулу, що влаштовує їх і прийнятна для Туреччини. Тож двері для вступу в перспективі цієї країни в Європейський союз можна вважати відчиненими, і факт цей не може пройти повз увагу інвесторів.

Єдиною небезпекою для Туреччини сьогодні залишаються соціальні наслідки поступок МВФ, на які погодилася Анкара. Останніми днями країною прокотилися демонстрації протесту проти економічної політики уряду і загальний страйк державних службовців, які протестують проти низької зарплати. Об’єктивні причини для таких подій у Туреччині будуть лише наростати. В результаті економічних та структурних реформ тут, як і в інших країнах, котрі переживають такі зміни, зарплати підвищуються занадто повільно, безробіття зростає, а люди почуваються вкрай незахищеними.

Бюлент Еджевіт згадав про те, що уряд має намір брати активну участь у розв’язанні соціальних проблем країни. На жаль, такі обіцянки часто залишаються порожніми словами. І в цьому на власному гіркому досвіді переконалися народи багатьох країн, які «сидять на фінансовій голці» МВФ.