МОСТИ ЗАМІСТЬ КОРОЛІВСЬКОГО ПРОФІЛЮ

Британія і євро

Попри те, що Великобританія славиться своєю відданістю традиціям, недалеким є той день і час, коли старий добрий фунт стерлінгів відійде у минуле, а Тоні Блер увійде у світову історію як людина, котра зуміла переконати англійців у тому, що використання євро піде їм на користь. Британський прем’єр, судячи з усього, розпочав активну кампанію за введення у Великобританії єдиної європейської валюти. У своєму недавньому інтерв’ю Бі-бі-сі він висловив своє переконання в тому, що коли економічні показники будуть сприятливими й експерти висловляться за євро, то Великобританії варто прийняти нову валюту.

Тоні Блер, відомий прибічник тісніших зв’язків із континентальною Європою, боровся за введення євро і раніше. Але у своєму останньому інтерв’ю, присвяченому цій темі, він висловився з ще більшою пристрастю й ентузіазмом. За словами Блера, і далі залишатися поза зоною євро з політичних міркувань не відповідало б національним інтересам його країни. Більше того, він вірить, що це стало б зрадою національних інтересів. Для спостерігачів виступ пролунав як початок агітаційної кампанії перед референдумом про введення євро.

Однак переконати британців у тому, що їм так буде краще, непросто: більшість із них, судячи з опитувань громадської думки, поки проти. Жителі острівної держави завжди опиралися спробам наблизити їх до континентальної Європи в політичному, культурному і всіх інших відношеннях. Поки євроскептицизм у суспільстві перемагає євроентузіазм. Проте не все настільки однозначно...

Консервативній «Дейлі телеграф» вдалося недавно роздобути копію результатів неафішованого опитування громадської думки з приводу приєднання до євро, результати якого були направлені британському прем’єр-міністру. Опитування проводилося фірмою GGC, котра консультує уряд і проводить на його замовлення моніторинги громадської думки.

Отже, у результатах опитування говориться, що зараз в Англії вперше склалася ситуація, коли на референдумі можуть перемогти прибічники переходу на єдину європейську валюту, хоча опір цьому процесу в суспільстві усе ще дуже великий. У меморандумі GGC зазначається, що єврооптимістів — 41 відсоток, євроскептиків усе ще більшість — 55 відсотків. Однак ця перевага, на думку соціологів, може знизитися до шести відсотків, якщо уряд офіційно оголосить про свою підтримку плану приєднання країни до системи євро. Величезне значення для успіху референдуму, вважають аналітики GGC, мала б заява міністра фінансів Гордона Брауна про те, що євро як загальноєвропейська валюта довела свою економічну ефективність. Дві третини опитаних упевнені, що в цьому випадку Великобританії був би сенс приєднуватися.

Попри оптимістичний тон направленого прем’єр-міністру послання, у ньому, зокрема, говориться, що лише половина виборців, які голосують за лейбористську партію, готова підтримати плани уряду з приєднання до єдиної європейської валюти. А на можливу перемогу прибічників євро на майбутньому референдумі, вважають коментатори, працює зростаюче в британському суспільстві відчуття неминучості бути разом з рештою Європи: 40 відсотків опитаних англійців переконані, що приєднання до євровалюти може відбутися вже цього чи наступного року.

Якщо в суспільстві не відбулося рішучого перелому в питанні переходу, то в нинішньому лейбористському уряді картина зворотна. Той же Тоні Блер повторює, що Великобританія має бути в серці політичного життя Європи. Сьогодні британська преса називає його одним із найімовірніших претендентів на пост постійного президента Євросоюзу після того, як ця посада буде введена.

32 депутати-лейбористи підписали петицію із закликом якнайшвидшого проведення референдуму. У середовищі опозиції євроентузіазм також набирає сили: видатний діяч консерваторів Кеннет Кларк оголосив про створення у своїй партії проєвропейської фракції.

Шальки терезів, хоч і повільно, але схиляються на користь євро. До того ж насуваються літні відпустки, і чимало британців, які традиційно їдуть відпочивати до Західної Європи, матимуть клопіт з обміном своїх фунтів. На думку прибічників євроінтеграції, вони на власному досвіді переконаються, що простіше було б приїхати з британськими євро, нехай на них замість портрета королеви і будуть якісь маловідомі мости, як на більшості нинішніх європейських банкнотів.

Це лише один із чинників, так би мовити, побутового рівня. У масштабах же національної економіки великий бізнес зробить усе, що в його силах, аби наблизити заповітний день скасування фунта, який стоїть на шляху європейської експансії британських фірм, збільшення конкурентоздатності британських товарів і експорту.

То коли ж настане в Англії «День євро»? Вказівку на це можна знайти в передвиборній програмі лейбористів. Там говориться, що з моменту прийняття урядом рішення про доцільність переходу на єдину валюту має пройти три роки.

Тоні Блер сподівається здійснити перехід ще до наступних виборів, а вони очікуються 2005 року. Відрахуємо три роки від цієї дати й вийде, що механізм буде запущено найближчим часом. Міністр транспорту Великобританії Стівен Байєрс днями заявив, що націю попросять проголосувати за нову валюту вже наприкінці наступного року. А із законодавчою базою для такого референдуму, за словами Байєрса, парламент ознайомлять під час наступної сесії (яка триватиме з листопада по липень). Водночас найсміливіший з експертів назвав ще більш стислі строки: референдум — першого травня 2003 року, уведення євро — першого січня 2005-го. Після цього Тоні Блер оголосить свою історичну місію виконаною і зможе з чистою совістю боротися за пост президента Євросоюзу.

Так на сьогодні виглядають плани. Однак усе може піти і за більш неприємним для лейбористів сценарієм. Британці, котрі вирушили у відпустку на континент, можуть побачити й інше: глибоке розчарування новою валютою в деяких провідних європейських державах. Особливо це помітно зараз у Німеччині. Що далі в минуле йде привид німецької марки, то більше бюргери усвідомлюють, що їхні надії не виправдалися. Нова єдина валюта залишилася для більшості населення ФРН такою ж чужою, як і в перший день свого обігу. При купівлі цінних речей, відвідуваннях ресторанів і плануванні сімейного бюджету вартість товарів і послуг автоматично множать на два, аби уявити собі суму в марках.

Магазини і ресторани, масажні салони і модні бутіки стоять наполовину порожніми, таксі простоюють у чеканні пасажирів. Той, хто раніше залишав таксисту чи перукарю дві марки «на чай», зараз не наважується запропонувати їм один євро. У душах міцніє відчуття, що грошей стало менше. Боючись, що їх обдурять, багато споживачів намагаються рідше робити покупки, тим більше, що в ряді випадків цінники залишилися старими — змінилася лише назва валюти. За минулі 12 місяців інфляція подвоїлася.

Фахівці стверджують, що за останні 50 років німецька роздрібна торгівля ще ніколи не зазнавала такого спаду, як нині. Від кризи довіри, що позначилася на торгових підприємствах, частково виграли лише магазини зі зниженими в ціні товарами, оскільки покупці на власному досвіді переконалися, що там їх не обманюють, не маніпулюють із цінами. Господарі кафе і супермаркетів розмірковують, яким чином краще знову заманити до себе відвідувачів і покупців. Експерти пропонують знову писати поруч із ціною в євро ціну в марках, щоб споживач міг самостійно їх порівняти і переконатися, що вартість товару не збільшилася.

Купівельна спроможність громадян ФРН після введення євро впала. Недостатня популярність нової валюти неминуче відбивається не лише на психології споживача, а й на обсязі інвестицій: активність підприємців, які розміщають свої капіталовкладення в промисловості, теж стала помітно нижчою.

Не викликає сумнівів лише одна-єдина перевага нової валюти — люди навчилися жити економніше і вести рахунок грошам, стали витрачати їх раціональніше. Громадян же Великобританії очікують інші «сюрпризи». Фунт стерлінгів є єдиною європейською валютою, яка коштує дорожче євро, тому у випадку успішної реалізації планів Тоні Блера британські споживачі будуть неприємно здивовані новими цінниками, цифри на яких удвічі перевищуватимуть старі. Результат у цьому випадку буде аналогічним німецькому: купівельна спроможність британців знизиться, тож економіка Великобританії може зіткнутися з новими проблемами.