Економічна орбіта американських виборів

Сполучені Штати переживають 57-му президентську кампанію. 6 листопада 2012 року американці зроблять свій вибір - залишать діючого або оберуть нового президента. Багато пунктів програм і різні погляди кандидатів - від подій у Лівії до проблеми абортів - вплинуть на рішення американського виборця. Однак сформує остаточний вибір головне питання передвиборної кампанії - економічне. А точніше, соціально-економічне. Голосуватиме виборець, виходячи із сьогоднішнього наповнення власного гаманця (включаючи пільги, податки, пенсії та зарплати), помноженого на гіпотетичні перспективи обіцянок кандидатів.

Моделі економічного розвитку країни, пропоновані двома претендентами на пост президента США, кардинально різні. Діючий президент Барак Обама робить акцент на соціальному захисті. Кандидат від Республіканської партії Мітт Ромні - на економічному піднесенні. Простіше кажучи, є дві альтернативи: спочатку поділити, потім нарощувати (від Обами) і спочатку нарощувати, потім ділити (від Ромні). Виборець має бути досить обізнаним, аби зрозуміти, яка з моделей йому особисто ближча, а яка потрібна суспільству загалом. Не секрет, що цілі ці дуже часто не збігаються.

Обама і безробіття

Бараку Обамі як президенту не позаздриш. На строк його правління випала одна з найважчих економічних криз в історії країни. І якщо пік кризи припав на 2009 рік, той його наслідки (або продовження) дотепер пригнічують американську економіку і країну в цілому.

Економіку США експерти полюбляють на нинішньому етапі характеризувати як мляву. Що означає досить повільне її відновлення: низькі темпи зростання ВВП, падіння споживчого попиту, зменшення кількості робочих місць. Безробіття - один із ключових чинників виборчих перегонів. Причому не так економічний, як політичний. Чинник цей, звісно, б’є по рейтингу і перспективах діючого глави держави. Тому Барак Обама у своїх передвиборних поїздках не втомлюється повторювати, що його найголовнішою метою є виведення країни з економічної кризи, і нагадує, що боротьба за робочі місця - головний пункт його передвиборної програми.

У липні 2012-го в США був зафіксований рівень безробіття у 8,3%, який виявився найвищим за всі роки після Другої світової війни. Восьмивідсоткове безробіття - багато це чи мало? Порівняно з іспанськими 25% начебто і мало. Але порівняно з німецькими 6,8%, британськими 4,8% і китайськими 4,1% - досить багато. Особливо коли ще врахувати, що 8% у США - це понад 20 млн. чоловік.

Коментуючи високий рівень безробіття, Мітт Ромні нагадав, що за статистичними показниками - реальні люди (читай - потенційні виборці), які страждають. Виступаючи на партійному з’їзді, кандидат від республіканців пообіцяв створити 12 млн. робочих місць за наступні чотири роки. Щоправда, лише у разі його обрання.

Проте недружній прогноз на серпень - про 9% безробіття - не підтвердився. Навпаки, його рівень знизився до 8,1%, а за підсумками вересня - до 7,8% (приблизно при такому показникові Обама починав своє президентство). Цифра стала приємним сюрпризом для президента ще й тому, що це останній звіт про зайнятість до виборів 6 листопада.

Новітня історія свідчить про те, що при підвищенні рівня безробіття правляча партія, як правило, зазнає поразки на виборах. Але для Обами ще не все втрачено (безробіття вже не зростає, а навіть знизилося). І не так уже й важливо, що статистика вийшла позитивною в результаті складного підрахунку різних даних. Важливіше те, що Обама, як і багато експертів, був впевнений, що центробанк США - Федеральна резервна система - не пустить ситуацію на самоплив.

Як і очікувалося, у вересні ФРС оголосила про початок нової програми фінансового стимулювання економічного зростання. Центробанк буде викуповувати іпотечні облігації на 40 млрд. дол. щомісяця без обмеження строку - до істотного поліпшення на ринку праці. Ця програма вже третя з 2008 року. У рамках перших двох обсяги вливання у фінансову систему США становили 2,7 трлн. дол.

Ще один плюс (хоча дуже умовний і сумнівний) у скарбничку діючого президента - це бюджетний дефіцит США, який за підсумками 2012 бюджетного року (що закінчився 30 вересня) становив 1,1 трлн. дол. Усі чотири роки правління Обами бюджетний дефіцит перевищував 1 трлн., однак за результатами минулого року його величина становила 1,3 трлн. дол. Тож остання динаміка показника теж виходить позитивною.

Ромні і податки

Податковий вододіл - одна з найбільш разючих відмінностей у передвиборних програмах претендентів на пост президента. Обама збирається підвищувати податки, Ромні обіцяє їх знижувати. І той і той при цьому апелюють до різних верств населення.

Діючий президент пропонує підвищити максимальну ставку прибуткового податку з 35 до 39,4%. Але не всім, а лише тим, у кого річний дохід перевищує 200 тис. дол. Для решти збережеться нинішній рівень оподаткування. Багатих, як відомо, завжди менше, ніж небагатих, тому більшість населення, на думку Обами, має правильно оцінити такий пункт справедливості. Ромні в таких намірах конкурента бачить бажання стягти побільше грошей до держскарбниці для утримання зростаючого бюрократичного апарату.

Республіканець виступає за загальне зниження податків - на 20% для всіх, і для багатих, і для бідних. Для економіки в цілому крок корисний. Але в який спосіб і за чий рахунок буде профінансовано відповідне зниження бюджетних доходів, Ромні поки що мовчить. Насправді експерти підрахували, що в такому разі доведеться скасувати частину податкових пільг (наприклад за іпотечними кредитами, зо доброчинними внесками), а це торкнеться десятків мільйонів американців.

Ромні обіцяє не переглядати ставки податку на доходи і залишити її на нинішньому 15-відсотковому рівні, Обама ж має намір підняти її до 20%. Ромні збирається скасувати податок на спадщину (максимальна ставка якого становить 45%), а Обама, навпаки, залишити. Крім того, Ромні планує скасувати повернення зайво сплачених податків, що для низькооплачуваних працівників означатиме загальне підвищення податків.

Передвиборну кампанію сильно пожвавили оприлюднені кадри, зняті прихованою камерою під час вечері Мітта Ромні з приватними спонсорами. Республіканець висловився в тому розумінні, що 47% американських виборців, які не платять податків і «вважають, що уряд має про них дбати, думають, що вони жертви, упевнені, що їм мають забезпечити охорону здоров’я, їжу, житло, що завгодно», всі вони підтримують демократа Обаму і ніколи не проголосують за республіканського кандидата. Пізніше Ромні визнав, що його слова були «не дуже делікатними».

Не секрет, що позиція кандидата Ромні щодо багатьох, особливо фінансових питань, стала жорсткішою з моменту приходу в тандем кандидата на пост віце-президента Пола Райана. Відомий «яструб» у палаті представників, він має намір не тільки значно збільшити військові видатки, а й удесятеро зменшити бюджетний дефіцит країни. І зробити це за рахунок передачі в приватний сектор більшої частини соціальних програм держави. Неспроста Обама розраховує, що другий строк йому забезпечить елементарний страх перед радикалізмом республіканців.

Крім того, з 1 січня 2013 року в США набуде чинності фіскальна реформа, в результаті якої автоматично підвищаться податки та скоротяться бюджетні видатки на 600 млрд. дол. Якщо конгрес не прийме низки потрібних рішень, то країна може поринути в нову рецесію. Принципові розбіжності між республіканцями й демократами з приводу оподаткування 2% найбагатших громадян країни залишаться й після виборів, хоч би хто їх виграв. Тож яким буде податковий компроміс і чи буде він узагалі, поки що не береться прогнозувати ніхто.

Штаб Ромні вважав, що перемогти діючого президента буде нескладно, бо економічна криза й прорахунки влади в її подоланні торкнулися кожного американця. Згідно зі статистикою, добробут американських родин за чотири кризові роки зменшився в середньому на 39%, тобто до рівня 20-річної давності. За висловом експертів, «криза практично з’їла те, що було накопичено попереднім поколінням». Справді, економіка, що слабшає (тричі за останній рік), завдає істотної шкоди президентові та кандидатові Обамі, однак команда Ромні не змогла повною мірою скористатися такою перевагою.

Економіка і зростання

Усі попередні спади американської економіки зазвичай змінювалися активним зростанням. Але 2012-го, навіть через 18 місяців після офіційного виходу з рецесії (найважчої за останні 80 років), економіка США рухається ледь помітно. І це попри багатомільярдні державні субсидії. За президента Обами було затверджено пакет федеральної антикризової допомоги в 800 млрд. дол., подовжено податкові пільги та тимчасово скорочено відрахування до фонду соціального страхування. На думку республіканців, які утримують більшість у конгресі, такими заходами уряд лише погіршує кризову ситуацію, а не створює умови для економічного зростання.

Утім, слід мати на увазі, що ситуація зовсім не тупикова. Економіка США, попри рецесію, стагнацію, безробіття та інші кризові мінуси, все ще в першій десятці найбільш конкурентоспроможних. Хоча, за версією Всесвітнього економічного форуму, США у 2012 році опустилися в глобальному рейтингу відразу на дві позиції порівняно з минулим роком - із п’ятого на сьоме місце.

Діючому президентові потрібно за будь-яку ціну вселити оптимізм, хоча б у свій електорат, оскільки багато чого з обіцяного ним чотири роки тому не було реалізовано. Але як відродити віру в благополучне майбутнє в умовах непевної економічної ситуації? Слід апелювати до високих почуттів виборця. Обама виступив із закликом продемонструвати економічний патріотизм. Новий термін він вивів зі складної формули: економічне зростання плюс успішний середній клас, що сприяє цьому зростанню.

Узагалі Обама апелює до середнього класу постійно. При цьому він має на увазі середній клас і нижчі соціальні верстви (це його електорат), але не афішує такого класового поділу. А його суперник Мітт Ромні звертається до класу середнього й вище. (На рівні підсвідомості виборець готовий ідентифікувати кандидатів як «президент бідних» і «президент багатих».) Формулу успіху Мітта Ромні, особливо на старті передвиборних перегонів, було побудовано на його особистому успіху підприємця - інвестиційного фінансиста. Згодом, щоправда, цей факт у штабі республіканського кандидата перестали педалювати, бо конкуренти й ЗМІ добралися до механізмів нагромадження 250-мільйонного капіталу Ромні, серед яких виявилися спекулятивні фінансові операції, виведення виробництва за кордон, використання податкових переваг офшорів.

В економічній складовій нинішніх американських виборів є чітка межа, що проходить на рівні ідеології в питанні взаємодії держави та ринку. Професор Обама вважає, що держава має відігравати важливу роль в економіці, особливо в кризові періоди. Бізнесмен Ромні впевнений, що ринок як організм, що розвивається сам, здатен упоратися з проблемами без допомоги держави, треба лише створити режим найбільшого сприяння для компаній, і вони зможуть самі створювати робочі місця.

Іншими словами, президент Обама, як і раніше, активно використовуватиме державу для стимулювання економічного зростання, а президент Ромні, навпаки, всіляко обмежуватиме втручання держави в ринкове регулювання, домагаючись цим зростання економіки.

Проте американці поки що не бачать великої переваги в економічній моделі кандидата-республіканця. І якщо при його невмілій кампанії та особистій недосвідченості він не дуже відстає від Обами в гонці рейтингів, то лише тому, що виборець стомився від бездіяльності діючого президента, але й в альтернативу йому вірить слабко.

Правда й те, що є один пункт, який об’єднує програми претендентів (як, утім, і всю країну), - це видатки на оборону. Нині США виділяють близько 20% бюджету на військові потреби. Логічно було б у кризовий період заощадити на цій статті видатків. Але жоден із кандидатів на це не піде, оскільки громадяни країни й далі хочуть бачити свою країну наймогутнішою у світі.

Дебати і результати

Перший раунд передвиборних теледебатів відбувся 3 жовтня. І на здивування багатьох оглядачів, для Обами він став програшним. Ромні говорив напористо, почувався впевнено, словом, був підготовлений краще. Обама, убезпечивши себе напередодні підкреслено поважною фразою про полемічні таланти губернатора Ромні, сам був більш ніж упевнений у своєму професорському та президентському досвіді оратора. Однак виглядав набагато блідіше за суперника. Згідно з різними дослідженнями, Ромні одержав 46-67% схвальних відгуків, а Обама - всього лише 22-25%. Причому республіканець випередив діючого президента за якістю відповідей на запитання економічного характеру.

Дебати не завжди служать каталізатором виборів. У тому розумінні, що не завжди переможець дебатів і переможець виборів - це одна й та сама особа. Новітня історія Америки наводить цьому чимало прикладів. Найяскравіший стосується 2004 року, коли кандидат від демократів Джон Керрі виграв усі дебати, але програв вибори Джорджу Бушу-молодшому.

Другий раунд теледебатів Обама виграв із рахунком 46% до 39% у Ромні. Кандидати лише ненадовго відволіклися від економічних тем, що превалювали, аби з’ясувати відносини з приводу загибелі американського посла в Лівії. Ромні обвинувачував Обаму в діяльності без результату, переконуючи слухачів (виборців, які не визначилися з вибором), що «країна не витримає ще чотири роки при Обамі». Діючий президент зосередив свою атаку на минулому бізнесмена Мітта Ромні, попереджаючи, що головна мета його суперника - лобіювання бізнес-інтересів «хлопців нагорі».

Мітту Ромні, щоб перемогти на виборах-2012, треба не лише перемога в теледебатах. Потрібні неординарні ідеї або екстраординарні події. Бо післявоєнний досвід американських виборів показує, що електорат віддає свої голоси зазвичай чинному президентові, якщо той за час першого терміну більш-менш нормально справлявся зі своїми завданнями. А діючий президент, крім ослаблення економіки, яке можна списати на світову фінансову кризу, мав навіть деякі успіхи, здебільшого у соціальній сфері, доволі чутливій для переважної більшості населення країни. Реформа охорони здоров’я - одне з найпомітніших його досягнень. Ромні, до слова, має намір повністю її скасувати, що означатиме позбавлення медичної допомоги шостої частини населення країни.

Поки що в передвиборних перегонах немає явного фаворита. У кожного з кандидатів рейтинг коливається на рівні 40 із гаком відсотків і тримається в цих межах останні три місяці. А це означає, що країна фактично розкололася на рівні частини. Важко сказати, чиї обіцянки виявляться привабливішими для більшої частини електорату: ті, які вже були дані і не реалізувалися, чи ті, які даються, але теж без гарантій бути реалізованими.