БЮДЖЕТ ПЕРЕДВИБОРНОГО ПЕРІОДУ ЧИ ЗАГРОЖУЄ ПОЛЬЩІ КРИЗА ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ?

Усе почалося, як це часто буває, з публікацій у пресі. З «добре поінформованих джерел» у міністерстві фінансів, які, зрозуміло ж, залишилися неназваними, до газет потрапила інформація про те, що дефіцит бюджету на 2002 рік може досягти більш як 60 мільярдів польських злотих (близько 14 млрд. доларів США), тобто вдвічі перевищить очікуваний цьогорічний показник — 29,1 млрд. злотих. Оскільки жодних офіційних документів, які б підтвердили чи спростували цю інформацію, не було, а в міністерстві фінансів не поспішали коментувати газетних публікацій, за справу взялися журналісти та незалежні експерти. Вони теж почасти воліли залишатися інкогніто. Отже, в результаті журналістських розслідувань, прогнозів експертів та чергових витоків інформації з’явилася наступна цифра: якщо уряд не втрутиться терміново в ситуацію, то дефіцит може сягнути навіть 80—90 млрд. злотих (понад 20 млрд. дол., або 10—11% валового національного продукту).

Поряд з такими публікаціями почастішали стурбовані коментарі експертів у галузі економіки: якщо це правда, то публічним фінансам загрожує серйозна криза, а економіка Польщі не буде в змозі покрити такого дефіциту, а відтак може «заламатися». Після того, як «припертий до стіни» журналістами міністр фінансів Ярослав Бауц частково підтвердив прогнозні дані, хвилювання вихлюпнулося зі сфер урядово-економічних на площину суспільно-політичну. Суми, які називають при оцінці ймовірного дефіциту майбутнього бюджету, можуть викликати шок як в політичному середовищі, так і серед пересічних громадян.

Політичного забарвлення цьому, на сьогодні можна сміливо сказати — скандалові, надає той факт, що виконувати бюджет року 2002 доведеться, найімовірніше, вже зовсім іншій політичній силі. Тому в Союзу лівих демократів (СЛД), який перебуває зараз в опозиції, але згідно з опитуваннями громадської думки має всі шанси отримати перемогу на вересневих парламентських виборах і самостійно сформувати уряд, є всі підстави для серйозного занепокоєння. Це, власне, пов’язано з суспільним аспектом проблеми, оскільки рятувати майбутній бюджет доведеться шляхом «затягування паска», в тім числі і в соціальній сфері. А яка ж політична сила захоче взяти на себе обмеження видатків на соціальну сферу за півтора місяці до виборів? Тому ліві охоче звинувачують уряд правих разом з прем’єром Єжи Бузеком у тому, що вони повністю несуть відповідальність за «кризу публічних фінансів». Але чи є насправді ця криза, фахівці сказати не беруться, поки не прийнято бюджету, а отже, й не зафіксовано дефіциту в остаточному його вигляді. Поки що це тільки розмови про те, яким дефіцит може бути, якщо нічого не зробити, і що саме зробити потрібно, аби він не надто перевищував рівень 2001 року.

От у цьому питанні якраз і не можуть дійти згоди ліві з правими. Міністр Бауц стверджує, що в разі запуску «плану порятунку бюджету» дефіцит можна звести до рівня 34 млрд. злотих (8 млрд. дол.), тобто суми, яку держава здатна профінансувати. Ліві ж, протестуючи проти певних пунктів цього плану, пов’язаних із обмеженнями в соціальній сфері, наполягають, аби дефіцит не був нижчим, ніж 50 млрд. злотих (12 млрд. дол.). Економісти наголошують, що через парламентські вибори, які відбудуться за кілька тижнів, справа дефіциту стала надто заполітизованою, що заважає розібратися, чи існує загроза насправді.

Щоб розібратися, необхідно знайти причини несподіваного зростання дефіциту порівняно з попередніми роками, а відтак визначити можливості збільшення прибутків і зменшення запланованих витрат. Саме цим зараз і займаються фахівці в уряді, адміністрації президента та економічні радники лідера СЛД — Лешека Міллера, котрий є найімовірнішим кандидатом на майбутнього прем’єр-міністра.

Та поки фахівці від економіки дошукуються справжніх причин загострення ситуації, фахівці від політичного піару наввипередки звинувачують пов’язані з діючим урядом кола, відмежовуючись таким чином від відповідальності. Ліві партії, а також конкуренти з правого табору винними за все хочуть «призначити» Виборчу акцію «Солідарність», яка разом із Унією Свободи сформувала нинішній уряд після перемоги на парламентських виборах 1998 року (торік УС вийшла з коаліції і відкликала своїх представників з уряду). Атакують при нагоді і нові партії — «Громадянську платформу» та «Право і справедливість», лідерами яких є вихідці з ВАС чи УС. Серед основних звинувачень — некомпетентність і заполітизованість господарської сфери; проведення чотирьох надто дорогих реформ (уряд ВАС—УС підготував і розпочав реформування освіти, охорони здоров’я, пенсійне та адміністративне) і створення фінансових «запасних аеродромів» для своїх людей напередодні нищівної поразки на виборах; зниження рівня зростання валового національного доходу до 2% на рік і збільшення безробіття в середньому до 17% по країні.

Якщо ж спробувати відкинути політичний контекст, то чітко прослідковуються кілька основних причин. Згідно з даними міністерства фінансів, останнім часом Сейм ухвалив 89 законопроектів (частину з яких ще не підписав президент), котрі коштуватимуть казні 10—15 млрд. злотих щороку. Ще 5 млрд. злотих повинен отримати з бюджету Заклад соціального забезпечення (аналог нашого Пенсійного фонду. — В.П.), ще 1,6 млрд. піде на викуп цінних паперів, продаж яких має «залатати дірку» цьогорічного бюджету і т.д. У документі, який Мінфін передав на розгляд урядові з розрахунками майбутнього бюджету (газетні інформації нарешті набули офіційного документального підтвердження), йдеться про те, що коли буде впроваджено в життя всі нові законопроекти і не вдасться підняти певні податкові ставки, то доходи майбутнього бюджету становитимуть понад 139 млрд. злотих (близько 35 млрд. дол.), а його видатки перевищать цю суму на 89 млрд. Такий песимістичний сценарій базується ще й на припущеннях, що надходження від мита зменшаться на 10% (близько 0,3 млрд. зл.), акцизний збір залишиться без змін, а ПДВ зросте на 2% (1 млрд. зл.). Міністерство фінансів Польщі підготувало «план порятунку», який дозволить зменшити дефіцит бюджету до 34—36 млрд. злотих, тобто до рівня 4,3—4,5% валового національного продукту. Однак ситуацію з секвестром видатків ускладнює те, що понад 60% бюджету — це так звані захищені статті, зокрема зобов’язання держави, пов’язані з обслуговуванням внутрішнього і зовнішнього боргу, а також по статтях уже прийнятих законів.

Згідно з інформацією «Газети виборчої», план міністерства фінансів складається з двох частин: як урізати витрати і як збільшити доходи. Програма скорочень є особливо дражливим моментом для громадян і політиків, оскільки передбачає, зокрема, відхилення частини законопроектів, що дасть змогу заощадити близько 10 млрд. зл.; замороження на два роки індексації пенсій та зарплат у бюджетній сфері — 5 млрд.; обмеження певних привілеїв та винагород — 2,2 млрд.; зміну системи соціального захисту — 9,8 млрд.; обмеження поточних витрат та інвестицій — 7,5 млрд. тощо.

Якщо частина обмежень торкнеться переважно бідних верств населення (пенсіонери, бюджетники і ті, хто живе з соціальної допомоги), то плани кращого наповнення доходної частини зачіпатимуть швидше людей заможних. Пропоноване мінфіном запровадження дворічного податку на імпорт (в 2002 році — 5%, а в 2003 році — 2,5%) вже у 2002-му дало б бюджетові додаткових 10,2 млрд. злотих. Ще 4,4 млрд. забезпечило б завчасне приведення ставок ПДВ у відповідність до вимог Європейського Союзу. Обмеження контрабанди та вдосконалення процесу стягнення податків могло б додати ще 1,7 млрд.

Загалом міністерство фінансів хотіло б таким чином заробити близько 22 млрд. зл., а заощадити — близько 40 млрд. зл.

Коли план реальний, здавалося б, залишається його схвалити й реалізовувати. Та тут знову входить у гру фактор політичний. І представники уряду, й опозиція дружно апелюють до президента, аби той не підписував ряд законопроектів, які можуть переобтяжити майбутній бюджет. Однак СЛД при цьому має на увазі «родинний пакет» (податкові пільги для бідних та багатодітних родин), який проштовхували у Сеймі парламентарі з ВАС і який коштуватиме державі 1,5 млрд. зл. Натомість праві політики нагадують своїм опонентам з лівого крила про протягнутий ними законопроект, який підвищував зарплату вчителям майже на 2 млрд. зл. — ясна річ, за рахунок бюджету. Та особливо драматичним є пункт про замороження індексацій зарплат «бюджетникам» та пенсій у зв’язку з інфляцією. Ліві, яким реально доведеться реалізувати план порятунку бюджету на жодних умовах не хочуть брати на себе таке зобов’язання, яке наразило б їх на втрату популярності ще напередодні виборів (якщо громадськості це стане відомо, такий крок для партії рівноважний політичному самогубству).

Однак цілу низку пунктів з плану Ярослава Бауца критикують не лише політичні опоненти, але й незалежні експерти, фахівці-економісти. Один з найбільших авторитетів у цій сфері, батько польських реформ Лешек Бальцерович, який нині виконує обов’язки голови Нацбанку Польщі, вважає утримання дефіциту бюджету на рівні 34 млрд. (який Бауц вважає задовільним) дуже некорисним з огляду на подальшу перспективу для польської економіки. Критикує Бальцерович також ідею запровадження податку на імпорт, натякаючи, що в уряду знайшлися б достатні засоби для заощаджень і без додаткових податків. Інші експерти теж застерігають: податок на імпорт може мати й зворотний ефект, тобто замість запланованих 10 мільярдів може відштовхнути частину іноземного бізнесу, якому стане невигідно працювати в Польщі.

Рівень дефіциту в очах іноземних інвесторів є небезпечним тоді, коли він загрожує стабільності економіки в цілому. Тож головним завданням польського уряду є сьогодні утримання дефіциту бюджету на такому рівні, коли він не викличе паніки на ринку. На думку Вітольда Орловського, економіста з Центру економічних досліджень, в нормальних умовах цей показник був би 3—3,5% валового національного продукту (25—30 млрд. зл.), але за різкого вповільнення економіки, коли знижуються доходи від податків і ростуть витрати, наприклад, на допомогу по безробіттю, «безпечним» можна вважати навіть дефіцит на рівні 4,5—5%. Головне, щоб такий стан не виявився надто тривалим і був визнаний інвесторами як «перехідний».

Однак нині ніхто не в змозі передбачити, як поведуться інвестори. Найгірше буде, якщо вони визнають рівень бюджетного дефіциту таким, що загрожує стабільності всієї економіки. В такому випадку логічно утриматися від купівлі нових державних облігацій і навіть спробувати позбутися тих, якими вже володіють. Внаслідок цього на ринку могли б з’явитися додаткові облігації держпозики на кілька мільярдів доларів, що, в свою чергу, спричинить раптове знецінення злотого. З цим також пов’язано, яку суму вдасться зібрати до бюджету завдяки приватизації. Усвідомлюючи ці загрози, польський уряд планує, як стало відомо газеті «Жечпосполіта», позичити трохи коштів за кордоном, аби покрити до 10% дефіциту бюджету.

Отже, бюджетні баталії триватимуть, а їх учасники поділилися на два табори: одні бачать серйозну загрозу і кризу публічних фінансів, інші ж заспокоюють і пояснюють все труднощами перехідного періоду і необхідністю цю систему зреформувати. Однак, на думку західних аналітиків, важливим є не стільки те, що зараз робить міністр фінансів, а те, які рішення прийматиме наступний уряд. Якщо він зможе утримати фіскальну дисципліну, то закордонні інвестори не відвернуться від Польщі. Так, публічні фінанси в Польщі опинилися на межі небезпеки, однак більшість експертів не схильні панікувати. При нагоді вони нагадують, що подібну кризу пережила кілька років тому Угорщина, і висловлюють підозри, що подібне щось очікує на Чехію, яка «відсуває проблему замість того, щоб її розв’язати».

Очевидно одне: Польща стоїть нині перед черговим серйозним екзаменом на «дорослість», за яким пильно стежать екзаменатори з Європейського Союзу, який мав би за кілька років прийняти її до своїх лав.