АРГЕНТИНА ЗНОВУ НА ПІДЙОМІ. ЧИ ВАРТО ЗАСПОКОЮВАТИСЯ ІНВЕСТОРАМ?

Гнучкість роботи аргентинської валютної ради не лише забезпечила жорстку прив’язку песо до американського долара за курсом один до одного, а й обмежила грошову масу в країні. Це допомогло зберегти в недоторканності запаси твердої валюти, поставивши монетарну політику в залежність тільки від дій Федерального резерву Сполучених Штатів. Таким чином, недавні несподівані дії цього органу, пов’язані зі зниженням американської дисконтної ставки, виявилися дуже на руку уряду Аргентини. Різниця у вартості аргентинських облігацій (приплата до курсу, встановленого американським казначейством) уперше за останні три місяці перевищила аналогічне значення для боргових зобов’язань Бразилії. Минулого тижня уряд розмістив на внутрішньому ринку тримісячні казначейські векселі під 8,5%, а ще в листопаді вони йшли під 16%.

Корисним для Аргентини було й ослаблення долара стосовно євро й інших валют — це сприяло зростанню аргентинського експорту. До того ж ціни на світових ринках на аргентинське зерно та сою після довгого періоду падіння почали, нарешті, активно підніматися вгору.

Усе це дало Буенос-Айресу деякий перепочинок і навіть деяку надію на економічне зростання. У результаті цілком реальним стало досягнення поставленої МВФ мети зменшити поточного року дефіцит бюджету до 6,5 млрд. доларів. Проте незважаючи на появу в аргентинського уряду додаткових можливостей, він не позбувся в повному обсязі багатьох ризиків, швидше політичного, ніж економічного характеру. Ці ризики концентруються навколо здатності коаліційного уряду президента де ла Руа, непопулярного в народі й обтяженого проблемами не вельми далеких парламентських виборів, провести середньострокові реформи бюджетної сфери, обумовлені угодою Аргентини з МВФ.

Деякі заходи в рамках цих реформ було проведено указами президента після того, як парламент країни не підтримав його в цих питаннях. Йдеться про підвищення віку жінок, котрі мають право на повне пенсійне утримання, скасування мінімальної державної пенсії й заміна її так званою змінною шкалою, а також про перегляд схеми оплати медичних послуг, яка раніше знаходилася в сфері відповідальності профспілок.

Усі ці укази було оскаржено в суді. До того ж, указ про пенсійну реформу парламент може розглянути й скасувати після того, як збереться на чергову сесію на початку березня. Рішучість у цьому питанні парламентаріїв визначається усвідомленням ними того факту, що громадяни Аргентини по зав’язку ситі економічними труднощами й необхідністю дедалі тугіше затягувати паски. Крім того, члени аргентинського законодавчого органу чудово розуміють: коаліційний уряд де ла Руа перебуває в дуже складному становищі після виходу у відставку в жовтні минулого року віце-президента Карлоса Альвареса (лідера молодої партії Фрепасо, котра представляє в правлячому альянсі лівий політичний спектр). Саме його демарш став причиною урядової кризи й останньою краплею, яка змусила Буенос-Айрес звернутися по допомогу до МВФ.

Пан Альварес заявив недавно, що його партія збирається повернутися в урядову коаліцію. Проте замість того, щоб вести боротьбу на економічному фронті, він останнім часом переважно грав у теніс, а нещодавно взагалі відправився на літній відпочинок до аргентинського озерного краю. Однак і президент не демонстрував особливої зацікавленості в отриманні допомоги від Альвареса та його партії. Так, на зустрічі з де ла Руа наприкінці минулого року лідер Фрепасо передав йому низку своїх політичних пропозицій, які аргентинське керівництво чемно відхилило.

До того ж більшість представників партії Альвареса висловлюють розчарування своїм досвідом роботи в уряді й не мають ілюзій з приводу подальшої долі останнього. На їхню думку, аргентинський урядовий альянс не лише не домігся економічного зростання країни, а й не вельми успішно діяв на фронті боротьби з корупцією. Саме з цих причин Альварес і подав у відставку з посади віце-президента.

Позбавившись 34 місць, що належать у парламенті Фрепасо, пан де ла Руа може втратити більшість у законодавчому органі країни (який має 257 місць), а отже, й умови для проведення через парламент необхідних йому законодавчих актів у сфері економіки. Тому зусилля опозиції, спрямовані на припинення пенсійної реформи, можуть виявитися цілком успішними. А поки що «в табір супротивника» переметнулися лише кілька парламентарів з Фрепасо. Чи зростатиме надалі їхня кількість, залежить від пана Альвареса. Свого часу він заявляв, що у разі прийняття й виконання пенсійної реформи в нинішньому її вигляді його партія однозначно залишить правлячий альянс. Проте він може і змінити свою думку.

Водночас прибічники президента розраховують одержати свої дивіденди на запланованих на жовтень виборах саме за рахунок підйому економіки. Проте невідомо, чи розпочнеться в Аргентині тривале економічне зростання, а якщо й розпочнеться, то швидко чи ні? Будь-який підйом економіки в країні вимагає певного часу для того, аби рядові громадяни (а саме вони є основною частиною електорату) відчули його безпосередньо на собі. Цей чинник грає однозначно проти команди де ла Руа. З іншого ж боку, аргентинські виборці традиційно «карають» тих політиків, котрі своїми діями сприяли «розхитуванню» економічної ситуації в державі. А судячи з опитувань громадської думки, досить багато громадян Аргентини пов’язують рішення Альвареса залишити уряд безпосередньо зі дестабілізацією економіки держави минулої осені.

На думку більшості експертів, президент де ла Руа знайде можливості й сили для того, щоб здобути перемогу над противниками його реформ і відстояти свої укази. Але навіть якщо урядова коаліція Аргентини зможе встояти, її довгострокові перспективи виглядають не вельми райдужними. Після закінчення періоду відпусток у країні розгорнеться жорстка передвиборна боротьба, протягом якої про конструктивну діяльність і уряду, і парламенту говорити складно. Тому незважаючи на те, що Аргентина сьогодні демонструє явні ознаки економічного одужання, інвесторам, котрі ризикнули вкласти в цю країну свої капітали, розслаблюватися ще надто рано.

За матеріалами журналу
The Economist