Знайшлися гроші на соціалку? Готуйтеся до виборів

Непряме підтвердження тому, що Партія регіонів, керівна і спрямовуюча сила нинішньої правлячої коаліції, більше не проти виборів, а цілком за, з’явилося ще задовго до повідомлення про досягнення відомої домовленості між президентом Ющенком і прем’єром Януковичем. У п’ятницю вдень, 4 травня, залишки парламенту нашвидкуруч розглядали цікавий документ — кабмінівський законопроект №3509 від 3 травня 2007 року про внесення змін до закону про Державний бюджет України на 2007 рік. І перший віце-прем’єр Микола Азаров, який доповідав із цього приводу, — о, диво! — боровся за виділення грошей не на інвестиційно-інноваційні вкладення, ефект від яких, коли й буде, то через багато років, а на «горезвісну» соціалку. На те ж таки «популістське проїдання державних коштів», яке ще кілька місяців тому невтомно розвінчував Мінфін.

Маятник хитнувся у бік пільг та соціальних виплат — чекай початку нових передвиборних перегонів. Усе просто, як апельсин, і примітивно, як передвиборна листівка.

І гроші на підвищення зарплат і пенсій у країні, виявляється, є. Попри те, що півквітня усі більш-менш помітні кабмінівські діячі лякали нас (чи самих себе?) катастрофічними картинами розбалансування економіки та ненаповнення бюджету у разі, якщо президент негайно не скасує свого рішення про розпуск ВР і не відновить статус-кво.

Зараз грошей, вочевидь, хоч греблю гати. ВВП зростає, інфляція в квітні нульова. Тож уряд розщедрився і щодо підвищення пенсій, і щодо зростання зарплат.

Практично не поміченими експертами залишилися постанови Кабінету міністрів від 25 квітня і 3 травня ц.р. А дарма. За словами М.Азарова, у 2,5 разу збільшується норма витрат на харчування та медикаменти для ветеранів війни. Крім того, з 1 травня 2007 року підвищується рівень пенсійного забезпечення 388 тис. інвалідів війни та учасників бойових дій. Зокрема, мінімальні пенсійні виплати інвалідам війни першої групи зростуть до рівня серед­ньої заробітної плати (СЗП) працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2006 рік. Інвалідам війни другої групи — до 90, третьої — до 80%. Учасники бойових дій одержуватимуть 70% СЗП працівників, зайнятих в економіці.

У коментарі міністра праці Михайла Па­пієва ці рівні подано в гривнях: із 1 трав­ня для інваліда війни першої групи пенсійна виплата не може бути нижчою за 1041 грн., другої групи — 937, третьої — 833, для учасника бойових дій — не нижче 729 грн.

Виступаючи 4 травня на сесії ВР, перший віце-прем’єр всенародно оголосив про початок із 1 червня чергового етапу підвищення пенсій і для інших категорій пенсіонерів, зокрема для тих, кому пенсії було призначено до 2005 року. За словами Азарова, 12,4 млн. громадян, які перебувають на заслуженому відпочинку, одержать щомісячну прибавку в середньому в 40 грн.

Однак усе це — не тема законопроекту №3509, проголосованого парламентом 4 травня. 4,2 млрд. грн. (із 5,1 млрд., на які, відповідно до документа, зростає видаткова частина бюджету) підуть на фінансування другого етапу відновлення єдиної тарифної сітки, котре починається з 1 червня ц.р.

Чи багато залишилося в Україні від колишньої тарифної сітки і чим другий етап її відновлення різниться від тре­тього (чи, коли хочете, від першого), більшість українських громадян і не уявляє. Ще менше ясності щодо того, наскільки легітимними є нинішні законодавчі ініціативи парламенту і чи матимуть вони хоч якийсь вплив на економічне життя країни. Зате які гарні обіцянки підвищити в рамках «другого етапу» зарплату вчителям та медикам! Як і обіцянки збільшити доплату педагогам за звання «учитель-методист» або за керівництво гуртком...

Тут головне — не загратися і забезпечити підвищення соціальних виплат реальними ресурсами. Усі ми пам’ятаємо передвиборну осінь 2004 року, коли різким підвищенням пенсій уряд Януковича створив проблеми для бюджету і Пенсійного фонду, що тривали понад два роки і призвели до серйозних перекосів в економічному розвитку країни.

Не дуже вдала паралель? Справді, нинішні витрати на підвищення доплат до пенсій інвалідів війни та учасників бойових дій не є критичними. Але тут слід мати на увазі одну деталь: ідеться, за словами першого віце-прем’єра, тільки про 388 тис. осіб. Якщо ж перед­виборний соціальний ажіотаж набуде більших масштабів, і пенсії на рівні 80—100% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих в економіці, буде призначено і більш численним категоріям пенсіонерів, то неважко здогадатися, чим це обернеться для країни. У багатьох державах світу цілком прийнятним вважають рівень, коли середня пенсія становить 40—45% середньої зарплати. Рівня понад 50%, а тим більше 80—100% економіка просто не витримає.

Не слід забувати і про ще одну особливість «соціальних» грошей. На відміну від витрат на інвестиції та інновації, додаткові бюджетні кошти у вигляді добавок до пенсій і зар­плат одразу ж потрапляють на споживчий ринок. Який може відреагувати підвищенням цін. І нас не повинні заколисувати дуже й дуже благополучні 1,3% інфляції в Україні за підсумками першого кварталу 2007 року і нульове (!) зростання цін у квітні. Чимало експертів сходяться на тому, що ці дані, через недосконалість використовуваного в нашій країні споживчого кошика, не зов­сім адекватно відбивають сформований рівень інфляційної напруженості. І що правильніше було б орієнтуватися на квітневі 18,6% зростання (у річному вимірі) цін виробників. Адже ціни виробників та ціни споживчі тісно пов’язані...

Втім, і політичний присмак, і макроекономічні ризики — справа десята, коли йдеться про значне підвищення інвалідських та ветеранських пенсій. Мимоволі замислишся: а чи не проводити позачергові вибори щороку, коли тільки це може спонукати українську еліту до реальної, вираженої в гривнях, турботи про це вже нечисленне героїчне покоління...