Змішалися до купи фірми, люди, або Вогонь! Податки, бюджет... Вогонь!

Поміж двох вогнів. Між народом і МВФ, бажаним і можливим, дебетом і кредитом, активом і пасивом, лібералізаціями-пільгами та джерелами-компенсаторами. Так воно робилося й робиться далі.

Тимчасовий компроміс...

За всієї справедливості критики на адресу податкової реформи та бюджету їхнє прийняття було необхідне, інакше не бачити країні таких критично важливих нині траншів фінансової допомоги МВФ. При цьому ми відхилили перший варіант податкових поправок і проголосували за значно пом'якшений другий.

У проміжку - майже цілодобова робота податково-митного комітету та нескінченні поправки народних борців за пільги на кимось дорученій "профільній" ділянці (хто за пиво, хто за ядерні реактори, хто за шкарпетки, хто за зернотрейдерів, хто за сигарети... Опублікувати б ці поправки тих, хто потім розповідав, що він - за НАРОД). Суперечки та компроміси тривали спочатку реалістичні, а потім уже - без оглядки на МВФ, можливості, пасиви, джерела та компенсатори.

Після цього було відмітання майже всього цього погоджувальною радою коаліції, врахування реальної частини пропозицій, здійснене нашвидкуруч, і - непристойно прискорене голосування (а інакше робити ЦЕ було неможливо).

Між першою та другою (безуспішною та успішною) спробами проголосувати - відтермінували ПДВ-рахунки (є півроку на роздуми та скасування), а також касові апарати для єдиноподатників (на 6–12 місяців);

- скасували усікання витрат замовникам тих самих єдиноподатників, припинення пільг у медицині та освіті, обкладання нерухомості з першого метра, 25-відсотковий ПДФО, тотальні декларування та безперечне списання - це все або прибрали, або істотно пом'якшили,

причому при збереженні наміченого зниження єдиного податку (тепер 2% + ПДВ або 4%, причому при обороті до 20 млн грн на рік і без будь-яких перевірок),

при дуже повільному початку зниження ЄСВ (поки лише для тих, у кого вихід з "тіні" ефективний настільки, що це зниження він переважить; обіцяли, звичайно, трохи не так)

і при збереженні основних соціальних гарантій, включаючи пенсійний вік, а також пільги інвалідам та ін., що за умов рекордного військового бюджету автоматично зовсім не передбачалося.

У середині лютого мають бути поправки, рихтування, уточнення.

А поки що кінцеве голосування було комплексним, коли окремі вилучення вже стали неможливі: хто не з нами - той проти нас, без напівтонів.

Перебуваючи разом із країною поміж двох вогнів, приймаю вогонь і на себе: після "проти" (перший раз) був "за" (другий), ріжте та розпинайте, буду не захищатися, а пояснювати.

Рада: навіщо стільки народу?

Принагідно. Якщо все одно все вирішує рада коаліції (і формування цієї самої коаліції, і персоналізацію ключових посад, і параметри ключових законів), навіщо потрібна решта депутатів ВР? Для вибору - бути вівцею в стаді чи стати зрадницькою тушкою?

Навіщо???

Хитальні фрикції у фракціях поодинокі та не вітаються, отже, пересічні персоналії в Раді (як і комітети) нічого не вирішують. Та вона для цього й не пристосована: у залі під куполом працювати з документами неможливо - вони просто не поміщаються на столиках (куди дивилися депутати попередніх семи скликань?)...

15–20 парламентаріїв - було б достатньо, та й то з надлишком. Як казав знаменитий сантехник із анекдоту, треба змінювати ВСЮ СИСТЕМУ.

Депутати, держава, нафта і кворум в АТ

Коли ж депутати намагаються щось зробити самі, у них виходить погано - як із відомим "радикальним" законом про кворум в АТ (не 60% плюс один голос, а 50% плюс один голос). Документ вийшов неконституційним (порушив рівноправ'я форм власності: для "держ" АТ він вступає в силу раніше, ніж не для "держ"). І марним: усе роблять заради "Укрнафти". А там контрольний акціонер - якраз не держава, а унікальний, самостійний суб'єкт "Нафтогаз України", що складається із власних дочірніх підприємств і є акціонером своїх складових частин. Таке утворення, відповідно, з державою ототожнювати не можна, а тому і для "Укрнафти", де, як з'ясувалося, немає прямої держучасті, нічого не змінилося.

ПДВ

Не виходячи з постійного шоку через уже навіть пропозицію запровадити ПДВ-рахунки, ризикну запропонувати механізм, за якого вони не лише нешкідливі, а ще й корисні. Тим паче півроку на осмислення в нас є.

На окремому рахунку має бути все, що віднімається з бази ПДВшного обкладання. А саме - проплати за необхідні для діяльності товари, роботи та послуги (можливо, роботи/послуги - з деяким обмеженням: не більш як стільки-то відсотків), які купуються в Україні. Решта - а це прибуток, фонд зарплати та імпорт (плюс понадлімітні роботи/послуги) - і є оподатковувана додана вартість.

І ні податкових зобов'язань, ні податкового кредиту, ні податкових накладних, ні їхнього реєстру, ні сплати при ввезенні, ні відшкодування при експортній чи іншій пільгах (самі пільги - зберігаються).

Обкладається - "по касі" - все, крім добровільно перерахованого на спецрахунок, з якого назад немає вороття, а лише на придбання в Україні для госпцілей.

Електронне адміністрування без складнощів відстежить, чи потрапило перераховане за призначенням.

Можна перераховувати на спецрахунок прямо перед купівлею, а можна й заздалегідь: якщо ПДВ треба платити вже зараз, а товар потрібно купувати через кілька днів, то краще омертвити на ці кілька днів усю суму вартості, ніж на весь податковий період - суму ПДВ.

І контроль, і добровільність, і ніякої податкової бюрократії. Є над чим подумати?