Тетяна ЄФИМЕНКО: «Оподаткування — це не самоціль, а спосіб регулювання національної економіки»

В останні місяці Мінфін працює у звичному для себе ритмі, тобто із самісінького ранку до глибокої ночі. Тому не варто дивуватися, що наше інтерв’ю із заступником міністра Т.Єфименко замість спочатку запланованої шостої години почалося майже о дев’ятій вечора. За ці три години Тетяна Іванівна
встигла поспілкуватися з представниками Світового банку і провести нараду з керівниками підприємств, які випускають підакцизні товари. Тема одна — податки, а точніше, щойно прийнятий у першому читанні законопроект №6337 і майбутнє прийняття Податкового кодексу.

Розсудивши, що обговорювати проблеми держбюджету на 2010 рік, ухваленого двадцять днів тому, уже якось запізно, ми теж вирішили повністю зосередитися на податковій проблематиці.

Відправна точка

— Як ви знаєте, базовий варіант Податкового кодексу розроблений ще у 2007 році, однак не був проголосований Верховною Радою. А либонь за ці 2,5 року відбулося досить багато подій у світі, в Україні, які різко змінили необхідний характер менеджменту в державі, — наголосила пані Єфименко. — Вибухнула криза, що поставила нас і весь світ у становище, коли всім стало зрозуміло: регулювання економіки не може здійснюватися за традиційними, універсальними правилами. Тому сьогодні в Європі більше дотримуються тієї думки, що податкове законодавство треба не гармонізувати, а координувати. Цей інструмент ринкового управління має застосовуватися, виходячи зі стану конкретної національної економіки та її особливостей.

А особливості нашої економіки полягають, з одного боку, у тому, що, попри інтеграцію України в глобальний економічний простір, про що свідчать показники експорту й імпорту, нашій економіці притаманні макроекономічні та фінансові дисбаланси. У нас відносно слабко розвинений внутрішній ринок, досить високий рівень доларизації економіки, що в період кризових явищ на світових ринках створює серйозні додаткові ризики, пов’язані в тому числі і з рухом «гарячих» грошей.

З іншого боку, те, як ми виходимо з цієї кризи, ще раз засвідчило: запас міцності в українській економіці є, бо за всіх коливань, у тому числі політичних, вона не розвалилася. Світові рейтинги України знизилися і вказують на те, що зростання конкурентоспроможності залежатиме від макроекономічної стабільності, розвитку бізнесу та ринкової інфраструктури.

Президент України В.Янукович, уряд здійснюватимуть прагматичний курс системних реформ, кардинальних змін у суспільстві. Гадаю, після кількох циклів зміни наша еліта нарешті позбудеться дитячих хвороб демократії. Це дає підстави сподіватися, що в майбутньому ми збережемо ознаки національної економіки. Більше того, збережемо ознаки, які дають змогу нашій національній економіці бути конкурентоспроможною.

Погляньте, у Бельгії, з її постійною боротьбою фламандських та французьких лідерів, регулярно змінюється склад уряду. Однак у них жодного разу не було такого, щоб через ці зміни не було б ухвалено бюджет. Політичний цикл відносно відокремлений від економічного, а діяльність усіх еліт суспільства спрямована на реалізацію національних економічних інтересів.

Податкові нововведення 2010 року...

— Ви згадали про запас міцності української економіки. Однак не секрет, що він сформувався здебільшого за рахунок величезного сегменту тіньової економіки і тієї частини бізнесу, що не сплачує податків, ухиляється від регуляторних процедур, адміністративного пресу. На думку окремих спостерігачів, чимало норм законопроекту №6337, запропонованого урядом, ще більше заженуть бізнес у тінь. Економіка, може, й стане більш стійкою, а державні фінанси?

— Ми могли б продовжити дискусію у присутності хоч би одного підприємця, котрий вважає себе тим, кого заганяють у тінь? Мені хотілося б поговорити з ним предметно, маючи на руках його баланс, показники діяльності.

Я щойно була на зустрічі з великими товаровиробниками акцизної продукції, алкогольної та тютюнової. Обговорювалося підвищення акцизів. У них єдина умова: ми згодні на підвищення акцизів, тільки потрібно, щоб усі платили однаково.

— І ви можете їм це гарантувати?

— Я вам чесно розповім, про що ми домовилися, — що потрібно діяти на базі принципів публічно-приватного партнерства, довіри. Податкова політика держави буде відкритою, зрозумілою, насамперед у частині мотивації застосування фіскальних та регулюючих механізмів. У свою чергу, бізнес має зробити крок нам назустріч, допомогти зорієнтуватися, які саме зміни податкових правил необхідні, насамперед — у галузі адміністрування, детінізації.

Легальні виробники сьогодні кажуть про те, що вони готові нести податкове навантаження за умови, що їм не будуть конкурентом тіньовики. Вони підвищуватимуть продуктивність праці, сплачуватимуть податки, навіть поступаючись частиною прибутку.

— Та невже? Вони ж просто перекладуть ці витрати на плечі кінцевого споживача…

— Не все так просто. Краще на кожній одиниці підакцизної продукції заробити на гривню або на 50 коп. менше, адже головне — щоб товар продавався. Навіть із нульовим прибутком працювати вигідніше, ніж припиняти виробництво, тому що цикл спаду рано чи пізно завершиться. Цього року, відповідно до оцінок Міністерства економіки, які підтверджуються результатами першого кварталу, очікуваний темп зростання ВВП в Україні буде не нижчим від планових 103,7%. Уже за підсумками першого кварталу ми бачимо суттєве пожвавлення промислової діяльності — зростання 110,8% порівняно з відповідним періодом минулого року, особливо помітне в хімічній промисловості, машинобудуванні, металургії.

— Торік була низька база, звідси й нинішні «показники зростання»…

— Я з вами згодна. Але наполягаю на тому, що обнадійливі ознаки пожвавлення економіки все ж таки з’явилися. Я не пророк і не намагаюся ним бути, і все ж у цьому конкретному випадку налаштована оптимістично.

— Пан Пинзеник казав, що нема сенсу шукати джерела збільшення доходів, і наполегливо застерігав: шукайте джерела скорочення видатків. Ви ж у бюджеті-2010 пішли іншим шляхом. Не боїтеся, що додатковий податковий тягар у 58 млрд.
грн. у той час, коли офіційна економіка показує збитки, перетворить усі прогнози щодо економічного зростання на благі очікування?

— Податковий тягар в Україні не вищий, аніж у європейських країнах. За підсумками 2009 року, він становив в Україні 37,2% ВВП (із урахуванням доходів позабюджетних соціальних фондів), знизившись до рівня попереднього року на 1,7 відсоткового пункту. Відповідно до останніх досліджень Євростату, середній податковий тягар по 27 країнах Євросоюзу становить 39,8% і коливається в діапазоні від 29,4% у Словаччині та Румунії до 48,7 — у Данії.

Приріст податкових доходів у бюджеті 2010 року становитиме 36,3% до рівня 2009 року. Одним із основних чинників зростання стане більш ефективне адміністрування, рівномірний розподіл податкового навантаження. Як уже зазначалося, ми вже обговорили проблему зростання акцизних ставок і домовилися про те, що нічого страшного там не станеться.

— Ну, хіба що подорожчання бензину на 50 коп. на кожному літрі — це забагато для кризової економіки. І потягнеться ланцюжок по всіх-всіх галузях…

— Ми передбачаємо, що зростання цін на бензин з урахуванням збільшення акцизного збору становитиме 107,5%, що порівнянно з прогнозним середньорічним індексом споживчих цін у 2010 році — 112,2%.

Тепер перейдімо до інших податків. Податок на прибуток. Ми запропонували розстрочити на п’ять років збитки, що накопичилися станом на 1 січня і становлять близько 80 млрд. грн. Така антикризова норма відома, вона застосовувалася у тому числі і в Україні в 2003—2007 роках. Ми радилися з великими платниками податків реального сектору економіки. Це було не в режимі «ми порадились, і я вирішив». Це була чесна нарада. Дискусія була досить активною. Наші аргументи полягали в тому, що основна частка таких збитків у добросовісних суб’єктів господарської діяльності була пов’язана з різкими коливаннями валютного курсу, зниженням ділової активності. Стабілізація макроекономічної ситуації, зростання виробництва дадуть змогу поступово збільшити рентабельність виробництва.

— І з банками порадились?

— І з банками.

— Тоді чому ж їхня асоціація пише відкриті листи і виступає із заявами?

— З приводу заяв асоціації ми активно шукаємо консенсус. Одна з пропозицій законопроекту полягає у скасуванні ухваленої наприкінці минулого року норми, згідно з якою страхові резерви нараховувалися на 100% стандартної і нестандартної заборгованості. Ми запропонували знизити планку до 15%. У процесі дискусії домовилися, що цей показник має бути не 100%, як нині, але й не 15%. Банкіри погодилися, що треба орієнтуватися на нестандартну заборгованість. Це позиція в тому числі й Національного банку.

— То банкірів чи Національного банку?

— Чесно кажучи, більше Національного банку. Позиція асоціації на сьогоднішньому засіданні парламентського комітету теж обговорювалася, але вона була досить суперечливою. Тому ми в даному разі шукаємо соломонове рішення. На наш погляд, найбільш зваженою і прийнятною є все-таки позиція Національного банку.

— І в чому вона полягає?

— Страхові резерви в частині віднесення на валові видатки треба формувати виходячи з рівня 40% за всіма видами кредитних операцій, віднесених до категорії нестандартної заборгованості. Можу ознайомити вас з офіційним листом Нацбанку, підписаним заступником голови НБУ паном Пасічником.

— Давайте ще обговоримо нововведення з адміністрування ПДВ.

— Я не розумію, чому вас так турбує адміністрування ПДВ відповідно до законопроекту №6337.

Залишок не відшкодованого в попередні роки податку на додану вартість становить 50,7 млрд. грн. Останні два роки, всупереч тенденціям зниження обсягу експорту та імпорту, заявки на відшкодування щороку зростали. Питома вага надходжень ПДВ із вироблених в Україні товарів у зведеному бюджеті знизилася з 5,6% у 2006 році до 4,7—5% у 2008—2009 роках. Зверніть увагу, ми не пішли шляхом підвищення ставки ПДВ, як зробили у кризовий період, наприклад, балтійські країни. Можна сказати, ми пішли шляхом законодавчого оформлення сформованої практики адміністрування за такими напрямками. По-перше, це усунення мінімізації податкових зобов’язань у зв’язку з безтоварними операціями і на підставі недійсних договорів. По-друге, буде максимально скорочено практику зменшення податкових зобов’язань за рахунок сумнівних операцій.

— А накладні тільки в електронному вигляді?..

— Завтра у нас відбудеться чергова дискусія на цю тему. Справді, йдеться про передачу платниками податків реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Ми дійшли висновку, що між податковою адміністрацією та підприємством не має бути посередників, які на цьому заробляють.

— О, як ви замахнулися! І як це зробити?

— Будемо обговорювати це питання з податковою, як зробити процедуру доступною і зрозумілою всім платникам податків.

— Є бажання, але поки що немає механізму?

— Механізм дуже простий — має бути прийняте відповідне рішення. Крапка.

— Раніше ви казали, що офіційні виробники розкажуть вам про всі схеми…

— Не так. Ми домовилися, що будемо в партнерському режимі радитися в частині визначення мінімальної ціни, що є відомим механізмом боротьби з тіньовим бізнесом. Це буде розрахункова величина, порядок формування якої прозорий і зрозумілий широкому колу зацікавлених осіб. Це перше. Друге: ми домовилися, що разом проаналізуємо ті вузькі місця, які пов’язані з використанням «лівого» спирту, «лівих» акцизних марок…

— Якщо ви не кажете, як це робитиметься, то це виглядає суто як декларація.

— Дозвольте мені цю інтригу зберегти. Філософію взаємовідносин податкових органів і тіньових платників на даному етапі розвитку економіки можна порівняти з проблемою кулі і броні. Що міцніша куля, то міцніша броня. І навпаки. Можу вас запевнити: у питаннях, пов’язаних із застосуванням механізмів адміністрування стосовно тіньового сектору, спочатку використовуються методи переконання, а потім — виключно такі методи, які дозволені законом.

— Тут питання принципове. Якщо методи адміністрування не прописані в законі, тоді податкова своїм рішенням може «намалювати» будь-який метод. Якщо ми йдемо європейським шляхом, усе це потрібно прописувати в законі.

— Я з вами згодна. Але можу вас запевнити як людина, що не один рік пропрацювала у податковій адміністрації: сьогодні є чимало сфер, пов’язаних із тіньовим виробництвом, в яких достатньо застосувати прості дисциплінарні заходи. Повторю — спочатку весь арсенал методів переконання. Головне завдання полягає в тому, щоб відбувався поступовий процес легалізації «сірого» виробництва.

Я — прибічниця декриміналізації податкових злочинів. Якщо хтось не сплатив податку, а потім покаявся і повністю розрахувався з державою, немає сенсу його переслідувати. Безумовно, такі помилки можна прощати лише один раз. А стосовно переконаних тіньовиків-рецидивістів треба застосовувати весь арсенал правоохоронних органів, у тому числі податкової міліції, і це буде недвозначним месиджем для інших товаровиробників.

— Справа в тім, що досвід боротьби з контрабандою на митниці не зовсім підтверджує ваші слова. Зростає митна вартість товарів, але ще швидше ростуть хабарі...

— Гарантувати чистоту лав і чистоту помислів я не можу і не буду. І водночас — інакше нічого не вийде. Якщо такі дії, пов’язані зі справедливим зростанням митних цін, справді супроводжуватимуться хабарями, то система просто впаде. Вона не проживе більше трьох-чотирьох місяців. Потім хабарника впіймають і виведуть на боже світло.

— Які методи антикризового податкового регулювання, на ваш погляд, найбільш ефективні?

— Матеріали на цю тему в мене завжди під рукою. Візьмімо податок на додану вартість: у Латвії, Швейцарії, Греції, Ісландії піднімають ставки. У Литві скасовують податкові пільги.

— Ви кажете, що в нас — особлива країна…

— Я наголошую: ми не йдемо таким шляхом, однозначно.

Дуже цікавий приклад США, де йдеться про те, щоб підвищити податок на надвисокі доходи фізичних осіб.

— До речі, непогана ідея. А ми? Вчені (НАН України та Інститут економіки і прогнозування) кажуть, що Україні необхідні принаймні дві речі: податок на розкіш і двоставковий тариф прибуткового податку.

— Ми намагатимемося реалізувати такі нововведення в Податковому кодексі. Добре відомо, що коли в Україні запровадили плоску шкалу, надходження від податку на доходи фізосіб почали поступово зростати. Ваш аргумент про значну тінізацію економіки свідчить саме про те, що диференційоване навантаження слід запроваджувати виважено.

— Росіяни раніше за нас запровадили плоску шкалу, більш того, знизили відрахування до соціальних фондів. Проте в результаті дійшли висновку, що досвід був невдалим: значного ефекту виведення зарплат із тіні не досягнуто. А в нас ефективність єдиної ставки прибуткового податку підтверджується хоч якимись цифрами?

— Я не можу сказати, що на даному етапі плоска ставка ефективно стимулює легалізацію доходів і зарплат. Справді, податкове навантаження в сукупності із соціальними платежами продовжує залишатися високим. Але я з вами абсолютно згодна: тема, пов’язана з диференціацією оподаткування доходів, дуже актуальна. Тому що один із головних чинників, який створює політичну та соціальну нестабільність, — це значна різниця між групами найбагатших і найбідніших, що характеризується коефіцієнтом Gini. Щоб не було загрози соціальних потрясінь, співвідношення між найвищими і найнижчими доходами має скорочуватися.

— Ви говорите зараз як учений…

—У суспільстві треба забезпечити зустрічний рух між найвищими і найнижчими доходами. Експропріювати експропріаторів — це ми вже проходили. Я вважаю, треба йти шляхом зростання мінімальних доходів, підтягуючи їх до вищої планки. І таким шляхом ми йдемо — може, не з тієї швидкістю, з якою хотілося б. Це — принципова позиція.

— І все-таки — якою є в Україні перспектива диференційованої шкали прибуткового податку?

— Вважаю, треба розпочинати з бази оподаткування. Найближчим часом актуальною стане проблема, як зібрати податки з доходів від депозитів. За нинішньої ситуації на фінансовому ринку банкіри в один голос скажуть про те, що населення почне забирати свої вклади.

— Зовсім не обов’язково скажуть. Дехто з банкірів вважає, що це може бути гарним джерелом додаткових податкових надходжень. Єдине, що потрібно, — грамотно підійти до цього процесу.

— Тоді з ними потрібно зустрічатися, консультуватися, домовлятися і приймати відповідні рішення. А щодо диференційованої шкали, то нам потрібна логічно і грамотно побудована оцінка об’єкта оподаткування. Аби ми чітко розуміли, де саме ті надвисокі доходи, крім заробітної плати, з яких не сплачуються податки.

Я вважаю більш справедливим інший шлях — легалізацію. Треба спочатку надати право всім громадянам заявити про свої реальні доходи. А вже потім застосовувати методи непрямого оподаткування.

— А норми щодо податку на розкіш, податку на нерухомість проект Податкового кодексу передбачає?

— На сьогодні підготовлено проект закону по податку на розкіш, він нині обговорюється. У цей проект внесено досить багато нових норм, які насамперед пов’язані з акцентом на оподаткування нерухомості. Ми вважаємо, що податок на нерухомість має стати головним компенсатором і засобом зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів.

— Це буде один закон? Ми оподатковуватимемо тільки розкішну нерухомість?

— Оскільки в українській системі оподаткування поки що немає напрямку, пов’язаного з оподаткуванням розкоші, ми маємо зробити так, як робить увесь світ, чітко визначивши перелік предметів розкоші та механізми, з допомогою яких можна зібрати такий податок.

Наша проблема — і по землі, і по нерухомості — полягає в тому, що спочатку потрібно завершити створення державного земельного кадастру та прив’язати до нього оцінку нерухомості. Адже вартість будівлі безпосередньо залежить від місця її розташування. У принципі, ми плануємо скористатися прикладами найкращої європейської практики, що передбачає прив’язку податкових ставок до вартісної оцінки об’єкта. Але як перший крок ми пропонуємо оподаткування, прив’язане до натуральних оцінок. До квадратних метрів приміром. Без прив’язки до вартості землі.

У різних варіаціях законопроекту про розкіш розглядалися кілька варіантів: оподаткування житлової площі або понад 300 кв. метрів, або понад 500. Точно так само й стосовно землі у власності: припустимо, починаючи з площі понад півгектара.

— Чи не «випарується» цей розділ з остаточної версії Податкового кодексу?

— Я не можу загадувати, якою буде думка парламентського залу, що приймає рішення. Я виклала позицію розробників.

Проект Податкового кодексу: остання версія?

— Дедлайн по податкових нововведеннях у нас 1 липня (відповідно до закону про систему оподаткування) чи 15 серпня (відповідно до Бюджетного кодексу)?

— Я дуже сподіваюся, що вже на початку червня ми обнародуємо проект Податкового кодексу на сайті Міністерства фінансів. Поки ж маємо намір працювати з експертами Світового банку, українськими вченими, аудиторами, практиками, щоб цей проект був сприйнятий у суспільстві.

— Що в документі змінилося порівняно з проектом 2007 року?

— По-перше, ми орієнтуємося на норми європейського наднаціонального законодавства, які змінилися з 2007 року. Насамперед — щодо податку на додану вартість та акцизному збору (у проекті Податкового кодексу — акцизний податок).

Нещодавно в комітеті Верховної Ради з питань податкової та митної політики ми обговорювали проблему, пов’язану з акцизним податком на сухі вина. Як правильно побудувати оподаткування в цьому разі? У 15 із 29 країн ЄС установлено нульову ставку акцизного податку на вино (Болгарія, Чехія, Італія та ін.), у решті 14 — від 3,55 євро у Франції до 380,52 євро за гектолітр (100 л) в Ірландії. У Податковому кодексі ми вийдемо на рішення, яка з моделей діятиме в нас.

Уніфікація податкового законодавства, пов’язана із застосуванням наднаціональних європейських норм, важлива ще й тому, що, з одного боку, іноземному інвестору при прийнятті рішень буде значно комфортніше. З іншого — вітчизняні товаровиробники, виходячи на світовий ринок, будуть адаптовані до роботи за цивілізованими правилами.

Є досить багато змін, пов’язаних із регулюючою функцією оподаткування. Зокрема, йдеться про те, як правильно застосовувати пільги з урахуванням принципу рівної конкуренції товару. Адже коли розроблявся попередній проект, Україна ще не була членом Світової організації торгівлі. Тому адаптація до правил СОТ для нас нині надзвичайно актуальна.

Назву вам кілька позицій у пільговому оподаткуванні, про які постійно кажуть наші міжнародні експерти. Це — преференції в книговиданні, виробництві ліків і сільському господарстві.

— І якими ж є рішення?

— Наш підхід полягає в тому, що ми розглядатимемо державну підтримку вітчизняного товаровиробника в єдиному фіскальному просторі. Наприклад, у вітчизняному книговиданні обсяг преференцій оцінюється в 800 млн. грн. Крім того, у видатковій частині бюджету для цієї галузі передбачено 200 млн. грн. прямого фінансування. Питання полягає в тому, як правильніше поєднати в державі ці дві складові? Для товаровиробника, з погляду його операційної та інвестиційної діяльності, має бути все одно, чи звільняється він від сплати податків і використовує фінансовий ресурс, який вивільнився, на необхідні цілі, чи сплачує податки на загальних підставах, але одержує державну підтримку.

— Не думаємо, Тетяно Іванівна, що все одно. Це дуже слизьке питання, пов’язане з бюджетом. В один рік можуть заплатити, а в інший — не заплатять. Пільги — надійніше… Але допоки ми зберігаємо пільги книговиданню, лікам, чи не так?

— Безумовно, на 2010—2011 роки зберігаємо. Хоча щодо ліків ми з Міністерством охорони здоров’я обговорюємо певні зміни. Як мені пояснили представники МОЗ, на ринку ліків існують такі препарати, у тому числі харчові добавки, що становлять сегмент для багатих. Однак питання дуже дражливе, і я не взялася б тут приймати рішення.

— Є ще якісь нововведення в Податковому кодексі?

— Акцент нашої діяльності зараз спрямований на те, щоб податкове регулювання справді стало важелем державного управління. Наприклад, ми працюємо над проблемами, пов’язаними з ресурсозбереженням.

Ви знаєте, що весь світ сьогодні дбайливо використовує національні природні запаси, наприклад питної води, котру оголошено в XXI столітті одним із головних стратегічних ресурсів. Із допомогою акцизних податків, рентних платежів необхідно впливати на раціональне споживання.

Одночасно з проектом Податкового кодексу ми збираємося презентувати не лише сукупність ставок, норм. Має бути зрозуміло в перспективі, чи відбулося в результаті зменшення питомих норм споживання ресурсів, енергії? Оскільки оподаткування — це не самоціль, а спосіб регулювання національної економіки.

— На яких податках формуватиметься бюджет-2011? На тих самих?

— Звісно. Кардинально змінювати систему оподаткування було б просто безглуздо.

— І все ж таки, якісь зміни в переліку податків 2011-го будуть?

— Ми збираємося зменшити кількість місцевих податків. А що стосується запровадження нових податків... Ми кажемо, що строк запровадження того чи іншого податку залежатиме від того, як буде організовано податкове навантаження загалом. Якщо, приміром, запроваджувати податок на нерухомість з організацій, то це в жодному разі не має призводити до збільшення загального податкового навантаження.

Один із головних критеріїв податкового регулювання на мікрорівні полягає в тому, щоб податкове навантаження не зростало. Щоб воно рівномірно поширювалося на всіх, враховуючи обсяги тіньової економіки.

— Як би ви зараз охарактеризували стадію, на якій перебуває проект Податкового кодексу?

— Сьогодні у нас є макет, робочий варіант стратегії. Технологічно кроки такі: рішенням уряду ми ухвалюємо стратегію, і суперечка точиться навколо стратегічних питань. Що вилучити, що запровадити.

Наприклад, прообраз податку Тобіна на фінансові операції. Нині весь світ, Міжнародний валютний фонд кажуть про те, що національні страхові резерви для банківської системи потрібно створювати, не викачуючи коштів платників податків, а шляхом концентрації доходів, які пов’язані з рухом «гарячого» капіталу. У кожній країні рух капіталу регулюється по-своєму. На цю тему ми зробили глибокий аналіз.

Трохи соціалки

— Коли вже ми заговорили про стратегічні речі, як буде розв’язуватися проблема дефіциту Пенсійного фонду? Це правда, що до Верховної Ради внесено законопроект, яким працюючих пенсіонерів поставлять перед вибором — або пенсія, або зарплата?

— Уряд такого законопроекту не вносив.

— Хіба ця проблема не обговорювалася на переговорах із МВФ?

— Міжнародний валютний фонд має основну вимогу до всіх країн — зниження витрат, що пов’язано в тому числі і з економією видатків на пенсійне забезпечення. Наша позиція полягає в тому, що на масових соціальних виплатах заощаджувати не можна. Суспільство позитивно сприйняло політику нашого уряду, спрямовану на підвищення соціальних стандартів. Зараз украй актуальною є проблема диференціації в пенсіях. Скорочувати розрив у пенсійному забезпеченні потрібно навіть швидше, ніж в оподаткуванні доходів.

— Яким чином? Підвищуючи низькі пенсії?

— Швидко підвищуючи найнижчі пенсії та заморожуючи високі. Але, з іншого боку, колись держслужбовцям було сказано: ви будете отримувати маленьку зарплату, але вам гарантоване гідне пенсійне забезпечення. Орієнтуючись на невисокий дохід, держслужбовці водночас не пов’язані з ризиками бізнесу. Та й не кожна людина має здібності до підприємницької діяльності.

— Як ми цю колізію вирішуємо?

— Соціальний захист населення є однією з головних функцій держави. У 2010 році приріст середньозваженої мінімальної заробітної плати становитиме 38,1% до рівня 2009 року. 2010-го зростання реальної заробітної плати становитиме 105%, на відміну від 2009 року, коли реальна заробітна плата знизилася на 9,2%.

— У держбюджеті-2010 є стаття про збільшення першого розряду тарифної сітки. А на скільки саме?

— На початок 2010 року було 545 грн., на кінець року буде 600 грн.

— А що ще Мінфін має намір робити з дефіцитом Пенсійного фонду?

— Мінфін вважає, що малий та середній бізнес мають платити пенсійні внески з мінімальної заробітної плати. І це той крок, що дасть змогу скоротити дефіцит Пенсійного фонду.

— Говорилося про те, що багато видів підприємництва буде виведено зі спрощеної системи. Є конкретне рішення?

— Є проект концепції, з ним можна ознайомитися на сайті Держкомпідприємництва. У рамках цієї концепції ми нині обговорюємо, якими мусять бути законодавчі рішення.

Наша сьогоднішня позиція полягає в тому, що правила спрощеної системи не повинні поширюватися на такі види діяльності, як посередницькі послуги, продаж підакцизних товарів, оренда і продаж нерухомості, страхова діяльність, обмін іноземної валюти, спільна діяльність тощо.

Ми кажемо, що мусять бути певні підходи до обсягу обороту. Обговорюється питання про те, щоб оборот до 300 тис. грн. на рік звільнити від податків, запровадивши при цьому збір до Пенсійного фонду. Є питання, чи доцільно піднімати планку валового доходу для підприємців, котрі послуговуються правилами єдиного податку. Коли врахувати, що всі нормативи в спрощеному оподаткуванні були встановлені указом президента наприкінці 90-х років (у минулому столітті!), то навіть якщо зробити поправку на половину темпів інфляції (це моя власна думка), то цілком очевидно: обсяг валового доходу для спрощеної системи оподаткування має бути вищим.

Давайте поставимо себе на місце підприємця, котрий сплачує сьогодні 200 грн. на місяць. Безумовно, багато людей вважають цю суму податку заниженою. Водночас люди побудували свою діяльність, орієнтуючись у найближчому майбутньому на цю суму. І не можна сказати масі підприємців, мовляв, із завтрашнього дня, шановні добродії, платитимете більше. Тут потрібна дуже зважена політика, без якихось різких змін.

— Ще раз повернімося до строки ухвалення Податкового кодексу. Червень — вивішуємо проект на сайт. Скільки обговорюємо?

— Нам потрібно протягом місяця його обговорити і прийняти перед парламентськими канікулами. Це допоможе побудувати розрахунки бюджету на 2011 рік на нових нормах.

— Отже, уряд усе-таки хоче повернутися до дотримання вимог Бюджетного кодексу?

— Безумовно. Я хочу наголосити, що ми будемо застосовувати відому технологію: навіть задекларувавши певну норму в Податковому кодексі, ми можемо відстрочити її запровадження, щоб зміни відбувалися еволюційним шляхом.