У Міністерстві праці й соціальної політики України з нетерпінням чекають ухвалення закону «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», який нібито вже у жовтні парламент має розглянути в першому читанні. З одного боку, цей закон — чергова віха пенсійної реформи, з іншого — початок певних адміністративних перетворень у сфері соціального захисту населення. Про це повідомила заступник соціального міністра країни Світлана Вегера. За її словами, після правового закріплення на рівні законодавчої влади пенсійні справи від міністерства перейдуть до органів Пенсійного фонду, які відтоді їх курируватимуть. Справи разом із багаторічним досвідом соціальники передаватимуть поступово. І хоча міністерство позбудеться великого шматка роботи, усі свої кадри, запевняє заступник міністра, Мінпраці працевлаштує.
Соціальний захист населення незабаром змінить стратегію, основне завдання якої, за словами пані Вегери, полягає у зменшенні навантаження на держбюджет, а відтак, і на всіх працюючих громадян України. Інакше кажучи, соціальна політика тепер повернеться обличчям до державної скарбниці. Досі вона намагалася повернути своє чоло до народу. Така гуманна поведінка практично зрівняла держбюджет-99 із запланованим соціальним бюджетом і призвела до того, що під час обговорення проекту бюджету-2000 на багато «мертвих» соціальних пільг і гарантій довелося накласти офіційний мораторій. А стосовно співвідношення соціальних утриманців і працюючого населення, то й у цій арифметиці в майбутньому не виключені числа зі знаком «мінус». За демографічними прогнозами, уже через 25 років до 27% співвітчизників будуть непрацездатними (за віком), а зростання рівня безробіття призведе до того, що на одного громадянина, котрий працює та відповідно сплачує податки, припадатиме троє непрацюючих, котрі користуватимуться благами соціальної опіки.
Тож соціальний захист уже сьогодні переорієнтовується на адресну допомогу тим, хто її особливо потребує. А для цього запроваджується режим суворого обліку та контролю над опікуваними, що його здійснюватиме армія соціальних інспекторів. Останні стежитимуть за тим, аби громадяни не дурили державу й не одержували не належних їм субсидій та допомог. Барометром, що визначатиме рівень життя родини (саме «осередок», а не окремий громадянин, відповідно до нової стратегії, є об’єктом соціальної підтримки держави), слугуватиме її сукупний дохід. Проте, за концепцією програми профілактики бідності, розробку якої буде завершено цього року, борці зі злиднями (бідність в Україні як соціальне явище ще не має законодавчого статусу) пропонують враховувати як потенційні надходження в родинний бюджет наявність земельних ділянок і різноманітних матеріальних цінностей (прикрас із золота, килимів, кришталю тощо). Себто всього того, що теоретично можна продати...
Звітуючи про виконану роботу, соціальне міністерство записало собі в актив розроблений ним закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму на 2000 рік». Верховна Рада повинна розглянути його в другому читанні. За цим документом, на нинішній рік пропонується визначити «мінімум для прожиття» в розмірі 270,1 грн., а наступного, з урахуванням прогнозованої інфляції, у розмірі 311,72 грн. на одну людину. Цей соціальний показник автоматично спровокує зміну розмірів мінімальної пенсії, зарплати й інших виплат. Утім, саме через чергову соціальну загрозу для бюджету цьому проекту складно дістати депутатське «добро».
Нову стратегію Міністерства праці й соцзахисту, репрезентовану цього тижня заступником міністра Світланою Вегерою, цілком можна назвати економною. Схоже, її буде спрямовано передусім на захист бюджету від «зайвих» видатків на соціальні потреби. Та от із тактикою — проблеми. Вона стара, випробувана і в основі своїй не вельми ефективна. З безробіттям знову збираються боротися методом створення нових робочих місць, по бідності вдарять спеціальною програмою, рівень життя підвищуватимуть за допомогою оновленого, але не підкріпленого фінансами прожиткового мінімуму тощо.
Державний соціальний захист населення і в цьому сезоні грає за старим сценарієм, написаним Мінфіном і зрежисованим бюджетом. Правда, у дещо новаторському трактуванні: «Рятуй бюджет! Інші випливуть самі...» А коли шторм?