Про терплячого донора замовимо слово

При затвердженні бюджету міста на 2014 р. в івано-франківських депутатів вкотре виникало відчуття дежавю. Скарбницю Івано-Франківська знову далеко не повністю забезпечено коштами на виконання делегованих державою повноважень (у галузях освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та в органах місцевого самоврядування). До того ж зростає різниця між мінімальною грошовою потребою для здійснення цих повноважень та її фінансуванням.

Торік місту бракувало 32 млн грн, а 2014-го не вистачатиме уже щонайменше 35 млн грн (з урахуванням того, що підняття ставок першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки відбудеться аж у липні, а не раніше). Сюди додається нестача 14 млн грн на оплату енергоносіїв при нинішніх тарифах. Скоріше за все, значну частину цієї суми знову доведеться оформляти як кредиторську заборгованість і переносити її в наступні роки, що традиційно відбувалося в минулому. Чи не сміх, незабезпеченість коштами поглиблюється всупереч зростанню суми дотації з держбюджету - на 2014 р. передбачено 102 млн грн (торік ця цифра становила 67 млн грн).

Формульний розрахунок видатків місцевих бюджетів, на жаль, досі не враховує якісних показників надання послуг. Він тісно прив'язаний до кількості жителів населеного пункту. Тому, коли гостро бракує коштів для здійснення делегованих повноважень, органам місцевого самоврядування залишається економити у більших масштабах. Тобто оптимізовувати (читай - скорочувати, ущільнювати і т.ін.) бюджетну мережу. А якщо неможливо цього зробити, то доводиться закривати діри потроху. Що й відбувається в Івано-Франківську.

Уже зараз очевидно: в галузях освіти та охорони здоров'я міста коштів на заробітну плату вистачить лише на
11 місяців поточного року. Міська влада задіяла різні механізми економії. У 2013 р. реорганізували школу-інтернат у загальноосвітній навчальний заклад, що вивільнило півмільйона гривень. Упродовж двох літніх місяців дитсадки перебували на так званому профілактичному періоді, що дало змогу зекономити 400 тис. грн на місяць.

Інші заходи економії, як, наприклад, об'єднання класів у школах, здійснювати недоцільно, адже місто Івано-Франківськ розвивається, його населення, на відміну від деяких сусідніх обласних центрів, зростає. Об'єднавши класи, освітянська влада міста через кілька років неодмінно відчуватиме потребу у відкритті нових, додаткових. Тому вона і не практикує цього.

Торік у місті таки здійснили певні кроки з оптимізації в сфері медицини. У 1-й міській лікарні було закрито чотири десятки ліжко-місць із переведенням їх на стаціонари у поліклініках. Унаслідок таких заходів вдалося зекономити 300 тис. грн. Але ситуацію з недофінансуванням медицини це істотно не поліпшило.

У культурі, фізичній культурі та органах місцевого самоврядування міста забезпеченість коштами ще менша - від 45 до 60% мінімальної потреби.

Однак вдаватися до якихось радикальних заходів у галузі культури ще важче, ніж в інших сферах. Резерви у підвищенні оплати за дитячі гуртки, наприклад, хореографічні, художньої творчості та інші, в Івано-Франківську не такі вже й значні. Потрібно врахувати й те, що ця оплата вища, ніж у райцентрах області. Тому коштів для фінансування зарплат у міських школах естетичного виховання на грудень 2014-го явно бракує.

Схожу нестачу відчуває галузь фізичної культури та спорту. В Івано-Франківську діє відома спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву. Проте формульний розрахунок видатків на одного жителя не враховує кількості учнів і тренерів у таких закладах. Ні для кого не секрет, що кошти для утримання цих установ витрачаються майже виключно на проїдання - де вже думати про розвиток! Саме тому бюджетна комісія міськради вирішила закласти в кошторисі міста на 2014-й 600 тис. грн на придбання найнеобхіднішого інвентарю для згаданої спортивної школи, але "викроїли" їх із власних доходів міста. Це рішення підтримали міські депутати.

А загалом мінімальну потребу видатків для виконання делегованих державою повноважень місто традиційно дофінансовує з другого кошика доходів. Не дивно, що при затвердженні міського бюджету Івано-Франківська на 2014 р. 15 млн грн, запланованих на виконання власних повноважень міста, "перейшли" у перший кошик.

Мінімізувати хибну практику передачі частини доходів, які повинні
поліпшувати комфорт містян - житлово-комунальне господарство, благоустрій тощо, на інші витрати мало б нарощування закріплених доходів міста. Бо саме вони, згідно з Бюджетним кодексом, спрямовуються на фінансування отих делегованих державою повноважень.

Певну роботу в цьому напрямку в Івано-Франківську виконано. Так, при департаменті соціальної політики міськвиконкому працює комісія з легалізації заробітної плати. Вона виводить з "тіні" в основному дрібні підприємства та підприємців, які не оформляють з найманими працівниками трудових відносин, платячи зарплати в конвертах. Але кілька сотень тисяч гривень на рік, додатково спрямованих до міського бюджету у вигляді податку на доходи фізичних осіб, погоди не роблять.

Вони не вирішують важливішої проблеми. Через несприятливі умови ведення бізнесу в державі частина місцевих підприємств ліквідувалися, зменшили кількість працівників. Інші перереєстрували власну діяльність у більших містах. Крім того, в Івано-Франківську працює ряд філій банків, які платять податки до місцевого бюджету за місцем реєстрації головного офісу. З цієї причини у 2013 р. міський бюджет втратив 12 млн грн. Промовиста деталь - лише від перереєстрації у 2012-му банку "Прикарпаття" та Прикарпатського управління бурових робіт місто у вигляді податку на доходи фізосіб недоотримало 8,5 млн грн.

Промінь надії для місцевих бюджетів як з'являється раптово, так і згасає. У Верховній Раді торік улітку були зареєстровані законопроекти, зокрема №2314а (авторства О.Мирного та І.Мірошниченка) та №2527а (О.Медуниці, Ю.Михальчишина, П.Різаненка), які передбачають зарахування податку на доходи фізичних осіб за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи, а не реєстрації головного офісу підприємства. Адже саме у рідному населеному пункті працівник отримує послуги освіти, охорони здоров'я, культури. Однак у народних депутатів ніяк не доходять руки, щоб розглянути ці важливі ініціативи.

Недофінансування делегованих державою повноважень поглиблюють центральні органи влади, профільні міністерства. "Дуже часто постанови, накази, які вони приймають, не відповідають фінансовому ресурсу, передбаченому на фінансування галузі в місцевому бюджеті, - переконує начальник фінансового управління Івано-Франківського міськвиконкому Вікторія Сусаніна. - Ці документи мали би бути забезпечені фінансами. Наприклад, у галузі освіти ми підвищили вартість харчування учнів молодших класів із 5 до 7 грн. Але уряд уже зобов'язує з 1 вересня ц.р. харчувати учнів 5–11 класів. За попередніми розрахунками, нам для цього потрібно додатково 15 млн грн. Це не відображено у формулі видатків на освіту. В охороні здоров'я ми дещо підвищили вартість ліжко-дня на медикаменти і харчування. Але нові урядові документи доводять нам витрати на стаціонарне лікування (медикаменти і харчування) ветерана війни, інваліда до 120 грн на день, а на реанімаційного хворого - до 100–150 грн. Зрозуміло, що коштів для фінансування таких видатків у міському бюджеті не передбачено".

Збільшуючи видаткову частину, центральні органи виконавчої влади мали би передавати на місця фінансовий ресурс якраз на суму збільшення. Цього традиційно не відбувається. Отже, доки центральна влада розглядатиме органи місцевого самоврядування як постійного і терплячого донора, недофінансування того, що є завданням держави (делеговані повноваження), лише зростатиме. А може, в цьому якраз і полягає українське фінансово-бюджетне ноу-хау?