Пенсійний удар по єдиному податку

Це було в грудні 2004-го. Напередодні нового року парламент ухвалив майже геніальний документ — Закон «Про державний бюджет України на 2005 рік» за №2285-IV. Здавалося б, що тут геніального? Бюджет — це ж рутина: прибутки-видатки, субсидії-трансферти... А це дивлячись хто вносить бюджет. Цей вносив потужний авторський колектив, яким де-юре керував Віктор Янукович, а де-факто — Микола Азаров...

Законодавець установив, що 2005 року приватні підприємці, які працюють на єдиному податку, повинні сплачувати страховий внесок у Пенсійний фонд відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV. Тобто, щоб підприємцю йшов пенсійний стаж, він зобов’язаний робити внески до ПФ не менш як із мінімальної зарплати. Оскільки мінімальна зарплата з 1 січня 2005 року становить 262 гривні, держбюджетний закон «спрощенцям» пропонує щомісяця сплачувати до ПФ 0,32х262= 84 грн., інакше вони місяць за місяцем втрачатимуть пенсійний стаж. Таким чином, документ, ухвалений за тиждень до початку нового року, фактично змінив ставки єдиного податку і порушив указ Президента про спрощене оподаткування. Можна довго говорити, що подібні дії категорично заборонені законами України, та все марно...

Ставки і порядок оподаткування не можна змінювати ніякими законами, окрім податкових. Зміни в податках і відрахуваннях можна вводити в дію лише через півроку після їхнього опублікування, та аж ніяк не через тиждень. Це елементарні речі і їх мають знати Кабмін, котрий бюджет готував, Верховна Рада, котра його ухвалювала, і Пенсійний фонд, котрий виконує «умовно законні положення закону»! Найцікавіше, що в бюджеті на 2004 рік чиновники з Кабміну Януковича—Азарова вже намагалися зробити такий самий фокус. Однак тоді подібні новації не пройшли.

При прийнятті бюджету-05 ситуація в країні була революційно-критичною, потрібно було ухвалювати хоч якийсь бюджет. От і прийняли не дивлячись...

А найголовніше, держбюджетний закон ігнорує той факт, що єдиноподатники внесок до Пенсійного фонду вже давно сплачують! Про це вже писали не раз, але для «особливо нетямущих», мабуть, потрібно повторити.

«Спрощенка» працює на підставі указу Л.Кучми, котрий, відповідно до перехідних положень Конституції, має силу закону. Скасовувати указ або погіршувати його положення автор не радив би нікому, щоб уникнути проблем із соціальною стабільністю в країні, оскільки від цього залежать мільйони наших громадян.

Єдиний податок для фізичних осіб — це реальна сума, один платіж на місяць і один папірець звітності на квартал. При цьому 43% від суми єдиного податку йде до місцевого бюджету, 42% — до Пенсійного, решта — до соціальних фондів. Не будемо зараз говорити про тих підприємців із глибинки, котрі сплачують 20 грн. податку, із яких до ПФ надходять лише 8,40 грн. Найчисленніші свідомі «спрощенці», у тому числі столичні, сплачують 200 грн., із них до ПФ — 84 грн., причому сплачують давно і чесно.

Приміром, 2000 року мінімальна зарплата становила 118 грн., 32-відсоткові відрахування до ПФ — 37,76 грн.; значна частина «неспрощенців» саме ці суми показувала в офіційній звітності, решту зарплати виплачували «в конвертах». А от найкращі їхні представники чесно сплачували 84 грн. пенсійного внеску в складі єдиного податку, і Пенсійний фонд не відмовлявся від цих грошей.

Ось тут і починається, пардон, «кидалово». Перераховуючи податок, «спрощенець» указує не лише своє прізвище, а й ідентифікаційний код. Казначейство дробить єдиний податок на складові і розсилає адресатам, у тому числі й Пенсійному фонду. У райвідділах ПФ заявляють, що відрахування від єдиного податку приходять однією сумою по всьому масиву платників без зазначення прізвищ і кодів. Тому, мовляв, ці суми не вносили на їхні персоніфіковані рахунки в ПФ починаючи з 1998 року, коли вступила в дію перша редакція указу про «спрощенку». Мотивація: звідки ми знаємо, що це саме ваші гроші?

Однак повторимося, «спрощенець» при сплаті свої реквізити вказує, а от казначейство і ПФ не змогли чи не захотіли вирішити елементарне технічне питання. Кажуть, програмне забезпечення недосконале...

Повторимося: ця комедія триває вже сім років! Мовою Кримінального кодексу це називається, здається, злочинною халатністю цілком конкретних посадових осіб при виконанні ними своїх прямих обов’язків.

І от здійснилося! У січні 2005 року ПФ нарешті вирішив персоніфікувати платежі платників єдиного податку. Чи, простіше кажучи, зробити так, щоб 84 грн., щомісяця сплачувані Пенсійному фонду, таки потрапили на персональний рахунок «спрощенця» у ПФ. Але тільки для 2004 року! А як же бути з попередніми роками? Адже чимало людей сплачують із кінця 90-х! Втім, у райвідділі ПФ сказали, що платежі до 2004 року, швидше за все, колись персоніфікують. Але якщо приватний підприємець поміняв район проживання і, відповідно, райвідділ ПФ, то персоніфіковуватися потрібно йти в старий райвідділ. А чому? Немає відповіді. Хоча логіка підказує: якщо раніше суми, котрі надійшли від єдиноподатників, не персоніфікували, то тепер можна було б персоніфікувати і за новим місцем дислокації...

Особливого звучання зміна місця проживання набула в Києві. Наприклад, Жовтневий райвідділ ПФ уже давно не існує, оскільки з 2001 року стараннями столичної адміністрації в місті відбулася адмінреформа. Частину Жовтневого району приєднали до Солом’янки, частину — до Святошина. Куди тепер звертатися, щоб персоніфікувати внески, сплачені до 2001 року включно? Пенсійники лише розводять руками...

З уведенням «умовно законних положень» закону про бюджет-05 виникає ще одне «цікаве кіно». Внесок у ПФ (84 грн.) пропонують сплачувати додатково до єдиного податку, тобто без урахування того, що в 200 гривень податку уже включено пенсійні 84 гривні. А найголовніше — працівники райвідділу ПФ стверджують, що з січня 2005 року пенсійні відрахування з єдиного податку більше не надходять із Казначейства до ПФ, а направляються нібито до місцевих бюджетів! Але ж це кричуще порушення положень указу про «спрощенку», котрий, нагадаємо, має силу закону.

У відповідь на всі ці запитання низові пенсійні працівники із розумінням зітхають і пропонують писати — у Кабмін, Верховну Раду чи газету (чим і займаємося). Коли ж закінчиться весь цей «театр абсурду»?!

До речі, закон про бюджет-05 містить ще одну «пенсійну новелу» — так званий феномен 4100. Суть у тім, що платіж у ПФ обчислюється як 32% від зарплати, але тільки до суми 4100 грн., а понад те, навіть якщо заробляєш мільйон, все одно сплачуєш як із 4100. Виходить, захистили доходи багатих від переплати в ПФ! Пам’ятаємо, на Майдані дуже багато говорили про соціальну справедливість...

Отже, закон про бюджет-05 незаконно втрутився в пенсійне законодавство й у питання оподаткування, фактично збільшивши єдиний податок для підприємців. Та мало того, що незаконно втрутився, — його розробники наламали при цьому чимало дров...

Іноді складається враження, що всі ці напасті звалюються на платників єдиного податку, мов сніг у липні. І це за наявності величезної кількості всіляких підприємницьких об’єднань, асоціацій, профспілок тощо. Схоже, всі ці «контори» існують лише для політичної кар’єри та підвищення добробуту їхніх вождів. А так — ні тобі аналітики, ні періодичних видань, ні планомірної роботи з органами виконавчої влади, ні світогляду, нарешті. Одні емоції, та й то — постфактум...

Сьогодні, щоправда, ще є можливість щось змінити. Жевріє надія, що виконавча влада нарешті дасть дрібному кустарю спокій. А якщо й стане примусово залучати його до пенсійного страхування, то зробить це грамотно, за законом, а не з допомогою подвійного оподаткування...