Охрімова свита індустрії програмного забезпечення

24 травня 2012 року Верховна Рада прийняла в другому читанні і в цілому законопроекти про спеціальний режим оподаткування суб’єктів індустрії програмного забезпечення (№8267 від 18 березня 2011 року та №9744 від 23 січня 2012 року). Однак президент України наклав вето на ці закони, тож процес законотворчості в цьому питанні, очевидно, триватиме.

У цій статті ми не зупинятимемося на президентських пропозиціях, які мають бути враховані при доопрацюванні документів. Вони розміщені на сайті Верховної Ради, і кожен охочий може з ними ознайомитися.

Метою нашої публікації є аналіз положень, які не знайшли відображення в пропозиціях глави держави, але також повинні бути враховані при коригуванні законопроектів.

Починаючи розгляд проблем, які виникнуть у суб’єктів індустрії програмного забезпечення (ПЗ), які застосували спеціальний режим оподаткування, необхідно зазначити таке. Ця галузь є високорентабельною сферою економіки будь-якої країни світу переважно за рахунок ліцензування комп’ютерних програм і баз даних. Яскравим прикладом може бути, наприклад, ліцензійна угода корпорації «Майкрософт», з якої видно, що програмні продукти не продаються, а ліцензуються. Ця формула багатства дозволяє особі, що володіє виключними майновими правами на програмний продукт, одержувати постійний дохід за рахунок продажу ліцензій на використання тих самих комп’ютерних програм і баз даних. Цей грошовий потік можна подати такою формулою:

Дохід від продажу ліцензій = роялті₁ + роялті₂ + роялті₃ + … + роялті_n.

Таким чином, до сприятливих умов розвитку індустрії програмного забезпечення можна віднести таке.

По-перше, можливість створювати з мінімальними витратами нематеріальні активи, якими є виключні майнові права на комп’ютерні програми і бази даних. У зв’язку з тим, що початкову їхню вартість здебільшого формують витрати на оплату праці програмістів та інших найманих працівників, які беруть участь у створенні комп’ютерних програм і баз даних, то бажано знизити витрати роботодавця на заробітну плату (ЗП) найманих працівників. Відповідно до закону №8267 цього досягають за рахунок зменшення відрахувань до Пенсійного фонду України. Можливість за тих самих витрат роботодавця виплачувати найманим працівникам більшу заробітну плату досягається і за рахунок зменшення ставки податку на доходи фізичних осіб до 5%, установленої відповідно до законопроекту №9744.

По-друге, наявність у підприємств обігових коштів, які необхідні для створення нематеріальних активів. Річ у тім, що відповідно до Податкового кодексу України строк амортизації таких нематеріальних активів має становити не менш як два роки. Відповідно до закону №9744 це досягається за рахунок зменшення ставки податку на прибуток до 5%.

По-третє, звільнення операцій із програмним забезпеченням від ПДВ. Законом №9744 це передбачається.

Необхідно зазначити, що в цій діжці меду є і ложка дьогтю. Справа в тому, що одні норми ухвалених законів важко буде реалізувати, а інші просто не працюватимуть. Розберемося з проблемами, які можуть виникнути у суб’єктів індустрії програмного забезпечення через некоректні формулювання деяких норм прийнятих законів.

Зупинимося на внесках до Пенсійного фонду України. Згідно із законопроектом №8267 єдиний внесок на обов’язкове державне соціальне страхування нараховується на заробітну плату найманого працівника, яка дорівнює двом мінімальним ЗП. Розмір винагороди, виплачуваної за договорами цивільно-правового характеру, на яку нараховується єдиний внесок, також обмежено двома мінімальними зарплатами. Усе було б добре, та от лихо - у законопроекті №8267 немає ані слова про те, які суми заробітної плати враховуватимуться при розрахунках пенсії. Річ у тім, що до Пенсійного фонду подаватимуться дані тільки про зарплату найманих працівників, яка дорівнює двом мінімальним ЗП. У цьому разі пенсія, нарахована фізичній особі, що працює в індустрії програмного забезпечення, буде близька до мінімальної пенсії. Для розв’язання цієї проблеми необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та інші законодавчі акти. Не варто забувати і про виплати за лікарняними листами. Адже програмісти теж хворіють.

Зі зменшенням ставки податку на доходи фізичних осіб до 5% також не все так гладко, як хотілося б. Зупинимося тільки на кількох проблемах.

1. Фізособа одержує доходи у двох місцях: за місцем основної роботи і від роботи за сумісництвом у фірмі, яка не є суб’єктом індустрії програмного забезпечення. У першому випадку з такої особи утримується податок на доходи за ставкою 5%, а в другому - за ставкою 15%. Як бути в цьому випадку з перерахунком податку на доходи, зазначені в декларації фізичної особи про доходи за рік?

2. Найманий працівник, наприклад програміст, одержує заробітну плату і роялті, яке виплачується за ліцензійним договором за передачу права на використання комп’ютерної програми. У зв’язку з тим, що роялті не включається до фонду оплати праці, то з цього доходу утримується податок за ставкою 15%. У такому разі закономірним є таке запитання: за якою ставкою роботодавцю утримувати податок із сукупного місячного доходу програміста?

3. Відповідно до закону №9744 ставка податку на доходи фізичних осіб залежить від розміру нарахованої заробітної плати. При виплаті найманому працівнику зарплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат ставка податку становитиме 15%, а при підвищенні розміру ЗП - зменшуватиметься до 5%. Сума, з якої утримується податок за ставкою 5% за існуючої мінімальної заробітної плати, приблизно дорівнює 8000 грн. Така змінна ставка податку на доходи фізосіб має, очевидно, стимулювати роботодавців до збільшення зарплати найманих працівників. Однак ця схема оподаткування доходів фізичних осіб має один істотний недолік. При зменшенні розміру ЗП, зумовленому, наприклад, тимчасовими труднощами роботодавця, з працівника підприємства буде утримано податок за підвищеною ставкою. У цій ситуації працівники такого підприємства програють двічі: їм нараховано меншу заробітну плату, і, крім того, з неї утримано більшу суму податку. Логічно було б у такому разі не збільшувати ставки податку на доходи фізичних осіб, а підвищувати ставку податку на прибуток підприємства.

Тепер про причини, які не дозволять суб’єктам індустрії програмного забезпечення повною мірою скористатися пільгою з ПДВ. Справа в тому, що законом №9744 від ПДВ звільняються тільки операції з поставки ПЗ. Необхідно зазначити, що згідно з Цивільним кодексом України (ст. 712) за договором поставки здійснюється передача товару у власність покупцеві. Таким чином, відповідно до закону №9744 від ПДВ звільняються операції з продажу екземплярів програмного забезпечення, розповсюджуваних на матеріальних носіях, наприклад на компакт-дисках. Однак такий спосіб поширення ПЗ застосовується дедалі менше. Нині комп’ютерні програми і бази даних здебільшого поширюють шляхом надання доступу до інтернет-ресурсів, на яких розміщуються ці програмні продукти. Така операція називається ліцензуванням, отже, під чинність закону №9744 не підпадає.

Попри те, що закон №9744 не звільняє від оподаткування на додану вартість операції з ліцензування ПЗ, частину таких операцій все ж таки звільнено від цього податку. Це операції з передачі права на використання комп’ютерних програм. Необхідно зазначити, що операції з ліцензування баз даних не звільняються від обкладання ПДВ. Докладніше про поділ платежів на роялті - не роялті можна прочитати в статті «Роялті в Податковому кодексі: виведення коштів в офшори триває» (див. DT.UA №16 від 28 квітня 2011 року).

Висновок. Для створення сприятливих умов розвитку індустрії програмного забезпечення необхідно усунути наявні проблеми, внісши відповідні зміни до деяких законодавчих актів, у тому числі до законопроектів №8267 і №9744.

P.S. З ухваленням закону №9744 платників податків, які застосують спеціальний режим оподаткування, більше не очікує параліч господарської діяльності, про який ми писали в статті «Зменшення ставки податку на прибуток: шлях до паралічу індустрії програмного забезпечення» (див. DT.UA №5 від 10 лютого 2012 року). До закону внесено необхідні зміни. Тепер кінцевий користувач комп’ютерних програм зможе включати в інші витрати вартість ліцензії, придбаної у такого розробника ПЗ.