Інфляційна оскома

Минулого тижня інфляція, вже порядком діставши країну, піднесла черговий неприємний сюрприз: Держкомстат зареєстрував минулого місяця підвищення споживчих цін одразу на 2,9% — максимум із жовтня кризового 1998 року. З початку року приріст споживчих цін становив 11,2%, що остаточно розвіяло останні надії представників Кабміну втримати інфляцію в межах однорозрядних параметрів. Річні темпи зростання цін досягли 14,8%, майже вдвічі перевищивши закладений у бюджеті-2007 інфляційний прогноз (7,5%). Серед українців різко зросла популярність іноземної валюти. Більше, ніж будь-коли, вони стурбовані питанням — як захистити свої заощадження.

Тим часом американський долар, якому, здавалося, падати вже нікуди, увійшов на незвідану досі територію навіть на так званих синтетичних чартах, побивши історичний мінімум падіння в перерахунку на німецькі марки, що вже пішли в історію. Б’ють рекорди і нафтові ціни, все ближче підбираючись до позначки 100 дол./барель. Де ж межа всього цього неподобства?

За даними Держкомстату, в жовтні ц.р. продовольчі товари подорожчали ще на 4% (непродовольчі — на 1,5%, послуги — на 0,5%).

Прискорення темпів інфляції в жовтні було спричинене насамперед подорожчанням чималого переліку продуктів: яєць (20,6%), соняшникової олії (15,8%), молока (10,8%), сиру (10,1%), фруктів (9%), масла (8,8%).

За підсумками десяти місяців подорожчання цих товарних груп, навіть за офіційними даними, вимірюється вже десятками відсотків. Соняшникова олія виросла в ціні вже на 73,1%, яйця — на 43,4, фрукти — на 38,3, масло — на 31, борошно — на 30,3, молоко — на 27,9, овочі — на 22,9, сир — на 22,9%. На цьому тлі подорожчання хліба і хлібопродуктів «лише» на 13,7%, а також м’яса та м’ясопродуктів (на 12,9%) можуть навіть видатися неістотними.

Зниження цін зафіксовано лише на цукор (на 5,1%) і картоплю (6,1%).

За підрахунками Держкомстату, за січень—жовтень на 21,1% збільшилася квартирна плата, на 12,1 — вартість оплати каналізації, а також послуг водопостачання.

Пально-мастильні матеріали подорожчали на 20,2%, пасажирський залізничний транспорт — на 15,9, освіта — на 15,2, охорона здоров’я — на 10,1, ресторани та готелі — на 12,3%.

Хоч капуста подешевшала!

Очевидно, що подібні цифри не можуть не пригнічувати громадськість. У країні з’явилися ознаки посилення соціальної напруги. Наприклад, за повідомленнями ЗМІ, на засіданні ЦК профспілки гірників і металургів у Дніпропетровську зазначалося, що через різкий стрибок цін 40% працівників галузі готові взяти участь у страйку.

Тож країні конче потрібне було показове шоу, здатне послабити вирування пристрастей, продемонструвавши, що цінова ситуація хоч і погіршилася, однак перебуває під контролем. Такою подією мала стати розширена нарада в Кабміні під головуванням Віктора Ющенка щодо ситуації в сфері ціноутворення, яка відбулася в п’ятницю, 2 листопада. В ній, окрім урядових чиновників, брали участь представники президентського секретаріату, РНБОУ, НБУ, Верховної Ради та місцевої влади.

Головуючи на цій своєрідній багатогодинній виставі, глава дер­жави уособлював турботливого батька нації. Він вичитав недбалим кабмінівським «підопічним» за неспроможність дати раду неслухняним цінам, а заодно продемонстрував, хто все ж таки в українському домі справжній хазяїн. Багато чого було сказано. Причому деякі висловлювання Віктора Андрійовича були досить знаковими. Президент заборонив «дискусію щодо ревальвації національної валюти».

Порадувало, прозвучавши чи не вперше, досить прямолінійне, жорстке та зрозуміле висловлювання глави держави на захист НБУ: «Нацбанк має здійснювати свою чітку незалежну політику щодо стабілізації національних грошей. За м’ясо, за хліб відповідають інші». Втім, сам він скористався нагодою дати ЦУ монетарному відомству, вимагаючи від його керівництва «оперативно, вже в листопаді, вжити заходів щодо впливу на ситуацію з інфляцією в країні». Також було зазначено, що «в позиції інфляції в 8,6%, 1,5% сформовані під впливом монетарного чинника».

«Нацбанк в оперативному поряд­ку, на мою думку, зобов’язаний вдатися до дій, які мали б тактичний вплив на ситуацію в межах своєї компетенції, — пояснив президент свою позицію. — Щоб ми відчули, що Нацбанк разом із Ан­тимонопольним комітетом, галузевими міністрами, з місцевими адміністраціями, центральним урядом здатні сформувати спільний пакет ефективних дій щодо утилізації цієї проблеми».

«Пілюль» від глави держави наотримувалися всі — загалом протокольне рішення за підсумками наради містило 31 (!) завдання різним органам центральної та регіональної виконавчої влади. (Цікаво, хто і як контролюватиме їхнє виконання?)

Перший віце-прем’єр Ми­кола Азаров уже традиційно пообіцяв, що ситуація поліпшиться вже в найближчому майбутньому: в листопаді ціни, в тому числі на продовольчі товари, стабілізуються, а інфляція знизиться. «Я гадаю, що в листопаді стабілізація відбудеться, вона вже відбувається, ми її спостерігаємо, вона закріпиться. Ми матимемо показник інфляції нижче», — бадьоро вмовляв чи то слухачів, а чи то самі ціни Микола Янович. Він спрогнозував, що за результатами 2007 року інфляція буде не вищою, ніж у середньому за останні чотири роки. Та тільки чи багато віри цим словам, якщо раніше й Микола Янович, й Анатолій Кирилович, і навіть Віктор Федорович вже наобіцяли стосовно цін багато чого нездійсненного.

Серед заходів для стримування цін, про які сказав перший віце-прем’єр, — переговори уряду з виробниками товарів. Чиновники намагаються переконати бізнесменів стабілізувати ціни й не завищувати рівень рентабельності. Цікаво, вони самі вірять у дієвість цих зусиль?

З незаперечного позитиву, про який сказав пан Азаров, — відзначене в жовтні зниження цін на овочі та цукор. При цьому Микола Янович вписав у народну пам’ять ще один яскравий спогад про себе, дуже емоційно посваривши журналістів за те, що чомусь ніхто не написав про зниження цін на капусту (на 20,1%), що мало місце в жовтні.

Важливе на сьогодні запитання: «Якими будуть в результаті заходи Нацбанку з подолання інфляції в країні?» Чимало експертів побоюються, що необережне обмеження кредитної активності банків або надлишкова стерилізація грошової маси не допоможе обмежити інфляційний потенціал гривень, що надійшли в готівковий обіг, але може серйозно зашкодити економічному зростанню.

Тим часом реакція населення на події виявилася цілком прогнозованою — українці кинулися від гріха подалі скуповувати валюту. У банках було куплено (у доларовому еквіваленті) понад 3,7 млрд. дол. (у попередні місяці — близько 3 млрд. дол.). У результаті, банки продали співвітчизникам на 858 млн. дол. більше інвалюти, ніж викупили. Що, як зазначили аналітики Укрсоцбанку, є максимумом від часів помаранчевої революції.

Позитивна нотка: темпи приросту грошової маси в жовтні сповільнилися до мінімальних за останні дев’ять місяців. «Обсяг готівкових коштів в обігу за місяць зріс на 2,2%, що, теоретично, має знизити тиск на споживчі ціни з боку монетарних агрегатів», — вважають експерти Укрсоцбанку.

Примітно, що банківські вклади фізосіб у ВКВ, за даними НБУ, за жовтень збільшилися лише на 221 млн. дол. Банківські депозити загалом зросли в жовтні лише на 1,4%, неприємний «дзвінок» для банківської системи, якій ще необхідно перетравити наслідки ускладнення доступу до зовнішніх ресурсів. Справді, вкладникам потрібно мати дуже хороші нерви, щоб не звертати уваги на інфляційні перипетії в Україні.

Багато українців нині всерйоз переймаються проблемою, як краще розпорядитися своєю готівкою. Де зберігати та в якій валюті? Банкіри одностайно рекомендують вклади в гривні. Ну що ж, премія за вкладами у національній валюті — хороший страховий заділ від можливих несприятливих курсових стрибків. Від себе ж можемо порекомендувати лише одне: головне — не панікувати. Не робити поспішних висновків і різких тілорухів.

«Капуста» по-американськи

Тим часом на світових ринках американська валюта продовжує своє майже вільне падіння. Проти євро вона подешевіла вже більш як на 10% тільки з початку нинішнього року. Економісти підрахували, що з максимального значення відносно кошика валют основних торговельних партнерів США (2000 р.) долар девальвував у номінальному вираженні вже на 28%, а в реальному — на 25%.

7 листопада, після заяв високопосадовців Китаю, які, по суті, офіційно висловили недовіру долару, курс досяг позначки 1,4730 дол./євро.

Цього дня заступник голови постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (парламенту) Чен Сивей заявив, що КНР має збалансувати валютні резерви з тим, щоб сильні валюти, такі як євро, компенсували слабкі валюти, такі як долар. Водночас заступник директора Народного банку Китаю (центробанку) Сюй Цзянь підтвердив, що «долар втрачає статус світової валюти».

Варто нагадати читачам, що КНР є найбільшим у світі власником золотовалютних резервів. За підсумками вересня ц.р. вони досягли нової рекордної позначки — 1,434 трлн. дол. Збільшення за останні три роки більш як утричі!

Не додало оптимізму інвесторам повідомлення про те, що Barclays і Royal Bank of Scotland через збитки від вкладень в іпотечні цінні папери збираються зафіксувати збитки порядку 4,6 млрд. і 4 млрд. фунтів стерлінгів відповідно (близько 9,7 і 8,4 млрд. дол.). Виходить, знову посилилися побоювання можливих нових, ще значніших списань активів фінансовими інститутами.

Олії у вогонь підлив і Джордж Сорос, висловивши припущення, що США стоять на межі набагато серйознішої кризи, ніж дехто припускає. За словами пана Сороса, економіка США «перебуває напередодні дуже серйозної економічної корекції» після кількох десятиліть бездумних витрат.

Не зміцнила позиції долара й заява голови ФРС США Бена Бернанке, який заявив у четвер, що, попри позитивні економічні дані, темпи зростання економіки США «точно» сповільняться в четвертому кварталі 2007 року й на початку 2008-го, що пов’язано з кризою на ринку житла. Після цього впевненість фінансових ринків у черговому зниженні базових ставок ФРС уже в грудні, що її закладено в ціні відповідних ф’ючерсів на ці ставки, зросла з 70 до 90%.

Примітно, що зараз американський центробанк змушений знижувати ставки на тлі очевидної інфляційної загрози, які створюють у тому числі й рекордні ціни на енергоносії. На торгах у Нью-Йорку 7 листопада ціна нафтових ф’ючерсних контрактів перевищила 98 дол./барель.

Що буде далі? Стратеги Barclays Capital прогнозують, наприклад, що «продовження послаблення долара, геополітичні ризики, а також збереження напруженості стосовно запасів нафти дозволяють вважати позначку 100 дол./барель досить помірною ціллю». Одним із потенційно досяжних пунктів наступного року вони назвали рівень 118,7 дол./барель.

Нині долар, як влучно зауважив один з учасників валютного ринку, «літає у відкритому космосі». Попередньою крайньою точкою опори для дилерів була позначка на рівні 1,4577 дол./євро, яка відповідала максимальній «теоретичній вартості» євро на 8 вересня 1992 року (до створення європейської валюти в 1999 році).

Навряд чи знайдеться втаємничений оракул, котрий досить точно зможе спрогнозувати курс долара до євро до кінця цього і на наступний рік. За результатами останнього проведеного агентством Bloomberg опитування експертів, усереднений прогноз співвідношення між цими валютами — 1,44 дол./євро на кінець року. Втім, як показує досвід, достовірність таких прогнозів дуже слабка, хоч би які витончені методи аналізу використовувалися. Скоріше вони відображають настрої учасників валютного ринку.

Прогнозування валютних курсів на глобальних ринках — річ украй невдячна, проте найбільш резонною, на нашу думку, є така точка зору. «Хоча ми віримо, що долар надзвичайно недооцінений стосовно євро і фунта стерлінгів, можливо, він ще далекий від завершення падіння, — вважає Стівен Джен із Morgan Stanley. — Валютний ринок продовжуватиме продавати американську валюту, поки не побачить загрози з боку G7 або іншого сигналу фактично можливої інтервенції».

Про що йдеться? Практично в будь-якому співвідношенні навіть між валютами, які вважаються вільно плаваючими, ситуацію на світових ринках украй рідко визначають лише так звані фундаментальні макроекономічні чинники. У кожному з таких співвідношень значною мірою присутня спекулятивна складова, що відображає настрої й очікування учасників ринку. Як показує досвід, валютні спекулянти схильні зробити все можливе, щоб перевірити на міцність нерви і знайти межу терпінню фінансових регуляторів. Особливо, коли курси валют заходять на незвідану територію...

Тож поки що найімовірніший шлях для долара — це продовження падіння. Можна погодитися з думкою представників Morgan Stanley, котрі не виключають можливості досягнення 1,51 дол./євро в першому кварталі наступного року і 1,35 — наприкінці року.

Виступаючи в середу перед Конгресом США, французький президент Ніколя Саркозі був досить категоричним, заявивши, що адміністрація Буша має почати опиратися падінню долара, інакше ризикує спровокувати торговельну війну. Проте цілковитої єдності з цього питання в урядів єврозони немає. Якщо італійці підтримують французів, то німці поки що дотримуються нейтралітету.

Голова ЄЦБ Жан-Клод Тріше в одному з останніх виступів дещо посилив риторику стосовно валютних курсів і заявив, що «останнім часом довелося спостерігати рухи (курсу євро), які були, безсумнівно, різкими і стрибко­подібними».

Найімовірніший зараз больовий поріг європейців — позначка 1,50 дол./євро. Ця цифра навряд чи визначається якимись хитромудрими розрахунками. Найчастіше вона просто прив’язується до якогось психологічного бар’єру — «круглої» цифри, якою і є в цьому разі 1,50.

Її проходження курсом і має спровокувати дієву реакцію європейської влади у вигляді валютних інтервенцій на ринку. Успішність цих інтервенцій багато в чому залежатиме від того, чи приєднаються до неї американці, що, як ви розумієте, поки під великим питанням.

Мабуть, одним із небагатьох чинників на підтримку долара є спостереження валютних торговців — вони помітили, що найчастіше та або інша валюта починає дорожчати саме тоді, коли в її посилення вже ніхто не вірить. Схоже, для долара такий момент або вже настав, або наближається...