Гривня: між прогнозами та програмуванням

Традиційне літнє затишшя на валютному ринку в нинішній відпускний сезон розбурхують численні коментарі-прогнози про неминучість ослаблення курсу національної валюти вже цієї осені і, найімовірніше, після майбутніх парламентських виборів. Наскільки обґрунтовані ці прогнози? Враховуючи важливість валютної теми в нинішніх українських реаліях, DT.UA продовжує відстежувати ситуацію з курсом у її розвитку.

Про реальні ризики та фантоми

Як визнають і учасники ринку, і представники регулятора, основний ризик для гривні на сьогодні - це девальваційні настрої населення, які можуть посилитися з наближенням парламентських виборів і очікуванням політичної нестабільності.

За результатами останнього опитування GfK Ukraine, в червні індекс девальваційних очікувань українців погіршився на 2,1 пункту, до 133,9. Негативну динаміку було зафіксовано другий місяць поспіль: у травні порівняно з квітнем цей індикатор зріс на 9,1 пункту.

«Поведінка населення є визначальною, - констатує директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова. - Є вибори чи їх немає, турбулентність восени у нас завжди присутня. Населення створюватиме попит на валюту, якщо відчуватиме невпевненість в економічній політиці. Щось повинно це спровокувати. Але зараз такі чинники відсутні».

За словами ж народного депутата, члена ради НБУ Василя Горбаля, нинішні статистичні показники (зокрема, про зростання ВВП та інфляції) не дають підстав сумніватися в стабільності національної грошової одиниці. Тому пов’язувати майбутнє курсу гривні з виборами, на думку представника правлячої партії, абсолютно недоцільно.

Чи не виглядають такі заяви як спроба життєствердним (і не зовсім обґрунтованим) оптимізмом нівелювати песимізм громадян? Чи не видається при цьому бажане за дійсне?

Найбільше приводів сумніватися в міцності гривні дає нинішній стан рахунку поточних операцій - власне, дефіцит балансу торгівлі товарами. Так, за п’ять місяців 2012-го (дані за перше півріччя поки не оприлюднені) він зріс на 15% порівняно з таким же періодом
2011-го, до 5,58 млрд. дол.

Окрім того, не вельми втішні сигнали було зафіксовано і щодо фінансового рахунку. Так, за січень-травень його профіцит скоротився на третину - до 3,029 млрд. дол. У відносних величинах майже на стільки ж зменшилось і сальдо прямих іноземних інвестицій - до 1,787 млрд. дол.

Підсолоджує ці пігулки у звіті за перші п’ять місяців цього року хіба що поліпшення сальдо за статтею «кредити та облігації»: якщо за п’ять місяців 2011-го був дефіцит 0,422 млрд. дол., то за цей же період 2012-го - профіцит 0,963 млрд. дол.

І все ж із кінця травня, коли підбивали останні статистичні показники платіжного балансу, з’явилося і кілька позитивних сигналів. Так, Україна пройшла досить складний період виплат за зовнішніми боргами. У червні уряд погасив кредит і відсотки на 1,1 млрд. дол. перед VTB Capital, ще на 600 млн. дол. - за євробондами-2007. Компенсувати ці валютні втрати допомогло залучення на внутрішньому ринку 990 млн. дол. валютних ОВДП, а також 2-мільярдний аванс від «Газпрому» за транзит газу. Окрім того, в липні Мінфін досить успішно вийшов на зовнішній ринок, розмістивши 5-річні єврооблігації на 2 млрд. дол. під 9,25% (серед інвесторів - великі американські, арабські, азіатські фонди).

У середньостроковій перспективі сприяти зміцненню платіжного балансу може залучення від Ексімбанку Китаю 3 млрд. дол. на реалізацію проектів в агросекторі і ще 3,6 млрд. дол. - проектів із заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобутку. Крім того, теоретично знизити тиск на валютний курс гривня-долар може вже підписана угода про двосторонній своп між НБУ і Народним банком Китаю (в еквіваленті - на 2,36 млрд. дол.), а також імовірне закінчення подібного договору з Росією (про таку можливість повідомляв голова НБУ С.Арбузов).

За логікою речей, окрім платіжно-балансової складової, підкосити гривню могли б проблеми з наповненням держбюджету з можливим включенням друкарського верстата, розкручуванням інфляції. Але на даний момент така загроза начебто неактуальна. Попри охолодження економіки, держскарбниця, хоч і з певним скрипом, але наповнюється відповідно до бюджетного плану, а інфляція перебуває на рекордно низьких позначках.

«На наступні чотири роки наш усереднений прогноз зростання виробництва - понад 4% на рік, - зазначає голова правління «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук. - Це дає сигнал, що інфляція буде в межах однорозрядної цифри - до 10%. А якщо такі інфляційні очікування, то економічних підстав для девальваційних очікувань теж немає».

Кому вигідно?

Теоретично джерелом валютної нестабільності можуть стати фінансисти, розхитуючи курсовий човен, щоб заробити на спекуляціях. Однак можливості для курсових маніпуляцій у банків досить обмежені через не надто «щедру» монетарну політику НБУ. Простіше кажучи, через брак вільної гривні в системі її вартість на міжбанківському ринку перекриває потенційну вигоду від гри на курсі. «Чи грають банки на FOREX? Ні, тому надлишкова ліквідність активно вибирається регулятором, - запевняє голова правління одного з найбільших системних банків. - Та й надлишкова ліквідність сама по собі не потрібна. Вона тисне на банки, у них можуть формуватися збитки, адже потрібно платити відсотки за вкладами. Краще, якщо Нацбанк економічними методами ці гроші вибирає з обороту».

Саме через жорсткий контроль над гривневою ліквідністю в обігу чимало аналітиків вважають, що нинішня стабільність гривні - штучна. На думку ж Володимира Лавренчука, це не зовсім коректне твердження, адже ресурсу для кредитування реального сектора банкам вистачає. Інша річ, що й потреби в ньому невеликі через нестачу якісних позичальників і загальну високу закредитованість вітчизняної економіки.

«Ліквідність, яка є на ринку, дозволяє нормально функціонувати системі, проводити платежі. Так, ставки моментами піднімаються високо, але як піднімаються, так і падають униз. Ринок має сам працювати і встановлювати ставки. НБУ ж - це орган, який може додавати ліквідність, щоб за необхідності приборкати ситуацію, - наголошує О.Щербакова. - Ми проводимо не жорстку, а стриману монетарну політику. І плануємо дотримуватися такої лінії, поки не активізуються реальні кредитні програми».

Згідно з публічно декларованими оцінками, більшість учасників ринку схильні вважати: якщо до кінця року гривня й ослабне, то незначно. Усереднений прогноз - 8,15-8,2. Говорячи ж про такий «екстремальний» (в українському сприйнятті, але не в світовому) сценарій, як девальвація, наприклад, на 10% (до приблизно 9 грн. за долар), В.Лавренчук зазначає, що «в наших консервативних прогнозах немає такої величини». Якщо ж раптом цей варіант спрацює, то, як зазначає член ради Незалежної асоціації банків України Віктор Лисицький, «переживемо»...

Однак чи не краще заздалегідь почати готуватися до такого сценарію? Тим більше що експортному лобі девальвація гривні принесла б, як прийнято вважати, безсумнівні вигоди? Однак для України (і не тільки для неї) проблема полягає в тому, що спроба навіть морально підготуватися до гіршого (з відповідним широкомасштабним анонсуванням) виливається в нагнітання напруги, що в результаті і призводить до «найгіршого». Мовою фінансистів-професіоналів це називається «прогноз, що збувається сам».

Адже якщо, наприклад, вкладники банків вирішать, що девальвація неминуча, вони почнуть масово переводити свої гривневі вклади у валютні, створюючи тим самим серйозне збільшення попиту на іноземні грошові знаки, а отже, провокуючи ослаблення гривні. Коло замикається...

При цьому, правда, громадяни звично втрачають. Володимир Лавренчук звертає увагу, що люди, які в жовтні 2011-го «отоварювалися» валютою на тлі загального зростання попиту на неї, втратили 25-30% (якщо враховувати втрати на різниці відсоткових ставок за вкладами плюс втрати на курсі при валютному обміні)...

А нагрівають руки на цьому традиційно спекулянти. Так, уже кілька місяців по Інтернету гуляють регулярно вкидувані туди нібито прогнози МВФ щодо зниження курсу гривні на поточний і наступний роки. Це при тому, що представники фонду неодноразово публічно заявляли, що жодних курсових прогнозів не дають. «І це - досить логічно, - вважає О.Щербакова. - Один із пунктів нашої програми співпраці - поступовий перехід Україну до гнучкого курсу. Якщо ми переходимо до нього, то як можна гарантувати, що курс буде саме такий? Очевидно, що за розкруткою девальваційних очікувань стоять певні гравці, які на цьому заробляють».

Поки, як свідчать офіційні цифри, вклади в банках зростають. Причому гривневі швидше за валютні (+13,4% у цілому по системі з початку року проти приросту валютних вкладів на 7%).

Зовнішні чинники

Цього тижня у вітчизняному інформ-просторі з’явився черговий девальваційний прогноз. Експерти російського «Центру розвитку» повідомили, що 2012 року курс української валюти може ослабнути до 9,2 гривні за долар. У низці негативних оцінок, озвучуваних останнім часом особливо активно, прогноз вищезгаданого «Центру розвитку» все ж вирізняється. Річ у тім, що центр пов’язаний з авторитетною Вищою школою економіки - одним із провідних науково-дослідних інститутів у Росії. Запідозрити таку солідну структуру, наприклад, у спробі підіграти вітчизняним валютним спекулянтам через розігрівання девальваційних настроїв, складно. Однак певні застереження щодо чистоти помислів «Центру розвитку» все ж таки є.

Так, оцінка 9,2 грн./дол. міститься в комплексному прогнозі макропоказників країн-учасниць Єдиного економічного простору (Білорусі й Казахстану) та України, який готувався на замовлення Мінекономрозвитку РФ. Статус замовника начебто не повинен насторожувати, зважаючи ще й авторитет ВШЕ. Але категорично сформульована рекомендація, котра в контексті розвитку зовнішньоторговельної кооперації для України «Росія виглядає краще стосовно Європи», наштовхує на певні роздуми.

Ситуація в Європі справді викликає нині чимало питань. І не виключено, що подальше загострення боргових проблем у єврозоні може спровокувати додаткову напруженість на українському валютному ринку. Серед іншого, це може призвести до зменшення валютної виручки експортерів та припливу валюти за фінансовим рахунком. Пам’ятаючи гіркий досвід 2008 року, не слід виключати можливості, що в разі дестабілізації міжнародних ринків профіцит фінансового рахунку може дуже швидко випаруватися зовсім. Враховуючи туманну перспективу вирішення питання держборгів у Європі, задуматися дійсно є над чим.

У зв’язку з цим дедалі актуальнішим стає питання підвищення гнучкості гривні, щоб уберегтися в майбутньому від можливих різких і масштабних шоків, якщо негативні сценарії спрацюють. Окрім того, в цьому контексті не варто ігнорувати й того факту, що конкурентні позиції вітчизняних товарів можуть погіршуватися через девальвації нацвалют багатьох важливих торговельних партнерів і конкурентів українських експортерів на світових ринках.

Поступово від влади надходять сигнали, що гривня в осяжній для огляду перспективі може стати більш гнучкою. Про доцільність такого підходу йдеться навіть у щорічному президентському посланні до Верховної Ради. Але як швидко цей підхід буде реалізовано - велике запитання. І чи наважиться владна команда піти на розширення меж коливань валютного курсу до парламентських виборів - ще більше. Водночас банкіри звертали увагу, що НБУ, хоч і дуже обережно, але вже тестував нацвалюту на її волатильність, наслідком чого і стали нещодавні, хоч і дуже незначні, але зміни курсу.

Разом із тим до зовнішніх форс-мажорів Нацбанк уже готується. Так, цього тижня в парламент було внесено законопроект, яким пропонується надати центробанку право запроваджувати на строк до шести місяців вимогу обов’язкового продажу валютної виручки експортерами. До речі, подібна пропозиція була на початку минулого року і в Мінекономрозвитку. Але тоді ця ідея не пройшла. Чи вдасться НБУ проштовхнути її сьогодні - теж запитання, враховуючи сильні позиції експортерів в парламенті загалом і в Партії регіонів, зокрема. Без підтримки Банкової тут, очевидно, не обійтися.

Аналізуючи ж іноземну валюту як альтернативний засіб збереження заощаджень, не завадить враховувати монетарну політику ключових емісійних центрів світу - американської ФРС та Європейського центробанку. На тлі ускладнення стану справ в Іспанії, нестійкої рівноваги в Греції тощо не виключено, що ЄЦБ знову може включити друкарський верстат, сприяючи фактично емісійному фінансуванню проблемних країн і банківського сектора. Що стосується США, то й там динаміка економіки не вельми радує Федеральну резервну систему. Її представники дедалі частіше натякають на можливість реалізації чергового етапу так званого кількісного пом’якшення.

«Ми очікуємо глобальної інфляції в наступні три-п’ять чи навіть десять років, - заявили нещодавно в глобальному інвестиційному фонді PIMCO. - У розвинених країнах інфляція - один із небагатьох засобів, які, на нашу думку, будуть застосовані для вирішення проблеми боргів».

З урахуванням вищесказаного навряд чи для когось стане одкровенням, що стовідсотково надійної валюти ніде в світі сьогодні, на жаль, немає.

Що в таких умовах робити? Циніки сказали б - «розслабитися та отримати задоволення». Адже прямої можливості вплинути на настільки глобальні тренди (втім, як і на наші внутрішні) у простих громадян немає. У будь-якому разі жодного рішення стосовно власних заощаджень не можна приймати, керуючись «гарячими» нервами та емоціями. Навіщо комусь давати можливість заробити на своїх фобіях, якщо ризики можуть і не спрацювати? Адже такий варіант теж залишається...