Даних багато, сенсу — нуль

ZN.UA Ексклюзив
Поділитися
Даних багато, сенсу — нуль © depositphotos/AntonMatyukha
Якість показників фінансування освіти

Кількість показників фінансування освіти, які сьогодні є в Україні у загальному доступі, просто захмарна. Але наскільки вони при цьому якісні, тобто правдиві? Розбираємося.

І почнемо з першого головного показника, так званого дешборду, що є на сайті Міністерства фінансів України і рекламується як «інтерактивний аналітичний інструмент, який дозволяє аналізувати бюджетні видатки на загальну середню освіту як у цілому по країні, так і до рівня окремих шкіл».

Як зазначається на сайті, «дані щодо фінансових показників діяльності закладів загальної середньої освіти були зібрані МФУ протягом березня—травня 2020 з усіх областей та м. Києва (крім територій проведення ООС та тимчасово окупованих територій)». І тут починаються непорозуміння.

Перше з непорозумінь полягає в тому, що часто-густо органи управління освітою відповідної місцевої ради надавали відповіді про те, що вони не ведуть обліку по кожному закладу, а лише за напрямом загалом. Тут можливо те, що або органи управління освітою дійсно не вели такого обліку, а зараз почали вести (аж самому від цього смішно), або на місцях, прикинувши за схемою «палець—підлога—стеля», надали інформацію до МФУ.

Друге велике непорозуміння полягає у тому, а на які саме показники орієнтувалися. Так, у таблиці є стовпець під назвою «Видатки на функціонування закладу (загальний фонд), тис. грн. 2019 рік (касові видатки)». Там начебто відображено видатки загального фонду за кожним закладом загальної середньої освіти. На превеликий жаль, враховуючи процес децентралізації, відповідно до якого і загальноосвітні школи в рамках однієї області переходять з бюджетів міст і районів до бюджетів ОТГ, провести аналіз по кожному бюджету неможливо. Але, пам’ятаючи про те, що децентралізація не повинна перетинати межі областей, було виконано аналіз відповідності показників, закладених у цей дешборд, показникам звіту Державної казначейської служби України (ДКСУ) у розрізі областей. Саме по видатках загального фонду. Результати аналізу відображено у додатку 1.

Як можна побачити, суми цих видатків майже в усіх областях, за винятком Київської, більші у звітах ДКСУ, ніж у дешборді МФУ. Така сама ситуація і у місті Києві. Зате по Київській області вона протилежна: показник у дешборді більший, ніж у звіті ДКСУ.

Загальна сума, яка відображена у додатку 1, збігається із сумою фінансування загальної середньої освіти у зведеному звіті про виконання місцевих бюджетів України (див. додаток 2).

Однак звіт ДКСУ — це не просто папірець. Він регламентований Бюджетним кодексом України та є офіційним документом, на який усі посилаються як на істину в останній інстанції, у тому числі він є основою звіту кожного голови відповідної місцевої ради про виконання відповідного місцевого бюджету.

При цьому Мінфін — це саме той центральний орган виконавчої влади, у функції якого закладено у тому числі і перевірку з аналізом усієї отриманої фінансової інформації.

Отже, виникає кілька неприємних запитань:

а що взагалі виклали на сайті Міністерства фінансів як «інформацію для аналізу»?

скільки людей отримали за це заробітну плату та, можливо, премії за рахунок платників податків?

хтось у Мінфіні хоча б дивився на цю інформацію, перш ніж її викласти для широкого обговорення?

Другий головний показник — це показник залишку освітньої субвенції, який опубліковано на сайті Міністерства освіти і науки. Це міністерство є центральним органом виконавчої влади з питань освіти. Водночас воно є головним розпорядником освітньої субвенції. Відповідно до статусу «головний розпорядник», функціями МОН стосовно освітньої субвенції є, зокрема, моніторинг виконання бюджетної програми в частині використання освітньої субвенції та складання звітності про використання бюджетних коштів.

19 лютого 2020 року на сайті МОН з’явилася інформація про те, що залишки освітньої субвенції, відповідно до постанови уряду, можна використовувати у тому числі і на протипожежні заходи. Серед іншого було вказано, що «станом на 1 січня 2020 року вільні залишки освітньої субвенції становлять 3 млрд 355 млн 866,3 тис. грн».

Цікаво, а звідки взагалі взялися «вільні залишки»? Адже у статті 1032 БКУ, яка регламентує освітню субвенцію, у частині 4 вказано: «4. Залишки коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів…»

Вільний залишок, згідно з частиною 4 статті 14 БКУ, визначено так: «4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів».

Тобто запис на офіційному сайті МОН розумій як хочеш. Бо БКУ не передбачає терміна «вільний залишок» у застосуванні саме до освітньої субвенції. Відсутні «вільні залишки» і у типовій програмній класифікації видатків у ТПКВКМБ 9320, яка має назву «Субвенція з місцевого бюджету за рахунок залишку коштів освітньої субвенції, що утворився на початок бюджетного періоду». Може, людина з МОН, яка писала цю новину, хотіла показати свою «грамотність»? Хтозна.

Та найбільш кричуще не це, а та сума, що вказана на офіційному сайті МОН як залишок на 1 січня 2020 року. Бо витяг зі звіту ДКСУ говорить про 5 млрд 256 млн грн «залишків» (див. додаток 3).

Звідки у МОН взяли залишок освітньої субвенції на майже 2 млрд грн менший, ніж у звіті ДКСУ? На думку спадає лише таке: шайтан поплутав.

Отже, маємо: показники, які викладено у загальний доступ центральними органами виконавчої влади, стосовно фінансування загальної середньої освіти та залишку освітньої субвенції не відповідають даним звіту Державної казначейської служби. І це породжує просте запитання. Якщо у центральних органах настільки все погано із обрахунками, то про яку ефективність планування та використання «освітніх» коштів може йтися взагалі, і що тоді відбувається із обліком і звітністю на місцях, якщо навіть профільні міністерства не можуть із цим належно впоратися?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 115
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Panikovski
24 Сiчня 2014, 23:00
Паниковский-Зинаиде Хотите развернутый ответ? Ок - Пойдем по порядку: «…Всё это началось в 1991-м...» - Зинаида, у Вас или аберрация памяти или Вы сознательно вводите в заблуждение читателей ЗН. – Началось это не с 1991, а с конца 90-х – начала 2000, когда резко пошли вверх мировые цены на нефть, а затем подтянулись за ними и на газ. В этой связи Путина, о чем Вы не можете не знать, если хоть немного в теме, многие экономические эксперты в России называли тогда «везунчиком». Потому как сводить бюджет при ценах на нефть в 25-30 д. за баррель (что вынужден был делать Ельцин – отсюда, кстати, и возникшая на тот момент в России пирамида ГКО и «черный вторник» 1998, когда она таки рухнула) и при 100-120 д. за него же (да + соответствующая корректировка цен по газу), учитывая, что бюджет России % на 65 наполняется за счет нефте-газовой составляющей – две ну очень большие разницы. // Касательно «облома» - да, действительно, есть такое дело – но главным образом не потому, что ушли на вольные хлеба – Украина имела и тогда, и продолжает иметь сейчас достаточную территорию, природные и трудовые ресурсы, для того чтобы создать эффективную современную экономику и обеспечить на этой основе нормальное даже по европейским меркам благосостояние населения, а из-за банального крысятничества местных «элит» занявшихся вместо построения независимого государства дерибаном того, что осталось от УССР, наложившегося к тому же на свойственные большинству населения всего бывшего Союза неготовность отстаивать свои гражданские и социально-экономические права, патерналистическое отношение к государству и т.п. Так что и с факторным, и причинно-следственным анализом у Вас здесь явная нескладуха. // Относительно «майданов недовольства» с их варварством» - ну тут Вы или киселева насмотрелись (не того, что с бывшего НТВ, а еще одного его однофамильца – поддонка и дезинформатора еще недавно вещавшего на канале «Россия, кажется, а сейчас пошедшего на повышение) или просто сказывается непонятная для меня личная антипатия к людям, вышедшим на майдан независимости отстаивать свое человеческое достоинство и право на пристойную жизнь в этой стране. Если бы во всей Украине была такая самоорганизация населения, порядок и эмоциальная атмосфера как на Майдане, то весь мир увидел бы совершенно иную страну. - Не путать с «антимайданом», на который за бабки ПР свозит люмпенов со всей Украины, и которые, на самом деле, выжрали всю водку в округе, терроризируют местных жителей и загадили донельзя Мариинский парк рядом с кабмином. // Немного об «…освобожденной от нахлебников России непрерывно повышающей уровень жизни населения…» - будем честными – «с непрерывным повышением» уже серьезные проблемы - дай Бог Вам удержаться на уже достигнутом уровне. – Причины, я думаю, Вам как россиянке известны лучше меня, поэтому конкретизировать их сейчас не стану. Допускаю, что России с такими огромной территорией, с пестрым национальным и конфессиональным составом ее населения Путинская «подморозка» на какое-то время пошла на пользу и действительно помогла на определенном этапе сохранить ее целостность. Но проблема в том, что эта подморозка не сопровождается сейчас какой-либо модернизацией страны. Россия все больше отстает во всех отношениях от Штатов, Китая и других мировых лидеров. И может статься так, что когда режим сменится, а вечных режимов, как Вы, надеюсь, понимаете, не бывает, то окажется что страна представляет собой аморфный загнивший студень, который начнет расползаться даже без помощи каких-либо внешних влияний. Искренне желаю России избежать этого – сам русский, и сейчас имею множество родных и друзей в России, и, естественно, не могу желать ей ничего кроме добра. Но как говорил, правда, по другому поводу 1-й през. Украины Кравчук – «маєте, що маєте». И упиваться, как Вы на этих страницах, тем что у нас гораздо лучше, чем у этих дурных хохлов, по меньшей мере, глупо. Как человеку не чурающемуся чтения Милля, если это не сводится просто к выдергиванию отдельных цитат из трудов этого политического философа, Вам, полагаю, будет не безинтересно ознакомиться и со мнением по этому поводу одного из наиболее таланливых и эрудированных людей современной России – писателя и поэта Дмитрия Быкова – вот здесь, к примеру, есть многое по затронутой теме: http://www.echo.msk.ru/sounds/1241084.html // По поводу «свобода благодетельна только для морально для нее созревших …» и далее по тексту, - согласен, - но именно это созревание гораздо быстрее сейчас происходит именно в (на) Украине, а не в России, где, скорее, наблюдается обратный процесс. А что касается связи свободы с «набитым кошельком и достойным уровнем жизни», то она бесспорно существует. Отчасти и потому народ Украины восстает против засилья известной семьи пытающейся построить свое благополучие на обнищании всех других своих сограждан. Но также следует отдавать себе отчет, и в том, что зависимость эта не не носит прямопропорционального характера. Иначе бы эталонами моральной зрелости и чистоты были бы и в российском, и в украинском обществе новоявленные нувориши с их чадами и семьями, чего как-то, в подавляющем большинстве случаев, явно не наблюдается. Самоощущение свободного человека равно несовместимо, как с крайней нищетой, так и с ленивой сверхпресыщенностью новоявленных буржуа, смысл жизни которых сводится, зачастую, к их смехотворным, как для меня, понтам и тусовкам,банальному шоппингу и отдыху на Лазурном берегу или в местах попроще и другим подобным развлекаловкам. // И последнее, - по поводу украинских «заробитчан». А в чем здесь смысл Вашей иронии? В том, что находящиеся в сложном экономическом положении люди не идут в службы занятости выпрашивать копеечные пособия у государства, а поднимают зад и едут зарабатывать средства для достойного существования своих семей, для начального капитала для своего пусть и маленького бизнеса и т.п. С точки зрения экономической теории это вполне рядовая ситуация, когда рабочая сила перемещается туда, где она более востребована и лучше оплачивается. Я бы еще мог понять Ваше презрительное отношение к этим людям, если бы Россия как,например, Германия, Франция, Япония создала бы эффективную экономику, результатами функционирования которой и пользовались бы приезжие. Но в ситуации, когда почти вся экономика России сводится к проделыванию дыр в земле (которая по воле случая, и, кстати говоря, и во многом благодаря усилиям в том числе и предков тех же украинцев, оказалась в пределах границ современной России) и после незначительной первичной переработки или вообще без нее продают это за бугор – то, на мой взгляд, особого предмета для гордости здесь как-то не усматривается. К тому же, для полноты картины неплохо было бы посмотреть еще, а почему России требуется такое количество приезжих робочих? И окажется, что в значительной мере это еще и потому, что весьма заметная часть российского населения (в Украине это тоже есть, но не в такой степени) cейчас просто тупо спивается или разучилась работать, ожидая пока Пу отстегнет с барского плеча какую-то частичку, полученную от природной ренты. По большому счету еще неизвестно, кому было бы хуже им или России, если бы указанные работники ехали бы не в Россию, а подались бы, скажем, в Европу, где они были бы не менее востребованы или нашли бы себе применение в своей собственной стране.
Відповісти Цитувати Поскаржитись
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі