ЧИТАННЯ БЮДЖЕТУ ВГОЛОС

Верховна Рада розпочала вивчення проекту головного фінансового документа на 2002 рік

Обговорення бюджету вже давно перетворилося на ритуальний захід на кшталт моління культовим божкам. Так уже повелося, що ті його вихваляють, а ті лають. Внесений минулого тижня Кабміном бюджет-02 — не виняток. Про нього однаковою мірою можна сказати: профіцитний і дефіцитний, проривний і нереальний, заснований на найсучаснішій методиці розрахунку — і все одно чомусь викликає невдоволення.

Дефіцит профиціту

Отже, родзинка поданого Мінфіном бюджету на наступний рік — чи то його дефіцитність на рівні 4,3 млрд. гривень (1,7% ВВП) при доходах державного бюджету в 43,6 млрд. гривень і видатках 47,9 млрд., чи то профиціт його загального фонду (1% ВВП). Усе залежить від методології: якщо за «старою» рахувати, включаючи заплановані 5,8 млрд. гривень від приватизації в дохідну частину, то держбюджет-02 — профіцитний, як, власне, того й вимагав Президент. А коли скористатися визнаними у світі нормами, то дефіцитність очевидна.

Утім, що таке профиціт чи дефіцит? Просто терміни, які визначають: у першому випадку — перевищення доходів над видатками, а в другому — навпаки. Профицітом, звісно, можна пишатися, але тільки після того, як бюджетне фінансування почне забезпечувати мінімально прийнятний рівень існування громадян. А якщо профіцит просто від немилосердного урізання потреб, допомоги дітям, малозабезпеченим, — тут уже пишатися нічим.

Дивує інше. Останніми роками Кабмін завжди включав доходи від приватизації в дохідну частину бюджету, а тут раптом вирішив: приватизація заради наповнення бюджету неефективна. Самі наші приватизатори, зокрема Олександр Бондар, визнали це ще позаторік. Аргумент серйозний: поспішаючи з тієї чи тієї причини, не маємо часу для передпродажної підготовки і можливості вибрати момент, коли ціни на акції найвищі. Якщо світ валиться — так, тоді можна продавати за будь-які гроші. Але поки світ стоїть — краще подумати про вигоду. І підготуватися встигнемо краще.

Якщо з приватизаційними доходами все більш-менш зрозуміло (за винятком того, чи вдасться їх забезпечити), то рівень запозичення, що йде на фінансування того самого «дефіциту—профіциту», викликає сумніви. Зокрема, Мінфін планує наступного року на внутрішньому ринку позичити 1,8 млрд. гривень. Це великі суми, вони значно перевищують досягнуте нинішнього року. А досягнуто, порівняно з майбутніми планами, зовсім нічого: у першому півріччі на внутрішньому ринку «нашкребли» 464 млн. гривень.

То за рахунок чого планується успіх? Мінфін вважає, що через низькі темпи інфляції його папери стануть потенційно привабливими. А якщо ні?

До речі, Кабмін сподівається й на гроші міжнародних фінансових інституцій — у головний кошторис закладено суму не менше 1,7 млрд. гривень. Хоча останній транш Міжнародного валютного фонду, цього «законодавця мод» серед кредиторів, надійшов в Україну восени 2000 року...

Паперова ідилія

Друга серія спірних визначень відкривається твердженням про те, що ми маємо справу з бюджетом зростання. Чому зростання, а не стагнації? Виявляється, тому, що бюджет реальний і добре підрахований. Представляючи проект, міністр фінансів Ігор Мітюков так і сказав: «Він реальний і є максимально можливим».

Із тим, що йдеться про «максимально можливий», напевне, багато хто погодиться. Адже доходи зведеного бюджету (державного плюс місцевих) прогнозуються на 21% більшими, ніж нинішнього року. Інша річ — реальність надходжень. Адже сьогодні навіть скромніших запланованих доходів виконати не можемо (цього тижня вітчизняні податківці заявили, що бюджет-01 під загрозою зриву).

Взяти той-таки горезвісний ПДВ, надходження від якого наступного року мають перевищити 12 млрд. гривень, що на мільярд більше запланованого на рік нинішній. Ситуація — гірше нікуди. Податкова б’є на сполох: із початку 2001-го експортерам із бюджету відшкодовано ПДВ більше, ніж його надійшло. Якщо рухатися такими темпами й далі, то дуже скоро величина ПДВ, який необхідно повернути компаніям, може перевищити надходження в скарбницю від цього податку і за підсумками всього року.

Кабмін це розуміє, тож завів стару пісню: борг бюджету за ПДВ треба реструктуризувати на п’ять років, а тим, у кого є недоїмка або щось було списано за статтею 18 так званого закону про платежі, — то й зовсім повернутої суми ПДВ не бачити, як власних вух.

До речі, значній частині депутатського корпусу такі урядові настрої не подобаються, і вже давно. Окремі народні обранці взагалі продовжують наполягати на скасуванні податку на додану вартість.

Втім, якщо одні надходження в проекті бюджету завищено, то інші, на думку глави бюджетного комітету ВР Олександра Турчинова, занижено. Зокрема, Турчинов називає заплановані доходи від продажу військового майна, від митних зборів.

Проте Мінфін не сумує. На думку розробників, бюджет у такому вигляді, у якому його подано Раді, — вже підмога економічному зростанню. Про всяк випадок міністр фінансів уточнює: якщо депутатські поправки не збільшать доходів і видатків 2002 року більш як на півтора мільярда гривень.

І ще один штрих до ідилії. Таке враження, що проект головного фінансового документа країни буквально світиться оптимізмом. Зростання ВВП — на 6%, середньорічний курс 5,72 грн./дол. (а в щойно затверджених радою НБУ основах грошово-кредитної політики на 2002 рік — чомусь 5,6 грн./дол.), інфляція — 9,8%, і вона «з’їсть» нашої заробітної плати приблизно на 2% менше, ніж нинішнього року. Навіть підвищення зарплат очікуються — кому на 15%, а кому (зокрема, працівникам адміністрації Президента) — і на всі 30. До того ж мінімальна заробітна плата збільшиться зі 118 гривень до 140. Одне слово, не життя, а рай.

Заради справедливості зазначимо, що оптимізм державних фінансистів має під собою певне підгрунтя. В українській економіці другий рік спостерігається підйом. Приміром, у липні ВВП виріс на 17,4%, що стало рекордом за роки незалежності України. Проте навряд чи слід скидати з рахунків політичний чинник, який завжди відлякує інвесторів, особливо напередодні парламентських виборів 2002 року.

Усе більше й більше...

Є така особливість у бюджету: хоч скільки б його хвалили, а невдоволених не меншає. Особливо депутатів і надто напередодні нових виборів, коли навіть наймиршавіший представник народу згадуватиме про цей самий народ.

Попри те, що видатки 2002 року плануються рекордні — 61,4 млрд. гривень, проти 52,9— нинішнього, депутати вимагатимуть більшого. Власне, це вже відбувається. «Трудова Україна», друга за чисельністю депутатська група, заявила: за бюджет проголосуємо, якщо в ньому буде збільшено видатки на силові відомства, а також на освіту, медицину й зарплату.

А ще кожному депутату потрібно підтримати свій округ, регіон. І гарантій, що загальнодержавні інтереси нарешті візьмуть гору, немає ніяких. Щоправда, тепер, коли набрав чинності новий Бюджетний кодекс, уряд отримав право дискутувати з народними обранцями з приводу змісту тих чи тих бюджетних статей, не чекаючи першого читання бюджету.

Треба сказати, що рекордні видатки — особлива гордість Кабміну. Пишаються там, що 50% видатків адресовано на соціальні потреби. Хоча, коли бути чесними, то соціальність ця з ве-еликим ганджем. Зокрема, як випливає з нинішньої редакції документа, 2002 року безплатного проїзду на транспорті можуть позбавити навіть учасників бойових дій, повних кавалерів ордена Слави й інвалідів, якщо відповідні рішення ухвалять міські та районні ради.

Утім, коригувати бюджетні норми депутати почнуть уже найближчим часом. Перше читання заплановано на середину жовтня. Чекаємо.