Чи існують кредити під п’ять відсотків річних?

Чимало українців зустрічалися з так званим альтернативним фінансуванням - придбанням/купівлею в групах. «Жодних довідок про доходи та інших документів, лише паспорт та ідентифікаційний номер». Зміст рекламних матеріалів створює уявлення про унікальну можливість отримати гроші під мінімальні відсотки та виплачувати таку позику протягом багатьох років. Ця приваблива пропозиція зустрічається на кожному кроці: десятки оголошень у газетах, на рекламних щитах, стінах під’їзду. Важно не спокуситися на такі умови. Тим більше що дешеві кредити рекламують фірми із назвами, схожими на назви відомих банків, наприклад «Приват-плюс», «Кредит груп», «Б.А.Н.К. «Народний», «Аваль-Інвест», «Кредит-Банкінг». Проте чи все так просто?

Послуга адміністрування фінансових активів на придбання товару в групах є цілком законною, однак вона не має нічого спільного з кредитуванням, а реклама у вигляді «надання грошей, кредиту чи позики» вводить клієнтів в оману. У більшості випадків організатори таких фірм насамперед сподіваються на низький рівень фінансової освіти населення. Купуючись на агресивну рекламу, яка обіцяє гроші під мінімальні відсотки, далеко не кожен пенсіонер, фермер, лікар чи вчитель розуміє, що гроші в кредит надають під відсотки вищі, ніж середня відсоткова ставка у банках на депозити. І якщо банки залучають депозити під 20% річних, то кредити під 5% - або економічна фантастика, або звичайний обман.

Якщо банки чи кредитні спілки висувають доволі суворі вимоги до позичальника (вік, стаж роботи, рівень доходів, сімейний стан), то у фірм з адміністрування лише один критерій до клієнта - бажання отримати дешевий кредит і можливість платити комісії.

Антураж офісу у фірм з адміністрування мінімальний. Стіл, крісла для відвідувачі, ноутбук або стаціонарний комп’ютер. Працівники в офісі привітні лише до охочих отримати гроші. Самі ж офіси розміщені переважно в районах вокзалів, автовокзалів або в готелях чи невеликих торгово-офісних центрах.

Як правило, після слів «ваша справа вирішена позитивно, заявка внесена і на гроші можна сподіватися через тиждень» клієнт на радощах підписує договір, сплачує чималі внески (до речі, абсолютно нізащо) і лише згодом розуміє, що це зовсім не кредит.

Кількість фірм, які здійснюють адміністрування купівлі товару у групах, у минулих роках невпинно зростала, адже вони не належали до фінансових установ, отримання ліцензій для їх діяльності не вимагалося та й нагляду за ними не здійснював жоден профільний державний орган. З ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2 червня 2011 року (який набрав чинності 8 січня 2012-го) здійснення контролю над діяльністю фірм-адміністраторів покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а послугу з адміністрування фінансових активів на придбання товарів у групах, згідно зі змінами до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», віднесено до переліку фінансових послуг.

З метою врегулювання діяльності фірм-адміністраторів протягом шести місяців з дня опублікування вищеназваного закону мають бути розроблені та затверджені ліцензійні умови здійснення цієї діяльності. Незважаючи на те, що визначені законодавством строки давно закінчилися, станом на сьогодні Нацкомфінпослуг підготовлено лише проект ліцензійних умов здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. А проблема відсутності спеціального законодавчого регулювання цієї господарської діяльності призводить до того, що протягом кожного місяця сотні громадян стають жертвами таких фірм.

Згідно з проектом ліцензійних умов, діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах має бути виключним видом діяльності ліцензіата. Ліцензія видаватиметься на строк у п’ять років. Придбати у групах можна буде товар, тобто окрему рухому річ або їх сукупність (крім коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов’язків), який має чітко визначені технічні (споживчі) характеристики. Власний капітал ліцензіата не може бути меншим за 5 млн. грн. на дату подання заяви про видачу ліцензії. Такі жорсткі законодавчі вимоги мали б усунути з ринку фірми-аферистів.

Проте сьогодні громадяни, які потрапили в пастку «дешевих позик», змушені захищати свої права самостійно. Як правило, клієнти з часом починають розуміти, що бажані кошти вони отримають дуже не скоро (або й узагалі ніколи) і лише після сплати у фірму кількох тисяч гривень у вигляді різних комісій.

Міліція на захист потерпілих від діяльності фірм-посередників стає занадто рідко. Порушення кримінальних справ щодо організаторів таких фірм є надзвичайно рідкісним явищем. На більшість скарг міліція відповідає відмовами, вважаючи, що дані правовідносини є цивільно-правовими. Позиція суду ще недавно теж була неоднозначною. В одних випадках він задовольняв позовні вимоги, в інших - відмовляв, мотивуючи це тим, що, підписавши договір, фізична особа погодилася на умови, викладені у ньому, посередницька діяльність фірми-адміністратора не порушує права та не вводить в оману споживача, а довести зворотне споживачу дуже непросто.

Ситуація може докорінно змінитися, враховуючи правову позицію Верховного суду України, що була викладена у постанові від 23 травня 2012 року у справі №6-35цс12 про визнання недійсним договору про надання послуг з метою придбання легкового автомобіля.

Так, Верховний суд України став на захист інтересів споживача та визнав недійсним договір із купівлі в групах у тому випадку, якщо фірма-адміністратор не бере безпосередньої участі в них власними коштами. Відтепер договори, аналогічні тим, що описав Верховний суд України, визнаватимуться недійсними уже в судах першої інстанції.

Згідно з положеннями контракту, що був предметом судового розгляду, виконання послуг з адміністрування системи полягало у тому, що клієнт сплачував передбачені контрактом кошти, а товариство формувало групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких придбавався товар. Право на отримання товару мав лише той учасник системи, який зробив найбільшу кількість внесків. Договір не містив жодних строків отримання клієнтом товару, не передбачав будь-якої відповідальності товариства за невиконання умов договору та будь-яких гарантій одержання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості.

Крім того, контракт містив несправедливі умови договору щодо його розірвання за бажанням клієнта з утриманням із клієнта штрафу, вступного внеску, адміністративних витрат, страхового внеску та з відсутністю будь-яких негативних наслідків для самого товариства.

Верховний суд України погодився, що умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду споживачеві. Діяльність же фірми-адміністратора визнана нечесною, оскільки фонди групи придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду між клієнтами являє собою реалізацію пірамідальної схеми.

Так, відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Бажаючі ж захистити свої права у даних правовідносинах можуть також посилатися на ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та фінансову діяльність», згідно з якою надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Оскільки діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг, то, відповідно, наявність ліцензії у фірми-адміністратора є обов’язковою. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, згідно з інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-729/0/4-12 від 28 травня 2012 року, це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними, лише якщо їх укладено з 8 січня 2012 року. У кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.

Яку ж пораду може дати юрист людині, котра вирішила спробувати отримати «кредит під п’ять відсотків»? Якщо фірма-адміністратор групи не буде внесена до Державного реєстру фінансових установ, а також у неї відсутня ліцензія Нацкомфінпослуг на вид діяльності «адміністрування фінансових активів на придбання товарів у групах», оминайте її стороною. Якщо ж, попри вищевикладені застереження, споживач вирішує стати в чергу за дешевими грошима, то він добровільно приміряє на себе роль відомого казкового персонажу Буратіно на «Поле чудес в Стране дураков».