БЮДЖЕТ-01: ВІДКЛАДЕНИЙ ПОПИТ

«Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розрахувати, ми спочатку фантазували».

«На черговій торговій сесії парламенту різко зросли котирування більшості статей бюджету 2001 року. Прем’єр, відповідальний на торгах за пропозицію, залишив торговий майданчик. У зв’язку з різким зростанням незабезпеченого попиту на бюджетне фінансування влада вирішила призупинити торги». Так або майже так могло б виглядати повідомлення якогось особливо простодушного інформагентства про президентсько-урядово-парламентське рішення переглянути бюджет-01 ще раз у першому читанні. Через тиждень. Хороший, між іншим, приклад конструктивного співробітництва крислатих гілок нашої влади. Перший заступник голови ВР Віктор Медведчук пообіцяв знайти в рамках більшості «необхідні важелі збалансування інтересів», записати знайдене в проект бюджету і прийняти його до кінця поточного року. Допоможемо нашій владі — пошукаємо, чого б такого нам збалансувати.

ТАНЦІ ВІД ГРУБКИ

Відвідавши в середу нараду у Президента, Віктор Ющенко вирушив «до Парижа у справі терміново», але залишив учасникам бюджетного процесу три прем’єрські заповіти. По-перше, попередив Віктор Андрійович, уряд не переглядатиме дохідну частину проекту. По-друге, уряду подобається така схема міжбюджетних відносин, за якої бюджети міст формуються, минаючи обласні, і працюють із центром напряму. По-третє, поповнювати дохідну частину за рахунок додаткової емісії Кабмін не збирається. Останній заповіт симптоматичний: адже саме ця дохідна частина, як ми пам’ятаємо, незмінна (див. перший заповіт) і тим же Кабміном визначена — навіщо ж тоді емісія? Певне, після всіх консультацій і нарад Віктор Андрійович здогадався-таки про наявність у Президента й парламентської більшості «важелів збалансування інтересів», а заодно і про можливі наслідки застосування зазначених важелів.

Одним із таких наслідків може стати істотна зміна і структури, і параметрів бюджету до повторного першого читання. Момент цей — принциповий, оскільки «відкладений попит» на етапі першого читання означає, що не вдалося домовитися не з якихось там окремих статей — конфлікт інтересів виник уже на рівні фундаментальних параметрів бюджету.

Тепер, щоб після невдалого парламентського старту дійти все ж повного фінішу, уряд буде змушений погодитись із аргументами зацікавленої більшості («Яблука», СДПУ(о), «Відродження регіонів» etc). А отже, можна сміливо прогнозувати: замість трьох «старих заповітів» Віктора Ющенка парламенту й світу буде явлено як мінімум три «нові заповіти». По-перше, дохідну частину бюджету переглянуть і збільшать. Ні ПЕК, ні Агропром позицій не здадуть, а зменшити чорним по білому витрати на соціалку — це після презентації проекту бюджету як «найлюдянішого в історії» — буде незручно. По-друге, оскільки Ющенку так і не вдалося домовитися з регіональними босами (боси виявилися сильнішими), то схема міжбюджетних відносин центр плюс 27 (бюджети областей, Києва і Севастополя), схоже, залишиться в живих. Хіба що бюджетний комітет ВР, дещо несподівано висловившись на користь самостійності бюджетів міст, знайде нестандартні методи роботи з регіональними елітами. По-третє, прямої емісії на покриття реально недофінансованих статей бюджету точно не буде. Адже бюджет незмінно бездефіцитний. Швидше за все, емісія звично піде під покупку НБУ державних цінних паперів від Мінфіну. Ця обставина додасть відносинам Мінфін—НБУ особливої пікантності, особливо після призначення Ігоря Мітюкова в Раду Нацбанку. Але закінчиться все (як завжди) добре, оскільки обом сторонам не звикати до хитро закручених ситуацій.

СИТУАТИВНІ НЕВРОЗИ

До речі, про хитро закручені ситуації. «Зарядивши» у проект злополучні дев’ять мільярдів від приватизації, уряд думав направити левину частку отриманого на соціальні програми. Для довідки: у нас уся соціалка-01 коштує (чи як тепер правильно — коштувала?) 47% дохідної частини бюджету — понад 24 млрд. грн. Оскільки реальність приходу приватизаційних грошей не брав під сумнів тільки лінивий, обранці народу затурбувалися: із яких-таких коштів будуть фінансуватися соцпотреби народу? Особливі неприємності в уряду почалися після того, як міністр фінансів спрожогу оприлюднив список підприємств, від продажу котрих і планувалося отримати ці мільярди. Тут якось саме по собі виявилося, що «продажна ціна» усього приватизованого добра, котру уряд виставив чи то як стартову, чи то як сигнальну — лише 4,5 мільярда гривень. Тільки-но широкі депутатські маси усвідомили цю обставину, у них, у масах, виникло одне припущення: в уряду явно двоїлося в очах, коли він малював 9 замість 4,5.

Тим часом сумнівні в сенсі одержання дев’ять мільярдів — один із формальних, але дуже дієвих важелів «балансування інтересів». Незадоволені запити депутатів цілком можуть вилитися в згубну для Кабміну рокіровку джерел фінансування видаткових статей. Наприклад, парламент може визначити, що за рахунок приватизації фінансується не соціалка, а обслуговування й виплати по зовнішньому боргу. Тоді Кабміну доведеться мати справу не з багатостраждальними бюджетниками (борг по зарплатах на сьогодні — 2,2 млрд. грн.), а з непробивними і жорстокими зовнішніми кредиторами, котрі у випадку чого заженуть Україну в дефолт з дорогою душею. До речі, Рахункова палата скрупульозно зауважила, що хоча в проекті бюджету і встановлено граничні розміри внутрішнього й зовнішнього боргу, але непомітно ні їхньої структури, ні термінів, ні джерел їхнього погашення. Уряд і сам про це догадується. Як і про те, що джерела, із термінами разом, можуть дуже змінитися в результаті консультацій із депутатськими групами.

Вкрай неприємну обмовку має і найголовніше — податкове — джерело поповнення доходів бюджету. ПДВ дасть 35% доходів, а податок із прибутку підприємств — 17% у випадку сплати підприємствами паливно-енергетичного комплексу податків на загальних підставах. Це Кабмін явно не подумавши зробив. На що йому негайно вказали з «Відродження регіонів». Не треба, мовляв, «посилювати податковий тиск на нафтогазову галузь». А то нафтогазова галузь скине тиск у трубі, за рахунок чого підсилить тиск на уряд. У порядку збалансування.

А тут і АПК почав безпомильно відчувати збільшення горезвісного податкового тиску. Про що негайно і голосно повідомили з «Трудової України». Забрати у наших аграріїв пільги по ПДВ, та ще й позбавити їх 30% знижки по фіксованому сільгоспподатку — це була б «річ сильніша від «Фауста» Гете». Була б — оскільки на подібні зловмисні спроби уряду аграрії негайно зажадали збільшення бюджетних витрат на свої потреби до 4,5 мільярда гривень. Щоб уже мало нікому не здалося. Ось вам і ще одна стаття, котра потребує збалансування.

Як уряд викрутиться з усього цього розмаїття інтересів, ми, якщо поживемо, то побачимо. Наразі міністр фінансів, пам’ятаючи, мабуть, що винну голову парламентський меч не січе, визнав: є, мовляв, у бюджеті «ряд позицій, що стосуються в першу чергу міжбюджетних відносин, які необхідно доробити», погодився з парламентською більшістю щодо необхідності повторного першого читання і відбув у своїх справах. А там міністра вже чекали. Ті, хто посоромився за великого збігу народу озвучити свої пропозиції по збалансуванню. Так що бюджет-01 нас ще порадує — у всіх трьох читаннях.

СЕМЕРО СМІЛИВИХ

Велике пожвавлення в міжбюджетні відносини може внести і новий розподіл країни на «сім плюс решта». Нервових просять не нервуватися — йдеться лише про посилення відповідальності виконавчої влади за долю регіонів. Кабмін ухвалив, що в Україні є сім регіонів, які гостро потребують спецопіки. На відміну від російського президента з його сімома спецпредставниками в регіонах, статус українських «опікунів» Кабмін визначив скромніше. Вони, заступники, лише «покращуватимуть координацію діяльності регіональних органів виконавчої влади і надаватимуть практичну допомогу у вирішенні гострих соціально-економічних проблем».

Крим, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Київська області, а також Київ і Севастополь — ось вона, зона особливої уваги і «практичної допомоги». Лапки у зв’язку з допомогою, на наш погляд, доречні. І будуть доречними, доки Кабмін не пояснить дохідливо — яким саме чином і з яких саме коштів допомагатимуть потребуючим міністр фінансів І.Мітюков, голова Держкомітету регуляторної політики О.Кужель, міністр палива й енергетики С.Єрмілов і інші поважні відповідальні.

До речі, чи означає особлива увага саме до цих, безперечно проблемних, регіонів, що у частини України, котра залишилася без уваги, «діяльність регіональних органів виконавчої влади» скоординовано бездоганно, а заодно вирішено всі «гострі соціально-економічні проблеми»?

Звісно, «в обойму» суто випадково потрапили промислові регіони, схильні до того ж зображати із себе «Енергоострів», рідна столиця і Крим із його «Великою Ялтою». Якби такі ж обсяги коштів оберталися, приміром, у Тернопільській області, вона б, голубонька, теж потрапила під спецопіку. Суто випадково.

І наостанок — з області спогадів. Коли в Конституцію записали норму про те, що базовими для бюджету є бюджети місцевих громад, одним із забійних аргументів «за» була профілактика бюджетного сепаратизму, корупції та зловживань серед обласних (регіональних) еліт. Структура міжбюджетних відносин, яка вимальовується сьогодні, змушує думати, що цей аргумент уже застарів і ні на кого більше не справляє враження.