Буря в склянці води чи провісник великих катаклізмів?

Усю першу половину тижня ринки «сипалися» практично всюди — в далеких Токіо, Сінгапурі й Гонконгу, в Москві, Алмати й Києві, столицях країн Євросоюзу й далі знову за океаном — у Нью-Йорку, Оттаві й латиноамериканських столицях.

Не вдаючись у докладне перелічування окремих втрат, зауважимо тільки, що до середини середи акції на головних світових біржових майданчиках знецінилися більш як на 8 трильйонів доларів! Такої паніки (як за напругою, так і за тривалістю) на фінансових ринках не спостерігалося, мабуть, з уже далекого 11 вересня 2001 року, коли разом із вежами-близнюками в Нью-Йорку повалилася й ілюзія невразливості Сполучених Штатів для атак ззовні.

Серйозність виниклого становища підтверджується хоча б тим, що могутній Федеральний резерв (американський центробанк) уперше з того ж пріснопам’ятного вересня 2001-го був змушений знижувати базові ставки кредитування в нагальному, позачерговому порядку, всього за тиждень до чергового планового засідання. Причому розмір зробленого зниження (відразу на три чверті процентного пункту) виявився безпрецедентним із початку 80-х років минулого століття.

Завдяки щедрому насиченню ринку ліквідністю, а також оголошеному наміру підтримати американську економіку спеціальною стимулюючою програмою, яка обійдеться американському бюджету як мінімум у 140 млрд. дол., паніку на ринках вдалося вгамувати. Та чи надовго?

Нинішня криза розвіяла залишки ілюзії непогрішності американської фінансової системи й обслуговуючої її грошової одиниці — долара США. Зазнаючи величезних втрат внаслідок іпотечної кризи, що вибухнула в країні, вчорашні зарозумілі хазяї світу з Уолл-стріт — найбільші американські фінансові установи, серед яких і такі кити, як Merrill Lynch & C^o. і Citigroup Inc., щоб вибратися з нинішніх халеп, змушені «жебрати по світу», залучаючи багатомільярдне фінансування в Сінгапурі, з фондів «комуністичного» Китаю та у саудівського принца Альваліда бін Талала.

Одночасно американська економіка, поза сумнівами, поки що залишається найпотужнішою на планеті, попри всі «зміни розкладів» у структурі світової економіки. А американський долар — ключовою резервною світовою валютою. Так буде ще не один рік і навіть не десятки років. Без них поки що ніяк, хоч би як хотілося іншого.

Однак, як дуже справедливо зауважив у недавній статті для Financial Times один із найавторитетніших американських економістів Стівен Роуч, «в останні роки США є основним винуватцем появи світових дисбалансів».

Величезний дефіцит американського поточного рахунку поглинає близько 75% світових заощаджень. Багато хто вважає, що слабкий долар являє собою оптимальний спосіб розв’язання проблеми цих дисбалансів. Але дефіцит американського поточного рахунку більшою мірою зумовлений бульбашками на ринку активів, а не курсом долара. Щоб вирішити цю проблему, потрібно вжити заходів, які дадуть змогу скоригувати ситуацію на ринку активів, а не знецінити долар.

Повернути баланс американській економіці допоможе різке падіння вартості активів. Тому стратеги й політики з Вашингтона повинні відійти вбік і не заважати завершенню процесу такого коригування. Проте американські політичні органи панікують — вливаючи величезну кількість ліквідності, в результаті чого утвориться нова бульбашка активів. Такі дії можуть лише ускладнити проблеми, які і втягнули Америку в цю кризу.

Стверджуючи, що новини про обвал світових фінансових ринків у понеділок «підірвали» вітчизняний інформаційний простір, ми, звичайно, дуже перебільшили б значущість того, що відбувається. І все ж новини з фондових майданчиків удостоїлися честі бути згаданими в прайм-таймових випусках новин головних телеканалів — що вже немало.

Звичайно, переважній більшості пересічних українців абсолютно фіолетово, що там відбувається на американських чи європейських біржах. І все ж більшість із них береже левову частку своїх заощаджень у валюті. Зокрема, 40% вкладів населення в банках валютні. А серед підматрасних заощаджень ця частка як мінімум у півтора, а то й у два рази вища. Тому не дивно, що, наприклад, доля обмінного курсу долара не те що до гривні, а й до євро хвилює українців значно більше, ніж, наприклад, тих же американців.

У тіньовій сфері, щорічний оборот якої в Україні деякі експерти оцінюють у 60 млрд. дол., однією з головних розрахункових одиниць залишається американський «зелений».

Ну й, звичайно, вся ця криза сталася дуже невчасно для ефективності очолюваної самим главою держави української місії на форумі в Давосі.

Певне, під враженням спілкування з іноземцями президент Ющенко прямо з Давоса закликав рідний уряд розробити національну антикризову програму, яка мінімізувала б наслідки обвалу на світових фондових ринках.

При цьому президент зазначив, що обвал на фондових ринках не може не позначитися на ринку України. «Ми нині починаємо стикатися з серйозною рецесією, яка може змусити переглянути низку економічних планів багатьох країн світу», — сказав В.Ющенко.

Чи настільки насправді є серйозними масштаби загрози, яка виникла перед вітчизняною економікою та її фінансовою системою?

«ДТ» звернулося до київського представництва МВФ із проханням прокоментувати ситуацію на світових ринках, а також конкретизувати оцінки фонду щодо нашої країни. Ексклюзивні коментарі нами отримані від постійного представника цієї організації в Україні Балажа ХОРВАТА:

— У понеділок голова Між­народ­ного валютного фонду (МВФ) Домінік Стросс-Кан заз­начив, що кредитна криза в США може позначитися на економіці країн, що розвиваються. При цьому він наголосив, що «нинішня ситуація серйозна: всі країни світу потерпають через спад темпів зростання економіки США». Не могли б ви прокоментувати цю заяву?

— Пан Стросс-Кан правий. Хоча основні наслідки цих подій сконцентрувалися здебільшого на зрілих ринках унаслідок їхньої прямої вразливості до структурованих фінансових продуктів, що мають стосунок до іпотечних інструментів США, але спостерігатимуться також і опосередковані наслідки, більш відкладені в часі. Вони можуть виявитися значними для багатьох країн, що розвиваються, особливо якщо ці країни:

а) надзвичайно залежні від іноземного фінансування;

б) мають низький рівень валютних резервів;

в) дотримуються недостатньо пруденціальної макроекономічної політики.

— Наскільки серйозні наслідки для України можуть мати події на світових ринках у середньо- і довгостроковій перспективі?

— Турбулентність на фінансових ринках, яку започаткували події на ринках США та інших розвинених ринках, у короткостроковій перспективі прямо не вплинула на ситуацію в Україні. Передусім це пояснюється тим, що фінансова система України дотепер зосереджувала свою увагу на відносно простих фінансових продуктах, тому не зазнала істотного впливу, пов’язаного зі структурованими фінансовими продуктами, які перебували в центрі цих «завихрень». Крім того, останнім часом до України прийшли великі потоки капіталу. Отже, вона не постраждала від обмеженості у фінансуванні.

Проте міжнародні фінансові ринки продовжують вирувати: останнім проявом поглиблення ситуації стало короткочасне падіння, що спостерігалося на провідних ринках акціонерного капіталу цього тижня. Голова правління Федеральної резервної системи США понизив відсоткову ставку, яка є інструментом монетарної політики цієї країни, на 75 базових пунктів, вийшовши за межі звичайного циклу Комітету з операцій на відкритому ринку. Це є сигналом про істотні ускладнення економіки Сполучених Штатів. На такому тлі малоймовірно, щоб Україні вдалося залишатися цілком імунною до впливу турбулентності, що має місце.

— У чому конкретно ви вбачаєте основні ризики?

— Серед домінуючих каналів трансмісії цих шоків в українську економіку можна виокремити такі:

а) уповільнення зростання світової економіки. Істотне уповільнення світового економічного зростання в 2008 році уже виглядає невідворотним, причому ризики, які визначають це уповільнення, продовжують переважати. Залежно від того, як вплине це на основних торговельних партнерів України (Європа, найвірогідніше, відчує уповільнення економічного зростання, тоді як російська економіка може бути уразливою до цього впливу, якщо світові ціни на енергоносії залишатимуться високими), Україна може зіштовхнутися зі зниженням попиту на свою експортну продукцію. Це може вплинути на перспективи економічного зростання для країни;

б) посилення умов доступу до іноземного фінансування. Це виявляється здебільшого у підвищенні ставок для українських позичальників, хоча дехто з них може зіштовхнутися і з кількісними обмеженнями. Підвищення ціни на залучення іноземних кредитів означає для України збільшення вартості фінансування дефіциту поточного рахунку. Крім того, це може загальмувати темпи розвитку поточного буму кредитування, яке значною мірою покладається на іноземні запозичення банків. Не можна сказати, щоб ця тенденція була дуже небажаною, оскільки — як показує досвід інших країн — пролонгований бум кредитування спричиняє зниження якості кредитів;

в) зменшення цін на товари споживання та енергоресурси в міру зниження глобального попиту. Зниження цін на метал негативно позначиться на економіці України (металопродукція становить дві п’ятих її експорту). Падіння цін на нафту обмежить вартість імпорту, однак призведе до зниження попиту на продукцію України з боку Росії;

г) у світлі розвитку подій на міжнародних ринках очікування щодо економічного зростання можуть виявитися менш оптимістичними. Це може негативно позначитися на інвестиціях.

— Чи може український уряд вжити якихось контрзаходів?

— Україна може мінімізувати несприятливі середньо- і довгострокові наслідки, вживши рішучих заходів для подальшого забезпечення макроекономічної стабільності за умов зростаючого інфляційного пресу, а саме:

а) посилення фіскальної ситуації, включаючи структуризацію підходу до виплати вкладів колишнього Ощадбанку СРСР у такий спосіб, щоб це не призвело до додаткового зростання інфляційного тиску;

б) стримування темпів зростання заробітної плати таким чином, щоб вони не перевищували темпи зростання продуктивності праці;

в) забезпечення більшої гнучкості обмінного курсу та перехід до режиму інфляційного таргетування в монетарній сфері, підтримувані тісною координацією діяльності уряду та НБУ;

г) втілення в життя структурних реформ. Як приклад можна згадати поліпшення клімату для підприємницької діяльності, забезпечення прозорої приватизації на принципах конкурентності, поглиблення фінансових ринків, а також посилення нагляду за фінансовим сектором у ступені, адекватному кредитному буму.

Також «ДТ» звернулося по коментарі до провідних аналітиків фінансових і промислових груп з України, а також близького і далекого зарубіжжя.

Катерина МАЛОФЄЄВА, головний економіст з Росії та СНД аналітичного управління інвестиційного банку «Рене­санс Капітал»

— На нашу думку, робити припущення, що ринки вже стабілізувалися, ще надто рано. Наслідки останньої фінансової кризи для найбільших світових економік ще потребують додаткової оцінки у подальшому і відображені в очікуваннях аналітиків у плані корпоративних фінансових звітів (доходів і прибутків). У найближчі кілька місяців напрям подальшого руху на ринку проглядатиметься з трудом, що призведе до значної волатильності; інвесторам доведеться діяти в умовах неабиякої невизначеності.

Економіки країн Цент­рально-Східної Європи, а також СНД відчуватимуть вплив глобальних проблем у двох формах: вища вартість залучення ресурсів і низький попит на продукцію експортних галузей. Україна, як нам здається, перебуває у порівняно сприятливішому становищі: вона експортує продукцію переважно до країн, що розвиваються, а також продовольчі товари. А отже, зможе скористатися порівняно високим попитом, що зберігається, тому що уповільнення економіки США, як очікується, не справить миттєвого негативного ефекту на зростання економік, що розвиваються.

Водночас українські компанії зіштовхнуться з проблемою збільшення вартості залучення грошових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Проте для України наслідки глобальної фінансової кризи компенсуватимуться майбутнім вступом до СОТ, який, на наш погляд, має відбутися в найближчому майбутньому.

Це повинно допомогти зберегти український експорт на високому рівні.

Найбільшою мірою криза позначиться на українській банківській системі, яка, на нашу думку, демонструватиме ниж­чі темпи зростання і змушена буде сконцентруватися на вищій операційній маржі і пошуку якісніших клієнтів.

Компанії, які розраховували одержати недороге фінансування для відновлення своїх основних фондів, змушені будуть шукати інших шляхів підтримки своєї прибутковості.

Ганс ГОЛЬЦХАКЕР, голов­ний економіст Austria Creditanstalt (UniCredit Group), Відень

— Останні події на ринках акцій недвозначно сигналізують про дуже високу знервованість інвесторів. Однак ми продовжуємо вірити, що макроекономічні показники в Центральній і Східній Європі не змінилися кардинально і не є підставою для такого негативного розвитку подій. Більш того, деяку корекцію місцевих фондових ринків після більш ніж упевненого зростання останніми роками ми вважаємо сприятливою. Що ж до перспектив реальної економіки, то ми сподіваємося, що завдяки все ще сильним макроекономічним передумовам і відсутності прямої причетності до ринку subprimes, країни регіону залишаться досить стійкими до можливого подальшого погіршення міжнародного сценарію.

Дисбаланси, проте, існують, і вони можуть стати передатними каналами впливу світової кризи на реальні економіки країн регіону. Переоцінка ризиків на світових ринках на тлі посилення залежності від зовнішнього фінансування, а також підвищення ставок на внутрішніх ринках може призвести до помірного дефіциту кредитних ресурсів. Це найбільш актуально для країн Південно-Східної Європи і Балтії. Чутливими до цього впливу будуть і ринки Росії, Казахстану та України, які швидко розвиваються.

В Україні, крім банківського сектора, вплив кризи на світових ринках може позначитися, хоч і з меншою ймовірністю, на сталеливарній промисловості.

В умовах обмеженої глобальної ліквідності і високого неприяйняття ризику в банків, що мають високу залежність від зовнішнього фондування, можуть поглибитися складнощі з рефінансуванням боргів. Як мінімум, зросте вартість такого рефінансування і трохи сповільняться темпи нарощування кредитування (проти нинішніх дуже високих темпів). Гарна новина для власників депозитних рахунків: у пошуках компенсації дефіциту фінансування банки будуть змушені, мабуть, підвищити ставки за вкладами. Добра новина для економіки загалом — перегріву через надмірне зростання кредитування вдасться уникнути.

Погані новини для власників акцій, безперечно, полягають у тому, що останніми днями вони втратили значну частину свого майна.

Погана новина для існуючих і потенційних позичальників полягає в тому, що зростають ставки кредитування. Це так само справедливо і для компаній, які до того ж постали перед проблемою зрослих складнощів або витрат при доступі на світові фінансові ринки, і тому, мабуть, будуть змушені урізати свої інвестиційні плани.

Економічне зростання в Україні в цьому зв’язку, за нашими прогнозами, трохи сповільниться — ми очікуємо зниження темпів зростання ВВП до 5,6% у 2008 році. А це, до речі, ще дуже навіть пристойний показник.

Україна може постраждати більшою мірою, якщо світова економіка сповільниться серйозніше, ніж ми очікуємо (1,5% для США і 1,4 — для єврозони), в основному, природно, через зниження попиту на сталь.

У такому разі уповільнення, звичайно, буде яскравіше виражене, а збільшення дефіциту поточного рахунку платіжного балансу перевищить очікуване (ми прогнозуємо 5,5% ВВП за базовим сценарієм).

Але зараз ми вважаємо несприятливий сценарій малоймовірним.

Олександр МОРОЗОВ, голов­ний економіст з Росії та СНД HSBC Bank (Москва)

— Поки що для України події в США відгукуються через підвищення вартості і скорочення обсягів запозичень на світових ринках і зрослу волатильність транскордонних капітальних потоків. З погляду макроекономіки Україна позиціонована краще, ніж країни Центральної і Східної Європи, тому поки що можливі наслідки для економіки країни не здаються загрозливими. «Поганий» сценарій реалізовуватимуться, якщо почнуть падати ціни на сталь і хімікати, а ціни на енергоносії залишаться високими.

Найбільшою мірою події на світових ринках позначаться на галузях і компаніях, зав’язаних на кредитне фінансування, особливо закордонне. При цьому той факт, що приблизно половина банківського сектора країни належить іноземцям, повинен відіграти стабілізуючу роль, тому що фінансові потоки в рамках глобальних фінансових груп менше піддаються впливу зовнішніх чинників.

Загрози девальвації гривні за рамки валютного коридору НБУ у 2008 році немає. Ризики ослаблення курсу національної валюти підвищаться в 2009—2010 роках внаслідок прогнозованого ослаблення платіжного балансу країни. Правильніше було б захищати заощадження від інфляції. Для цього потрібно, щоб депозитні ставки за вкладами населення в гривнях перевищували або перебували на рівні інфляції. Найімовірніше, це потребуватиме лібералізації валютного курсу.

Валерій ГЛАДКИЙ, генеральний директор аналітичного центру «Бюро економічних і соціальних технологій» (центр засновано 2005 року компаніями СКМ і СКМ-Фінанс), Київ

— Криза на світових фінансових ринках, яка збільшується в масштабах і стимулюється іпотечною кризою в США, безперечно, вплине на транскордонний рух капіталів і зовнішньоекономічну діяльність України, відкрита економіка якої, маючи порівнянний з розміром ВВП зовнішньоторговельний оборот, дуже глибоко інтегрована в міжнародні економічні відносини.

Основний ризик для України полягає в погіршенні перспек­тив припливу капіталів. Зниження облікових ставок у США не вплине істотно на зниження вартості позикових коштів. Збитки від операцій на американському іпотечному ринку, яких зазнали великі інвестиційні банки, змушують їх урізати бюджети інвестування на більш ризикові ринки країн, що розвиваються. Не стане винятком і Україна, для підприємств і банків якої очікується підвищення вартості позик на розмір премії за ризик і вимог до надійності позичальників. Через ці самі причини у 2008 році погіршаться перспективи виходу українських підприємств на IPO. Можна припустити, що частина з раніше запланованих на 2008 рік публічних розміщень буде відкладена до кращих часів через потенційно менші порівняно з очікуваними обсяги залучених інвестицій.

Різкого скорочення зовнішнього попиту на український експорт і збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі не прогнозується. За оцінками міжнародних фінансових організацій, спад темпів зростання економіки США (джерела кризових явищ) неістотно вплине на уповільнення темпів зростання світової економіки. Стабілізуючий ефект справлять стійкі темпи зростання економік Китаю, Індії, Росії, які швидко розвиваються. Хоча уповільнення зростання в США може знизити темпи зростання інших економік, на скороченні попиту на український експорт це позначиться слабо.

У результаті звуження доступу до зовнішніх позикових коштів може знизиться ліквідність українського банківського сектора, проте критичною вона не стане. Борги банків і підприємств не перевищують третини власного капіталу, а частка зовнішнього боргу становить третину загальних обсягів залучень боргового та акціонерного капіталу. Накопичена надлишкова ліквідність банківського сектора вдвічі перевищує виплати за зовнішніми боргами, пік виплат за якими припадає на період після 2008 року.

Ступінь негативних наслідків світової фінансової кризи для України залежить від того, наскільки затяжним буде період підвищеної нестабільності на світових фінансових ринках, від ступеня глибини уповільнення темпів зростання світової економіки і спроможності Національного банку адекватно реагувати на зовнішні шоки заходами монетарної політики.

Дмитро СОЛОГУБ, начальник відділу аналізу і досліджень «Райффайзен Банку Аваль»

— Проблеми на світових фінансових ринках внаслідок іпотечної кризи в США не вплинули прямо на економіку країн Східної Європи та СНД, оскільки фінансові інститути в цих країнах не інвестували в іпотечний ринок США. Водночас спостерігалися непрямі ефекти, наприклад, банківські системи Казахстану і Росії відчували труднощі внаслідок погіршення доступу до світових фінансових ринків.

В умовах нестабільності, що триває, деякі країни Східної Європи можна зарахувати до зони підвищеного ризику через несприятливі показники платіжного балансу, такі, як значне від’ємне сальдо поточного рахунку і велика частка короткострокових запозичень у структурі капіталу, а також недостатній рівень валютних резервів. За несприятливого сценарію це може викликати різкі коливання на фінансових ринках цих країн і призвести до значного відпливу капіталу. Також внаслідок дії психологічного чинника ці панічні настрої можуть поширитися й на інші країни регіону. Проте ми вважаємо такий сценарій малоймовірним на поточний момент.

Економіка України в цьому аспекті виглядає набагато стійкішою, враховуючи незначний дефіцит поточного рахунку, великий обсяг міжнародних резервів і незначну частку спекулятивного капіталу в загальному обсязі капіталу.

Крім того, погіршення доступу до іноземних запозичень внаслідок проблем на світових фінансових ринках поки що не вплинуло істотно на українську банківську систему. В другій половині 2007 року українські банки змогли зберегти високі темпи зростання, частково замінивши іноземні ресурси внутрішніми джерелами — депозитами населення і корпоративними цінними паперами.

Паніка на світових фондових ринках у січні 2008 року вплинула на український фондовий ринок і викликала падіння котирувань. Проте, з огляду на нерозвиненість українського фондового ринку (низький рівень капіталізації і незначний free float), це не вплине істотно на реальний сектор економіки.