Анатолій Шаповалов: «Про девальвацію гривні мова не йде. З огляду на нинішні обставини відбувається коригування курсу»

Коли згадати, що ще наприкінці літа «зелений» можна було запросто купити по 4,7 грн., а 8 жовтня в обмінниках з’явилася цифра 6,0, яка просто лякає, то за неповні півтора місяця гривня в гаманцях українців девальвувала більш як на 20%.

Після позачергового засідання у вівторок Рада Національного банку оголосила про розширення власного прогнозного коридору коливань курсу гривні — із 4,85 грн./дол. «плюс-мінус» 4% до 4,95 грн. «плюс-мінус» 8%. Коментуючи це рішення, голова Ради НБУ Петро Порошенко спробував заспокоїти співвітчизників: об’єктивних причин для девальвації гривні нема, як нема і проблеми з ліквідністю банків.

Та як повірити у відсутність проблем, якщо ввечері того ж дня слідом за новиною про надання п’ятимільярдної кредитної лінії одному з найбільших операторів вітчизняного ринку — Промінвестбанку — правління НБУ прийняло рішення впровадити в банку тимчасову адміністрацію, одночасно наклавши мораторій на видачу вкладів? У газетних публікаціях з’явилися припущення, що банкрутство ПІБ може загрожувати великими неприємностями іншим фінустановам...

Фактично, під загрозою повторення сценарію 2004 року опинилася вся вітчизняна банківська система, котра до найостаннішого часу проявляла надзвичайний імунітет до загальносвітової зарази. Після серії багатомільйонних інтервенцій Нацбанку вдалося-таки збити курс. У п’ятницю торги на міжбанку закрилися навколо досить комфортної позначки 5,2 грн./дол. Однак що буде далі? Останні події на фінансовому ринку країни коментує для «ДТ» перший заступник голови НБУ Анатолій ШАПОВАЛОВ.

— Анатолію Васильовичу, чим зумовлено нинішній стрибок котирувань курсу американського долара в обмінних пунктах?

— Валютний ринок опинився під впливом низки чинників, про які, до речі, днями згадував голова Національного банку. По-перше, знизилися надходження валюти від експортної виручки через зменшення попиту на вітчизняну металургійну та хімічну продукцію. По-друге, позначається вплив традиційних сезонних чинників — як збільшення попиту на валюту з боку населення, так і початку періоду активніших закупівель енергоносіїв, а також здійснення авансових платежів за зовнішньоекономічними контрактами.

Ну і, по-третє, через міжнародну фінансову кризу значно погіршився доступ вітчизняних гравців до ресурсів на зовнішньому ринку. Тоді як їм доводиться купувати валюту для обслуговування і погашення раніше отриманих позик.

Як ви знаєте, з урахуванням ситуації, що склалася, Рада НБУ переглянула і розширила свій прогноз коливань курсу (від 4,85 +/-4% до 4,95 +/-8%, або 4,55—5,35 грн./дол.). Я вважаю такий крок виправданим. Однак хочу ще раз наголосити, що про девальвацію гривні мова не йде. З огляду на нинішні обставини відбувається коригування курсу, особливо ринкового.

— Чи може виправдати все вами перелічене майже моментальний стрибок котирувань в обмінниках до 6 грн./дол.? Якщо ні, то чому Нацбанк допустив таку ситуацію?

— Крім перелічених вище, позначилося стрімке виникнення низки інших чинників, причому не лише на внутрішньому, а й на світових ринках. Хто міг би припустити, що раптом всюди, не тільки у США і на ринках, які розвиваються, а й у Європі почнуть з’являтися такі неприємні новини, як, наприклад, падіння найбільшого іпотечного банку Німеччини, переддефолтний стан банківської системи Ісландії, банкрутства банків і черги вкладників у Росії? Світові ринки охопила справжнісінька паніка.

На додаток, в Україні несподівано різко загострився конфлікт навколо Промінвестбанку. Цей кон­флікт тягнувся досить довго, але те, якого він у результаті набув характеру, стало для нас дуже неприємним сюрпризом.

Звісно, всі ці події справили досить сильний, але в основному — на 90% — психологічний вплив на наш внутрішній ринок, примусивши нервувати як банкірів, так і простих вкладників. Хотів би акцентувати увагу, що всього за тиждень якихось кардинальних змін в економіці України, котрі виправдовували б такі стрибки курсу, відбутися не могло. Відплив із фондового та облігаційного ринків іноземного спекулятивного капіталу, обсяги якого ми оцінюємо в 300 млн. грн., серйозної загрози для стабільності не становить.

— Якщо казати про Промінвестбанк, то чи погоджуєтеся ви з твердженням, що банк став невинною жертвою рейдерської атаки чи все ж таки більше у цьому провини основних акціонерів?

— Поки що складно остаточно відповісти, хто став головним винуватцем того, що сталося, — акціонери чи рейдери. Проте акція, мабуть, мала скоординований характер, якщо в трамваях починають з’являтися листівки, а на мобільні телефони надходити SMS, що, мовляв, банк — банкрут і потрібно терміново забирати з нього гроші. Вкладникам у такій ситуації складно не запанікувати. Їх у Промінвестбанку понад 4 млн. осіб. Клієнти кинулися в банк і за кілька днів вимели з нього понад три мільярди гривень.

Який банк у такій ситуації може самостійно встояти? Тільки за останній день перед впровадженням тимчасової адміністрації з банку забрали понад мільярд гривень. Очевидно, що почалася повномасштабна клієнтська паніка, зупинити яку, аби спробувати врятувати банк, було можна лише впровадженням тимчасової адміністрації та оголошенням тимчасового мораторію на видачу вкладів.

Вважаю, нам вдасться не лише повернути заощадження вкладників у повному обсязі, а й врятувати банк. У нього непогані активи, що дають гарну дохідність. За вісім місяців ц.р. Промінвестбанк отримав близько 500 млн. грн. прибутку.

— Чи справді виникнення таких ексцесів не можна було спрогнозувати? Чи не був Нацбанк надто великим оптимістом, виявившись до них не готовим?

— Ставити саме так запитання не можна. Передбачивши багато в чому розвиток негативних сценаріїв на світових ринках, ми почали розробляти і реалізовувати запобіжні заходи ще з травня минулого року. Одним із ключових об’єктів уваги стали банки, що найактивніше працюють із нерезидентськими грошима.

Наступним важливим етапом стало проведене вже цього року значне посилення нашої кредитно-грошової політики, котре вилилося в зростання відсоткових ставок на міжбанківському ринку до 25—30%. На цьому рівні вони протрималися протягом фактично двох місяців.

Тоді Національний банк дуже жорстко критикували за ці дії. Хоча згодом чимало банкірів навіть дякували нам за те, що таким чином їх змусили серйозно задуматися і переглянути свою ринкову політику і підходи до управління ліквідністю.

— І як ви оцінюєте нинішню ліквідність банківської системи?

— Питанням ліквідності банківської системи загалом Національний банк приділяє першорядну увагу. Для її забезпечення ще влітку ми пішли на деякі послаблення на грошово-кредитному ринку, підтримуючи рівень вільної ліквідності в банківській системі в діапазоні 6—8 млрд. грн.

Завдяки цьому було забезпечено потрібний баланс. З одного боку, на тлі як світових новин про обвали, банкрутства, вливання, націоналізації, так і внутрішніх політичних негараздів і, м’яко кажучи, дуже необережних заяв окремих політиків у нас не виникало серйозних шоків на фінансовому ринку. З іншого — монетарна політика мала хоч і помірковано, але все ж таки стримуючий характер, завдяки чому ми вже домоглися значного уповільнення темпів зростання і грошових агрегатів, і споживчого кредитування.

З початку жовтня залишки на коррахунках банків стабільно перевищують 20 млрд. грн., а із середи — 21 млрд., з яких обов’язкові резерви — 12,9 млрд. грн. Тобто вільний залишок навіть перевищує 8 млрд. грн. Додатковий буфер — ще 5 млрд., які були нами стерилізовані. Таким чином, ліквідності більш ніж достатньо — вона навіть у надлишку. Але нема належного рівня довіри між банками.

Ми їх збирали, спілкувалися, переконували. Казали банкірам: «Ви чудово бачите одне одного, моніторячи в щоденному режимі баланси. Ситуація цілком нормальна, то працюйте: страхуйтеся, беріть забезпечення, але кредитуйте». Вони нам пообіцяли: «Так, звісно, будемо». Та насправді вважають за краще іноді занадто перестраховуватися.

І Володимир Семенович Стельмах, і я неодноразово заявляли, що ліквідність у банківській системі досить висока, і ми готові надавати рефінансування і підтримувати ресурсами в умовах ускладненого доступу на зовнішні ринки хороші банки з нормальними активами.

Йде нормальна робота з використанням традиційних для банківського бізнесу інструментів. У середу ми провели планові, а ніякі не екстрені торги і надали рефінансування на 1,66 млрд. грн. двадцять одному банку. Раніше надали теж ніякий не екстрений, як викривили інформацію деякі ЗМІ, а звичайнісінький кредит рефінансування «Надра Банку». Банк отримав рефінансування, використання якого для погашення зовнішньої позики виявилося для нього вигіднішим за нинішніх умов.

На жаль, у пресі нерідко публікують анонімні домисли і спотворену інформацію, що викликає додаткову знервованість на ринку і серед населення.

— Анатолію Васильовичу, а може, це ви ведете недостатньо активну роз’яснювальну роботу? Рідко збираєте банкірів, переконуєте їх недостатньо активно?

— Ми можемо і готові, звичайно, якщо потрібно, використовувати таку можливість. Проте не бачили особливої необхідності часто збирати наради, відриваючи людей від їхньої безпосередньої роботи, оскільки ліквідність на міжбанківському ринку була достатньо високою. Про що свідчили ставка на рівні 3—7%.

Крім того, консультації з представниками найбільших операторів ринку і так ведуться постійно. Одержуємо пропозиції, розглядаємо, аналізуємо. Деякі запропоновані заходи вважаємо цілком розумними, інші — передчасними або недоцільними. Наприклад, багато банків пропонували нам обмежити допустиму маржу відхилень курсу в обмінних пунктах готівкової валюти.

Досвід показує, що цей захід малоефективний і призводить до того, що відразу виникає дефіцит, а операції відразу йдуть у тінь, здійснюються не легально, а з-під поли у мінял. Врахувати реальний обсяг таких операцій стає вкрай складно. Тобто і проблеми не розв’язуємо, і додаткові складнощі створюємо.

До речі, у цьому контексті хотів би ще раз заявити, що не розумію окремих банкірів, які заради копійчаного заробітку на готівковому ринку провокують своїх же клієнтів на вилучення власних вкладів у гонитві за курсом або чимось іще.

— А чи не провокує додаткову знервованість серед населення бездіяльність Нацбанку, який допустив стрибки курсу готівкового долара вище шести гривень?

— Керівництво Національного банку вже заявляло, що ми готові підтримати ринок валютними інтервенціями. Вчора і позавчора (розмова відбувалася ввечері в четвер, 9 жовтня. — Ю.С.) ми вже підкріпили ці заяви, продавши долар за курсом 5,0 грн./дол. в обсягах 175 млн. і 475 млн. відповідно. У п’ятницю плануємо знову вийти на ринок і, якщо знадобиться, погасити ажіотажний попит. Гадаю, що вже в найближчому майбутньо­му нам вдасться привести ринок до більш раціонального і ближчого до офіційного курсу співвідношення.

— Ви маєте на увазі діапазон 4,8—5,0 грн./дол., на коливання в межах якого, за словами Володимира Стельмаха, дає підстави сподіватися об’єктивна оцінка поточного стану економіки України?

— Можливо, якийсь час курс залишатиметься вищим, адже коригування курсу, що зараз відбувається, має згладити та певною мірою компенсувати вплив сезонних чинників і погіршення експортної кон’юнктури. Такі цілі, як і протидію накопиченню інших можливих дисбалансів, саме і переслідує здійснена Національним банком лібералізація курсоутворення, про що вже неодноразово заявлялося.

— Який курс на цей період ви вважаєте оптимальним?

— Вважаю, таким міг би бути курс близько 5,10 грн./дол.

— Як швидко ринок, за вашими прогнозами, досягне цієї позначки?

— Це залежатиме від багатьох чинників. У тому числі і від того, як розвиватиметься ситуація на світових ринках. Цілий ряд голов­них центробанків уже знизили облікові ставки.

Наскільки нам відомо, у МВФ зараз обговорюється можливість надання країнам, які розвиваються, з від’ємним сальдо зовнішньоторговельного балансу кредитних ліній за програмою страховий stand-by, з метою попередження можливих фінансових шоків. У разі укладання угоди цими ресурсами можна не користуватися, але при виникненні якихось проблем їх можна в оперативному порядку одержати. На п’ятничному засіданні в президента ми маємо намір запропонувати розглянути таку можливість.