Агроплавання проти кредитної течії

Жнива саме в розпалі, тож аграрії особливо гостро відчувають потребу у фінансових ресурсах. Відповідно, з наближенням осені попит на кредити лише зростатиме. Але наскільки банки готові задовольняти потреби агровиробників? І наскільки прийнятні їхні пропозиції для позичальників?

Нинішня дорожнеча кредитних ресурсів, звичайно ж, не радує представників агросектору, який хоч і збирає врожай, пожинаючи результати роботи за рік, але потребує фінансового підживлення, мабуть, не менше, ніж під час весняної сівби. Ситуацію ускладнює й аномальна спека, яка вже спровокувала прогнози про зниження врожаю зернових і овочів.

Як наслідок, багато виробників можуть зазнати збитків. Хоча теоретично, якщо продовольство на міжнародних ринках настільки ж динамічно дорожчатиме, як в останні місяці (одна з головних причин - скорочення врожаю в США через несприятливі погодні умови), не виключено, що агропідприємства зможуть досить непогано пережити врожайний недобір і навіть на цьому заробити. А це, у свою чергу, підвищує їхню привабливість як потенційних позичальників для банків.

Водночас слід враховувати, що, попри нинішні обставини, АПК - цікавий сегмент для банків. Бо незалежно від економічної ситуації в країні та світі, рівня добробуту населення та інших чинників, продукти харчування є товаром першої необхідності. Відповідно, покупці на них знайдуться завжди.

Липневої статистики про агрокредитування Національний банк поки що не оприлюднив. Але відомо, що за підсумками червня обсяг кредитів, виданих сільгосппідприємствам, збільшився на 0,8% (на 0,3 млрд. грн.) - до 35,9 млрд. грн. Як зазначав регулятор у своєму звіті, попри деяке сповільнення, кредити агросектору в річному обчисленні видавалися швидшими темпами, ніж кредити нефінансовим корпораціям загалом. У червні темп їх приросту (9,9%) перевищив темп приросту кредитів нефінансовим корпораціям на 2.1 п.п. При цьому важливо те, що нових кредитних угод, зокрема, у гривні, було укладено на 2,9 млрд. грн., що на 4,4% більше, ніж за відповідний період 2011 року, і на 13,8% - ніж у травні ц.р.

Досить часто банки не надто поспішають розпочинати співропрацювати з аграріями, оскільки це не так просто. У даній сфері, як у жодній іншій, потрібно якісно орієнтуватися в різних ризиках, уміти їх адекватно оцінити, створити відповідні запобіжники. До того ж не так багато фінустанов справді готові приділяти достатню увагу й витрачати багато сил і ресурсів на роботу з малим і середнім бізнесом. В основному банки схиляються до співпраці з великими агрохолдингами (тим паче що багато хто з них має родинні зв’язки з банківськими структурами).

Великі агрокомпанії як позичальники більш цікаві банкам, особливо ті з них, яким удалося розмістити акції на західних фондових біржах або вийти на міжнародні ринки капіталу («продавши», наприклад, єврооблігації). Діяльність таких структур зазвичай досить прозора, у них зрозуміла й читабельна фінансова звітність. А от із МСБ виникають труднощі. Тут дестимулюючу роль відіграють і непрозорість фінансового стану, і найчастіше банальна фінансова неграмотність потенційних позичальників, їх нездатність підготувати якісний бізнес-план тощо. Безумовно, це стосується не всіх представників малого та середнього бізнесу, але таких поки що, на жаль, більшість…

При цьому, за словами члена правління - заступника голови правління Укрексімбанку Віталія Білоуса, потенціал в агрокредитного ринку дуже великий, причому саме в секторі МСБ. За оцінками експерта, потреба сільгоспвиробників у короткострокових кредитах задовольняється лише на 50%, а в довгострокових - усього на 2%.

Більш детально про поточну ситуацію на ринку агрокредитування представник держбанку розповів у бліц-інтерв’ю для DT.UA.

- Наскільки цікавим (у т.ч. з погляду прибутковості) для банків є кредитування малого агробізнесу на тлі великих агрохолдингів і середніх господарств?

- Більшість фінустанов воліє працювати з великими агрохолдингами. Однак потрібно розуміти специфіку галузі, яка в більшості країн з розвиненим АПК на 70-80% складається саме з малих і середніх підприємств. Тобто МСБ є основою розвитку цього сегмента економіки та має найбільші перспективи зростання. Саме тому ми в останні роки стабільно нарощуємо обсяги фінансування цього сегмента клієнтів.

Як показує наш досвід, при правильному фінансуванні та підтримці з боку банку практично будь-яке мале підприємство може вирости до масштабів великого агрохолдингу.

- Наскільки високий попит на кредитні ресурси з боку невеликих фермерських господарств? Є думка, що вони зазвичай покладаються на власні фінансові сили.

- Сьогодні практично будь-яке сільгосппідприємство, націлене на розвиток, для фінансування нових проектів уже не може обходитися власними ресурсами й дедалі більше потребує додаткових коштів.

Особливий інтерес сільгоспвиробники проявляють до довгострокового фінансування, яке дає змогу проводити модернізацію наявного обладнання та закуповувати нове. З іншого боку, не скорочується попит і на обіговий капітал, необхідний для виконання аграріями зростаючих вимог до технологічності виробничого циклу.

Підтверджує ці тенденції зростання частки аграріїв у структурі кредитного портфеля банку по МСБ у 2011 році більш як на 6 п.п. Ця тенденція триває й цього року.

- Які умови кредитування зазвичай пропонуються для малих і середніх агрогосподарств?

- Ринок пропонує в основному короткострокові (до року) кредитні продукти, які найчастіше не можуть задовольнити потреб сільгоспвиробників у додаткових ресурсах для розвитку. Ми, у свою чергу, крім короткострокового фінансування (на проведення посівних робіт, придбання добрив і кормів, виплату зарплати, оплату податків тощо), готові видавати кредити на термін до 5-7 років для реалізації довгострокових інвестиційних цілей (купівля нерухомості, обладнання, сільгосптехніки, будівництво ферм і елеваторів).

Залежно від виду кредитного продукту передбачаються індивідуальні параметри угоди - ставка, термін, авансовий внесок, вид забезпечення, максимальна сума. На умови фінансування впливає рівень кредитоспроможності позичальника, достатність забезпечення (застави), наявність досвіду в позичальника та керівника підприємства в сільськогосподарській сфері, реалістичність планів розвитку, використання та погашення кредитів, а також повнота ведення бухгалтерського обліку та складання фінзвітності.

- Як вирішується питання застави в умовах існування мораторію на продаж земель сільгосппризначення? Чи вистачає зазвичай, зокрема у фермерів, інших активів (техніки, обладнання тощо) для покриття кредитних ризиків банку?

- Вимоги банку до застав також прості та прозорі - ліквідність і достатність для забезпечення кредитної операції. Перелік видів заставного майна досить широкий, оскільки це можуть бути як основні засоби підприємства (майновий комплекс, обладнання, сільськогосподарська техніка), так і оборотні (запаси, товари в обороті тощо) і врожай майбутніх періодів.

Більшість банків сьогодні намагаються комплексно підходити до питання застав, приймаючи й техніку, і товари в обороті, і майбутній урожай. Однак остаточне рішення про структуру та вид застав приймається під кожну кредитну угоду з урахуванням особливостей ведення бізнесу компанією-позичальником.

- Чи має кредитування аграріїв якусь специфіку порівняно з іншими сегментами малого бізнесу? Або додаткові умови (наприклад, страхування врожаю тощо)?

- Особливістю сільгосппідприємств є сезонність виробництва та схильність до природних ризиків (несприятливі погодні умови, стихійні лиха, хвороби тощо). Основний чинник, безумовно, сезонність, що найчастіше потребує використання нестандартного графіка надання кредиту та термінів погашення з урахуванням специфіки підприємства. Наприклад, не можна за кредитом на комбайн вимагати щомісячного погашення тіла кредиту з першого місяця, оскільки гроші в його покупця фактично бувають тільки після жнив.

Оскільки погашення кредиту позичальником прямо залежить від результатів його господарської діяльності та реалізації виробленої підприємством продукції, страхування майбутнього врожаю є одним із можливих методів зниження ризиків діяльності підприємства та, відповідно, кредитної операції.