Франція збільшує поставки газу з Росії, поки Макрон позиціонує себе одним із найбільших захисників України ‒ Politico

Цього року Франція заплатила Росії понад 600 мільйонів євро за скраплений природний газ. Це найбільший показник в ЄС порівняно з минулим роком. Це призвело до обурення і закликів обмежити зростаючі обсяги закупівель, оскільки президент Еммануель Макрон позиціонує себе як одного з найзатятіших захисників України, пише Politico.

За перші три місяці цього року поставки російського скрапленого природного газу до Франції зросли більше, ніж до будь-якої іншої країни ЄС, згідно з даними, проаналізованими «Центром досліджень енергетики та чистого повітря».

«Не може бути так, що Франція з одного боку каже, що ми повинні бути жорсткими з Росією, а з іншого боку платить їй великі гроші», ‒ сказав один із європейських дипломатів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

ЄС готує новий пакет санкцій проти Росії: коли його хочуть прийняти і на чому зосередяться

Не Францією єдиною

Зростання газової торгівлі Парижа з Росією відбувається в той час, коли Макрон намагається зайняти більш жорстку позицію на підтримку Києва через два роки після того, як Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

Минулого місяця французький лідер не виключив відправку військ в Україну і закликав союзників не бути «боягузами», захищаючи Київ, що ознаменувало різкий поворот від його попередніх закликів не «принижувати» російського президента Владіміра Путіна.

Щонайменше дев'ять країн ЄС продовжують купувати російський СПГ, свідчать дані про поставки. Але Париж очолив блок як за абсолютними обсягами імпорту в 2024 році - загалом 1,5 мільйона тонн - так і за збільшенням закупівель порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Водночас Бельгія, Іспанія та Нідерланди ‒ три найбільші покупці московського СПГ після Франції ‒ заявили, що підтримають кроки щодо скорочення цих закупівель, але стверджують, що всі повинні діяти разом, інакше це буде безглуздо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

США ухиляються від запровадження найризикованіших санкцій проти РФ — Bloomberg

Необхідність чи відмовка?

Франція наполягає на тому, що її закупівлі необхідні для забезпечення постачання газу домогосподарствам по всій Європі, і що вона пов'язана довгостроковою угодою з Росією, яку юридично складно розірвати. Але критики кажуть, що Париж міг би зробити більше для скорочення закупівель, стверджуючи, що його бездіяльність частково пов'язана з опором з боку французької національної енергетичної компанії TotalEnergies.

Енергетичний гігант TotalEnergies володіє 20% потужностей «Ямал СПГ», які використовує завод зі зрідження газу на північному заході Сибіру, основним власником якого є російська приватна компанія «Новатек». Згідно з довгостроковим контрактом, французи зобов'язані купувати щонайменше 4 мільйони тонн СПГ з цього заводу щороку до 2032-го.

Прессекретар також зазначив, що компанія не продала свою частку в «Ямал СПГ», щоб допомогти захистити енергопостачання Європи, аргументуючи це тим, що «на світовому ринку СПГ поставки залишаються обмеженими».

Але експерти не купилися на ці заяви, пише Politico. Зокрема аналітик Нгуєн Нгуєн виклав декілька аргументів.

«По-перше, існує альтернативний імпорт. По-друге, французька промисловість послідовно зменшує споживання газу, починаючи з 2022 року. По-третє, національні запаси газу в сховищах вищі, ніж торік. У сукупності це знижує ризики дефіциту поставок», ‒ зазначив він.

Експертка Аура Сабадус також наголосила, що ЄС здатен замінити російський імпорт поставками з таких країн, як США, навіть якщо «негайна» заборона СПГ «може підняти ціни».

Нагадаємо, найбільша у світі нафтосервісна компанія SLB не планує виходити з Росії, незважаючи на тиск Заходу, який вимагає обмежити потік нафтодоларів для військової машини Кремля.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Німецькі компанії допомагають Росії відновлювати окупований і зруйнований Маріуполь ‒ ЗМІ

Крах російського міфу про неможливість існування світу без російських нафти, газу, нафтопродуктів – очевидний. Європа та світ успішно перегрупувались, але це не має заспокоювати. Чому? Пояснюють Сергій Куюн та Іван Марченков у статті «Кінець російській казочці. Як Європа навчилася жити без російського пального».