Найбільша у світі нафтосервісна компанія SLB не планує виходити з Росії, незважаючи на тиск Заходу, який вимагає обмежити потік нафтодоларів для військової машини Кремля.
Наразі компанія виконує свої контракти і не прийняла жодного рішення щодо того, чи продавати свої російські підрозділи за прикладом двох своїх найбільших конкурентів ‒ Baker Hughes і Halliburton. Такі слова виконавчого директора Олів'є Ле Пеша цитує Financial Times.
«Тамтешня команда працює автономно і, на мою думку, певною мірою знаходиться «за завісою». Ми захищаємо наші активи і наших людей. Це наш пріоритет», - сказав він у інтерв'ю.
Компанія SLB чинить опір тиску з боку українського уряду та правозахисних організацій, які стверджують, що її присутність у РФ допомагає отримувати доходи від продажу нафти, які використовуються для підтримки військових зусиль президента Владіміра Путіна.
У заяві SLB йдеться, що компанія рішуче заперечує заяви про те, що вона «будь-яким чином схвалювала або підтримувала насильство проти народу України».
У березні 2022 року SLB припинила нові інвестиції та розгортання технологій у Росії, а в липні 2023 року, після ескалації санкцій, зупинила поставки продукції в країну. Але, на відміну від своїх конкурентів, вона все ще зберігає присутність у країні.
Ле Пеш додав, що SLB запровадила контроль «для запобігання і заборони будь-яких поставок і підтримки технологій» до Росії - крок, який, на його думку, в довгостроковій перспективі погіршить здатність країни розробляти деякі з її морських нафтових родовищ.
Постачальники нафтосервісних послуг виконують більшу частину чорнової роботи для світової нафтогазової промисловості ‒ відповідають за все, від будівництва доріг і прокладання труб до буріння свердловин і перекачування нафти. Але вони також надають доступ до складних технологій, які є життєво важливими для підтримки розвідки та розробки складних бурових операцій.
«Російська промисловість розвалилася б без іноземних нафтосервісних компаній. Сировина, яку SLB допомагає видобувати в Росії, фінансує війну. Відхід компанії став би серйозним ударом для Путіна. Чого ж вони чекають?», ‒ сказала старша дослідниця Global Witness, членкиня коаліції громадських організацій B4Ukraine Лела Стенлі, яка працює над тим, щоб відрізати Росію від грошей для ведення війни.
Західні уряди також з обережністю ставляться до посилення санкцій проти російської нафтогазової галузі через побоювання, що це може призвести до стрибка цін на сировину і дестабілізації світової економіки. Але деякі експерти стверджують, що ці побоювання перебільшені.
«Росія має засоби для підтримки видобутку без цих технологій ‒ це просто буде дорожче. І чим більше їм доведеться витрачати на буріння свердловин, тим менше залишиться на бомби», ‒ підкреслив науковець із Гарварду та колишній заступник голови правління Bank of America Крейг Кеннеді.
Нагадаємо, Росія випередила Саудівську Аравію і стала найбільшим постачальником сирої нафти до Китаю у 2023 році. Китай – найбільший у світі імпортер нафти, проігнорував західні санкції, закупивши величезні обсяги російських вантажів зі знижкою.
Крах російського міфу про неможливість існування світу без російських нафти, газу, нафтопродуктів – очевидний. Європа та світ успішно перегрупувались, але це не має заспокоювати. Чому? Пояснюють Сергій Куюн та Іван Марченков у статті «Кінець російській казочці. Як Європа навчилася жити без російського пального».