Підтримати
ЄС, можливо, і покращить новий пакет санкцій проти Росії, але він не б'є Кремль у найболючіше місце. За відсутності консенсусу між країнами та запеклої опозиції з боку Угорщини, яка продовжує налагоджувати тісніші зв'язки з Росією, очевидно, що ЄС відчуває, що у нього закінчуються можливості стримувати розпалювання війни в Україні.
Ці варіанти існують. Але також є п'ять речей, які могли б зробити політики, якби вони справді хотіли притиснути президента Владіміра Путіна. Видання Politico оцінило кожну з них на основі ймовірності того, що це дійсно станеться, і наскільки це вдарить по скарбниці Москви.
Фіксація верхньої межі ціни на нафту
До початку війни в Україні продаж нафти й газу становив майже половину доходів Росії. Тепер, коли компанії та кваліфіковані працівники покидають країну, викопне паливо є одним з небагатьох рятівних кругів, що залишилися.
У грудні 2022 року клуб заможних країн G7, а також ЄС і Австралія встановили безпрецедентне обмеження ціни на російську нафту на рівні 60 доларів за барель — крок, який, як вони сподівалися, змусить Москву продовжувати поставки для стабілізації світового ринку, водночас скоротивши її прибутки від продажу.
Однак, хоча спочатку план спрацював, його ефективність з часом знизилася, оскільки Москва знайшла способи обійти правила. Сьогодні практично жодна нафта не продається нижче верхньої межі ціни.
Наразі головним пріоритетом для Києва є змусити західних союзників вжити заходів проти "тіньового флоту" застарілих нафтових танкерів, які Росія використовує для продажу своєї нафти всупереч санкціям. Україна також наполягає на тому, щоб партнери закрили лазівку, яка дозволяє таким країнам, як Індія, Туреччина і Китай, купувати російську нафту за будь-яку ціну і переробляти її на бензин, дизельне паливо та інші види палива для продажу в інших країнах. Але відсутність згоди серед західних союзників, які заявляють, що США не зацікавлені в посиленні існуючих правил, а також побоювання зростання цін на енергоносії стримують будь-які дії.
Заборона на торгівлю російськими металами
Деякі столиці ЄС наполягають на забороні всього імпорту російського алюмінію, оскільки близько 80% прибуткової торгівлі цим металом з Росією наразі не підпадає під дію санкцій. Хоча цей крок підтримують Естонія, Латвія, Литва та Польща, Європейська комісія не включила цю ідею до своєї останньої пропозиції щодо санкцій. Однак виконавча влада ЄС зазначила, що цей захід може бути розглянутий у майбутньому пакеті санкцій.
Як компроміс, чиновники можуть запропонувати напівзаборону. Або вони можуть домовитися про поетапну заборону. Так відбувається у випадку з нинішніми заборонами ЄС на напівфабрикати з російської сталі. Те ж саме стосується чавуну, критично важливого матеріалу для сталеливарної промисловості.
Перекрити газові крани
Хоча ЄС поспішив відмовитися від російської нафти після війни, саме Москва прийняла рішення про перекриття газопроводу, яким газ надходив на континент, намагаючись позбавити союзників України ключового джерела енергоресурсів.
Тим не менш, минулого року на Росію все ще припадало близько 15% газового імпорту ЄС, навіть попри те, що континент збільшив імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) з таких країн, як США, Норвегія, Лівія та Алжир. Насправді, такі країни, як Бельгія та Іспанія, навіть збільшили свої закупівлі газу у Москви у 2023 році.
Це означає, що ЄС все ще набиває кишені Кремля, купуючи російський газ. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, за останні два роки платежі ЄС за газ до Росії перевищили 80 мільярдів євро.
Однак відмова від російського газу — непростий процес. Багато країн пов'язані довгостроковими контрактами, які важко розірвати.
"Крім того, експерти попереджають, що країни ЄС закривають очі на російський ЗПГ, який рухається через європейські порти на шляху до інших пунктів призначення. Проте припинення цієї практики лежить на плечах окремих столиць, таких як Франція та Бельгія, а не брюссельських бюрократів", — повідомляє Politico.
Боротьба з посередниками
Прибутковий чорний ринок розквітнув після того, як західні союзники заборонили російський імпорт багатьох західних предметів розкоші й — що ще більш тривожно — товарів "подвійного призначення", які московські збройні сили можуть перепрофілювати. Такі країни, як Грузія і Вірменія на Південному Кавказі та Казахстан у Центральній Азії, мають спільний кордон з Росією або знаходяться близько до нього і ведуть важливі торговельні відносини з Москвою.
Крім того, Туреччина, Індія та Китай наживаються на потребі Москви в альтернативних торговельних шляхах: Пекін постачає тонни обладнання, яке може бути легко використане російськими військами, що воюють в Україні.Поки Брюссель разом із США закручує гайки щодо обходу санкцій, буде нелегко закрити лазівки швидше, ніж поплічники Путіна встигнуть їх відкрити.
Технічно Брюссель має юридичну можливість призупинити будь-яку торгівлю товаром, якщо іноземна країна не дослухається до "інших індивідуальних заходів та роз'яснювальної роботи ЄС". Але такий крок вимагає одностайності всіх 27 країн ЄС, що робить планку вето досить низькою, особливо якщо будь-яка країна ЄС отримує вигоду від таких продажів.
Сказати "ні" російській ядерній промисловості
В Україні окупація Росією Запорізької атомної електростанції, найбільшої в Європі, викликала попередження про катастрофу, яка може вплинути на весь континент. Однак, по той бік кордону, в ЄС, Москва все ще залишається важливим гравцем у цивільній атомній енергетиці блоку.
Колишній заступник міністра енергетики України Фарид Сафаров заявив у листопаді в інтерв'ю виданню Politico, що європейським країнам час припинити співпрацю з російським державним гігантом атомної енергетики "Росатом", який наразі постачає паливо та надає послуги в низці країн ЄС. Хоча цей сектор не є одним з найбільш прибуткових, він надає російським державним компаніям доступ до чутливої європейської інфраструктури.
Однак, як і раніше, бар'єром для більш жорстких дій є Угорщина. Будапешт наразі розширює свою атомну електростанцію "Пакш" за підтримки "Росатому", а прем'єр-міністр Віктор Орбан пообіцяв заблокувати будь-які санкції проти цього сектору.
Якщо не зараз, то коли?
Хоча в короткостроковій перспективі Росія не демонструє ознак вичерпання коштів, необхідних для закупівлі зброї та виплати зарплат військовим, експерти зазначають, що навряд чи вона зможе залишатися в такому військовому становищі вічно. Це означає, що конфлікт дедалі більше перетворюється на жорстоку війну на виснаження між здатністю Москви продовжувати воювати і здатністю Заходу підтримувати Україну.
"Оскільки політичні розбіжності та економічні проблеми перешкоджають деяким заходам, які могли б мати найбільший вплив на здатність Москви вести війну, останній раунд санкцій, швидше за все, не стане чимось більшим, ніж символічним жестом на відзначення двох років смертей і руйнувань в Україні", — пише Politico.
Однак Брюссель пообіцяв негайно розпочати роботу над 14-м пакетом санкцій, який, як дехто сподівається, може стати більш жорстким — особливо якщо лідери ЄС зможуть повторити свою стратегію, спрямовану на те, щоб змусити Угорщину відступити від своєї опозиції до ключових кроків, спрямованих на допомогу Києву. Чиновникам доведеться переконувати насторожену громадськість у тому, що будь-які санкції не позначаться на їхніх кишенях.
"ЄС пообіцяв зробити все можливе, щоб допомогти Україні перемогти у війні, і, безумовно, існують варіанти закручування гайок", — сказав один європейський дипломат.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google