ЗАКОНОТВОРЧА КРИЗА ЖАНРУ

Березень на українському ринку нафтопродуктів не розбудив від зимової сплячки попит, зате донезмоги «розтопив» ціни, перетворив струмочки експортних нафтопродуктів на ріки і запам’ятався законодавчими хуртовинами. У результаті, аграрії, як і в попередні роки, не змогли скористатися пільгами, прийнятими «під себе». Не вдалася і спроба «пофарбувати» аграріїв та імпортерів нафтопродуктів в один колір — у Кабміні на цей випадок не знайшлося дальтоніків.

Немає лиха без добра. Виробники солярки, розуміючи, що порятунок потопаючих у їх же руках, стали шукати нові можливості конкурувати по ціні з імпортерами. Споживачі ж, включаючи селян, задовольняються екстремально низькими цінами на нафтопродукти.

Закон і законники

Доцільність запровадження пільг для імпортерів дизпалива не можуть пояснити ні аграрії, ні народні депутати. Як повідомив «ДТ» Олег Юхновський, заступник голови парламентського Комітету з питань аграрної політики й земельних відносин, «Закон про підтримку сільгоспвиробників, у частині скасування пільг на імпорт дизпалива, є досить декларативним, а передбачені в ньому заходи є жорстко адміністративними, а не ринковими. Аграрії від нього особливо не виграють».

Питанням «хто ж виграє?» Рада мучилася весь березень, так і не знайшовши відповіді. Подані Валерієм Альошиним зміни до Закону «Про стимулювання розвитку сільського господарства на 2001—2004 роки», котрі мали вирівняти податкову базу для виробників й імпортерів, із тріском провалилися. Як вважають «депутати-нафтовики», зокрема Михайло Ковалко й Олександр Гудима, провалилися з вини представляючого. У той же час «на ура» було прийнято закон, що обкладає акцизним збором нафтопродукти, вироблені на вітчизняних НПЗ із давальницької нафти. Себто положення, що служать вирівнюванню прав виробників й імпортерів, успішно провалюються, а ті, що підтримують імпортерів через подорожчання українського пального, — успішно проходять.

Найближчим часом законодавці збираються розглянути касовий метод оплати податків при імпорті нафтопродуктів. Торік, за даними Держмитслужби, завдяки застосуванню цієї схеми оплати, сума нарахованих, але не сплачених у держбюджет, податків перевищила 884. млн. грн. Це і є ціною чергових пільг для імпортерів.

У Кабміні вважають, що сплачувати податки мають і НПЗ, й імпортери готових нафтопродуктів, тому на початку квітня уряд подасть власний варіант законопроекту, що передбачає скасування пільг.

Поставки й потреби

Аграрії підрахували, що для успішного виконання програми «Зерно-2001», точніше, її першої, посівної, частини, їм достатньо 1069 тис. тонн дизпалива і 570 тис. тонн бензину. Але ці цифри завищено апріорі: за даними Мінекономіки, використання нафтопродуктів аграріями в період посівної склало 1999 року — 252 тис. тонн бензину і 702 тис. тонн солярки, 2000-го — 143 і 489 тис. тонн відповідно.

Виходить, що апетити аграріїв удвічі більші, аніж галузь може переварити. Різницю між фактичним і плановим обсягом споживання в АПК пояснили тим, що не завжди вдається засіяти необхідні площі. Напевно, таке пояснення може влаштувати лише самого міністра. З початку січня по 27 березня вітчизняні НПЗ виробили понад 600 тис. тонн дизпалива і 400 тис. тонн бензину. НПЗ вже видали весь реально необхідний селянам обсяг пального і продовжують стабільно працювати. «Можна стверджувати, що сільгоспвиробники будуть забезпечені ПММ цього року повністю. Очевидно, що ніякі додаткові стимулюючі імпорт заходи не потрібні. Взагалі, надаючи пільги, ми підтримуємо імпортерів, а не підприємства АПК. Набагато розумніше було б запровадити прямі дотації конкретним фермерам або КСП із тієї частини грошей, що збираються за рахунок акцизного збору, сплаченого з нафтопродуктів. Тоді ми, принаймні, кредитували б того, кому це дійсно потрібно», — вважає Світлана Ніфонтова, заступник начальника управління, начальник відділу нафти й газу Мінекономіки України.

Фактично з цим погоджується Валентин Яковенко, заступник міністра аграрної політики України: «Сьогодні сільгоспвиробники забезпечені ПММ «під зав’язку» і ціни на пальне нас влаштовують». Логічно запитати: кому ж потрібний дешевий імпорт солярки?

Ціни й аукціони

Цінова динаміка, як і обсяги поставок, не може не влаштовувати селян. З 27 лютого по 27 березня вартість усіх видів нафтопродуктів у всіх сегментах ринку й у всіх регіонах знизилася. У середньому опті падіння цін склало на ДП 6—10%, на А-76 4—7%, на АІ-92 6—8%, АІ-95 4—7%.

Стрімкіше знижувалися ціни в Дніпропетровській, Київській, Львівській, Чернігівській, Харківській, Донецькій і Кіровоградській областях та Криму; уповільненими темпами — у Луганській, Одеській, Полтавській, Миколаївській і Херсонській областях. У другій половині березня дрібнооптовий сегмент торгівлі паливом повторив тенденцію середньооптового. На сьогодні лише власники АЗС тримають ціну і роблять вигляд, що на ринку нічого не відбувається.

«Ціна в 1600—1620 грн. за тонну дизпалива, що склалася сьогодні на ринку, є мінімальною за останній рік», — підсумовує С.Ніфонтова. Достаток дешевих нафтопродуктів в оптовій пропозиції деякі фахівці пов’язують із можливим збільшенням імпортних поставок із використанням схем уникнення податків.

Показовим є досвід аукціонів з продажу нафтопродуктів, який сьогодні залишається єдиним прозорим механізмом ціноутворення, де як на долоні видно всі хвороби ринку. У березні кількість покупців на аукціонах «ТНК-Україна» збільшувалися швидше, аніж обсяги нафтопродуктів, що продавалися: на семи аукціонах 242 покупці придбали 67 тис. тонн бензину і 39 тис. тонн дизпалива. Як вважають спеціалісти УМВБ, якби сільгоспвиробники прийшли на аукціони, то й обсяги продажів зростали б стрімко. Валентин Яковенко вважає, що «КСП і фермери не можуть брати участь в аукціонах з продажу нафтопродуктів, бо їм потрібні маленькі партії пального обсягом у 150—200 тонн, не більше». Олег Андронов, голова ради директорів УМВБ парирує: «Мінімальна партія нафтопродукту, що продається на аукціоні, становить 110 тонн. Нафтопродукти в цьому обсязі може придбати будь-хто з бажаючих».

Виробники й події

Виробники в березні не знизили обсяги переробки нафти і збільшили експорт готових нафтопродуктів. У лютому експортувалося переважно лисичанське й одеське пальне; експорт склав 49,1 тис. тонн бензину і 159,5 тис. тонн дизпалива. У березневій нафтопереробці було відзначено чотири яскраві події. Перша — нарешті стали до ладу всі НПЗ, причому на «Галичину» вперше нинішнього року було поставлено нафту з Росії.

По-друге, узгоджено деталі створення СП на базі «Укрнафти» й «Укртатнафти», що наблизило створення першої української вертикально-інтегрованої компанії. Як наголосив із цього приводу Олександр Шлапак, заступник міністра економіки України, «ми підтримуємо цей проект за однієї умови — що установка, на якій перероблятиметься українська нафта, повністю перейде під вплив «Укрнафти». Домовленість для початку була саме такою. Поки йдеться про обмежений обсяг переробки, а решта обсягу нафти, як і отримані нафтопродукти, продаватиметься на аукціонах».

По-третє, «ТНК-Україна» зуміла одержати синдикований кредит від WestDeutsche Landesbank у 50 млн. дол. Остання подія є, м’яко кажучи, незвичною, бо «ЛиНОС» досі залишається боржником WestDeutsche Landesbank і кредитну лінію відкрито без гарантій українського уряду. Як повідомив «ДТ» Олег Тихолюк, фінансовий директор «ТНК-Україна»: «Ми маємо намір залучити до кредитування нашої роботи в Україні не лише іноземні, а й українські банки, із якими в нас уже йде повсякденна робота й активні переговори. Серед них «Аваль», Укрсоцбанк, Укрексімбанк, «Приватбанк», «Альфа-банк» і деякі інші. Загальна сума необхідних під різні програми кредитних ресурсів оцінюється нами в 100 млн. дол., що залежатиме від стану ринку і його потреби в нафтопродуктах, вироблених на «ЛиНОСі».

По-четверте, закінчено ремонтні роботи на «ЛУКОЙЛ—Одеському НПЗ», що дозволить довести переробку нафти до 200 тис. тонн на місяць. За даними прес-служби Одеського НПЗ, на 15 березня в реконструкцію вкладено 967 тис. дол. із 1,45 млн. дол. виділених коштів.