Як житло "з'їдає" газ і як це побороти

Чому важливо фінансувати енергоефективність і де взяти на це кошти?

Україні вдалося значно послабити вплив РФ на свої внутрішні газові справи. Але потреба імпортувати близько 50% газу залишає нашу країну залежною від потрясінь на зовнішніх енергоринках. Навіть закріпившись як покупець на європейських газових ринках, Україна не застрахована від того, що умовно "зайві" обсяги газу в Європі раптом стануть недоступними через стрімке зростання внутрішнього попиту в країнах ЄС, введення в дію російських "потоків" або ж санкцій на поставки російських енергоресурсів до ЄС. На останнє Євросоюз навряд чи наважиться. Виведення з'єднувального з "Північним потоком" газопроводу OPAL з-під дії Третього енергопакета - красномовне тому свідчення. Це не зменшує газозалежності України. Ще й тому, що за відсутності коректного обліку достеменно ніхто не знає, наскільки ефективно ми використовуємо газ і теплоенергію.

Для країни стратегічно важливо позбутися залежності від імпорту газу. Як? Або менше його споживати, або більше видобувати. Питання значного нарощування власного видобутку є грою "в довгу" на 15–20 років. Наразі ж украй важливо зрозуміти, як ми використовуємо такий дорогий в усіх сенсах імпортований і видобутий в Україні газ?

При цьому енергоємність ВВП України майже учетверо вища за середньоєвропейський показник. За результатами 2014–2015 рр. населення є найбільшим окремим споживачем газу в Україні, на яке припадає близько 50% від загального обсягу і яке переважно використовує його для обігріву власних домівок (45% від загального обсягу). До того ж 60% із 18 млрд кубометрів, що спалюють для обігріву домівок (як приватних будинків, так і багатоповерхівок через системи централізованого опалення), втрачається через неефективні котли, зношені теплотраси та вкрай погану термоізоляцію будинків, а також недостатню ізоляцію стін, вікон, дахів і будинкових дверей. Тому саме населенню доведеться взяти на себе основний фінансовий тягар інвестицій в енергозбереження у житловому секторі.

Ціни вже стимулюють "утеплюватись", але де взяти кошти?

Після травневого стрімкого зростання тарифів населення отримало чіткий сигнал до зміни підходів щодо оплати за житлово-комунальні послуги (ЖКП). У всій красі тарифи запрацюють уже цього місяця, коли кожне домогосподарство почне оплачувати вартість опалення - левову частку витрат на ЖКП. Оскільки навіть перед підняттям тарифів близько половини українських домогосподарств витрачало на ЖКП від 10 до 30% свого сімейного доходу. Про це свідчать результати соціологічного дослідження "Ставлення населення України до енергозбереження", проведеного у червні-серпні 2015 р. Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Національного екологічного центру України за підтримки представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні.

Більшість респондентів вважають, що кожне домогосподарство має сплачувати повну вартість ЖКП, і що впровадження енергозберігаючих технологій допоможе знизити їхню вартість. Водночас майже 90% опитаних зауважують, що на впровадження енергозберігаючих технологій не вистачає власних коштів, бо енергозбереження є досить дорогим.

Інше соціологічне опитування, проведене ще раніше, влітку 2014 р., у рамках проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа", показало, що 93% респондентів готові вкладати кошти у покращення енергоефективності власного житла. Однак 52% з опитаних відповіли, що робитимуть це лише за умови наявності державної підтримки на принципах співфінансування. Відповідно до вищенаведеного дослідження Національного екоцентру України, 86% опитаних дотримуються думки, що саме центральні та місцеві органи влади повинні взяти на себе відповідальність за розробку і впровадження програм енергозбереження для домогосподарств.

Отже, успіх кампанії з енергетичної модернізації житлового сектору в Україні дуже залежить від наявності працюючих державних програм співфінансування.

Перший досвід "теплої" підтримки населення: високий попит, брак коштів і системності

У жовтні 2014 р. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності) задіяло першу системну програму співфінансування заходів з енергоефективності для населення - програму "Теплі кредити". Вона передбачає досить простий механізм співфінансування для домогосподарств у вигляді отримання цільової позики на придбання енергоефективних матеріалів та обладнання в одному з трьох державних банків: Ощадбанку, Укргазбанку чи Укрексімбанку. Програма включає компенсацію з боку держави частини цього кредиту - від 20 до 40%. Відсоток держкомпенсації залежить від типу позичальника (приватні чи юридичні особи, а саме - ОСББ чи житлово-будівельні кооперативи, ЖБК) і типу інвестицій (заміна газових котлів у приватному секторі на альтернативні, що не використовують газу та електроенергії як джерела енергії).

Важливим нововведенням стало залучення місцевих органів влади до ще більшого здешевлення вартості позик у вигляді додаткового відшкодування частини відсотків/тіла кредиту за рахунок коштів місцевих бюджетів. Наразі Держенергоефективності підписало близько 200 таких програм, у результаті чого майже 100 муніципалітетів уже почали фінансувати додаткове відшкодування вартості кредитів позичальникам (зокрема відсотків за позиками, які сьогодні становлять 20–25% річних для різних категорій позичальників).

Завдяки простоті оформлення та привабливості вартості позик для споживачів ця програма швидко набула популярності серед населення, особливо серед власників приватних будинків. Адже кумулятивна компенсація від держави та місцевої влади зазвичай досягає 45% від вартості позики.

За час дії програми, з жовтня 2014-го по жовтень 2016 р., Держенергоефективності видало через уповноважені банки "теплих кредитів" 170 тис. українських домогосподарств на суму близько 2,5 млрд грн і виплатило компенсацій на суму понад 1 млрд грн. Програма стала такою популярною, що попит на кредити (кількість поданих заявок) перевищив розмір наданого фінансування майже у 30 разів упродовж другої половини 2016-го.

Однак зростаючий попит на "теплі кредити" призвів до традиційної проблеми будь-яких починань, що їх реалізує держава, - браку бюджетного фінансування. За інформацією Держенергоефективності, у держбюджеті-2016 на відшкодування за "теплими кредитами" було передбачено 893,8 млн грн, або втричі більше, ніж 2015-го. Однак і цього недостатньо, щоб профінансувати таку масштабну активність, як кредитування енергозбереження в країні із 15 млн домогосподарств. У результаті
6 липня 2016 р. кошти на відшкодування фізичним особам, що брали позики на утеплення будинків і заміну газових котлів, закінчилися, і агентство було змушене припинити видавати нові позики.

Після трьох місяців бюрократичної тяганини додаткового фінансування держава так і не виділила. Відбувся лише перерозподіл наявних коштів від ОСББ/ЖБК (які не було використано повною мірою) до фізосіб-позичальників. Це дало змогу відновити дію програми для останніх протягом жовтня.

Проблема нестачі фінансування програми "теплих кредитів" на наступний рік залишається. У проекті держбюджету-2017 фінансування заходів з енергоефективності та енергозбереження поки що не передбачене взагалі. За словами представників Держенергоефективності, для фінансування "теплих кредитів" наступного року необхідно щонайменше
1,9 млрд грн.

Мінфін мотивує виключення цих видатків з проекту бюджету браком коштів, а також необхідністю профінансувати 800 млн грн внеску держави у створення Фонду енергоефективності в 2017 р, ідею якого презентували широкому загалу 18 жовтня. При цьому створення такого фонду ще має пройти шлях від першого голосування у Верховній Раді до першого виданого кредиту. А брак коштів для "теплих кредитів" виникне вже на початку року.

Іншою проблемою програми Держенергоефективності є низька активність колективних позичальників - ОСББ і ЖБК. Незважаючи на більший відсоток відшкодування за "теплим кредитом" для цієї категорії позичальників - від 40 до 70% (для субсидіантів) - порівняно з фізособами, учасниками програми стали лише 361 ОСББ, що залучили тільки 37,5 млн грн (1,5% від загального обсягу).

Хоча починаючи з серпня ОСББ і активізувалися, збільшивши свою участь на 50%, але стало очевидно, що колективні об'єднання співвласників важче зважуються на участь у кредитних програмах через складнішу процедуру отримання кредиту та необхідність довгого "вмовляння" мешканців узяти кредит. Залучення ж багатоквартирних будинків до програми "теплих кредитів", за даними вибіркового дослідження Держенергоефективності, дає можливість їхнім мешканцям знизити суму платежів за ЖКП практично вдвічі, отримати комфортніші умови життя та підвищити вартість квартир на ринку.

Однак, крім таких пілотних ідей, держагентство не має дієвого механізму і процедури верифікації отриманих результатів (енергетичний аудит/сертифікація) - якої економії енергоресурсів досягнуто, скільки коштів витрачається на оплату ЖКП і субсидій? Тому сьогодні складно сказати, наскільки саме програма "теплих кредитів" допомагає її користувачам заощаджувати кошти, і яким є її ефект у масштабі країни. А позичальник, беручи кошти на утеплення, не може розраховувати на технічну підтримку для обрання найоптимальнішого варіанта з урахуванням індивідуальних особливостей будинку, а також офіційно підтвердити вищий клас енергоефективності.

IQ Energy від ЄБРР: новачок із серйозними намірами

До активізації держпрограми "теплих кредитів" активність донорів і міжнародних фінансових організацій (МФО) у сфері енергоефективності обмежувалася невеликими пілотними проектами, які хоч і були успішними, проте не мали достатнього ефекту на рівні країни. Програма ЄБРР під назвою IQ Energy стала першим проектом МФО на ринку енергоефективності, в який планують вкласти близько 2,5 млрд грн і який може перетворитися на повноцінну платформу із співфінансування енергоефективних проектів у житловому секторі України.

Проект офіційно почав діяти у квітні 2016 р., і на сьогодні відбувається розгортання відповідної інфраструктури. Так, IQ Energy уже налагодив співпрацю з трьома комерційними банками - Укрсиббанком, "ОТП Банком" і Мегабанком, в яких позичальники - фізичні особи можуть узяти позики орієнтовно під 20% річних та отримати 20% компенсації тіла кредиту за рахунок коштів програми. Однак є умова - досягнута економія енергії повинна становити 20% і більше від початкового рівня. Планується також підтримка ОСББ, які можуть отримувати компенсацію у розмірі 25–35% від вартості проекту енергомодернізації будинку без обмежень за максимальним розміром кредиту.

Сильний бік програми - наявність технічної допомоги проектам ОСББ від консультантів проекту. Вони зможуть допомогти сформувати найоптимальніший пакет енергоефективних заходів, оцінити їх ефективність, а також розрахувати можливу економію енергії та скорочення викидів СО₂. Також корисним продуктом цієї програми є калькулятор енергоефективності, з допомогою якого можна попередньо оцінити необхідний обсяг інвестицій залежно від типу будинку і потенційну економію на оплаті житлово-комунальних послуг.

Фонд енергоефективності: загальнонаціональний проект із багатьма запитаннями

Концепцію створення Фонду енергоефективності було офіційно представлено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в червні 2016 р. Ця нова структура повинна спеціалізуватися лише на наданні співфінансування з населенням у заходи з підвищення енергоефективності за зразком апробованих моделей Східної Європи (наприклад Литви, Польщі) і зможе ефективно масштабувати державну підтримку енергоефективності на всю територію країни.

18 жовтня Мінрегіонбуд презентував проект закону про Фонд енергоефективності. Ухвалення законопроекту очікують до кінця 2016 р. Фонд має почати роботу у квітні 2017-го. Його контролюватиме незалежна наглядова рада з представників українського уряду та міжнародних партнерів. Капітал фонду буде сформовано за рахунок внеску України у розмірі 1,29 млрд грн з держбюджету та 0,75 млрд грн коштів міжнародних донорів. Упродовж наступних п'яти років Фонд енергоефективності може отримати 16,5 млрд грн бюджетного фінансування, в основному за рахунок зекономлених коштів на виплату житлово-комунальних субсидій. Ще 5 млрд грн можуть бути надані міжнародними фінансовими організаціями.

Важливою відмінністю фонду від нині існуючих "теплих кредитів" стане наявність Технічного офісу, який надаватиме підтримку проектам, організовуватиме перевірки та технічний аудит. Також офіс прораховуватиме типові проекти енергомодернізації будинків і фінансові продукти фонду (гранти та кредити), що будуть розповсюджуватися через центри надання адміністративних послуг і державні банки.

Успіх цього великого проекту допоможе заощаджувати близько 1,5 млрд кубометрів газу і скорочувати субсидії на житлово-комунальні послуги на 5 млрд грн щороку, а також сприятиме розгортанню нового ринку з надання послуг у сфері енергоефективності із 75 тис. нових робочих місць.

З мінусів - структура нового фонду буде достатньо громіздкою, враховуючи намір створити механізм управління із залученням міжнародних донорів і розбудувати досить складну структуру Технічного офісу. Це може значно уповільнити початок роботи фонду. Основним механізмом його фінансування має стати економія на виплаті з бюджету житлово-комунальних субсидій (які можуть сягнути 70–80 млрд грн уже цього опалювального сезону) та переспрямування її на потреби фонду.

Однак досі не визначено, яким чином стимулювати домогосподарства-отримувачів субсидій на сплату ЖКП до участі у програмах фонду. Найкращим варіантом є повна монетизація цієї субсидії. Проте політичного компромісу щодо неї досі не досягнуто, що також може уповільнити початок роботи фонду наступного року.

Варто наголосити, що успішний запуск роботи фонду залежатиме від швидкості та якості необхідних змін до національного законодавства і надання гарантій з боку України міжнародним донорам. У разі вдалого старту фонд має всі шанси стати єдиною масштабною державною програмою з енергоефективності у житловому секторі України і стимулювати необхідні інвестиції в оновлення вітчизняного житлового фонду.

Про автора

Дмитро Науменко

Спеціалізується на наданні консалтингових послуг з питань політики у сфері енергетики (ринки природного газу, електроенергії, вугілля та відновлюваної енергетики), енергоефективності та зміни клімату для політиків найвищого рівня в Україні та ЄС. Має досвід участі в проектах міжнародної технічної допомоги в Україні, проведенні соціологічних досліджень, оцінці вартості компаній і фінансовому моделюванні.

Обіймає посаду старшого аналітика в ГО "Український центр європейської політики" (проект - інформаційна кампанія "Сильніші разом!"). Раніше працював старшим науковим співробітником в Інституті економічних досліджень і політичних консультацій (Київ, Україна), дослідником в аналітичному центрі Bruegel (Брюссель, Бельгія) і фінансовим аналітиком у компанії по управлінню активами "КІНТО" (Київ, Україна). Отримав диплом магістра з фінансів у Київському національному економічному університеті та диплом бакалавра з фінансів (з відзнакою) у Національному аграрному університеті (Київ).