Як купують президентів

Політичні ігрища навколо Угоди про асоціацію з Євросоюзом доведено до небаченого градуса. При цьому сторони забувають, що остаточний крах багаторічного процесу спричинить втрати з обох сторін, які не порівняти з тим негативом, який може мати місце у разі підписання. І основними з них будуть зміна правлячих персон у Києві і крах усієї східної політики ЄС. Виграє від цього лише третій учасник, незримо присутній у двосторонніх відносинах і відомий як монопольний постачальник леткої вуглеводневої сировини зі Сходу.

Газова кухня без кордонів

Захопившись геополітичною грою, нинішня влада не помічає або вдає, що не бачить масштабного плану захоплення газового ринку та енергетичної інфраструктури України. Власне, експансія розпочалася ще у 2002 р. з уже призабутої та неоковирної схеми "Юрал Транс Газ" та ідеї консорціуму з управління ГТС, продовжилася в 2004 р. із появою юридично відшліфованої схеми "РосУкрЕнерго" (РУЕ), зміцнилася в 2006-му через "Укргаз-Енерго" (УГЕ) та у 2009-му через асиметричні газові контракти. Кремль за сприяння українських газових ділків, рентоспрямованих політиків і корумпованих чиновників створив механізм транснаціональної газової корупції, що функціонує, як швейцарський годинник із кантону Цуг.

Використовуючи непомірне прагнення до надприбутків української олігархії, російська сторона руками українських суб'єктів завдала потужного фінансового удару по "Нафтогазу", майстерно використавши процедури Стокгольмського арбітражу, і посприяла відбору спочатку 12 млрд кубометрів через позов РУЕ, а зараз до цих обсягів додаються ще й 5 млрд кубометрів за "квотою" УГЕ. Тому не дивно, що активи GDF, які у 2009 р. оцінювалися Dragon Capital у 354 млн дол., через кілька років уже становили 2,25 млрд дол., а за підсумками поточного року, ймовірно, наблизяться до чотиримільярдної позначки. Результат, достойний пильного ока компетентних органів, а не книги рекордів Гіннесса. Паралельним курсом рухаються і "придворні младореформатори" через "уповноваженого" бізнесмена Курченка, який швидко засвоїв практику примноження доходів. Але провідний газовий бізнесмен Д.Фірташ цікавить "Газпром" куди більше, адже це партнерство вже пройшло випробування часом.

Що ж далі?

Події, що відбуваються, викликають відчуття дежавю газових і політичних пристрастей липня 2004 р. Комплексний аналіз ланцюжка подій: створення компанії "РосУкрЕнерго" 22 липня - зустріч Кучми з Путіним в Ялті 26 липня - підписання контракту "Нафтогаз"-РУЕ в офісі "Газпрому" у Москві 29 липня - свідчить про те, що відбувся не лише upgrade схеми газової торгівлі з урахуванням інтересів політичних і бізнесових фігур, а й одночасна корекція стратегічних пріоритетів України, її розворот у російський бік.

Тоді протягом місяця було змінено указами одного і того ж президента Л.Кучми (№648/2004 від 15 червня 2004 р. і №800/2004 від 15 липня 2004 р.) стратегічний орієнтир України на членство в НАТО, що містився у Воєнній доктрині. Російський президент у виступі на бізнес-форумі звинуватив західні країни у намаганні перешкодити інтеграції України і Росії та "скомпрометувати" її. І такі само пасажі буквально в останні дні… Нічого не нагадує?

За пару місяців до Вільнюського саміту почастішали рандеву Путін-Янукович, точнісінько так само, як було з Кучмою в 2004 р. За вісім днів "до Вільнюса" Київ робить стратегічний кульбіт імені Азарова. За півтора місяця до саміту, 8 жовтня 2013 р., російський президент повідомив про те, що "Газпром" допоміг "українським друзям" з газом по 260 дол. Вигодоотримувач - Ostchem Holding. Останні обіцянки Росії про зниження ціни на газ - також лише приватним покупцям з групи Фірташа. А ті вже продаватимуть на власний розсуд в Україні чи за кордон, де можна більше заробити. А прибуток гіпотетично стане верхівкою корупційного айсберга, якою опосередковано кремлівські газократи пропонують заплатити за політичне рішення щодо відмови від Угоди про асоціацію України з ЄС.

Пропозиції завжди адресовувалися особам з реальною владою в Україні, якими в різний час були Кучма, Ющенко, Тимошенко, а тепер В.Янукович. Дечим, ймовірно, можуть винагородити за вірну службу і персонажів групи Фірташ-Бойко. Проте ляльководи Путін і Міллер, що полюбляють інтерактивну гру під назвою "розведення українських кроликів на газу", з легкістю запропонують ці гроші будь-якому "щирому другові" Росії, як тільки виникне нагода усунути тих, хто тимчасово має владу в Україні.

Куди там ЄС з його смішними фінансовими пропозиціями, тим більше, що з них нічого не відхопиш. А тут величезна спокуса зібрати непоганий передвиборний фонд лише за маленьке рішення...

Але через одне це рішення все напрацьоване на європейському напрямку може бути втрачене. І не тільки в сенсі газових відносин. А цілком і повністю. Це вже відбулося на сусідньому шматку "митної території", якою ще по інерції дозволяють керувати білоруському "бацьку". І тут жодні домовленості з Кремлем не допоможуть, як не допомогли вони у Харкові у 2010 р. Хоч би що говорили українські урядовці й президент, РФ не робитиме знижки у ціні на газ лише за сам факт ухилення від підписання Угоди про асоціацію з ЄС через незаконне в своїй основі рішення Кабміну. Про це свідчить той факт, що всі офіційні переговори відкладено на період після 29 листопада. Українська сторона наперед потрапляє у невигідне становище, адже робить крок, який не залишить інших варіантів, окрім повної капітуляції перед Росією.

Після 29 листопада російська сторона розвіє ілюзії Києва, пред'явивши пакет вимог до виконання. Нескладно передбачити, якими вони будуть:

1. Передача контролю над ГТС і ПСГ, як мінімум через двосторонній консорціум з безроздільним пануванням газпромівських менеджерів.

2. Допуск "Газпрому" через дочірню структуру на внутрішній газовий ринок.

3. Формування єдиного балансу газу.

4. Вихід України з Договору про заснування Енергетичного співтовариства.

5. Припинення проектів розробки нетрадиційних покладів газу і приборкання надто спритних європейських партнерів (спосіб знайдеться).

При цьому "Газпром" обов'язково пригадає про свої необґрунтовані претензії за
2012 р. (і вже промайнуло 7 млрд дол.), і українська сторона не отримає такого бажаного "кешу" за здачу ГТС. Розрекламовані урядом цінові поступки також буде надано лише у разі пропозиції інших, усе ще привабливих активів в енергетичному та інших промислових секторах.

Активні прихильники "газової і не тільки" дружби з РФ позбудуться свого виняткового статусу і стануть непотрібними. У кращому разі їм буде запропоновано невелику компенсацію за передачу їх активів у російські руки. Український енергосектор буде повністю інтегрований у російський, що пересуне під самий східний кордон ЄС сіру зону, з подальшим дестабілізуючим впливом на Центральну Європу.

Проте результат описаної тут "гри в наперстки", до речі, непередбачуваний, в першу чергу для ляльководів. Так, схема РУЕ, що була задумана як годівниця до 2028 р., зламалася через п'ять років зусиллями однієї "газової леді" та опором нового туркменського президента. Інший президент України відновив стратегічну орієнтацію країни на НАТО та ЄС. Газові схеми Кремля вже "перемололи" двох українських президентів і одного прем'єра. Не виключено, що вони перемелють і чинного володаря Межигір'я, якщо буде сказано однозначне "ні" європейському курсу.