Вигідний захист

Разом із календарним літом закінчилася дія знижених ставок акцизного збору на бензин і дизельне паливо, які уряд мусив знизити під тиском світових цін на нафту у квітні цього року. Однак державі потрібні гроші на інфраструктурні проекти в рамках підготовки до Євро-2012, а паливні податки згідно з бюджетними документами саме й покликані піти на ці потреби.

Необхідність гнучкого реагування на виклики світового ринку спровокувала сутичку урядових важковаговиків, а вересневе повернення до старих ставок і очікуване зростання цін підключили до цієї дискусії і широкі маси громадськості, а точніше, звичайних споживачів палива на бензоколонках. Окрім цінових перспектив, останніх уже замучило питання якості нафтопродуктів, навіть приблизна відповідь на яке чомусь узагалі не звучить в урядових коридорах - там усіх цікавлять тільки ціни й податки. Тим часом дивує не це, а нерозуміння чиновниками того очевидного факту, що вирішення актуального питання якості пального вигідне насамперед їм самим: ліквідація тіньової частини ринку може збільшити надходження паливних акцизів на мільярдні суми.

Важливість тези про значущість паливних податків було підкреслено квітневою історією з їхнім зниженням. Ініціатором цього кроку був глава Міненерговугільпрому Юрій Бойко. До кінця першого кварталу 2011-го міністр фактично змушений був визнати, що цінова напруженість на ринку виникла з об’єктивних причин, а не через спекуляції нафтотрейдерів. Особливо це стало очевидно після того, як не набуло чинності, м’яко кажучи, неоднозначне рішення Антимонопольного комітету з більш як 100-мільйонним штрафом на неугодні мережі АЗС (сьогодні вони оскаржують його в судах). У результаті профільне міністерство було змушене прислухатися до рекомендацій експертів, а також врахувати світовий досвід регулювання цін шляхом зниження податків.

Слід зазначити, що цей крок минулої весни мусили зробити уряди кількох держав, де фіскальне навантаження на паливо особливо велике. З останніх прикладів можна навести Таїланд. Там нещодавно повністю скасували акцизи на нафтопродукти, що, правда, призвело до ажіотажу та зникнення палива на АЗС, а супротивники цього заходу назвали його популістським, таким, що не має довгострокового економічного ефекту.

Були аналогічні думки і в Україні. Головним опонентом ініціаторів зниження податків на нафтопродукти у квітні виступив віце-прем’єр Борис Колесніков. Зрозуміти куратора Євро-2012 нескладно, адже «бензинові» податки - це голов­не джерело фінансування дорожнього будівництва в рамках підготовки до чемпіонату. У квітні проблему з віце-прем’єром залагодили, компенсувавши випадаючий «акцизний» мільярд гривень у другому кварталі з інших фондів. Але влітку, коли Ю.Бойко укотре запропонував пролонгувати дію низьких ставок акцизу вже до кінця року (відповідні зміни до Податкового кодексу було внесено депутатом від ПР І.Горіною), це наразилося на серйозний опір. У якийсь момент пропозиції Горіної взагалі проігнорували, однак за студентською традицією (у ніч перед останнім сесійним днем) дію знижених ставок подовжили, але не до кінця року, а до кінця літа.

Слід також зазначити, що висловлювання Колеснікова про нібито даремність зниження податків на паливо не зовсім справедливі. Так, зниження цін на бензин і дизпаливо споживач не побачив, але насправді його ніхто й не очікував. Цього й не могло бути за рекордної ціни на нафту на рівні 125 дол./бар. і чотиримісячного пресингу на роздрібні мережі. У результаті цього неформального держрегулювання (законодавчо така функція держави не передбачена) станом на кінець серпня збитки змогли перекрити лише деякі провідні гравці нафторинку. Найлояльніші ж до понятійних прохань українських чиновників і, відповідно, найбільш постраждалі, такі як «Лукойл-Україна», сподіваються вийти в нуль під кінець року, зрозуміло, за відсутності рецидивів держрегулювання. Квітневий же ефект полягав у тому, що ціни вдалося заморозити, бо якби ні, то ціна на бензин А-95, швидше за все, перевищила б позначку в 11 грн. за літр ще наприкінці квітня.

Рівняння на «Нафтогаз»

Повернення до попередніх, вищих ставок акцизу диктує їх включення у ціну для кінцевого споживача. Зазначимо, що момент для переходу на новий рівень паливних податків досить сприятливий: світові ціни на нафту стабілізувалися на позначці близько 110 дол./бар., у липні-серпні на ринку було сформовано запаси нафтопродуктів, які дадуть можливість розтягнути перехідний період приблизно на місяць. Тому руху цін на бензин раніше 20 вересня навряд чи варто очікувати.

Що стосується можливого цінового коригування, то тут думки експертів і учасників ринку дещо різняться. В абсолютних величинах збільшення акцизів на бензин становить 50 коп./л, на дизпаливо - у межах 20 коп./л. Аналіз ситуації показує, що для цін на ДП акцизні зміни взагалі можуть залишитися непоміченими. Залежно від ситуації на зовнішньому ринку до кінця вересня підвищені акцизи можуть бути компенсовані за рахунок маржі АЗС. У свою чергу, бензинам поглинути збільшену на 50 коп./л податкову складову буде не так просто. Швидше за все, за результатом у вересні власники АЗС розділять зростаючі податкові вимоги зі споживачем у пропорції, близькій до паритету, тож зростання цін може обмежитися 20-30 коп./л.

Таким чином, ціни на дизпаливо до кінця вересня, швидше за все, перебуватимуть на рівні, близькому до нинішнього (9,60-9,80 грн./л), а на марку А-95 - у діапазоні 10,40-10,70 грн./л. Знову ж таки, будемо стежити за світовими котируваннями.

Є в цій ситуації також інший орієнтир. Зростання акцизів, отже, і цін дуже вигідне… «Нафтогазу України». За оцінними даними (точних НАК чомусь не оголошує), у держкомпанії на балансі перебуває близько 100 тис. тонн світлих нафтопродуктів, які вона виробила на Лисичанському НПЗ у рамках формування так званого стабілізаційного фонду нафтопродуктів. Компанія виставляє ці обсяги на відкриті аукціони, і, відповідно, заявлені нею ціни можна вважати певного роду індикативом. Поки, щоправда, торгівля йде не дуже жваво, що дає змогу вважати ціни НАКу завищеними. Однак при зростанні оптових цін після збільшення акцизів держкомпанія має опинитися «у ринку». Якщо ж брати ціновий рівень, заявлений «Нафтогазом» на останньому аукціоні 31 серпня, - бензин А-95 по 12700 грн./т і ДП по 10200 грн./л, то за середнього залізничного тарифу 250 грн./т і «валової» маржі АЗС на рівні 1 грн./л виходить, що цей продукт на колонці має коштувати 10,77 і 9,70 грн./л відповідно. Загалом «наківську» ціну можна вважати хорошим індикативом для таких розрахунків.

Допоможи собі сам

Чергове збільшення паливних податків і разом з ними цін на АЗС знову виносить на поверхню питання якості палива. Актуальність цієї теми підкріплюється нескінченним потоком публікацій і сюжетів із цього приводу, особливо останнім часом. Поки що проглядається така залежність: що вищі ціни, то гірша якість. Це недивно, бо за цілковитої відсутності контролю якості нафтопродуктів з боку держави протягом останніх трьох років зростає кількість охочих продати за високими цінами щось дешеве, низька ціна якого визначається переважно відсутністю в ній податків. А держава, до слова, є найбільшим вигодонабувачем від продажу нафтопродуктів - частка податків у ціні легально завезеного або виробленого бензину становить близько 35%. Іншими словами, для держави боротьба за якість палива матиме результат насамперед у вигляді збільшення доходів бюджету.

До речі, їх можна оцінити. Розмір тіньового сегмента українські експерти оцінюють аж до 40% ринку, але менш як 25% ніхто не дає. У грошах це близько 3,5 млрд. грн. на рік. Приз, як бачимо, хороший, але особливої боротьби за нього чомусь ніхто не веде. І це при тому, що для перевірок усіх українських АЗС хоча б двічі на рік необхідно всього близько 50 млн. грн. - 1,5% від суми можливого виграшу. Поки що все обмежується нещодавнім виділенням 24 млн. грн. з бюджету на закупівлю пересувних лабораторій. При цьому якось не доводилося нічого чути про те, чи фінансуватиметься їхня подальша робота. А без цього сенсу в цих лабораторіях не більше, ніж у звичайних маршрутках.

Поки що частіше можна почути пропозиції проіндексувати акциз на нафтопродукти на розмір інфляції тощо, що час від часу «долітають» із Кабміну. Зокрема, Мінфін уже досліджує цю ситуацію на предмет подальшого внесення до проекту бюджету на 2012 рік. Зрозуміло, підвищити тарифи для тих, хто платить за будь-яких умов, легше, ніж відловлювати всюдисущих фальсифікаторів і контрабандистів. Але якщо не перейматися контролем якості, то це призведе лише до подальшого збільшення тіньового сектора і, знову ж таки, у найкращому разі - до колишнього рівня збирання податків з палива.