ВЕЛИКИЙ ЕЛЕКТРОШОК ДЛЯ МАЛИХ ОБЛАСТЕЙ

Відключення електроенергії, які проводилися донедавна, встигли стати невід’ємною ознакою життя. Вони дестабілізували роботу ряду галузей економіки, змусили багатьох громадян забувати про блага цивілізації і — головне — посилили напругу в суспільстві. Та це лише наслідок взаємовідносин між різними учасниками електроенергетичного ринку.

Розрахунки за електроенергію всі споживачі здійснюють за ринковими тарифами. Тариф, що враховує рівень оптової ціни, вартість витрат на передачу і постачання електричної енергії та її технічні втрати в мережах, у грудні для споживачів другої категорії досяг 24,3 (4,6 цента) коп. за кВт·год з урахуванням ПДВ. Одночасно з цим тариф для населення є фіксованим і становить 15,6 коп. за 1 кВт·год електроенергії. Для сільських споживачів він ще нижчий — 14,4 коп.) Для сільгоспвиробників також встановлено граничний рівень тарифу — 21,22 коп.

А якщо певним категоріям споживачів електроенергію відпускають зі знижками, то логічно, що постачальним компаніям потрібно відшкодовувати недоотримані кошти. Для індустріальних регіонів розрахунки населення і сільського господарства за спожиту електроенергію не мають принципового значення. Там основний її споживач — великі промислові підприємства, для яких не існує ні фіксованих, ані знижених тарифів.

По-іншому виглядає ситуація у тих обленерго, які постачають електроенергію здебільшого населенню. У багатьох областях, де не сконцентровано велику кількість промислових підприємств, приміром, у Тернопільській, Закарпатській, Чернівецькій, Волинській, Вінницькій та ін., населення, особливо в осінньо-зимовий період, споживає до 50% електроенергії.

У лютому 2001 року НКРЕ ухвалила постанову, за якою сума компенсації втрат обленерго від постачання електроенергії населенню за фіксованим тарифом поставлена у пряму залежність від фактичних обсягів споживання населенням електроенергії (читайте — від фактичної оплати). Але ж енергопостачальні компанії змушені рахуватися з вкрай недосконалою системою обліку споживання електроенергії. А визначити фактичні обсяги спожитої населенням електроенергії — справа досить складна. Практика ж підказує, що розраховуються побутові споживачі лише на 50—60% від загальної кількості спожитої електроенергії. Скажімо, на Тернопіллі лише 47% із 390 тисяч побутових споживачів повністю розрахувалися за «світло». Свідома частина населення розраховується за електроенергію за абонентськими книжками. Показники лічильника люди вказують самостійно. З різних причин оплачують вони лише те «світло», яке, так би мовити, вивели на світло.

Для того, щоб повністю отримати компенсацію постачання за фіксованим тарифом електроенергії населенню, обленерго повинні чітко знати, скільки зафіксовано спожитої електроенергії на лічильниках у побутових споживачів, і на цю кількість виставляти рахунки до сплати. Проте реальність виглядає інакше.

Директор з економічних питань ВАТ «Тернопільобленерго» Людмила Мацко переконує: «Контролери електромереж у районах поки що не мають можливості щомісяця знімати показники лічильників. А оскільки прилади обліку знаходяться у приміщеннях, то непоодинокі випадки, коли перед нашими працівниками господарі просто зачиняють двері... І побутові споживачі оплачують електроенергію за розрахунковими книжками, які заповнюють самостійно, тобто на власний розсуд. Енергопостачальні компанії відображають у звітності лише те споживання електроенергії, за яке проведено розрахунки. Будь-яке інше відображення реалізації і споживання електроенергії без підтверджуючих документів вважається безпідставним...»І тому проблема надання дотацій з боку НКРЕ загострилася.

Стан відшкодування коштів енергопостачальним компаніям може багато що сказати. Лише з березня по жовтень минулого року ВАТ «Тернопільобленерго» недоотримало дотацій на суму близько 13 млн. грн. Оптова ціна електроенергії за цей же період зросла на 25%, знову ж таки — внаслідок недоотриманих дотацій. Бюджет заборгував за пільги і субсидії 3 млн. 865 тис. грн. Тому закономірно, що у обленерго зростають збитки, які за минулий рік перевищили 20 млн. грн.

Внаслідок високої ціни на електроенергію ВАТ «Тернопільобленерго» розраховується з оптовим ринком електроенергії на 75—85%. І це при тому, що рівень оплати споживачів у квітні–жовтні становив 103%. А залежно від стану розрахунків з «Енергоринком» встановлюються ліміти електроенергії для області. Точніше, мала б існувати така взаємозалежність. Але були періоди, коли споживачі, покриваючи борги минулих років (сільське господарство), розраховувалися за електроенергію на 110—120 відсотків. ВАТ «Тернопільобленерго» теж майже не мало поточної заборгованості перед «Енергоринком». Скажімо, у червні воно оплатило 99,4% від необхідних сум. Проте електроенергетичний ліміт області не збільшили.

Керівництво ВАТ «Тернопільобленерго» зверталося до НКРЕ з проханням не застосовувати згадану постанову у порівняно невеликих областях. І обгрунтовувало свою позицію тим, що потрібно насамперед вдосконалити облік електроенергії та активніше впроваджувати програму «Енергозбут у побуті».

Підрахунки показують, що для впорядкування обліку електроенергії в усіх побутових споживачів області, а отже, і для вирішення проблеми визначення фактичних обсягів споживання населенням, необхідно знайти 25 млн. грн. Перспектива ця не така вже й близька. Проте ВАТ «Тернопільобленерго» нещодавно почало впроваджувати нову систему обліку. Вже закуплено понад 1000 електронних лічильників для встановлення в абонентів Тернополя і на об’єктах малого бізнесу. Нововведення полягає в тому, що у кожного абонента буде електронний лічильник, на якому біжучий рядок відображатиме інформацію про споживання електроенергії у квартирі щокілька хвилин. І ця інформація через радіомодем буде надходити на центральний сервер міського району електромереж.

Отож початок у вдосконаленні обліку електроенергії у побуті зроблено. Подальше реформування обліку та контролю споживання електроенергії вимагатиме великих капіталовкладень, які у принципі неможливі без гнучкого регулювання електроенергетичних тарифів і у багатьох випадках приведення їх хоча б до рівня затрат. Та чи варто при цьому забувати про специфіку малих, неіндустріальних регіонів, де основний споживач електроенергії — населення? А нинішні відносини між учасниками енергоринку дуже нагадують гру без правил, в якій потерпають насамперед бідніші області.