У пошуках виходу з енергетичного глухого кута

Осінні холоди вже не за горами. В унісон із прохолодним подихом золотої пори пролунав перший сигнал про загрозу залишитися взимку без «теплих» послуг, тобто без опалення і гарячої води. Центральні ЗМІ дружно сурмили на всю країну, що в киян у квартирах немає гарячої води, тому що через борги столичної компанії «Київенерго» за газ (близько 600 млн. грн.) його подачу відключили практично всім енергоблокам київських ТЕЦ. Проте за кадром залишилася інформація про те, що в аналогічній ситуації перебувають практично всі міста України, адже через борги за газ зупинено всі теплоелектроцентралі країни — Харківську, Лисичанську, Херсонську, Миколаївську та ін.

Прикро, але сталося це в розпал ремонтної кампанії, здійснюваної з метою підготовки обладнання ТЕЦ до осінньо-зимового сезону, тобто до режиму підвищеного навантаження. Коли ТЕЦ не виробляють товару, то й грошей за нього не одержують. Приміром, на Лисичанській ТЕЦ працюють 770 чоловік, але тепер їм немає з чого платити зарплату. Хороші фахівці з енергетики йдуть, а загроза зриву теплопостачання, високий рівень аварійності — залишаються. Ще свіжі в пам’яті спогади про Алчевськ 2006 року, коли через аварію на теплотрасі в 30-градусний мороз мерзли 70 тисяч його жителів.

Варто нагадати, що тепло­електроцентралі — це генеруючі електростанції, які одночасно виробляють і тепло, і електроенергію для великих і малих міст країни. І якщо із зупинкою ТЕЦ дефіцит електрики покриють інші виробники — теплові, гідро- і, переважно, атомні електростанції, то величезну нестачу тепла в міських квартирах не зможуть ліквідувати ні вищезгадані станції, ні звичайні міські котельні, які, до речі, теж працюють на дорогому російському газі (на рік теплокомунальний сектор України спалює близько 13 млрд. кубометрів імпортного газу). Проте теплоелектроцентралі вражають своєю економічною неефективністю. І це не дивно, адже побудовані вони були 50—60 років тому і давно відпрацювали свій проектний ресурс. «У літню пору, коли немає потреби в опаленні, коли різко скорочуються обсяги виробництва на ТЕЦ з метою економії газу, коефіцієнт їхньої корисної дії падає до 20%», — розповідає колишній міністр енергетики Олексій Шеберстов.

Зрозуміло, що решта 80% ідуть на обігрів атмосфери! ТЕЦ не призначені для виробництва лише електроенергії — вони мають виробляти в комплексі тепло й електроенергію. Та через низький рівень завантаження ціна реалізації електроенергії ТЕЦ в оптовий енергоринок України надзвичайно висока: у першій декаді серпня вона перевищила 62,5 коп. — це у 4,5 разу дорожче, ніж електроенергія АЕС, і у 1,7 разу, ніж електрика від ТЕС.

Довідка

Теплоелектростанції (ТЕС) продавали свій товар по 37,1 коп. за кіловат-годину, атомні станції (АЕС) — по 13,9 коп., трохи дорожче обходилася електроенергія гідроелектростанцій (ГЕС) — 14,5 коп. На оптовому енергоринку ціна усереднювалась і становила приблизно 24,7 коп. (такий низький рівень досягається за рахунок того, що половину виробленої електроенергії поставляють АЕС). Потім електроенергію продавали енергопостачальним компаніям (обл­енерго) за регульованим тарифом, а іншим постачальникам — за нерегульованим. У середньому ціна закупівлі в енергоринку на початку серпня становила 29,2 коп. — на базі цієї ціни формується роздрібний тариф для населення і промисловості.

Цілком очевидно, що спонсором дорогих теплоелектроцентралей виступають інші учасники енергоринку — АЕС і ГЕС, які, до речі, самі гостро потребують фінансів на підтримку безпечної роботи обладнання, не кажучи вже про необхідність розвитку галузі. Виникла дилема: відмовитися від неефективних ТЕЦ Україна не зможе, але й продовжувати працювати в такому режимі — це означає ще сильніше затягувати петлю на шиї решти учасників енергоринку. До того ж дотувати доводиться не тільки теплоелектроцентралі, а й теплові електростанції. Їхня рентабельність у період кризи впала до мінус 15—22%. Украй зношене обладнання давно потребує докорінної модернізації, потрібно впроваджувати більш економічні технології. Втім, за роки незалежності про це багато говорили, але нічого не зробили — енергоблоки станцій поступово виходять з ладу. І навіть у період стрімкого зростання навантаження — у 2007 році — Україна на час перетворилася на імпортера електроенергії з Росії, нібито з метою накопичення запасів вугілля на складах ТЕС. Мабуть, зараз настає час розплати за бездіяльність протягом усього періоду незалежності.

Системна економічна криза в країні погіршила і без того складну ситуацію в тепловій та атомній електроенергетиці, якою всерйоз занепокоїлися в уряді. Створена за дорученням прем’єр-міністра робоча група з представників Мінпаливенерго, Мінфіну, Мінекономіки, НКРЕ, ДП «Енергоринок», НАЕК «Енергоатом» та інших дійшла песимістичного висновку. Якщо на урядовому рівні терміново не вжити антикризових заходів, в Україні відбудеться критичне зниження надійності роботи обладнання генеруючих компаній і ліній електропередачі, що загрожує зривом енерго- і теплопостачання всіх галузей української економіки і населення. Однозначно це матиме катастрофічні наслідки для економіки держави.

На краю прірви

З осені минулого року, коли стрімке зростання попиту на електроенергію, яке спостерігалося в Україні останніми роками, раптом змінилося різким гальмуванням, генеруючі компанії були змушені скорочувати виробництво, а отже, впали і доходи. Одночасно знизився і рівень розрахунків за спожиту електроенергію — до 98%, що на 2,1% менше, ніж за аналогічний період 2008 року. Всього за сім місяців споживачам відпущено електричної і теплової енергії на суму 33,6 млрд. грн., проте оплачено тільки 31,2 млрд. грн. Різниця важким тягарем лягла на енергетичні підприємства. Стало вже традицією, що найгірше оплачують енергоспоживання промислові регіони — Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська і Луганська області. Під ударом опинилися всі проекти з модернізації та розвитку деградуючої електроенергетичної галузі.

За офіційними даними Мінпаливенерго, за сім місяців 2009 року електростанції України скоротили виробництво електроенергії на 15,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року (всього за сім місяців вироблено 97 млрд. кВт.год., що на 17,6 млрд. менше, ніж за аналогічний період 2008-го).

В уряді впевнені: від різкого зниження споживання електроенергії найбільше постраждала теплова генерація. Обсяги виробництва ТЕС у першому півріччі скоротилися на 21% порівняно з аналогічним торішнім періодом. Трохи краща ситуація в атомній енергетиці: за січень—липень АЕС виробили майже половину всього обсягу електроенергії — 47,5 млрд. кВт.год, що на 11,8% менше показника минулого року.

Теплові електростанції втрачають обігові кошти, рентабельність стала від’ємною — четвертий квартал поспіль ТЕС працюють збитково. Відсутність коштів не дає змоги вчасно оплачувати придбане у шахтарів вугілля — енергетики заборгували їм 1 млрд.
грн. Утім, борг вуглярів за спожиту електроенергію перевищує заборгованість енергетиків. Однак склади ТЕС переповнені запасами вугілля на зиму: накопичено понад 3,9 млн. тонн, що на 1,5 млн. тонн більше, ніж 2008 року. Вугілля відвантажують без оплати, сподіваючись, що в майбутньо­му ситуація поліпшиться.

Довідка

На початку 2009 року запаси палива на складах ТЕС на 50% перевищили обсяги минулого року (3,5 млн. тонн вугілля і майже 78 тис. тонн мазуту проти 2,2 млн. тонн і 157 тис. тонн на початок 2008-го). За сім місяців поточного року вуглярі поставили ТЕС майже 17 млн. тонн вугілля (на 4 млн. тонн менше, ніж за аналогічний період минулого року). Теплові електростанції і теплоелектроцентралі різко скоротили споживання газу — за зазначений період у котлах генкомпаній спалили 1,8 млрд. кубометрів газу, що на 1,5 млрд. кубометрів менше, ніж 2008 року.

Урядові експерти пояснюють різке погіршення фінансового становища теплової генерації тим, що темпи зростання ціни на вугілля випереджали темпи підвищення вартості електроенергії, що й призвело до збитковості ТЕС. У результаті під питанням опинилися виробничі програми електростанцій, а також розрахунки за вугілля. Недоцільно також нарощувати кредиторську заборгованість ТЕС. «ДТ» уже писало про те, що для збалансування виручки від реалізації та поточних витрат на виробництво генеруючі компанії (ТЕС) узяли кредит в Ощадбанку в розмірі 3,2 млрд. грн. Але коштів на погашення цієї позики у тепловиків немає, тому джерелом його повернення можуть бути тільки нові позики — до кінця року треба взяти в кредит у банків ще 4 млрд. грн. У наявності побудова фінансової піраміди, жертвами якої стануть громадяни України, тому що вона може обвалитися в самий розпал зимових холодів.

Цілком очевидно, що цей шлях веде в глухий кут. Тому висновок експертів однозначний: без збільшення тарифів для споживачів збалансувати фінансову систему теплової генерації просто неможливо. Питання в тому, чи зважиться прем’єр-міністр відреагувати належним чином на таку пропозицію і здійснити непопулярні в народі заходи напередодні президентських виборів.

А підвищувати роздрібні тарифи на електроенергію все ж таки доведеться, але не для промисловості, яка перебуває в стагнації, а для населення. При цьому для бідних верств необхідно заздалегідь передбачити в бюджеті адресну дотацію. За таким сценарієм успішно пішла Росія, і там давно забули про перехресне субсидування населення за рахунок промисловості. В Україні ж, на відміну від інших країн, промисловість уже багато років дотує певну категорію споживачів, включаючи і населення, яке на тлі зниження енергоспоживання промисловістю (на 29%) продовжує стрімко його нарощувати. Домогосподарства активно використовують недорогу електроенергію для опалення будинків замість газу, а часто — і для налагодження власного бізнесу. У результаті загальна сума дотацій за рахунок промисловості в структурі оптової ціни електроенергії в 2009 році може зрости до 18,3 млрд.
грн. (2008-го — 12,3 млрд. грн.). Ця сума важким тягарем ляже на промисловість, тоді як дотації незаслужено одержують здебільшого ті верстви населення, які мешкають у шикарних заміських котеджах. За підрахунками експертів, приблизно 75% дотацій на електрику одержують заможні українці: що багатший палац, то більше дотацій на комунальні послуги та електроенергію він поглинає.

Важке фінансове становище в тепловій енергетиці призвело до того, що енергоблоки ТЕС до зими не готові. Зараз на ремонті перебуває кілька десятків енергоблоків ТЕС і ТЕЦ, і навряд чи ремонт завершиться до опалювального сезону. Тому дефіцит генеруючих потужностей, як і раніше, компенсуватимуть атомники. Хоча становище в атомній енергетиці теж заслуговує на особливу увагу.

Виклики атомній енергетиці

Урядові експерти всерйоз занепокоєні фінансовим становищем НАЕК «Енергоатом». Цього року компанія за рахунок прибутку здійснила не передбачені тарифом витрати на загальну суму майже 637 млн. грн. З них 254,6 млн. пішло на погашення банківських кредитів, а ще 382 млн. — на закупівлю уранового концентрату. Але через те, що прибуток оподатковується, зобов’язання компанії перед бюджетом зросли на 210 млн. грн., а фактичне недофінансування основних програм «Енергоатому» тепер становить майже 850 млн. грн. Ситуація загрозлива для всієї економіки країни, тому що функціонувати з таким шлейфом боргів галузь практично не може.

Радники прем’єра наполягають на перегляді тарифу на атомну енергію. Зараз він, як уже згадувалося вище, становить всього лише 13,9 коп. за кіловат-годину виробленої енергії — це майже в 2,7 разу нижче за вартість електроенергії, виробленої тепловими електростанціями. Щоправда, 13 серпня НКРЕ підвищила тариф до 13,97 коп. (на 1,5%), але ці гроші з 1 вересня підуть безпосередньо у бюджет, оскільки включені в тариф як оплата за забруднення навколишнього середовища.

Довідка

Відповідно до постанови Кабміну №391 від 24 квітня 2009 р., «Енергоатом» зобов’язаний сплачувати збір за утворення радіоактивних відходів з розрахунку 0,63 коп. за 1 кВт.год виробленої електроенергії і додаткові суми, що залежать від обсягів цих відходів і вартості їхнього зберігання.

У нинішній тариф не включені кошти на здійснення заходів щодо підвищення безпеки діючих атомних енергоблоків і на добудову сухого сховища відпрацьованого ядерного палива Запорізької АЕС. На ці цілі потрібно 330 млн. грн. А на приведення середньої заробітної плати працівників АЕС до рівня першого півріччя 2008 року необхідно ще майже 284 млн. грн.
Через зміну курсу долара вартість свіжого ядерного палива з Росії зросла на 143,4 млн. грн. Зрозуміло, що ці суми потрібно було ще на початку року передбачити в тарифі, тоді не довелося б брати їх із прибутку компанії. Для фінансування заходів щодо підготовки до будівництва енергоблоків №3 і 4 на Хмельницькій АЕС потрібно ще 234 млн. грн. — ці кошти підуть на розробку ТЕО будівництва. Відсутність у структурі тарифу вищезазначених витрат практично паралізує нормальну роботу і позбавляє перспективи атомно-енергетичний комплекс.

Прийнята в 2006 році Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає будівництво майже 20 ядерних енергоблоків. У першочерговому порядку Мінпаливенерго обіцяло до 2016 року ввести в дію як мінімум два енергоблоки (по 1000 МВт кожен) на Хмельницькій АЕС, адже 2011-го закінчиться проектний термін експлуатації першого енергоблоку Рівненської АЕС, а потім настане черга й інших блоків. Через таку складну ситуацію в тепловій енергетиці може статися так, що в най­ближчі роки в Україні просто нікому буде виробляти електроенергію в достатніх обсягах. Заявлено величезні плани, проте їхнє втілення гальмується фінансовими проблемами.

Про добудову двох блоків на ХАЕС уряд заявив ще 2004 року, проте й досі у тарифі відсутня інвестиційна складова на ці роботи. У НКРЕ давно подано всі розрахунки і пропозиції про внесення до тарифу необхідних сум. За даними генерального директора ВП «Атомпроектінжинірінг» (структурний підрозділ НАЕК «Енергоатом») Володимира Броннікова, раніше Мінпаливенерго і Кабмін на цей рік затвердили ряд заходів щодо підготовки до будівництва двох енергоблоків на суму 234 млн. грн. «Цього року ми мали виконати величезний обсяг підготовчих робіт — відновити будівельний комплекс, відремонтувати побудовані, але вже частково зруйновані об’єкти ХАЭС. Це необхідно зробити до того, як буде розроблено проект добудови енергоблоків. Так ми планували до початку кризи», — повідомив він.

Якщо вищезгадані статті витрат буде внесено в тариф, то цього року планується завершити ТЕО на добудову енергоблоків Хмельницької АЕС, а 2010-го — подати на затвердження Кабміну. Урядова експертиза розтягнеться на весь 2010 рік, і тільки в 2011-му розробники проекту розпочнуть проектування, яке триватиме два-два з половиною роки. Після затвердження проекту — приблизно в 2012—2013 роках — «Енергоатом» розпочне будівництво. А будують такі блоки близько семи років.

Через фінансові проблеми запланований термін введення хмельницьких блоків в експлуатацію — 2016 рік — уже відсунуто на пізніший період. А це реальна загроза того, що у найближчому десятилітті Україна може опинитися у темряві в буквальному значенні цього слова. Адже життя без світла, як і без повітря, складно навіть уявити.