Три «горішки» для НПЗ

Ціна і якість палива - теми, якими і нафтотрейдери, і політики люблять час від часу лякати споживача. Навколо цих тем існує безліч міфів і спекуляцій. Про те, де Україна братиме якісне паливо, якщо обмежить його імпорт, і за якими цінами заправлятимуть своїх «коней» українські автомобілісти принаймні у вересні - в інтерв’ю DT.UA розповів президент/головний керуючий директор ТОВ «ТНК-BP Коммерс» Дідьє КАЗІМІРО.

- Пане Дідьє, як, на ваш погляд, може вплинути підвищення акцизного збору на ціни нафтопродуктів на АЗС України? Який ваш прогноз?

- Підвищувати чи не підвищувати ціни услід за підвищенням акцизного збору - кожна компанія вирішує самостійно. У роздрібній мережі компанії «ТНК-BP» ціни на нафтопродукти з 1 вересня не піднімуться. Вони залишаться на рівні цін серпня. Зокрема, для Києва це 10,10 грн./л бензину A-95 і 9,55 грн./л дизельного палива. Накопичені запаси дають нам можливість не перекладати підвищеного акцизу на споживача на початку вересня.

Потрібно враховувати, що на ціни нафтопродуктів у роздробі впливають також інші чинники, такі, як вартість нафти і ринкова кон’юнктура. Однак ми залишаємося послідовними у своєму прагненні забезпечувати споживача якісним пальним за доступною ціною і маємо намір, образно кажучи, залишатися стабілізуючим чинником для українського ринку нафтопродуктів.

- Чи має намір компанія «ТНК-ВР» відмовитися від практики толінгу, або знизити його обсяги у разі запровадження мит?

- Ми зможемо переорієнтовувати всі вироблені нафтопродукти з толінгу (переробка давальницької нафти) на внутрішній ринок України. І зробимо це вже в жовтні, якщо імпортні мита будуть на рівні, що відповідає ціновій перевазі заводів, розташованих у країнах - учасницях Митного союзу. Результатом будь-якого іншого рішення стане збільшення толінгу до максимуму у разі запровадження імпортних мит або оптимізація толінгу - у разі встановлення імпортних мит нижче від цінової переваги НПЗ Митного союзу. Від­соткові показники у двох останніх випадках залежатимуть від досягнення рівня рентабельної переробки нафти на НПЗ.

- Який нині рівень рентабельності НПЗ, зокрема «ЛИНІКа»?

- За підсумками семи місяців року маржа «ЛИНІКа» становила 2,3 дол. на тонні. Ми отримали цей заробіток тільки завдяки збільшенню переробки нафти за так званою давальницькою схемою. Щоб було зрозуміліше, нагадаю, що в березні маржа переробки нафти на заводі становила «мінус» 38,5 дол. на тонні.

- Про яку величину мита ви кажете? Можна її виразити в абсолютних цифрах, наприклад у доларах?

- Рівень мита має дорівнювати ціновій перевазі заводів Митного союзу. На цей момент середня величина за вісім місяців 2011 року становила 124 дол. за тонну нафти (за нижнього рівня 86 дол./тонна і вищого - 171 дол./тонна).

- Як свідчать біржові котирування останніх тижнів, намітилася тенденція до падіння цін на нафту. Як ця тенденція позначиться на цінах нафти і продуктів її переробки в Україні?

- За нашими прогнозами, найближчого місяця ціна на нафту буде стабільною. Якщо тенденція до зниження цін на сировину буде стійкою, це стане одним із чинників для зниження цін в українському роздробі, але тільки одним із них. У будь-якому разі моментальної реакції очікувати не слід: заводи мають тривалий цикл переробки нафти від укладання контрактів на її закупівлю до продажу нафтопродуктів споживачеві. Це хороший стабілізуючий чинник у періоди, коли ціни на нафту зростають. І це ще один плюс наявності власної нафтопереробки в країні: місцеві заводи можуть нівелювати цінові стрибки і в такий спосіб сприяти збереженню стабільності на ринку.

- Яка, за вашою оцінкою, на сьогодні частка імпорту в загальному балансі ринку нафтопродуктів України? Чи справді ТНК-BP переорієнтувалася на імпортний продукт для власної мережі АЗС, тоді як паливо, вироблене Лисичанським НПЗ, експортується?

- У серпні частка імпортних нафтопродуктів в Україні сягнула рекордних 70%. У попередні місяці цей показник становив, за нашими оцінками, від 40 до 60%. Що стосується нашої мережі АЗС, то сьогодні вона частково забезпечується нафтопродуктами Лисичанського НПЗ, частково - імпортним пальним. Однак ми розуміємо, наскільки важливо для країни мати власну нафтопереробку. Це і гарантія стабільності на ринку, і можливість створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів, і забезпечення ринку якісним пальним за стабільною ціною.

Однак потрібно пам’ятати, що продукція НПЗ - це не тільки бензин і дизпаливо, а й авіагас, мазут для електростанцій, бітум для будівництва. До речі, що стосується останнього, то замінити українські заводи на внутрішньому ринку бітуму практично неможливо - у світі спостерігається дефіцит цього виду нафтопродукту. І, звісно ж, треба пам’ятати про тисячі людей, які працюють на НПЗ, і про соціальну сферу цих містоутворюючих підприємств. Якщо казати про Лисичанський НПЗ, то ми забезпечуємо роботою три тисячі людей і ще близько тисячі працівників підрядних організацій. 2010 року «ЛИНІК» заплатив 3,5 млрд. грн. податків до бюджетів усіх рівнів. Саме тому ми зараз відстоюємо збереження української нафтопереробки.

Що стосується питання про експорт, то хочу ще раз наголосити: «ЛИНІК» не експортує палива. Він надає послуги процесингу, тобто переробки нафти, що належить іншим компаніям. Ми були змушені збільшити обсяги давальницької переробки тільки після того, як переконалися, що тимчасових заходів із захисту внутрішнього ринку, яких держава мала право вжити протягом 45 днів після початку спеціального розслідування, вжито не було. Я хочу зазначити, що компанія зважилася на цей крок тільки після того, як вжила всіх заходів щодо максимального зниження витрат виробництва, зокрема підвищивши виробничу ефективність і змінивши режим роботи установок для переробки альтернативної сировини. Ми зробили все можливе, щоб виробляти нафтопродукти для внутрішнього українського ринку, попри відсутність рівних конкурентних умов роботи для всіх учасників цього ринку.

- Якщо у компанії «ТНК-ВР» не буде можливості переробляти давальницьку нафту, що буде з Лисичанським НПЗ?

- У тому разі, якщо у нас не буде можливості давальницької переробки нафти для Росії і при цьому не буде імпортних мит, що компенсували б цінову перевагу заводів Митного союзу (яку вони отримують за рахунок різниці в цінах на нафту), а обсяги імпортних поставок із Митного союзу до України залишаться на нинішньому рівні або зростуть, пере­робка на Лисичанському НПЗ не буде рентабельною. Компанія постійно стежить за рівнем рентабельності переробки на Лисичанському НПЗ і у разі погіршення показників вживає відповідних заходів.

- Чи можуть нафтопереробні заводи України забезпечити ринок паливом, якщо, як планує глава Міненерговуглепрому Юрій Бойко, обсяги імпорту нафтопродуктів знизяться до 15%? Як ви вважаєте, наскільки якісним може бути таке паливо?

- Заводи в Україні можуть повною мірою забезпечити український ринок якісним паливом. Лисичанський і Кременчуцький НПЗ провели модернізацію і повністю перейшли на виробництво пального стандарту Євро-4. Може виробляти пальне такої якості і Одеський НПЗ, який сьогодні простоює через несприятливі умови роботи на ринку. Пальне саме такого стандарту становить основну частину імпорту. Решта - пальне рівня Євро-5, що використовується як преміальне. Обсяги його імпорту до України невеликі.

- Чи має намір компанія «ТНК-ВР», як обіцяла, модернізувати Лиси­чанський НПЗ до рівня виробництва палива стандарту Євро-5?

- За десять років ми вже вклали в завод 600 млн. дол. Це великі гроші. У компанії є десятирічний бізнес-план, згідно з яким має намір здійснити чималі інвестиції в розвиток заводу впродовж 2012-2021 років. Основні вкладення буде зроблено в проекти підвищення якості палив до стандарту Євро-5 і збільшення глибини переробки нафти. Ми можемо вносити зміни до цього плану залежно від розуміння майбутнього цього ринку. І якщо ми зрозуміємо, що ринок стає прозорим і стабільним, то готові прискорити здійснення цих проектів. Я сподіваюся, що після 6 вересня ми розумітимемо, чи потрібна Україні власна нафтопереробка.

6 вересня очікується рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі за наслідками спецрозслідування (розпочатого 24 січня 2011 року) щодо збільшення обсягів імпорту нафтопродуктів до України. Учасники нафторинку очікують, що запровадження/незапровадження мит на нафтопродукти стане індикатором стану нафторинку України.