Транзит і реверс: скуті одним ланцюгом?

25,5 млрд грн чистого прибутку "Нафтогазу України" за січень-вересень 2016 р. - рекорд для НАКу і країни.

Після 18 років збитковості найбільшої національної компанії це гарна новина, хоча й умовна. Адже бюджет з цієї суми не отримає податку на прибуток до погашення майже 60 млрд грн боргів "Нафтогазу". І це погана новина.

78% чистого прибутку НАКу (19,8 млрд грн) становить прибуток від транзиту газу. Це тривожна новина з огляду на затверджений урядом 9 листопада 2016 р. план відокремлення газотранспорту від інших видів діяльності компаній, що складають групу "Нафтогаз" (видобуток, торгівля газом), згідно з Третім енергопакетом ЄС. Особливо з урахуванням спеціальних повноважень/зобов'язань "Нафтогазу" як постачальника останньої надії принаймні до квітня 2017 р.

Та найсуттєвіше: що робитимуть НАК, уже зареєстроване, але поки ще не працююче ПАТ "Магістральні газопроводи України" і діючий оператор газотранспортної системи України ПАТ "Укртрансгаз", якщо/коли погрози "Газпрому" припинити транзит газу через українську ГТС з січня 2019 р. - не порожні слова? Хто, що і як впливає на газотранспортні принаймні середньострокові стратегію і поведінку Україні? Що слід робити і чого прагнути Україні для збереження газового транзиту? Хоча б тому, що він навіть в останні роки приносив майже 2 млрд дол.

Йдеться не тільки про збереження транспортування газу. Що важливіше - про забезпечення нашої країни газом. Розглянемо і пошукаємо відповіді з точки зору фізики і політекономії.

У 2016-му Україна імпортувала природний газ від компаній з країн - членів Європейського Союзу, а також Норвегії. У такий спосіб начебто було ліквідовано багаторічну залежність нашої країни від єдиного постачальника - російського ПАТ "Газпром", який доволі часто використовує газ як засіб політичного тиску. І тепер наш північний сусід погрожує - після завершення "славнозвісного" контракту 2009-го - повністю припинити транзит природного газу через територію нашої країни.

Якщо ці погрози буде реалізовано, логічне ще одне важливе запитання: що тоді буде з так званим реверсом, тобто імпортом природного газу в Україну з європейських країн? Адже саме він дав змогу Україні майже рік не купувати російського газу за умовами контракту від 2009 р.

Наскільки транзит пов'язаний з реверсом

Проаналізуємо, як залежить реверсний газ від "російського", що йде транзитом через нашу країну. І чи справді нам постачається газ норвезького, британського або іншого "неросійського" видобутку?

Візьмемо напрямок Словаччини як найбільш вагомий для України серед імпортних напрямків.

Перш за все пояснимо, чому ми взяли в лапки слово "російський". Річ у тому, що важко визначити, який саме газ транспортує "Газпром" до східного кордону України. В ньому можуть бути великі домішки узбецького або туркменського газу. Крім того, при транспортуванні цього газу територією України він змішується з газом українського походження. Тому надалі називатимемо цей газ транзитним.

Спробуємо мотивовано довести, що реверсом із Словаччини до нас повертається саме транзитний газ. Фахівці це добре знають. Ми повертаємося до цієї теми не тому, аби ще раз наголосити на відомому факті, а для того, щоб розібратися, що нам потрібно робити в 2019 р., якщо цього транзитного газу не буде.

Критерії якості природного газу

Використаємо для аналізу критерій якості природного газу.

Якість природного газу помітно відмінна у різних постачальників. Тому в нашому випадку достатньо переконливим виглядає порівняння показників вищої теплоти згоряння для Будінце (Budince) та Вельке Капушани (Veľké Kapušany), пунктів входу транзитного газу в Словаччину та виходу європейського експорту до України, які "Нафтогазбудінформатика" обчислило за щоденними даними, які надає Словаччина з моменту введення в дію пункту виходу Будінце, через який природний газ надходить з Європи до України.

Значення вищої теплоти згоряння GSV наведено при стандартних умовах, що діють в Україні, а саме: температура вимірювання 20°С, температура згоряння 25°С, GSV (20,25).

На європейському газовому ринку (наприклад) використовуються інші стандартні умови - температура вимірювання 0°С, температура згоряння 25°С, GSV (0,25).

Перерахунок стандартних умов здійснюється згідно з ДСТУ ISO 13443:2015.

Збіг даних - точний, у третьому знаку після коми. Більш того, динаміка поведінки обох потоків абсолютно однакова.

Фактично, якщо взяти до уваги похибку вимірювання та обчислень, на графіку залишилася б узагалі лише одна лінія, хоча він і відображає два протилежні потоки - вхідний в Україну зі Словаччини та вихідний транзит з України до Словаччини.

Оскільки до Словаччини через Україну в пункті Вельке Капушани надходить транзитний газ, цілком очевидно, що і в протилежному напрямку йде такий само транзитний газ.

Виходячи з питомої теплотворності, транзитний газ з конкурентами важко переплутати. Норвезький, британський і датський газ мають помітно вищу теплотворність, а природний газ нідерландського та німецького видобутку - помітно нижчу. У табл. 2 наведено характеристику якості імпортного природного газу в Німеччині за даними європейського конфіденційного звіту, який нині став доступним у мережах (Contract N.:21844 INGAS Report on gas composition range in Europe DB0.1).

Природний газ, що видобувається в Німеччині, є аналогічним за якістю нідерландському, а британський газ - норвезькому. Таким чином, жодного сумніву щодо походження природного газу, який входить в Україну та виходить з України на українсько-словацькому кордоні, на наш погляд, немає. Більш того, з достатньою впевненістю можна стверджувати, що йдеться не просто про якийсь газ, а про транзитний газ, що прийшов через Україну. Настільки корелюють теплотворності газопотоків в обох напрямках.

Погляд на газові баланси

Газовий баланс Словаччини, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), наведено у табл. 3. МЕА надає дані в європейському стандарті - при 15⁰С. Ми обчислили їх при 20⁰С.

Щоб зрозуміти структуру формування газового балансу, ми вивчили вхідні та вихідні газопотоки Словаччини з урахуванням того, що практично країна споживає природний газ імпортного походження.

Може виникнути сумнів щодо походження близько 11 млрд кубометрів природного газу, які становлять баланс потоків у пункті Lanžhot. За даними Net4Gas, через Lanžhot до Словаччини у 2015 р. пройшло 16,7 млрд кубометрів газу, а в 2016 р. - лише 2,7 млрд. З
11 жовтня по 13 грудня 2016 р. газопотік нульовий.

Чи не потрапляли ці потоки до України? Наше дослідження, яке базується на даних Net4Gas, показало, що вища теплота згоряння газу, який входить і виходить у цьому пункті, помітно різниться від наведених вище даних для Будінце. Це явно не той газ, що надходить в Україну.

Порівняння динаміки вищої теплоти згоряння, яку ми використовуємо для ідентифікації походження природного газу для Budince та Lanžhot, ілюструє рис. 2.

Цілком очевидно, що йдеться про інший газ, ніж український транзит. Спробуємо дослідити його походження.

З табл. 5 видно, що основний газ надходить до Чехії через транскордонні пункти Brandov (з OPAL), HSK-Olberhau та Lanžhot. Таким чином, основна частина газу, що входить до Чехії, - російського походження: з "Північного потоку", з газопроводу Ямал-Європа (через німецьку газову зону Gaspool) і український транзит (через Lanžhot).

Виняток становлять 8% газу, що надходить через Вайдхаус із німецької газової зони NCG. Хоча, швидше за все, йдеться про віртуальний потік, оскільки в пункті Вайдхаус німецькі газотранспортні оператори (ГТО) заявляють про відсутність технічної потужності транспортування в напрямку Чехії.

Однак вища теплота згоряння транзитного газу, який надходить з "Північного потоку" та газопроводу Ямал-Європа, чітко відрізняється від такого ж показника газу, що надходить територією України.

Тобто і такий аналіз підтверджує, що Україна одержує з Європи саме транзитний природний газ. А норвезького газу в Чехії/Словаччині й духу немає.

Критерій потенціалу транспортування газу

За даними Єврокомісії, "у 2015 р. Словаччина, Угорщина та Польща поставили 10,4 млрд кубометрів природного газу до України; поставки зі Словаччини становили 9,7 млрд кубометрів" (див. Quarterly Report on European Gas Markets, Volume 9). Якщо зробити поправку на різні стандарти надання обсягів, які застосовуються в Україні та Європі, то словацькі поставки добре корелюють з даними ВР World Energy Review 2016 про "решту Європи".

9,7 млрд кубометрів газу для України в жодній із сусідніх із Словаччиною країн немає.

Крім Росії, теоретично Словаччина могла б отримати таку кількість лише в Німеччині або через Німеччину від Норвегії. Ні Нідерланди, ні Велика Британія не мають таких вільних від контрактних зобов'язань обсягів газу. Але й Норвегія в цьому контексті проблематична, оскільки відчуває нині значні труднощі з експортним потенціалом (чим користується Росія). Про Алжир немає сенсу говорити, бо звідти газ імпортують Іспанія і Італія, та й відстань солідна, тобто транспортні витрати високі.

Однак ні через Чехію, ні через Австрію Словаччина не могла доставити таку кількість природного газу внаслідок обмежень пропускної здатності по маршруту з Німеччини. На кордоні Чехії з Німеччиною остання взагалі не пропонує гарантованої потужності в напрямку Чехії/Словаччини/України.

Через Чехію

Основний пункт входу в газотранспортну систему Чехії з Німеччини - Вайдхаус (Waidhaus). В основному пункті входу в Чехію з Німеччини гарантована (тверда) потужність з боку Німеччини взагалі відсутня. Хоча Чехія готова прийняти понад 15 млрд кубометрів газу на рік (ENTSOG Transmission Capacity Map 2016).

Однак і чеський оператор зауважує, що надає потужність зі свого боку лише до моменту встановлення винятку OPAL і Gazelle з вимог Третього енергопакета. Утім, профільний німецький газотранспортний оператор Open Grid Europe заявляє про необмежені можливості віртуального реверсу. Тобто Німеччина може по свопу віддати свій газпромівський газ, що надходить через Україну в Словаччину, за відповідну компенсацію.

Гіпотетично такою компенсацією може бути природний газ, який надходить до Австрії або Чехії за контрактами на транспортування, які стабільно займають квоту на потужності транспортування (в результаті майже нічого з потужностей транспортування в напрямку України не є доступним).

Про інші пункти входу з Німеччини до Чехії.

1. HSK-Olbernhau. Довгострокова потужність пропонувалася для замовлення в останні роки на рівні близько 2 млрд кубометрів на рік. Початок реверсу до України (середина 2013 р.) практично не позначився на динаміці потужностей. Це означає, що транспортувався газ за іншими контрактами, ніж реверс для України. Фактичний потік (очевидно, довгостроковим замовникам) становить майже 100% технічної потужності. Вільна довгострокова потужність у напрямку України - нульова.

2. Olbernhau/Brandov. Сюди надходить російський газ із газопроводів Ямал-Європа та "Північний потік"/OPAL. Вільної довгострокової потужності в останні роки немає.

3. HSK-Olbernhau. В окремі періоди чеський газотранспортний оператор показує вільну потужність в еквіваленті 1,5 млрд кубометрів на рік.

Через Австрію

Сумарна річна технічна потужність транскордонних пунктів на вхід з Німеччини до Австрії становить до 11 млрд кубометрів на рік.Однак доступна для замовлення річна потужність у пунктах входу з Німеччини до Австрії становить близько 600–800 млн кубометрів гарантованої потужності та 2–3 млрд нормальних кубометрів переривчастої.

Сумарна річна технічна потужність транскордонних пунктів на виході з Австрії до Словаччини становить 8,6 млрд стандартних кубометрів на рік. Доступна гарантована потужність з Австрії до Словаччини у пункті (Баумгартен/Петржалка) - 3,5 млрд кубометрів на рік.

Результуючий обсяг доступної технічної потужності (гарантованої потужності) для транспортування альтернативного ресурсу з Німеччини через Австрію в напрямку України оцінюється до 1 млрд нормальних кубометрів на рік через Словаччину, а переривчастої з Австрії через Словаччину -
2 млрд нормальних кубометрів.

Отже, практично неможливо фізично доставити майже 10 млрд кубометрів природного газу з Німеччини до Словаччини/України за поточного стану діючих потужностей транспортування у транскордонних пунктах по ходу маршрутів у напрямку України.

Наведений вище аналіз свідчить, що говорити про повну інтеграцію української газотранспортної системи (ГТС) в європейську мережу поки що зарано. Якщо ми хочемо дійсно стати рівноправним партнером на європейському ринку природного газу, нам потрібно активно розвивати спільні інфраструктурні проекти, забезпечуючи транспортування природного газу з використанням української газотранспортної системи як з Північно-Західної Європи в країни ЦСЄ і далі на Балкани, так і в зворотному напрямку. Також дуже важливо отримати - через газотранспортну європейську мережу - доступ до LNG-терміналів.

***

Можливо, після 2020 р., як запевняють в "Укргазвидобуванні" і уряді, ми вийдемо на самозабезпечення природним газом, який видобувається в Україні, - за рахунок збільшення видобутку ПАТ "Укргазвидобування" і приватних видобувних компаній. Але мати запобіжні й альтернативні можливості конче необхідно. З огляду на це зауважимо:

1. Наш аналіз зв'язку транзитного газу з імпортованим в Україну з Європи стосується виключно фізичних потоків.

2. Юридично європейські трейдери мають повне право постачати Україні транзитний газ, не порушуючи ніяких законів ЄС і контрактів з "Газпромом". Також не варто забувати про операції заміщення (своп).

3. У 2015 р. Росія намагалася зупинити реверс через Словаччину в Україну, знижуючи обсяги поставок газу в Європу через Вельке Капушани. Це їй не вдалося, попри витрачені на операцію "стоп реверс" зусилля і мільярди доларів. Не вдалося, на наш погляд, з двох причин: зима видалася досить теплою, тож компанії - отримувачі газу ПАТ "Газпром" через Вельке Капушани змогли компенсувати його нестачу з допомогою інших джерел і маршрутів поставок.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити такий висновок. При зупиненні транзиту газу через газотранспортну систему України у нас можуть виникнути серйозні проблеми і з реверсом. Тому так важлива інтеграція нашої ГТС в європейську мережу - створення умов для збільшення пропускних потужностей фізичного постачання природного газу в Україну і за іншими напрямками.

Перш за все це будівництво нового інтерконектору Польща-Україна. Причому цей інтерконектор повинен бути готовий не пізніше січня 2019 р.

У попередніх статтях ми розповідали про можливості фізичного постачання природного газу в обсягах 8–10 млрд кубометрів на рік з Німеччини в Україну через Польщу. Також є можливості поставок через польську ГТС скрапленого газу з LNG-терміналу в Свіноуйсьце.

Врешті, крім України, є й інші приклади отримання транзитного газу за реверсом. Приміром, Польща обладнала фізичний і віртуальний реверс на магістральному газопроводі Ямал-Європа й доводить, що, по-перше, знизила пряму залежність від "Газпрому" і, по-друге, отримує транзитний з Росії газ по реверсу з Німеччини за значно нижчими цінами, ніж напряму з РФ.

Україні насамперед треба приєднатися, безпосередньо беручи в цьому участь, до нового інтерконектору з Польщею. Це стане реальним кроком до приєднання України до створюваної в ЄС мережі сполучуваних прикордонних інтерконтекторів, які забезпечать оперативне управління газотранспортними потоками в країнах Євросоюзу. Попри всі внутрішні конфлікти. Інакше Україна так і залишиться за бортом реальної енергетичної євроінтеграції.