Тільки без рук

Минулий 2013 рік став найспокійнішим для паливного ринку за всі п'ять років після кризи. В основному це сталося завдяки і стабільним світовим цінам, і відсутності дива-ініціатив від чиновників. Ні, куди ж без них. Звичайно, вони були, однак успіху не мали. Є обережний оптимізм й відносно 2014-го, хоча гарячі чиновницькі голови вже встигли нагадати про своє існування.

Нетиповість минулого року підкреслена хоча б тим, що ціни на АЗС за підсумками року знизилися на тлі відносно стабільних цін на нафту впродовж року. Так, найпопулярніша марка А-95 подешевшала на 3% (до середніх по ринку 10,65 грн/л), а дизпаливо - на 5%, до 9,49 грн/л.

Спостереження 2013-го

Відсутність жорсткої прив'язки роздрібних цін до світової кон'юнктури, що було притаманно ринку в попередні періоди, стало відмітною ознакою ринку торік. Так, ритейлери спочатку "не помітили" істотного зростання цін на нафту в січні-лютому (до рекордних торік 116 дол./бар.). Потім не відреагували на зниження до 102 дол. за "бочку" у квітні, а згодом не подавали ознак життя при підвищенні ціни до 112 дол./бар. у вересні. І зовсім дивним був фініш: на тлі стабільності зовнішніх котирувань середні роздрібні ціни впродовж вересня-грудня сумарно провалилися на 40–60 коп./л.

Однак ще більш дивною може здатися ця картина, якщо трохи зазирнути за лаштунки. Найяскравішим моментом року, безумовно, стала спочатку раптова серпнева поломка на Мозирському НПЗ і наступний двомісячний плановий ремонт підприємства, на частку якого припадає понад 30% ринку України. Але ж лихо не приходить одне. У нашому випадку вихід з ладу найбільшого постачальника відбувся на піку сезонного споживання й до того ж на хвилі зростання цін на нафту.

Здавалося, нестача ресурсу та зростання цін на колонках неминуче. Однак ці очікування не виправдалися, більш того, з жовтня ціни почали планувати вниз. На той час ринок виявився "перелитий" і бензином, і дизпаливом, яке трейдери привезли через морські порти.

Важливо зазначити, що всі перипетії відбувалися з мінімальною участю різних порадників і контролерів з держвідомства. Не викликає сумнівів, що надана ринку можливість самому розібратися зі своїми проблемами відіграла ключову роль у щасливому завершенні цієї історії. Звичні погрози "відрізати спекулятивну складову", "не допустити сезонного зростання цін" та інші зазвичай насторожували учасників ринку та не сприяли збільшенню поставок, адже ризикувати ніхто не хотів. Але практика показала, що ринок може сам вирішувати свої проблеми, а втручання ззовні, особливо у відповідальні періоди, дає зворотний результат. Тим паче, чим може допомогти уряд ринку? Немає ні ресурсу, ні грошей... Та й важелів, якщо розібратися, теж фактично немає. Іншими словами, користі від нагнітання ситуації точно ніякої, а от ризики дестабілізувати ситуацію цілком реальні. Схоже, усвідомлює це й нова команда Міненерговугільпрому, яка пройшла свій перший рік у кріслах без особливих проколів принаймні на паливному ринку.

Місце для подвигу

Що готує нам 2014-й, а якщо точніше, якими будуть нинішнього року ціни на нафтопродукти? Це питання хвилює й автомобілістів, і промисловців. На підтвердження свого непідробного інтересу обидві ключові категорії споживачів показали спад обсягів продажів. Промисловість знизила закупівлі палива на 6,3% порівняно з 2012 р. Звернімо увагу, що споживання промсектором точнісінько відповідає рівню 2011 р. Отже, швидше за все, не стільки 2013-й був провальним, скільки ударним виявився 2012-й, коли країна готувалася до футбольного єврочемпіонату.

Приватний автотранспорт показав чергове зниження споживання бензину - на 4,5%. Але врахуємо одну важливу деталь: 2013-й став рекордним за обсягами продажів зрідженого газу, основної альтернативи бензину. Цей ринок досягнув 900 тис. т і тим самим указав на бажання автовласників заощадити.

Другим доказом цього взагалі-то очевидного факту є поступове збільшення продажів на АЗС дизпалива - майже на 180 тис. т, або на 9,8%, порівняно з показником 2012 р. Наймасовіший нафтопродукт у Європі набирає обертів в Україні не в останню чергу завдяки поступовому поліпшенню якості "солярки".

Що ж до прогнозу цін, то вони залежатимуть від поведінки двох ключових складових. В українській ціні бензину та ДП до 60% припадає на нафтову складову та майже 33% - на податкову (акциз і ПДВ). Спрогнозувати світові ціни на нафту дуже складно, але якщо намагатися узагальнити думки, які існують з цього приводу, то подорожчання особливо не очікують. Економіка планети слабка, споживання енергоресурсів скорочується. Однак природних катаклізмів, політичної напруженості та інших форс-мажорів виключати не можна.

Нібито все зрозуміло і з податковою частиною. На 2014 р. планувалося пролонгувати колишні ставки акцизу. Упевненості додало б ознайомлення з прийнятим парламентом варіантом закону про бюджет на
2014 р., але його, як відомо, бачили навіть не всі депутати. Нагадаю, що торік уряд вустами різних чиновників невпинно мусував питання про необхідність підвищити паливні акцизи у контексті незавидного стану в дорожній галузі. Але не менше запам'яталася й реакція громадськості на ці боязкі ініціативи. І все-таки питання, очевидно, жевріє в глибині міністерських коридорів. Очевидці повідомляють, що на недавньому засіданні Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів радник міністра енергетики Ігор Кірюшин повідомив, що консультації про підвищення акцизу на бензин можуть уже найближчим часом відбутися на рівні віце-прем'єра Юрія Бойка.

Загалом же поки ніщо не передвіщає особливих цінових коливань. Є навіть фактори, які сприятимуть посиленню конкуренції на внутрішньому ринку з усіма наслідками, що звідси випливають. Йдеться, зокрема, про анонсований "Роснефтью" запуск потужного Лисичанського НПЗ, що очікується в травні 2014 р. Щоправда, за останніми даними, на цьому шляху також виникли складнощі. Подивимося, чи зможе "Роснефть" їх подолати.